Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №359/10834/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 359/10834/24 Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І.В.

Провадження №22-ц/824/7566/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Кононової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської областівід 24 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з додатковою відповідальністю «МЕГАВАТТ ЕНЕРГО СЕРВІСНА КОМПАНІЯ», про стягнення заборгованості за договором про надання послуг та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Акціонерне товариство «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КИЇВОБЛГАЗ», про визнання дій незаконними, зобов`язання внести зміни щодо обліку спожитого газу, стягнення грошових коштів за фактично не надані послуги та відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ по об`єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 82379 грн 52 копійки, з яких: сума основного боргу за спожитий природний газ в розмірі 76 267 грн 58 коп., пеня в розмірі 1753 грн 88 коп., інфляційні втрати в розмірі 2920 грн 45 коп. та три відсотки річних в розмірі 1437 грн 61 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачам на праві власності належить об`єкт газифікації, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В період з жовтня 2021 року по червень 2024 року включно було спожито газ на загальну суму 76267,58 грн, вартість якого залишилася не оплаченою. У зв`язку з цим позивачем здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2024 по 30.09.2024, а також пені відповідно до п.4.5 Типового договору.

У грудні 2024 року адвокат Бєляєв О.А., діючи в інтересах відповідачки ОСОБА_2 , подав зустрічну позовну заяву, в якій просив:

- визнати незаконними та такими, що порушують п.4 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» дії ТОВ «Газопостачальна компанія Нафтогаз України» з 01.10.2021 року по 12.06.2024 року щодо порушення права позивача на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації щодо інформації про особу, яка надає послуги з постачання природного газу;

- визнати незаконними дії ТОВ «Газопостачальна компанія Нафтогаз України», щодо надання Оператору ГРМ-Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» доручення про відключення споживача ОСОБА_2 від газорозподільної системи;

- стягнути з ТОВ «Газопостачальна компанія Нафтогаз України» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 55358 грн за фактично не надані послуги з постачання природного газу в розмірі 6963,33 m3 за адресою АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ТОВ «Газопостачальна компанія Нафтогаз України» внести зміни щодо обліку спожитого природного газу ЕІС-код 56XM18B95957959Y газифікованого об`єкта побутового споживача, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , виключивши об`єм спожитого газу в розмірі 6963,33 m3 у період жовтень 2021 - серпень 2023 року;

- стягнути з ТОВ «Газопостачальна компанія Нафтогаз України» на користь ОСОБА_2 збитки, отримані у вигляді сплати оператору ГРМ Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» за відновлення газопостачання по Договору №07-4В- 1173-Т02024 від 14.10.2024 року та рахунку №07-4В-1173-Т02024 від 14.10.2024 року у сумі 441,12 грн., за договором №324В-3195-1001-2024 від 14.10.2024 та рахунку №324В-3195- 1001-2024 від 14.10.2024 у сумі 2158 грн;

- стягнути з ТОВ «Газопостачальна компанія Нафтогаз України» на користь ОСОБА_2 судові витрати 15000 грн, понесені за надання професійної правничої допомоги.

В обгрунтування зустрічного позову зазначав, що відповідач за зустрічним позовом, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», в порушення Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про ринок природного газу», Правил постачанні природного газу, що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 року, та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вчинив дії, що порушують законні права та інтереси ОСОБА_2 , а саме: не повідомив, що постачання природного газу здійснюється ним, не надав повну та достовірну інформацію про постачальника природного газу, вніс недостовірні дані в об`єм споживанні природного газу, нарахував неіснуючу заборгованість, всупереч встановленого порядку надав вказівку на припинення газопостачання, створив умови, внаслідок яких ОСОБА_2 вимушена була діяти в тяжких обставинах на невигідних для себе умовах. Зокрема, зазначає, що зареєстрована за адресом АДРЕСА_3 , та має у власності приватний будинок по АДРЕСА_1 . У червні 2024 року до відповідачки зателефонував сусід, що до подвір`я намагаються проникнути працівники газової служби, при цьому намагаються виламати вхідні двері у паркані, а один із них проник на територію та розглядає газовий лічильник, заповнює папери та фотографує.

Представник ОСОБА_2 , прибувши до будинку, з`ясував, що це були представники позивача, які вручили йому акт припинення газопостачання, в якому зазначена причина припинення - наявність заборгованості, розмір якої не був зазначений. До акту були внесені номер газового лічильника та покази станом на дату 12 червня 2024 року, які були отримані працівниками ТОВ «Газорозподільні мережі України» самостійно. Припинення газопостачання відбулось шляхом перекриття вхідного крану та його опломбування пломбою R39724805.

