Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №759/16157/25 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 759/16157/25

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/9901/2026

Головуючий у суді першої інстанції Н. Д. Бабич

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

10 червня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

сторони

позивач за первісним позовом

та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1

відповідач за первісним позовом

та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником Діренко Мирославою Сергіївною , на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року, постановлену у складі судді Бабич Н. Д, в примішенні Святошинського районного суду м. Києва

у с т а н о в и в :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, у якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 5 000, 00 доларів США.

Свої вимоги обгрунтував тим, що 11.03.2025 надав ОСОБА_2 у борг грошові кошти у сумі 5 000,00 доларів США, які вона зобов`язувалася повернути у строк до 30.06.2025, про що склала розписку. Свої боргові зобов`язання відповідач перед позивачем у встановлений сторонами строк не виконала, отримані у борг грошові кошти не повернула, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою.

У вересні 2025 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину.

В обгрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 вказала, що ніколи не мала наміру та не вчиняла дій, спрямованих на укладення договору позики з ОСОБА_1 на умовах, викладених у розписці. Підпис на документі був проставлений нею на незаповненому аркуші паперу за обставин, що не стосувалися отримання грошових коштів у борг. Увесь рукописний текст, що нібито посвідчує боргове зобов`язання, було нанесено невстановленою особою пізніше, без присутності, згоди та відома ОСОБА_2 .

Також зазначала, що дії ОСОБА_1 , який скориставшись наявністю підписаного нею незаповненого бланку самостійно або через третіх осіб вніс до нього завідомо неправдиві відомості про укладення договору позики, мають ознаки обману.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою.

12 січня 2026 року ОСОБА_2 подала до суду клопотання про призначення у справі комплексної судово-технічної та почеркознавчої експертизи, проведення якої просила доручити експертам Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиці України.

На вирішення експертів просила поставити наступні питання: 1) Чи виконано рукописний текст в розписці ОСОБА_2 ? 2) Чи виконано підпис ОСОБА_2 та рукописний текст, що становить зміст розписки в різний час та різними способами? 3) Чи виконано рукописний текст та підпис різними засобами для письма (ручками)? 4) Чи містить рукописний текст на розписці виправлення вчинені за допомогою коректору (коригувальної речовини) або будь-яким іншим чином, якщо так - які саме фрагменти?

Витрати за проведення експертизи просила покласти на неї, провадження на час проведення експертизи зупинити.

Необхідність призначення у даній справі комплексної судово-технічної та почеркознавчої експертизи ОСОБА_2 обгрунтовувала тим, що встановити чи був текст розписки від 11.03.2025 внесений до чи після проставлення нею підпису на аркуші паперу, а також ідентифікувати виконавця рукописного тексту розписки можливо лише шляхом проведення вказаної експертизи, яка поєднає в собі методи судового технічного та почеркознавчого дослідження, що може бути проведено виключно експертами. Висновок надасть суду об`єктивні дані щодо механізму створення оспорюваного документа та перевірити ключові обставини, на які посилається ОСОБА_2 у заявленому неї позову та доводи ОСОБА_1 , а для з`ясування цих обставин необхідні спеціальні знання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

На вирішення судової почеркознавчої експертизи поставлено питання чи виконано підпис в розписці від 11.03.2025 ОСОБА_2 .

Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову експерта без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків згідно ст. 384,385 КК України.

Врозпорядженняекспертам наданоматеріали цивільноїсправи № 759/16157/25/24, які містятьоригінал розписки(а.с.23), експериментальніта вільнізразки підпису ОСОБА_2 (а.с. 107-119; 130-132). Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_2 . На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_2 через представника Діренко М. С. подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, та постановити нову про задоволення у повному обсязі клопотання про призначення у справі комплексної судово-технічної та почеркознавчої експертизи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що частково задовольнивши клопотання про призначення експертизи у справі, суд в ухвалі не вказав жодного із запропонованих ОСОБА_2 питань, які вона просила поставити перед експертами та не мотивував їх відхилення. Судом не було враховано, що ОСОБА_2 неодноразово наголошувала на тому, що нею було проставлено підпис на незаповненому (чистому) аркуші паперу за обставин, що не стосувалися отримання грошових коштів у борг. Свій підпис у розписці ОСОБА_2 не оспорює, але рукописний текс розписки написано не нею. Грошей в борг у позивача вона не брала, розписку йому не надавала.

