Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №370/2314/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/8252/2026

справа №370/2314/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.,

суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Семенюк Іриною Миколаївною, на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 02 лютого 2026 року, постановлену під головуванням судді Білоцької Л.В., дата складення повної ухвали не зазначена,

у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , треті особи: Приватний нотаріус Бучанського нотаріального округу Київської області Дурицький Андрій Петрович, Державний реєстратор Бишівської сільської ради Фастівського району Київської області, про скасування рішення про державну реєстрацію речового права, витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, -

встановив:

1. Короткий виклад обставин у справі.

У серпні 2025 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду із позовом про скасування рішення про державну реєстрацію речового права, витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

30 січня 2026 року адвокатом Богданчук О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

В обґрунтування поданої заяви вказує, що у провадженні Макарівського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , треті особи: Приватний нотаріус Бучанського нотаріального округу Київської області Дурицький Андрій Петрович, Державний реєстратор Бишівської сільської ради Фастівського району Київської області про скасування рішення про державну реєстрацію речового права, витребування майна з чужого незаконного володіння та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Зазначає, що предметом судового спору є скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування права власності на земельну ділянку 0,250 га, кадастровий номер 3222784701:01:002:0270, земельну ділянку площею 0,250 га, кадастровий номер 3222784701:01:002:0269, земельну ділянку площею 0,034 га, кадастровий номер 3222784701:01:002:0272, земельну ділянку площею 0,002 га, кадастровий номер 3222784701:01:002:0271.

Заявник вказує, що під час розгляду справи про прийняття позивачами спадщини останнім не було відомо про те, що відповідач ОСОБА_5 відчужив вищевказані земельні ділянки, які входять до спадкового майна, відповідачці ОСОБА_6 , яка, у свою чергу, спірні земельні ділянки відчужила відповідачу ОСОБА_1 .

Оскільки спірні земельні ділянки, які входять до спадкового майна, відчужувалися двічі, позивачі убачають ризик втрати ділянки з подальшим перепродажем спірних ділянок відповідачем ОСОБА_1 .

Відтак, з метою зупинення подальшого відчуження спірних земельних ділянок та збереження майна до ухвалення у справі рішення уважають, що є підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Мотивуючи наведеним, просять:

- накласти арешт на земельну ділянку площею 0,250 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3222784701:01:002:0270, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- накласти арешт на земельну ділянку площею 0,250 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3222784701:01:002:0269, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- накласти арешт на земельну ділянку площею 0,034 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3222784701:01:002:0272, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- накласти арешт на земельну ділянку площею 0,002 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3222784701:01:002:0271, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 . Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 02 лютого 2026 року заяву задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,250 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3222784701:01:002:0270, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,250 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3222784701:01:002:0269, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,034 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3222784701:01:002:0272, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,002 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3222784701:01:002:0271, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольнивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції вказав, що на теперішній час між позивачами та відповідачами існує спір щодо права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222784701:01:002:0270, 3222784701:01:002:0269, 3222784701:01:002:0272, 3222784701:01:002:0271, тому з метою не допущення виникнення труднощів у виконанні в майбутньому рішення суду у даній справі, вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі є доцільним.

Суд вказав, що у цьому випадку, застосування обраного заявником заходу забезпечення позову направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивачів.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з постановленою ухвалою, адвокатом Семенюк І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що на підставі постанови Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 370/124/16-ц кожному із позивачів належить лише по 9/100 частин земельної ділянки площею 0,536 га (разом 0,144 га), що є меншим за площу однієї із спірних ділянок. Отже, заявлені вимоги про витребування всіх чотирьох ділянок не відповідають обсягу їхнього права.

Звертає увагу, що належним способом захисту є витребування лише тієї частини земельної ділянки, яка належить позивачу або накладається на його право, а не всієї ділянки. Тому обраний позивачами спосіб захисту є неналежним.

Посилається на те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем при укладенні договорів купівлі-продажу від 05 червня 2021 року перевірено відсутність обтяжень у Державному реєстрі речових прав, правочини посвідчені нотаріусом, розрахунок здійснено у повному обсязі.

Звертає увагу, що за змістом статті 388 ЦК України майно не підлягає витребуванню у добросовісного набувача, якщо воно набуте за відплатним договором і власник вибув з володіння з власної волі.

Вказує, що позивачі не довели ідентичність спірних земельних ділянок майну, на яке вони мають право, що є обов`язковою умовою віндикаційного позову. Земельні ділянки мають інші кадастрові номери, площу та характеристики, а доказів їх тотожності не надано.

Зазначає, що посилання позивачів на ризик є припущенням, а відчуження майна відбулося 05 червня 2021 року, коли позивачі не мали встановленого судом права на це майно. Суд не врахував баланс інтересів сторін і безпідставно обмежив право власності ОСОБА_1 , наклавши арешт на майно, що значно перевищує обсяг можливих вимог позивачів.

Отже, відсутні підстави як для задоволення позовних вимог у частині витребування, так і для застосування заходів забезпечення позову, оскільки не доведено ані належного способу захисту, ані недобросовісності набувача, ані реальної загрози невиконання рішення суду.

Мотивуючи наведеним, просить ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 02 лютого 2026 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.

24 березня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Богданчука О.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву посилається на безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги.

Зазначає, що така фактично ґрунтується на припущеннях та дублює відзив відповідача на позовну заяву.

Вказує на помилковість доводів скаржника про невідповідність обсягу позовних вимог часткам позивачів оскільки спірні чотири земельні ділянки (кадастрові № 3222784701:01:002:0269, 3222784701:01:002:0270, 3222784701:01:002:0272, 3222784701:01:002:0271) утворені внаслідок поділу єдиної земельної ділянки площею 0,536 га, яка входить до складу спадкового майна та на яку позивачі набули право спільної часткової власності по 9/100 кожен згідно з постановою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року у справі №370/124/16-ц. Така земельна ділянка не була виділена в натурі між співвласниками, а отже її поділ та подальше відчуження ОСОБА_5 відбулося з порушенням спадкових прав позивачів, що дає підстави для витребування похідно утворених ділянок.

Посилання скаржника на практику Верховного Суду щодо необхідності витребування лише частини земельної ділянки є нерелевантними, оскільки у даному випадку йдеться не про накладення ділянок, а про незаконний поділ єдиного об`єкта спадкового майна з подальшим відчуженням, тому предметом спору є саме ділянки, що утворилися з цієї земельної ділянки.

Також безпідставними є доводи скаржника про відсутність ідентичності майна, оскільки така тотожність підтверджується матеріалами справи, зокрема інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав та даними Державного земельного кадастру, які відображають хронологію поділу земельної ділянки площею 0,536 га та утворення з неї чотирьох окремих ділянок із відповідними кадастровими номерами, що свідчить про їх походження з одного об`єкта.

Мотивуючи наведеним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

5. Позиція учасників справи.

В судовому засіданні адвокат Семенюк І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , в режимі відеоконференції підтримала подану апеляційну скаргу, просила суд її задовольнити.

Позивачка ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на її необґрунтованість. Просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

6. Позиція суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Семенюка І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , пояснення ОСОБА_2 , розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом.

З матеріалів справи убачається, що у серпні 2025 року позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 із позовом, предметом якого є:

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, права власності на земельну ділянку площею 0,250 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3222784701:01:002:0270, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та припинення права власності;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності на земельну ділянку загальна площа 0,250 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 3222784701:01:002:0269, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та припинення права власності;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності на земельну ділянку площею 0,034 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3222784701:01:002:0272, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та припинення права власності;

- скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,002 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 3222784701:01:002:0271, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та припинення права власності;

- витребування з володіння ОСОБА_1 на користь позивачів земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222784701:01:002:0270, 3222784701:01:002:0269, 3222784701:01:002:0272, 3222784701:01:002:0271 (а.с. 1-10).

Відповідно до даних договору купівлі-продажу від 24 лютого 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Дарнопих Т.М., ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_5 купив земельну ділянку, що розташована на території Мостищенської сільської ради народних депутатів Макарівського району Київської області. Земельна ділянка загальною площею 0,284 га в межах згідно з планом передана для будівництва та обслуговування житлового будинку (0,250 га), ведення особистого підсобного господарства (0,034 га) (а.с.15 зворот - 16).

Постановою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року у справі №370/124/16-ц визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування право власності на 9/100 частин земельної ділянки загально площею 0,536 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності на 9/100 частин земельної ділянки загальною площею 0,536 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування право власності на 9/100 частин земельної ділянки загальною площею 0,536 га, яка розташована на території АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права і обов`язки забудовника житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 за кожною.

Надано право ОСОБА_3 ввести в експлуатацію будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .. ОСОБА_4 відмовлено (а.с. 17 зворот - 23).

Відповідно до даних акту розпланування земельної ділянки, виносу вісей житлового будинку та присадибних будівель в натурі убачається, що ОСОБА_5 виконав розпланування земельної ділянки виносом в натурі вісей житлового будинку та господарських будівель на присадибній земельній ділянці, виділеній ОСОБА_5 під індивідуальну забудову. Площа присадибної ділянки становить 2500 кв. м. Присадибна земельна ділянка розташована в селі Мостище Мостищанської селищної ради Макарівського району по вулиці Польовій (а.с.25).