Крім того, представнику відповідача було повідомлено, що ОСОБА_2 має укладений договір на газопостачання з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» з жовтня 2021 року, а також, що обслуговування з розподілу газу здійснює Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України», що договори укладені автоматично, оскільки продовжили отримувати послуги з газопостачання, та повідомлення про зміну постачальника не входить їх обов`язків.

ОСОБА_2 вказує, що вона мала укладений договір з січня 2021 року на газопостачання з ТОВ «МЕГАВАТТ ЕНЕРГО СЕРВІСНА КОМПАНІЯ» та жодних претензій по заборгованості за природний газ їй не надходило. При цьому вказує, що використовує природний газ тільки у період коли середньоденна температура повітря має від`ємне значення, а тому, їй мали бути виставлені рахунки, проте ні у січні - лютому 2022 року, ні у подальшому жодні рахунки їй не надходили, а доступ до особистого кабінету був заблокований. ОСОБА_2 не одноразово зверталася за телефоном до постачальника з приводу неможливості передати покази, на що отримувала інформацію про те що у постачальника є якісь судові процеси, але договір є діючим, крім того, на його електронну адресу їй було надіслано електронне повідомлення про те, що станом на 22.09.2022 року договір є діючим.

У подальшому ОСОБА_2 стало відомо, що 02 листопада 2023 року ТОВ «Газопостачальна компанія Нафтогаз України» (справа 359/10904/23) та ТОВ «Газорозподільні мережі України» (справа №359/8430/24) звертались до Бориспільського міськрайонного суду за виданою судового наказу про стягнення заборгованості, та що судом було відмовлено у зв`язку з відсутністю реєстрації позивача за адресою АДРЕСА_1 , хоча при укладенні договору у 2016 році щодо розподілу газу з AT «Київоблгаз» відповідач зазначала адресу АДРЕСА_4 .

Вважає, що позивач ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» достовірно володів інформацією про місце реєстрації ОСОБА_2 , а також вказує, що своїх персональних даних для укладення договору не надавала, а також не надавала письмової згоди на їх обробку та використання.

Вказує, що спір виник в наслідок недобросовісної поведінки позивача за первісним позовом, а саме: не повідомлення про зміну оператора ГРМ та постачальника природного газу, строків оплати, відсутність згоди споживача на постачання природного газу. Жодного рахунку за спожитий газ на її адресу у період 2021-2024 років не надходило, як і повідомлення з вимогою самостійно припинити споживання природного газу за рахунок перекриття запірного пристрою перед газовим приладом.

Стверджує, що така бездіяльність щодо надання інформації про особу, яка надає послуги з постачання природного газу та розподілу ТОВ «Газорозподільні мережі України» порушує п.4 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» та її права на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації. У зв`язку з неналежним повідомленням про наявність укладених договорів, відповідач, як особа, що отримує пенсійне забезпечення за віком не змогла реалізувати своє право на укладення розстрочки.

Також зазначає, що звернулась до ТОВ «Газорозподільні мережі України»», з метою з`ясування цих обставин, та отримала рахунки, складені на ім`я ОСОБА_3 .

Звертає увагу, що позивач не міг отримувати відомості про об`єм спожитого газу від оператора ГРМ - Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», оскільки дана філія була утворена рішенням учасника ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 08.08.2023 року №45 та Правлінням ТОВ «Газорозподільні мережі України» Проколом №16 від 25.07.2023 року.

На підставі викладеного вважає, що 12 червня 2024 року припинивши газопостачання, ТОВ «Газорозподільні мережі України» порушив п. 27 постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, ст. ст. 12,13 Закону України «Про ринок природного газу».

Також вказує, що, діючи в умовах воєнного стану та необхідності проводити опалювання будівлі у зв`язку з настанням опалюваного сезону, відсутності іншого постачальника для побутових споживачів в даному регіоні, тобто в стані тяжких обставин була вимушена була сплати неіснуючий борг з метою запобігання більшої шкоди власному здоров`ю, та безальтернативної можливості відновити газопостачання.

Відповідач стверджує, що сплатила визначену позивачем суму заборгованості внаслідок впливу тяжких обставин та за не надані послуги з постачання природного газу.

Зокрема, звертає увагу, що показники лічильника та об`єм спожитого газу станом на 09.2024 склав 27 m3 та відповідно покази лічильника склали 16086 m3. На момент припинення газопостачання покази лічильника є 18716 m3, тобто різниця складає 2630 m3. З урахуванням вартості ІмЗ - 7,95 грн. підтверджена сума заборгованості може складати 23908,5 грн., сума заборгованості 76267, 58 грн. є припущеннями позивача за первісним позовом, та не доведена жоднім належним доказом.

