Вирок від 16 червня 2026 р. у справі №755/16381/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12024105040001168 стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоіванівка Попаснянського району Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 27.03.2024 Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі, із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком 1 рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 14 січня 2025 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 14 січня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та йому призначено покарання у виді штрафу у розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України, вирок Деснянського районного суду м. Києва від 27.03.2024, яким ОСОБА_6 визнано _________________________________________________________________

Справа №11-кп/824/1703/2026 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8

Категорія: ч. 2 ст. 309 КК України Доповідач ОСОБА_1

винуватим за ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі, і на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, постановлено виконувати самостійно.

Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та витрат, пов`язаних із залученням експерта.

Суд визнав доведеним, що 10 серпня 2024 року ОСОБА_6 , будучи засудженим 27.03.2024 вироком Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та вчинив нове кримінальне правопорушення, за наступних обставин.

ОСОБА_6 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, не пізніше 10 серпня 2024 року 12 год. 11 хв., тобто до часу фактичного виявлення працівниками поліції, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, порушуючи вимоги Закону України «Про незаконний обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки, маючи умисел спрямований на незаконне придбання, зберігання без мети збуту наркотичного засобу, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон).

В подальшому, ОСОБА_6 придбаний ним таким чином наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), що знаходився в паперовому згортку, помістив до задньої правої кишені шортів та почав незаконно зберігати при собі, для власного вживання без мети збуту.

10 серпня 2024 року за адресою: м. Київ, просп. Леоніда Каденюка, 4, працівниками поліції зупинено ОСОБА_6 , який повідомив, що зберігає при собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон).

В подальшому, 10 серпня 2024 року в період часу з 12 год. 29 хв. до 12 год.36 хв., за адресою: м. Київ, просп. Леоніда Каденюка, 4, співробітниками поліції проведено обшук затриманої особи, під час якого у ОСОБА_6 виявлено та вилучено з задньої правої кишені шортів паперовий згорток з двома таблетками білого кольору в яких міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон).

За результатами проведеної судової експертизи матеріалів, речовин і виробів № СЕ-19/111-24/46151-НЗПРАП від 19.08.2024, надані на дослідження дві таблетки білого кольору круглої форми з розподільчими рисками з одного боку, що містились у паперовому згортку, містять наркотичний засіб, обіг якого обмежений - метадон (фенадон), загальною масою в таблетках - 0,044 г.

В апеляційній скарзі заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та правильність правової кваліфікації дій обвинуваченого, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме - не застосування ст. 71 КК України, яка підлягає обов`язковому застосуванню та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч. 2 ст. 309 КК України у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання покарання, призначеного вироком Деснянського районного суду м. Києва від 27.03.2024, остаточно визначити ОСОБА_6 до відбуття покарання у виді 1 року 1 місяця позбавлення волі. У решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ігноруючи конкретні обставини кримінального провадження, помилково посилаючись на ч. 4 ст. 70 КК України, суд призначив ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, що є невірним, оскільки у даному випадку, ОСОБА_6 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення вже після ухвалення вироку Деснянським районним судом м. Києва від 27.03.2024, а саме 10.08.2024, до відбуття покарання, призначеного попереднім вироком.

Тому остаточне покарання обвинуваченому слід призначати за правилами ст. 71 КК України, в порядку сукупності вироків. Однак, місцевий суд помилково не застосував до обвинуваченого ст. 71 КК України, яка підлягала обов`язковому застосуванню, у зв`язку з чим, обвинуваченому призначено невиправдано м`яке та явно несправедливе покарання.

Інші учасники судового провадження даний вирок не оскаржують.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, а також обвинуваченого ОСОБА_6 , який не заперечував щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 394 КПК України, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій, які, за встановлених судом фактичних обставин, кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею, колегія суддів не перевіряє, оскільки фактичні обставини кримінального провадження учасниками судового провадження в суді першої інстанції не оспорювалися і докази щодо них, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, не досліджувались, як не оспорюються вони прокурором і в апеляційній скарзі.

При цьому колегія суддів не встановила істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції дійти правильних висновків в цій частині.

Міра покарання за ч. 2 ст. 309 КК України призначена ОСОБА_6 з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України.

