Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №376/217/26 — Київський апеляційний суд

Головуючий у суді першої інстанції: Ловінська С.С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 376/217/26

провадження № 33/824/2164/2026

2 червня 2026 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Шкоріна О.І.,

розглянувши адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя: АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 від 02 січня 2025 року, за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Совою Віталієм Анатолійовичем, на постанову Сквирського районного суду Київської області від 2 березня 2026 року,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Сквирського районного суду Київської області від 2 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 рік, зі стягненням судового збору на користь держави.

Згідно із постановою судді, 04 січня 2026 року о 22 годині 40 хвилин, за адресою: Київська область, м. Сквира, а/д Р-32, 359 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки Volkswagen Passat, номерний знак " НОМЕР_2 ", перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився за допомогою Аlcotest Drager ARLM 0298, результат позитивний 2,28 проміле, тест № 1501, з результатом згоден від проходження огляду у лікаря нарколога категорично відмовився, чим порушив пункт 2,9а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Сова В.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, просив її скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити. Апелянт не згодний з постановою суду першої інстанції у зв`язку з тим, що така винесена без всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин події, одностороннім дослідженням доказів та явну упередженість при прийнятті рішення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, зазначає про те, факт керування транспортним засобом з боку ОСОБА_1 не підтверджений об`єктивними, належними та допустимими доказами. Відповідно не має факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 ..

Факт зупинки транспортного засобу не зафіксований на відеокамеру поліцейського, лише на відеозапису зафіксовано, що на проїжджій частині ближче до узбіччя стояв автомобіль з увімкненим сигналом аварійної зупинки, до якого з двох сторін під`їхали поліцейські автомобілі. Відеозапис відображає події які відбулись після того, як відносно ОСОБА_1 було складено протокол.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Сова В.А. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що підстави для її задоволення відсутні у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Судом першої інстанції встановлено, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1ст. 130 КУпАП доведена у повному обсязі та підтверджується матеріалами справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 559023 від 04.01.2026; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; роздруківкою приладу Alcotest ; відеозаписом з нагрудної бодікамери працівника поліції.

Також відеозаписи містять об`єктивні дані, що не підлягають спотворенню та мають істотне значення для справи. Вони дозволяють встановити психологічне ставлення особи до вчиненого правопорушення, а також підтверджують обставини, що прямо вказують на керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не підтверджений належними, допустимими та достатніми доказами, а тому відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема, відеозаписом, на якому зафіксовано перебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля.

Твердження апелянта про те, що на відеозаписі відсутній безпосередній момент руху чи зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , не спростовує встановлених судом обставин. Ні положення статті 251 КУпАП, ні положення статті 266 КУпАП, ні Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року №1452/735, не містять вимоги щодо обов`язкової безперервної відеофіксації факту руху транспортного засобу як єдиної та виключної умови доведення факту керування ним конкретною особою.

За змістом статті 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності. Встановлення факту керування транспортним засобом допускається на підставі сукупності доказів, а не виключно відеозапису моменту руху автомобіля. Відсутність на відеозаписі окремого фрагмента події сама по собі не свідчить про відсутність події правопорушення та не нівелює доказове значення інших наявних у справі доказів.

Посилання сторони захисту на те, що відеозапис розпочинається вже після зупинки автомобіля та складення матеріалів, не свідчить про недоведеність вини ОСОБА_1 , оскільки протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою службовою особою під час виконання службових повноважень, є самостійним джерелом. Будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про неправдивість відомостей, викладених у протоколі, їх викривлення чи фальсифікацію, матеріали справи не містять, а стороною захисту таких доказів не надано.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведено відповідно до вимог статті 266 КУпАП та Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року №1452/735 із застосуванням сертифікованого спеціального технічного засобу Alcotest Drager ARLM 0298. Результат огляду склав 2,28 проміле алкоголю, що значно перевищує допустимий показник. При цьому ОСОБА_1 погодився з результатом проведеного огляду, що підтверджується його підписом у чеку Alcotest Drager ARLM 0298 з результатами огляду, який склав 2,28 проміле алкоголю.

Такі обставини свідчать про дотримання працівниками поліції встановленої законом процедури огляду та відсутність підстав ставити під сумнів достовірність отриманого результату.

Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Встановлений у ОСОБА_1 рівень алкоголю в організмі 2,28 проміле об`єктивно підтверджує перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Всі інші доводи, викладені в апеляційній скарзі мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст.279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст.252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наявних в матеріалах справи доказів апеляційний суд не вбачає.

Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постанова судді Сквирського районного суду Київської області від 2 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Совою Віталієм Анатолійовичем, залишити без задоволення.

Постанову Сквирського районного суду Київської області від 2 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: О.І. Шкоріна