Відповідач зазначає, що з моменту встановлення лічильника у 2018 році неодноразово змінювались постачальники природного газу, та що останній постачальник ТОВ «МЕГАВАТТ ЕНЕРГО СЕРВІСНА КОМПАНІЯ» у 2021 році поставив об`єм газу 2329,85 m3.

Вказує, що відповідно до п.8.3. Типового договору постачальник відшкодовує збитки, понесені споживачем у зв`язку з припиненням постачання газу, та що крім суми, сплаченої за газ 55358 грн. ОСОБА_2 вимушена була сплатити оператору ГРМ Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» за відновлення газопостачання по Договору№07-4В-1173- ТО2024 від 14.10.2024 року та рахунку №07-4В-1173-ТО2024 від 14.10.2024 року суму 441,12 грн., за договором №324В-3195-1001-2024 від 14.10.2024 та рахунку №324В-3195- 1001-2024 від 14.10.2024 суму 2158 грн.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з додатковою відповідальністю «МЕГАВАТТ ЕНЕРГО СЕРВІСНА КОМПАНІЯ», про стягнення заборгованості за договором про надання послуг- задоволено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог , Акціонерного товариства «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «КИЇВОБЛГАЗ», про визнання дій незаконними, зобов'язання внести зміни щодо обліку спожитого стягнення, стягнення грошових коштів за фактично не надані послуги та відшкодування збитків,- відмовлено повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ по об'єкту, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , а саме: пеню в розмірі 1753 грн 88 коп., інфляційні втрати в розмірі 2920 грн 45 коп., та три відсотки річних в розмірі 1437 грн 61 коп., всього на загальну суму 6111 грн 94 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» судові витрати по сплаті судового збору по 1514 грн з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду є незаконним через неправильне визначення відповідальної особи, оскільки вказаний об'єкт газифікації та його EIC-код офіційно зареєстровані за зовсім іншою людиною.

Крім того, постачальник ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» повністю проігнорувало свій обов'язок належним чином поінформувати споживача про початок надання послуг, не надіслало примірник договору та не надало жодного рахунку для оплати. Оскільки обов'язок платити за газ виникає лише після отримання офіційного рахунку, відповідач фізично не міг нічого порушити, а за законом прострочення не зараховується, якщо воно сталося з вини самого кредитора. Також наголошує, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» взагалі не довело обсяги спожитого газу, адже у справі немає жодних реальних показників лічильника чи підтверджувальних актів на початок і кінець спірного періоду. Усі суми та об'єми взяті судом з припущень. Через відсутність будь-якої вини відповідача та самого факту затримки платежів, стягнення пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних є безпідставним та неправомірним.

Скориставшись правом на подачу відзиву, адвокат Семка Михайло Олегович в інтересах ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» подав відзив на апеляційну скаргу.

В обґрунтування відзиву зазначає, що у період з 17.10.2021 по 01.12.2021, з 02.12.2021 по 12.12.2021 споживача, точка обліку газифікованого об'єкту якого знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , включено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» .

Так, на підставі договору купівлі-продажу №2706 від 17.12.2013 відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТОВ «ГК Нафтогаз України» обрано постачальником «останньої надії» строком на 3 роки.

Звертає увагу суду, що договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Посилаючись на кодекс газотранспортної системи, зазначає, що в інформаційній платформі найменування споживачів відсутнє, у зв'язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами.

Так, споживача за ЕІС-кодом 56ХМ18В95957959Y у періоди з 01.10.2021 по 29.11.2021, з 01.12.2021 по 12.12.2021 було зареєстровано в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1

У подальшому , з 13.12.2021 споживача за ЕІС-кодом 56ХМ18В95957959Y було автоматично включено до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на підставі постанови НКРЕКП «Про здійснення постачання природного газу побутовим споживачам на умовах базової річної пропозиції» №2471 від 09.12.2021.

Зазначає, що відповідно до вказаної постанови, зобов`язано ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» забезпечити можливість ТОВ «ГК «Нафтогаз України» включення побутового споживача, який включений до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії», до реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України» для реалізації газу побутовим споживачам без необхідності надання постачальником інформації щодо заяви приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам. Тому з 17.10.2021 року і до ухвалення оскаржуваного рішення на об?єкт газопостачання споживача природний газ поставлявся ТОВ «ГК «Нафтогаз України».

Крім того, зазначає, що позивач за зустрічним позовом вказуючи на ненадання відповідачем послуг з газопостачання не заперечує факту споживання ним природного газу у спірний період.

Щодо надання ОСОБА_2 третьою особою послуг з газопостачання, то представник позивача зазначає, що матеріали справи містять докази про надання послуг третьою особою до виникнення спірного періоду.

Щодо визначення об?ємів споживання газу, представник позивача зазначає, що споживач не звертався до оператора ГРМ щодо здійснення коригування спожитих об?ємів.

Зазначає, що постачальник проводить нарахування вартості спожитого газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об`єм розподіленого/спожитого споживачем газу, на підставі контрольного зняття показників лічильника газу або своєчасного надання показників лічильника газу споживачем.

Представник позивача, зазначає, що враховуючи той факт, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснює нарахування вартості природного газу, спожитого споживачем на підставі даних оператора ГРМ, то ТОВ «ГК «Нафтогаз України» є неналежним відповідачем у даній справі.

Крім того, зазначає, що відповідачу було правомірно припинено газопостачання, оскільки станом на 05 березня 2024 року виникла заборгованість в сумі 57 814,44 грн.

Разом з тим, позивач, будучи належним чином повідомленим щодо необхідності самостійного припинення власного газоспоживання у зв'язку із наявною заборгованістю, у порушення визначених вимог, не вчинив відповідні дії та не здійснив заходи самостійного припинення власного споживання газу.

Внаслідок невиконання споживачем свого обов'язку щодо оплати вартості спожитого газу оператором ГРМ було здійснено припинення газопостачання .

Щодо вимог споживача про порушення права на отримання інформації, то представник позивача зазначає, що ОСОБА_4 має зареєстрований кабінет на сайті ТОВ «ГК «Нафтогаз України» тому твердження позивача за зустрічним позовом про неотримання необхідної, доступної та своєчасної інформації про особу, яка надає газопостачання не відповідає дійсності.

Крім цього як було встановлено судом та не заперечувалось сторонами з 17.12.2015 будинок за адресою АДРЕСА_1 належить відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , на праві спільної часткової власності.

З посиланням на ЦК України зазначає, що співвласники відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язані брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна .

Представник позивача зазначає, що вимоги ОСОБА_4 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу є безпідставними з огляду на те, що до зустрічної позовної заяви адвокатом не додано розрахунок та деталі опису виконаних робіт .

Крім цього ОСОБА_4 не надано доказів фактичної оплати вартості професійної правничої допомоги.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 , який також представляє інтереси відповідача ОСОБА_2 , як адвокат, підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - Літвінов Є.В. у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне і обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції у даній справі встановлено, що ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» як суб`єкт ринку газу здійснює господарську діяльність з постачання природного газу фізичним та юридичним особам, які використовують його для власних потреб на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №880 ввід 04.07.2017 «Про видачу ліцензій з постачання природного газу ТОВ «Агросинтез Трейдінг», ТОВ «Маргаз», ТОВ «Агро Газ», ТОВ «Інтро Газ», ТОВ «Поділлягазпостач», СП ПГНК, ТОВ «Вієна Консалт», ТОВ «Нафтогазнадра», ТОВ «Газ та Нафтопродукти», ТОВ «Статус-Трейд», ТОВ «ГК "Нафтогаз України», ТОВ «Альтаір-Інвест» та ТОВ «ТК Індустрія».

Правилами постачання природного газу, що затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015, та ст. . 6, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач зобов`язаний постачати природний газ Споживачам, які використовують його (природний газ) для власних потреб, а Споживачі зобов`язані здійснювати оплату за отриманий природний газ, згідно особового рахунку і встановлених тарифів.

Відповідно до п.2 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила), постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Особливості здійснення постачання природного газу побутовому споживачу постачальником «останньої надії» визначені розділом VI цих Правил.

За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500, що розміщений на офіційному вебсайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.

На письмову вимогу побутового споживача постачальник зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення безкоштовно надати побутовому споживачу підписану уповноваженою особою постачальника письмову форму договору постачання природного газу побутовим споживачам.

Так за змістом п.п. 1,2, 8,9 Розділу VI Правил постачання природного газу, постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником «останньої надії» не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником «останньої надії».

Після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії», передбаченого цим розділом та Законом України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» зобов`язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.

В силу вимог п.8 Правил постачальник «останньої надії» зобов`язаний постачати природний газ споживачам за ціною, за якою він зобов`язався постачати природний газ споживачам відповідно до умов конкурсу на обрання постачальника «останньої надії».

Якщо постачальника «останньої надії» було визначено відповідно до положень абзацу четвертого частини першої статті 15 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу постачальником «останньої надії» з дня такого визначення здійснюється за ціною, яка визначається як для переможця конкурсу відповідно до Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809.

Ціна на природний газ публікується на веб-сайті постачальника «останньої надії».

Розрахунок за поставлений постачальником «останньої надії» природний газ здійснюється споживачем в установлений договором термін.

За змістом п.9 Правил, якщо споживач уклав договір з іншим постачальником, то такий постачальник зобов`язаний вчинити дії, необхідні для початку постачання такому споживачу згідно з Кодексом газотранспортної системи. У такому випадку договір постачання з постачальником «останньої надії» достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником.

Крім того, відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (Кодекс ГТС), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1378/27823, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).

Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується EIC-код.

Згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один EIC-код.

Таким чином, ідентифікація споживачів в інформаційній платформі здійснюється виключно за присвоєними EIC-кодами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.

Положеннями абзацу 11 пункту 2 глави 5 вказаного розділу Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.

Відповідно до пункту 1 Розділу IV Кодексу ГТС інформаційна платформа містить такі дані, зокрема: 7) інформацію про фактичне добове споживання; 8) інформацію про фактичне споживання кожного газового місяця (М).

Так, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії».

Згідно з положеннями п. 1.3. Типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за №1387/27832 (т.1 а.с.18-24), цей договір є договором приєднання.

При його укладенні ураховуються вимоги ст. ст. 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, а його укладення відбувається шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей Договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Пунктом 2 постанови НКРЕКП від 09.12.2021 № 2471 «Про здійснення постачання природного газу побутовим споживачам на умовах базової річної пропозиції» відповідно до пункту 72 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок природного газу» зобов`язано ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснювати постачання природного газу побутовим споживачам, які після набрання чинності цією постановою будуть включені до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи, на умовах Типового договору, та базової річної пропозиції з дня початку постачання природного газу постачальником «останньої надії».

Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 2706 від 17.12.2015 відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності (по частки кожному) належить житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується даними Державного реєстру речових прав (т.1 а.с.32-33).

Як визнано сторонами, зазначений будинок газифікований та приєднаний до газової мережі, у тому числі у період 2021-2024 років відповідачі споживали природний газ за вказаним об`єктом газифікації (ЕІС код - 56ХМ18В95957959Y).

Споживача ОСОБА_2 за у періоди з 01.10.2021-29.11.2021, 01.12.2021-12.12.2021 було зареєстровано в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 .

У подальшому, з 13.12.2021 споживача за ЕІС-кодом 56XM18B95957959Y було автоматично включено до Реєстру споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України» на підставі постанови НКРЕКП «Про здійснення постачання природного газу побутовим споживачам на умовах базової річної пропозиції» № 2471 від 09.12.2021, що підтверджується витягом з білінгової системи «Газоліна» - «Фінансовий стан» по особовому рахунку Відповідача № НОМЕР_1 (т.1 а.с.29-30).

Доказів, які б спростовували ці обставини, відповідачами надано не було. Підстави сумніватися у дійсності наданих відомостей у суду відсутні, оскільки дії ТОВ «Газопостачальної компанія «Нафтогаз України» відповідали вищенаведеним вимогам Закону України «Про ринок природного газу», Правил постачання природного газу, розпорядження КМУ від 22.07.2020 №97-р , Кодексу ГТС та зазначених постанов НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, від 09.12.2021 №247.1

Надана відповідачу ОСОБА_2 . Довідка споживання природного газу від 22.09.2022, видана ТОВ «МЕГАВАТТ ЕНЕРГО СЕРВІСНА КОМПАНІЯ» (т.1 а.с.131), правильно не взята до уваги судом першої інстанції, оскільки не спростовує доводів позивача та не доводить тієї обставини, що вказане Товариство надавало відповідачу ОСОБА_2 послуги з постачання природного газу у вказаний в позовній заяві період з 17.10.2021 та до 12.06.2024 (дня відключення об`єкту (газових приладів)).

Надана відповідачем ОСОБА_2 копія заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача) від 22.08.2024, адресована Оператору ГРМ Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» (ТОВ «ГАЗМЕРЕЖІ»), теж не є таким доказом (т.1 а.с.130). За змістом вказаної заяви наведений перелік газових приладів: котел-колонка - 1шт.

Судом першої інстанції встановлено, що обсяги спожитого газу, які зазначені у витягу з білінгової системи «Газоліна» - «Фінансовий стан» по особовому рахунку Відповідача № НОМЕР_1 (т.1 а.с.29-30), а також наведені у Акті звірки Броварського УЕГГ Київської філії «ТОВ Газорозподільні мережі України» за вказаний в акті період (09.2023-08.2024) повністю співпадають.

Жодних об`єктивних даних, які б підтверджували фактичні показники лічильника газу станом на 17.10.2021, відповідачами не надано. У згаданій довідці ТОВ «МЕГАВАТТ ЕНЕРГО СЕРВІСНА КОМПАНІЯ» від 22.09.2022 (т.1 а.с.131) такі відомості відсутні. Докази, які б доводили, що за адресою місцезнаходження об`єкту споживання газу за спірний період було спожито менший обсяг газу, ніж обраховано Оператором ГРМ, відповідачами не надано.

Згідно з відомостями про об`єми споживання газу за даними оператора ГРМ (т.1 а.с.29) у період з 05.2022 по 01.2023 включно, та з 12.2023 по 05.2024 включно інформація про обсяги спожитого газу не вносилася, незважаючи на осінньо-зимовий та зимово-весняний період, хоча згідно із попереднім періодом - з жовтня 2021 по квітень 2022 споживання газу відбувалося. Внаслідок цього 02.2023 та 06.2024 було зазначено, що об`єм спожитого газу становить 2862,77 м3 та 2319,14м3 відповідно.

Згідно з даними, наведеними у довідці ТОВ «МЕГАВАТТ ЕНЕРГО СЕРВІСНА КОМПАНІЯ» від 22.09.2022 (т.1 а.с.131) споживання газу за об`єктом газифікації здійснювалося протягом усього періоду з 15.01.2021 по жовтень 2021 року (17.10.2021) та загалом у підсумку за вказаний період становило 2329,85м3.

Відповідно до п.п.4-6 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №24944, побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов`язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п`яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.

У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об`єм розподілу та споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об`єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об`єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань. Група споживання по кожному об`єкту побутового споживача, який розраховується за лічильником газу, визначається Оператором ГРМ згідно з цим Кодексом. Номер групи споживання зазначається Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу та в рахунках Оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу.

Група споживання відображає річний профіль споживання природного газу в розрізі календарних місяців середньостатистичним побутовим споживачем у відповідній групі за ознаками складу газових приладів і пристроїв, категорії будинку (індивідуальний, багатоквартирний) та в окремих випадках з урахуванням опалювальної площі та наявності централізованого гарячого водопостачання. При зміні критеріїв (зокрема зміні приладів або площі), за якими побутовий споживач був віднесений до певної групи споживання, споживачу присвоюється інша група споживання.

На підставі групи споживання побутового споживача та його річного споживання природного газу за останні 12 календарних місяців по об`єкту побутового споживача визначаються планові місячні об`єми споживання природного газу виходячи з місячної частки від планового річного об`єму споживання природного газу, визначеної в додатку 1 до цього Кодексу. У разі якщо по об`єкту споживача (та за новими об`єктами споживачів (замовників)) період фактичного споживання газу менше 12 місяців, планові місячні об`єми споживання природного газу визначаються виходячи з даних річного обсягу споживання природного газу, визначеного на 1 особу чи 1 м кв. для відповідної групи споживання.

Визначені Оператором ГРМ планові місячні об`єми споживання у розрізі календарних місяців мають бути зазначені Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання до договору розподілу природного газу. При цьому планові місячні об`єми споживання мають бути зазначені за величиною об`єму природного газу (м куб.) та величиною обсягу енергії за трьома одиницями виміру (кВт·год, ГКал, МДж), що визначаються згідно з вимогами цього Кодексу.

Оператор ГРМ має право здійснювати контрольні зняття показів лічильника природного газу споживача та зобов`язаний не рідше одного разу на шість місяців здійснювати контрольне зняття показань лічильника газу (з урахуванням встановленого строку для контрольного огляду вузла обліку) та формувати об`єм розподілу і споживання природного газу по об`єкту споживача за розрахунковий місяць, в якому було здійснено контрольне зняття показань лічильника газу, з урахуванням його фактичних показань.

Якщо у споживача, який використовує природний газ комплексно (для опалення, приготування їжі та/або підігріву води), на дату контрольного зняття показань ЗВТ показання лічильника газу будуть менші, ніж надані споживачем за попередній місяць в опалювальний період, то ці контрольні показання вважаються фактичними показаннями лічильника природного газу станом на 01 число місяця, в якому провадиться таке контрольне зняття показань ЗВТ.