Згідно з вимогами ст.ст. 50, 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, включаючи роль, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінку під час його вчинення та інші фактори, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та/або небезпечність винуватця. При виборі заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Так, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції, відповідно до ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, врахував при цьому ставлення обвинуваченого до вчиненого, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце проживання у м. Києві, хоч і неофіційно, але працевлаштований, раніше судимий, а також його щире каяття, як обставину, яка пом`якшує його покарання, та відсутність таких обставин, які його обтяжують.

З урахуванням наведених вище обставин, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання за вчинене кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 309 КК України саме у виді штрафу у розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн., тобто у мінімальних межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 309 КК України, яке буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Висловлюючи ж в апеляційній скарзі прохання про призначення ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, покарання саме у виді 1 року позбавлення волі, прокурор будь-яких доводів на обґрунтування такої своєї позиції не наводить.

Між тим, колегія суддів, зважаючи на конкретні обставини вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, де предметом дій, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, є наркотичний засіб - метадон (фенадон), загальною масою в двох таблетках - 0,044 г, а кримінальна відповідальність настає, коли вага такого наркотичного засобу становить більше 0,02 г, відношення ОСОБА_6 до вчиненого, який беззаперечно визнав свою винуватість та щиро покаявся, а також хоч і неофіційно, але працює, і те, що санкція ч. 2 ст. 309 КК України, якою встановлена відповідальність за незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею, передбачає покарання у виді штрафу, вважає, що призначення ОСОБА_6 покарання у виді штрафу є домірним вчиненому і є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема незастосування положень ст. 71 КК України, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими у статтях 71, 72 цього Кодексу.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Згідно ч. 3 ст. 72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Аналіз наведених норм закону вказує, що у разі засудження особи за кримінальне правопорушення, вчинене у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку ст. 75 КК України, та призначення покарання, яке згідно з ч. 3 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги ст. 71 КК України і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.

Проте, вказані вимоги закону про кримінальну відповідальність судом першої інстанції дотримані не були.

Як убачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 вироком Деснянського районного суду м. Києва від 27 березня 2024 року засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження воліта на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування цього покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, і на нього були покладені обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Кримінальне правопорушення, за яким ОСОБА_6 засуджений оскаржуваним вироком, він вчинив 10 серпня 2024 року, тобто у період іспитового строку за попереднім вироком.

З вироку суду вбачається, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, яке останній вчинив під час іспитового строку, не застосував вимог ст. 71 КК України та не визначив йому остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, а лише, зазначивши покарання за цим вироком та за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 27 березня 2024 року і про звільнення ОСОБА_6 від його відбування з випробуванням, прийшов до висновку, що ці вироки мають виконуватися самостійно.

Отже, призначаючи ОСОБА_6 покарання за сукупністю вироків, суд, всупереч вимогам ст. 78 КК України, не застосував положення ст. 71 КК України, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

З урахуванням наведеного, доводи прокурора про те, що при призначенні покарання за вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення під час іспитового строку підлягають застосуванню правила призначення покарання за сукупністю вироків, передбачені ст. 71 КК України, заслуговують на увагу, а тому вирок суду в частині призначення ОСОБА_6 покарання підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового вироку на підставі ст. 420 КПК України.

Оскільки ОСОБА_6 , якого за попереднім вироком було звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі строком на один рік з випробуванням, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку, і за яке йому призначено покарання у виді штрафу, то, відповідно до вимог ст.ст. 71, 72 КК України, у даному конкретному випадку, остаточне покарання слід визначити ОСОБА_6 за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутого покарання за попереднім вироком, у виді обмеження волі на строк 1 рік та штрафу у розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн., які виконувати самостійно.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів

з а с у д и л а:

апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 14 січня 2025 року стосовно ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 309 КК України покаранняу виді штрафу у розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання приєднати невідбуте покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 27 березня 2024 року, та остаточне покарання призначити ОСОБА_6 у виді 1 (одного) року обмеження волі та штрафу у розмірі 2 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн., які виконувати самостійно.

Строк відбування покарання у виді обмеження волі ОСОБА_6 обчислювати з часу прибуття і постановки на облік у виправному центрі.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок Київського апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Судді:

___________________ _____________________ ___________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3