Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №369/7814/25 — Київський апеляційний суд

справа № 369/7814/25

головуючий у суді І інстанції Мартиненко В.С.

провадження № 22-ц/824/2764/2026

суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 червня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мостової Г.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,

за участі секретаря судового засідання Івкової Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сисака Владислава Тарасовича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 серпня 2025 року

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про оголошення фізичної особи померлою, -

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою, у якій просила суд оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Глодоси Новоукраїнського району Кіровоградської області, померлим за особливих обставин під час дії воєнного стану в результаті безпосередньої участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України. Датою загибелі визначити 03 березня 2024 року. Місцем загибелі визначити населений пункт Синьківка Куп`янського району Харківської області.

Оголошення особи померлою необхідно заявнику для оформлення права на спадщину та отримання виплат на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що населений пункт с. Синьківка Петропавлівської сільської територіальної громади відноситься до території активних бойових дій, суд дійшов висновку про те, що шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, не можна відраховувати від дати ймовірної загибелі ОСОБА_2 . З часу як ОСОБА_2 пропав безвісти у зв`язку з воєнними діями не сплив строк, встановлений частиною 2 статті 46 ЦК України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Сисак В.Т. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 серпня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, несправедливим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, обґрунтував своє рішення посиланням на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 червня 2025 року у справі № 753/8049/24, який є не релевантним до цієї справи, оскільки у справі № 753/8049/24 Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, вказав, що на момент розгляду справи судом вже існував актовий запис про смерть особи.

У справі, що переглядається жодного актового запису про смерть ОСОБА_2 не існує, а звернення до суду зумовлене саме неможливістю встановити факт його смерті в інший спосіб.

Вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не вказує, який з аргументів та підстав, що унеможливлюють початок відліку строку з дати ймовірної загибелі особи, що зазначені у наведеному ним рішенні Верховного Суду - він застосував безпосередньо до ситуації (правовідносин) в межах справи.

На час ухвалення рішення (26 серпня 2025 року) з дати зникнення ОСОБА_2 минув 1 рік 5 місяців та 23 дні (541 день). Конкретної причини, з якої ОСОБА_2 у 2024-2025 роках не зміг вийти на зв`язок зі своїми рідними протягом такого тривалого терміну, враховуючи доведені обставини справи (тісний зв`язок між ОСОБА_2 та його рідними до зникнення) - не існує, або вона є дуже малоймовірною.

Факт непотрапляння ОСОБА_2 у полон доведений доказами.

Однак, суд першої інстанції не дослідив належним чином цей та інші докази та не надав їм належної оцінки.

Вказує, що суд першої інстанції помилково застосував до правовідносин виключно частину 2 статті 46 ЦК України, яка регулює загальні випадки зникнення особи «у зв`язку з воєнними діями».

Правовідносини, викладені у заяві підпадають під дію частини 1 статті 46 ЦК України, яка є спеціальною нормою та регулює зникнення особи «за обставин, що загрожували їй смертю».

На думку скаржника, суд першої інстанції, мав кваліфікувати обставини даної справи за частиною 1 статті 46 ЦК України, відрахувати шестимісячний строк з моменту зникнення ОСОБА_2 за обставин, що загрожували йому смертю ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та задовольнити заяву.

Як зазначає Верховний Суд, шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, який міститься у розділі 1 пункті «б» Наказу.

В розділі 2 Наказу (Території активних бойових дій) зазначено два періоди бойових дій на території с. Синьківка Петропавлівської сільської територіальної громади - з 24 лютого 2022 року (дата початку бойових дій) по 27 лютого 2022 року (дата завершення) та 09 вересня 2022 року (дата початку) по 26.11. 2022 (дата завершення).

Але, суд першої інстанції з незрозумілих причин та всупереч позиції Верховного Суду - взяв інформацію з 3 розділу Наказу (Території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси), дата початку бойових дій - 01 липня 2023 року, без зазначення дати завершення, незважаючи на те, що в розділі 1 Наказу (Території, на яких ведуться (велися) бойові дії) - навпаки, 01 липня 2023 року вказано, як дата припинення можливості бойових дій.

Отже, у випадку якщо суд першої інстанції вважав за необхідне застосувати норму частини 2 статті 46 ЦК України та обчислювати строк, після спливу якого можливо оголосити особу померлою саме від дня закінчення воєнних дій - суд мав взяти до уваги дату закінчення бойових дій на території с. Синьківка, зазначену у розділі 2 Наказу, а саме 26 листопада 2022 року, та від цієї дати вести облік строків, зазначених у частині 2 статті 46 ЦК України.