Якщо в установленому законодавством порядку відбуваються зміни критеріїв (зокрема зміна приладів або площі), за якими побутовий споживач був віднесений до певної групи споживання, Оператор ГРМ змінює по об`єкту споживача його групу споживання.

Після визначення за підсумками розрахункового періоду (газового місяця) об`єму розподіленого та спожитого природного газу по об`єкту побутового споживача Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку здійснює переведення величини об`єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії за трьома одиницями виміру: у кВт·год, Гкал, МДж.

Дані про об`єм (м куб.) та обсяг (кВт·год, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (газовий місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача на сайті Оператора ГРМ (за наявності) та/або в рахунку про сплату послуги за договором розподілу природного газу.

Оператор ГРМ відповідно до вимог Кодексу ГТС передає інформацію про об`єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача.

Визначені за умовами цієї глави та договору розподілу природного газу об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Побутовий споживач має право не частіше одного разу на три місяці звернутись до Оператора ГРМ із заявою про проведення звіряння фактично використаних об`ємів природного газу та сплачених коштів за послуги розподілу природного газу. Оператор ГРМ на письмове звернення побутового споживача, не пізніше п`ятнадцяти робочих днів з дня отримання такого звернення, зобов`язаний провести з таким споживачем звіряння фактично використаних об`єктом споживача об`ємів природного газу. За результатами звіряння підписується відповідний акт. У разі виявлення розбіжностей між даними акта звіряння та даними Оператора ГРМ по особовому рахунку такого споживача проводяться коригування відповідно до підписаного акта звіряння фактично використаних об`єктом споживача об`ємів природного газу.

Наведені положення чинного законодавства покладають на споживача обов`язок щомісяця знімати та передавати Оператору ГРМ фактичні показання лічильника газу, а також наділяють правом звіряти фактично використані об`єми газу, вимагати їх коригування Оператором ГРМ.

З наданого рахунку АТ «КИЇВОБЛГАЗ», виписаного на ім`я попереднього власника ОСОБА_6 (т.1 а.с.136), вбачається, що послуги з розподілу газу за адресою місцезнаходження об`єкта газифікації: АДРЕСА_1 , - до 31.08.2023 надавалися вказаним Оператором ГРМ.

31 серпня 2023 року НКРЕКП, прийнято постанову № 1594 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Київоблгаз», у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Будь-яких належних доказів того, що відповідачі, зокрема ОСОБА_2 , на ім`я якої відкритий особовий рахунок, звертались до Оператора ГРМ - АТ «Київоблгаз», а також у подальшому - до ТОВ «Газорозподільні мережі України», з метою здійснення коригування (зміни) об`ємів спожитого природного газу, суду не надано, не зважаючи на те, що визначені Оператором ГРМ об`єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов`язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.

Згідно з інформацією про рахунку № НОМЕР_1 (т.1 а.с.29-30) наданого ТОВ «ГК «Нафтогаз України», що належить споживачу ОСОБА_2 (ЕІС-код 56ХМ18В9595795) за період жовтень 2021 по червень 2024 спожито 9584,86 м3 за встановленим фіксованим тарифом 7.95689 грн. м3, на суму 76267,59 грн. (т.1 а.с.29-30).

Встановлено, що у вимозі про сплату заборгованості за спожитий газ станом на 10.06.2024 на суму 57814,44 грн позивач попередив ОСОБА_2 , що у разі несплати заборгованості в 7-денний строк з моменту отримання даної вимоги, ТОВ «Газорозподільна компанія «Нафтогаз України» має право звернутися до суду для захисту свого права (т.1 а.с.31).

Доказів фактичного направлення/отримання такої вимоги відповідачами, суду не надано.

Також встановлено, що 12.06.2024 працівниками Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» було здійснено припинення газопостачання (шляхом перекриття запірних пристроїв, або встановлення інвентарної заглушки та їх опломбування пломбою R39724805) в належному позивачам будинку по АДРЕСА_1 , про що складено Акт про відключення об`єкту (газових приладів) (т.1 а.с.135).

Зазначена в акті притичина припинення газопостачання: несвоєчасне та/або не в повному обсязі оплати послуг газопостачання.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі у жовтні 2024 погасили існуючу заборгованість в розмірі 76 267,59 грн, що підтверджується наданими платіжними документами та довідкою ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (т.1 а.с.132,134,137,-141). У зв`язку з цим позивач відмовився від заявленої вимоги щодо стягнення суми заборгованості за поставлений природний газ.

На підставі укладеного Договору №32-4В-3195-1001-2024 на виконання робіт від 14.10.2024 між ОСОБА_2 та ТОВ «Газорозподільні мережі України», погодженого кошторису на роботи з відновлення газопостачання від 14.10.2024 та виданих рахунків (т.1 а.с.121, 121-на звороті,122-123, 124) ОСОБА_2 понесені витрати на відновлення газопостачання в сумі 441,12 грн та 2158,76 грн. (т.1 а.с.137,138).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) здійснюється крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцями комунальних послуг є: послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об`єкти газоспоживання споживача.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні-послуги щомісяця , якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення договору.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач) (ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до вимог ч.2 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу;2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів;3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів; 6) надавати стороні, з якою укладено договір про постачання/купівлю-продаж природного газу, інформацію про максимальну номінальну потужність споживання власних об`єктів споживання за договором з оператором газорозподільної/газотранспортної системи, якщо така потужність дозволяє споживати 600 ГВт·год на рік та більше при максимальній виробничій потужності споживання (цілодобове споживання протягом року).

Згідно з пунктом 1 глави 5 розділу ІУ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Пунктом 2 глави 5 розділу ІУ Кодексу ГТС передбачено, що з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених цією главою) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація постачальником, крім постачальника «останньої надії», побутового споживача здійснюється на безстроковий період.

Положеннями пункту 1 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, визначено підставами для постачання природного газу побутовому споживачу є:

- наявність у побутового споживача договору розподілу природного газу, укладеного з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого підключений об`єкт споживача, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального EIC-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у побутового споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу побутовим споживачам та дотримання його умов;

- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.

За приписами пункту 15 розділу ІІІ Правил 15 вказаних Правил постачання природного газу постачальником починається з дня реєстрації споживача в Реєстрі споживачів постачальника.

Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного, у постанові від 14.02.2018 у справі № 462/6393/15-ц, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16.

Зазначена правова позиція підтверджена також і постановою Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, де Велика Палата Верховного Суду зазначила, що погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги.

Приписами статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч. 1 ст. 369 ЦК України).

Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕС-код. Згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕС-код.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що постачання природного газу на об`єкт по АДРЕСА_1 , споживачів з ЕС-кодом 56XM18B95957959Y, власниками якого є відповідачі, з 17.10.2021 здійснюється позивачем. Зважаючи на те, що з 17.10.2021 відповідачі є споживачами природного газу, який постачається ТОВ «ГК «Нафтогаз України», в останніх виник обов`язок оплатити заборгованість за фактично спожитий ними природний газ. Відсутність підписаного сторонами письмового договору між сторонами не звільняє від такого обов`язку. Наведені положення чинного законодавства дають підстави дійти висновку, що факт споживання позивачами газу, внесення їх до Реєстру споживачів, постачальника - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» підтверджують, що між сторонами був укладений Типовий договір постачання природного газу, який є Типовим договором приєднання.

При цьому заперечення відповідачів щодо наявності договірних відносин з третьої особою ТОВ «МЕГАВАТТ ЕНЕРГО СЕРВІСНА КОМПАНІЯ» суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки з дня реєстрації споживача в реєстрі споживачів постачальника починається постачання природного газу постачальником, а відтак відбувається і фактичне споживання природного газу. І ця обставина відповідачами спростована не була.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, відповідачі зобов`язані сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правильність здійснених судом першої інстанції розрахунки сукупного індексу інфляції, 3% річних та пені апелянтом не спростовано.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підставі для задоволення первісного позову у частині вимог, які підтримує позивач, а саме: стягнення відповідачів пені в розмірі 1753 грн 88 коп., інфляційних втрат в розмірі 2920 грн 45 коп. та трьох відсотків річних в розмірі 1437 грн 61 коп.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог відповідачем ОСОБА_1 не оскаржується, а тому правильність висновків суду в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Отже, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на власному тлумаченні і розумінні відповідачем спірних правовідносин та положень законодавства, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що районним судом неправильно застосовано норми матеріального та/або порушено норми процесуального права, що передбачено статтею 376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99).

У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги відповідача.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційну скаргу, подану ОСОБА_7 , необхідно залишити без задоволення, а рішенняБориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2025 року у даній справі - без змін.

У такому разі розподіл судових витрат відповідача, понесених в суді апеляційної інстанції, не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 6 липня 2026 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді : О.В. Борисова

С.А. Голуб