З даних Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №420993912 від 03 квітня 2025 року убачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222784701:01:002:0269, площею 0,25 га, на підставі договору купівлі-продажу від 05 червня 2021 року належить ОСОБА_1 (а.с. 28-29).

З даних Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №433633872 від 01 липня 2025 року убачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222784701:01:002:0270, площею 0,25 га, на підставі договору купівлі-продажу від 27 травня 2021 року належить ОСОБА_1 (а.с. 29 зворот - 30).

З даних Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №433636185 від 01 липня 2025 року убачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222784701:01:002:0272, площею 0,034 га, на підставі договору купівлі-продажу від 27 травня 2021 року належить ОСОБА_1 (а.с. 30 зворот - 31).

З даних Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №434918456 від 10 липня 2025 року убачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222784701:01:002:0271, площею 0,002 га, на підставі договору купівлі-продажу від 05 червня 2021 року належить ОСОБА_1 (а.с. 31 зворот - 32).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.

Згідно частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як роз`яснено у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

Колегія суддів зазначає, що скаржник у своїй апеляційній скарзі фактично ставить під сумнів обґрунтованість позовних вимог, належність обраного способу захисту та достатність доказів, наданих позивачами на підтвердження позовних вимог.

Так, із змісту апеляційної скарги убачається, що її доводи зводяться, зокрема, до заперечення права позивачів на витребування спірного майна, неналежності обраного способу захисту, відсутності ідентичності об`єкта спору, а також добросовісності набуття відповідачем спірних земельних ділянок.

Разом із тим, відповідно до правової природи інституту забезпечення позову та усталеної судової практики під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не досліджує обґрунтованість позовних вимог по суті, не надає оцінку належності чи ефективності обраного способу захисту, а також не вирішує питання достатності доказів для задоволення позову.

На цій стадії суд повинен лише перевірити наявність спору між сторонами, імовірність утруднення чи неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також співмірність обраного заходу забезпечення позову заявленим вимогам.

Фактично доводи апеляційної скарги спрямовані на спростування позовних вимог у цілому та зводяться до їх передчасної оцінки по суті, що виходить за межі предмета перегляду ухвали про забезпечення позову.

Зокрема, посилання скаржника на неналежний спосіб захисту, відсутність підстав для витребування майна, недоведеність тотожності земельних ділянок, а також на добросовісність набуття майна є такими, що підлягають перевірці судом під час розгляду справи по суті з дослідженням усіх доказів у їх сукупності, і не можуть бути покладені в основу висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги про відсутність реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду колегія суддів відхиляє. Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, спірні земельні ділянки були неодноразово відчужені, що саме по собі свідчить про наявність ризику подальшого їх перепродажу чи вчинення інших дій, які можуть ускладнити або зробити неможливим виконання майбутнього судового рішення.

При цьому, твердження скаржника про відсутність доказів реального утруднення чи можливого невиконання судового рішення є необґрунтованими, оскільки вимога скаржника надання доказів щодо очевидних речей (право відповідача у будь-який момент відчужити спірне майно) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

З огляду на характер спірних правовідносин та предмет позову, накладення арешту на спірні земельні ділянки є безпосередньо пов`язаним із заявленими вимогами та спрямоване на збереження предмета спору у незмінному стані до вирішення справи по суті.

Посилання скаржника на порушення балансу інтересів сторін також є безпідставними, оскільки вжиті заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, не позбавляють відповідача права власності на спірне майно, а лише обмежують можливість його відчуження на час розгляду справи. Натомість невжиття таких заходів може призвести до значно більших негативних наслідків, зокрема унеможливити ефективний захист прав позивачів у разі задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо добросовісності набуття ОСОБА_1 спірних земельних ділянок також не можуть бути підставою для відмови у вжитті заходів забезпечення позову. Питання добросовісності набувача, наявності чи відсутності підстав для застосування положень статті 388 ЦК України, а також встановлення факту вибуття майна з володіння власника з його волі чи поза нею є предметом доказування під час розгляду справи по суті та не вирішується судом при розгляді заяви про забезпечення позову.

При цьому, само по собі посилання на добросовісність набуття не виключає можливості застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи мають тимчасовий характер і спрямовані виключно на збереження існуючого стану речей до вирішення спору по суті.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до оцінки доказів, які підлягають дослідженню судом під час розгляду справи по суті, і не впливають на правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, наведені доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки стосуються виключно обґрунтованості позову, яка на даній стадії провадження судом не досліджується, а відтак не впливають на законність та обґрунтованість ухвали про вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно статті 375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Семенюк Іриною Миколаївною, залишити без задоволення.

Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 02 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 07 липня 2026 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді О.В. Желепа

В.В. Соколова