В оскаржуваній ухвалі суд зробив невірний висновок про те, що ОСОБА_2 заявила, що підпис у розписці їй не належить, а коли були зроблені рукописні тексти значення у справі немє, а тому безпідставно відмовив у призначенні у справі судово-технічної експертизи.

Також вказала, що вирішуючи питання щодо призначення у справі комплексної експертизи суд першої інстанції не врахував ключові твердження ОСОБА_2 про те, що підпис на розписці був проставлений нею на незаповненому (чистому) аркуші паперу, а текст був внесений іншою особою, без відома та згоди апелянта. Крім того суд не взяв до уваги запропоновані заявником питання, що стосуються ідентифікації виконавця рукописного тексту, наявності виправлень та інших важливих обставин. Таке рішення порушує права ОСОБА_2 на ефективний захист, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також право на справедливий судовий розгляд відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 103 ЦПК України.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Діренко М. С., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконфернції, підтримала подану апеляційну скаргу, просить задовольнити на підставі викладених у ній доводів.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки згідно трекінгу Укрпошта поштове відправлення повернуто без вручення адресату із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що згідно сталої практики Верховного Суду вважається належним повідомленням учасника справи про її розгляд. Будь - яких заяв / клопотань від позивача до суду станом на час розгляду справи не надходило.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до статті 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд вважав за можливе розгляд справи здійснювати за відсутності позивача, оскільки його неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання щодо призначення експертизи та не перешкоджає його розгляду.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, постановляючи ухвалу про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи суд першої інстанції дійшов висновку про те, що воно є обґрунтованим та відноситься до предмета доказування у даному спорі та поставив на вирішення експертам питання «Чи виконано підпис в розписці від 11.03.2025 ОСОБА_2 ?». Стосовно призначення у справі судово-технічної експертизи, то суд вважав, що в цій частині клопотання задоволенню не підлягає, оскільки, як заявила ОСОБА_2 , жодних дописів власноручно в розписку вона не вносила, підпис їй не належить, а коли були зроблені рукописні тексти значення у справі немає.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Так, відповідно дост. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судова експертиза, як один із засобів доказування, сприяє всебічному, повному й об`єктивному дослідженню обставин справ, постановленню законних і обґрунтованих судових рішень.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з наданням висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (абзац 1 статті 7-1 Закону України «Про судову експертизу»).

Із змісту поданих сторонами позовів вбачається, що предметом спірних правовідносин є як отримання позичальником у борг грошових коштів за розпискою від 11.03.2025, так і визнання договору позики (у вигляді розписки) від 11.03.2025 недійсним.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву ОСОБА_4 та у поданому нею зустрічному позові фактично визнає проставлення нею підпису у документі - розписці, датованій 11.03.2025, проте стверджує, що підпис було проставлено нею на чистому (не заповненому) аркуші паперу та за обставин, які не стосуються отримання грошових коштів у борг. Також ОСОБА_2 вказує на те, що рукописний текст у розписці та виправлення було внесено вже після проставлення нею підпису на незаповненому аркуші паперу. А тому, посилаючись на зазначене, вказує на недобросовісність дій ОСОБА_4 та відсутність у неї боргованих зобов`язань перед останнім, що є підставою для визнання договору позики недійсним.

У зв`язку із зазначеним, з метою доведення її позовних вимог викладених у зустрічному позові, ОСОБА_2 поставила перед судом питання щодо призначення у справі комплексної судово-технічної та почеркознавчої експертизи, на вирішення експертів просила поставити наступні питання:

На вирішення експертів просила поставити наступні питання:

1) Чи виконано рукописний текст в розписці ОСОБА_2 ?

2) Чи виконано підпис ОСОБА_2 та рукописний текст, що становить зміст розписки в різний час та різними способами?

3) Чи виконано рукописний текст та підпис різними засобами для письма (ручками)?

4) Чи містить рукописний текст на розписці виправлення вчинені за допомогою коректору (коригувальної речовини) або будь-яким іншим чином, якщо так - які саме фрагменти?

ОСОБА_2 зазначала, що відповіді експерта на вказані питання дадуть можливість суду встановити, що не вона виконала рукописний текст розписки та що вона не отримувала від ОСОБА_1 грошових коштів в борг. А останній незаконно скористався тим, що у нього на руках знаходився чистий аркуш паперу з її підписом.