При чому, на дату розгляду справи навіть не було необхідності у застосуванні скорочених строків (до шести місяців), можна було застосовувати загальний строк, зазначений у реченні першому цієї частини (два роки).

Від представника ОСОБА_1 - адвоката Сисака В.Т. надійшли письмові пояснення, у яких він посилається на те, що єдиною підставою для відмови у визнанні зниклого безвісти ОСОБА_2 загиблим був той факт, що н.п. Синьківка Петропавлівської сільської територіальної громади Куп`янського району Харківської області юридично, перебував в зоні активних бойових дій, інформація про що містилась п. 3.5 Наказу № 376.

Вказує, що наявні у матеріалах справи докази об`єктивно свідчать про високу ймовірність загибелі ОСОБА_2 під час безпосередньої участі у бойовий діях (тобто за обставин, що безпосередньо загрожували йому смертю), судом не аналізувались та до уваги під час ухвалення рішення не приймались.

Інші учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 20 травня 1981 року, виданим Глодоською сільською радою Новоукраїнського району, актовий запис № 25 від 20 травня 1981 року.

Згідно з актом службового розслідування за фактом зникнення солдата ОСОБА_2 було встановлено таке.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 лютого 2024 року № 60 солдат ОСОБА_2 був призначений наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 29 лютого 2024 року № 53-РС на посаду стрільця-помічника гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти, вважається таким, що з 29 лютого 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №15 від 17 лютого 2024 року солдат ОСОБА_2 , стрілець - помічник гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу З механізованої роти військової частини НОМЕР_1 вважається таким, що вибув з місця дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 на виконання бойового завдання.

Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03 березня 2024 року № 63 солдат ОСОБА_2 , стрілець - помічник гранатометника 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу З механізованої роти військової частини НОМЕР_1 вважається таким, щодо якого з 03 березня 2024 року відсутні відомості про місцезнаходження.

03 березня 2024 неподалік н.п. Синьківка Кубинського р-ну Харківської області під час виконання бойового завдання із захисту України внаслідок ворожого артилерійського обстрілу та перевірки особового складу військової частини НОМЕР_1 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_2 , стрільця - помічника гранатометника 1 механізованого відділення З механізованого взводу 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 .

Даних щодо втрати зброї військовослужбовцем не обліковано.

05 березня 2024 року капітаном ОСОБА_3 , командиром 3 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 були надані пояснення стосовно службового розслідування. З приводу поставлених питань він пояснив таке.

03 березня 2024 року солдат ОСОБА_2 у складі штурмового відділення виконував бойове завдання із захисту Батьківщини неподалік н.п. Синьківка Куп`янського району Харківської області. Під час штурмових дій відбувся артилерійський обстріл зі сторони противника, у результаті чого військовослужбовці штурмового відділення перейшли в укриття. Після закінчення артобстрілу відбулась перевірка особового складу, під час якої було виявлено відсутність солдата ОСОБА_2 , про що засобами радіозв`язку було повідомлено на КСП ЗМР «Авангард».

Первинні пошукові заходи щодо встановлення місцезнаходження даного військовослужбовця, не принесли результатів.

Під час евакуації та виходу з позицій знайти солдата ОСОБА_2 не вдалося.

Зброя закріплена за військовослужбовцем, а саме 5,45 мм автомат АК-74 № НОМЕР_4 , знаходилась з військовослужбовцем в ході бойових дій.

Крім того, за свідченням військовослужбовців 3 механізованої роти стало відомо, що солдат ОСОБА_2 , знаходився на бойовому завданні без ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Відповідно до виписки з реєстру оборонців України, які перебувають у полоні держави-агресора, відомості щодо ОСОБА_2 відсутні.

Об`єднаний центр з координації пошуку та звільнення військовополонених незаконного позбавлення волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України листом від 27 квітня 2026 року №34.7-зв-4260 на виконання ухвали апеляційного суду повідомив, що в обліку Об`єднаного центру відсутня інформація щодо військовослужбовця ОСОБА_2 .

Відповідно до листа Державного підприємства «Український національний центр розбудови миру» Міністерства розвитку громад та територій України від 07 травня 2026 року на виконання ухвали апеляційного суду повідомлено, що відомості щодо перебування ОСОБА_2 у полоні відсутні. Станом на дату надходження ухвали інформація від держави-агресора через Центральне агентство з розшуку Міжнародного Комітету Червоного хреста про ОСОБА_2 до НІБ не надходила.

Згідно з листом Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (Секретаріат уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин) Міністерства внутрішніх справ України від 15 травня 2026 року на виконання ухвали апеляційного суду повідомлено, що Управління володіє інформацією про факт безвісного зникнення за особливих обставин ОСОБА_2 . Відомості про нього внесено до Реєстру. Однак на цей час інформація про його фактичне місцезнаходження відсутня.

Відповідно до наданого на виконання ухвали апеляційного суду Управлінням з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (Секретаріат уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин) Міністерства внутрішніх справ України витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, сформованого 14 травня 2026 року, до указаного реєстру внесені відомості про ОСОБА_2 ; номер кримінального провадження 120241110500000782; інформація про обставини зникнення: зник (виявлено) на території бойових дій (під час воєнних дій); дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин: 15 квітня 2024 року.

Листом Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими від 22 травня 2026 року, наданим на виконання ухвали апеляційного суду, повідомлено, що до Координаційного штабу не надходили повідомлення від Міжнародного Комітету Червоного хреста або зі сторони російської федерації про перебування ОСОБА_2 у полоні, стану його здоров`я та місця утримання.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи.

На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

Ці обставини суд встановлює на підставі відповідних доказів, якими можуть бути, зокрема, але не виключно, накази командира військової частини, бойові розпорядження, акти службового розслідування, матеріали кримінального провадження, інформація державних органів та міжнародних інституцій, показання свідків, фото- відеоматеріали тощо.

Вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній окремій справі.

ОСОБА_2 вважається зниклим безвісти 03 березня 2024 року в ході виконання бойового завдання поблизу н.п. Синьківка Кубинського району Харківської області, що підтверджується доказами, доданими до заяви та витребуваними судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

заявник - особа, яка подала заяву про розшук особи, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування;

особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Частинами 1-3 статті 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено, що особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом. Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.

Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, - електронна база даних, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання та поширення визначеної цим Законом інформації про осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, їх невпізнані останки, наявність чи відсутність рішення суду про визнання осіб, зниклих безвісти, безвісно відсутніми або оголошення померлими, інформації про видачу нотаріусами свідоцтва про призначення опікуна над майном осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а також інших даних, що використовуються для забезпечення обліку осіб, зниклих безвісти, з метою їх розшуку.

Частиною 2 статті 17 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено органи, уповноважені на облік осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а також на виконання інших функцій, пов`язаних з реалізацією цього Закону.

Заявник, а у подальшому суд апеляційної інстанції зверталися до указаних органів, уповноважених на облік осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, із запитами, у відповідь на які надійшли відповіді, з яких вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 поблизу н.п. Синьківка Кубинського району Харківської області під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу противником зник безвісти. Відомості щодо його перебування у полоні від держави-агресора відсутні.

Таким чином сукупність досліджених у цій справі доказів дає підстави для обґрунтованого припущення смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , підстави для сумніву у його загибелі відсутні.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі №607/159/23).

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі №337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі №753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі №607/1612/23).

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

У частині 1 статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У частині 2 статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини 2, 3 статті 46 ЦК України).

Район воєнних (бойових) дій це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).

Бойові дії це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 зроблено висновок, що «…шість місяців, які визначені в реченні другому частини 2 статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що «…Під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням 2 частини 2 статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.

Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у частині 2 статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.

Згідно вказаного рішення Великої Палати Верховного Суду не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.»

Таким чином, відрахування шестимісячного строку саме з моменту завершення активний бойових дій на певній території, згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі №755/11021/22 застосовується у випадках коли бракує достовірної інформації.

За матеріалами справи, встановлено, що 03 березня 2024 року ОСОБА_2 зник безвісти під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу противником.

Відповідно до витребуваної апеляційним судом в органів, уповноважених на облік осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, до теперішнього часу інформація щодо місцезнаходження ОСОБА_2 відсутня, а також відсутні відомості щодо його перебування у полоні держави-агресора.

Таким чином, докази, які долучені до заяви про оголошення фізичної особи померлою та які не містять суперечностей щодо обставин загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 , дають можливість зробити вірогідне припущення про його смерть під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Синьківка Кубинського району Харківської області.

З моменту події 03 березня 2024 року зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 до моменту звернення заявника до суду з цією заявою 02 травня 2025 року минуло більше шести місяців, тому звернення заявника до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою не є передчасним.

Таким чином суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 серпня 2025 рокуухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сисака Владислава Тарасовича задовольнити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 серпня 2025 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.

Задовольнити заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , про оголошення фізичної особи померлою.

Оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: село Глодоси Новоукраїнського району Кірвоградської області, померлим за особливих обставин під час дії воєнного стану у результаті безпосередньої участі у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України.

Датою загибелі вважати 03 березня 2024 року;

Місцем загибелі визначити населений пункт Синьківка Куп?янського району Харківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 06 липня 2026 року.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді Р.В. Березовенко

О.Ф. Лапчевська