Так, за змістом частин 2, 3 статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

За правиломстатті 103 ЦПК Українисуд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу. Крім того, у разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

У відповідності до частини 1 статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 910/14672/17, від 24 квітня 2018 року у справі №910/9394/17 та від 26 жовтня 2018 року у справі № 910/9971/17.

Відповідно до частини 1статті 260 ЦПК Україниухвала, що викладається окремим документом, складається зокрема з: описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; резолютивної частини із зазначенням: висновків суду; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Зі змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції вбачається, що остання вищевказаним вимогам законодавства повінстю не відповідає, оскільки суд в її мотивувальній чистині не оцінив жодну з наведених у законі підстав при вирішення питання про призначення заявленої позивачем експертизи та не навів обґрунтованих мотивів при визначенні питання для проведення експертизи та мотивів відхилення доводів клопотання ОСОБА_2 щодо визначених нею питань в порушення положень частини 5 статті 103 ЦПК України, якою передбачено, що учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Отже, суд першої інстанції не проаналізував наведені ОСОБА_5 у клопотанні мотиви з яких остання виходила визначаючи питання для проведення комплексної судово-технічної та почеркознавчої експертизи та не навів обґрунтованих мотивів щодо їх не врахування під час вирішення питання поставленого судом експертній установі.

Суд не взяв до уваги, що ОСОБА_2 не оспорюється факт проставлення нею підпису у документі, датованому 11.03.2025 (розписці). При цьому ОСОБА_2 вказує на те, що такий підпис було проставлено нею на незаповненому (чистому) аркуші паперу, а текст на ньому та виправлення були внесені без її відома та у її відсутність невідомою їй особою.

Таким чином, суд першої інстанції не врахував дані обставини і вищезазначені вимоги процесуального закону та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення клопотання ОСОБА_2 про призначення експертизи, самостійно зазначивши питання, яке було поставлене судом перед експертом за тих обставин, що відповідачка не заперечувала та не заперечує факт виконаного саме нею підпису у розписці, без належного мотивування відхилення поставлених питань у клопотанні ОСОБА_2 . І при цьому, судом безпідставно не взято до уваги посилання ОСОБА_2 на те, що вона не виконувала рукописного тексту розписки, що зазначений текст розписки було виконано не нею, а невідомою їй особою вже після того, як вона виконала свій підпис на чистому аркуші паперу. Для перевірки зазначених обставин важливе значення будуть мати відповіді експертів саме на питання, які запропонувала поставити перед експертами ОСОБА_2 , чого безпідставно не було зроблено судом першої інстанції. В той же час судом першої інстанції безпідставно поставлено перед експертом питання, відповідь на яке не має правового значення, оскільки свій підпис у розписці ОСОБА_2 не оспорює. Для вирішення питання про призначення комплексної експертизи, суд першої інстанції має зібрати документи з вільними та експеріментальними зразками почерку ОСОБА_2 , щоб експерти мали можливість надати відповіді на поставлені перед ними на вирішення питання.

Відповідно до пункту 1 статті 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Право на судовий захист передбачається статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України.

У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до положень частини 6 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду (заяви про призначення експертизи) до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали (якою суд поставив помилкове питання перед експертом і зупинив провадження у справі), є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи для продовження розгляду заяви ОСОБА_2 про призначення експертирзи, до суду першої інстанції.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що клопотання ОСОБА_2 про призначення саме комплексної судової експертизи (судово-технічної та почеркознавчої) має значення для вирішення по суті спору сторін, суд першої інстанції мав підстави для задоволення такого клопотання, оскільки відповідь на кожне з запропонованих відповідачкою питань має правове значення для вирішення спору. Суд першої інстанції має зібрати по справі необхідні для проведення такої експертизи документи, щоб експерти мали можливість надати відповіді на поставлені перед ними питання.

З огляду на викладене, наявні правові підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду (заяви про призначення експертизи) до суду першої інстанції.

Відповідно до п. в), ч. 4 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Водночас розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 11 травня 2023 року у справі №910/4631/22.

Ураховуючи, що Київський апеляційний суд ухвалив постанову за наслідками розгляду процесуальних питань, які виникли під час розгляду справи у суді першої інстанції, а не рішення по суті позовних вимог, він не є тим судом, який уповноважений здійснювати розподіл судових витрат на даному етапі.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 379, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником Діренко Мирославою Сергіївною , задовольнити частково.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова складена 07 липня 2026 року

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна