Постанова від 15 квітня 2026 р. у справі №372/3319/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/5680/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 372/3319/24

16 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача Приватного акціонерного товариства «Обухівське» - Бондарчука Юрія Вікторовича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Проць Т.В., у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариство «Обухівське» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,-

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року Приватне акціонерне товариство «Обухівське» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що 22 квітня 2016 року між Приватним акціонерним товариством «Обухівське»та ОСОБА_1 укладено попередній договір оренди земельної ділянки № 542с, за умовами якого сторони зобов`язалисьпісля завершення процесу розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, що перебувають у постійному користуванні ПАТ «Обухівське» згідно з державними актами, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання майбутнім орендодавцем (відповідачем у справі) документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, укласти основний договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 2 Попереднього договору ПрАТ «Обухівське», як майбутній орендар, до дати укладення основного договору зобов`язалося щорічно до 31 грудня виплачувати відповідачці грошову винагороду у розмірі 10 000,00 грн, з якої вираховуються податки згідно з Податковим кодексом України.

20 грудня 2018 року між сторонами поперднього договору було підписано додаткову угоду про внесення змін до попереднього договору, якою змінено, зокрема, умови щодо розміру винагороди, збільшивши її розмір до 15 000,00 грн, а також встановлено підвищений розмір штрафних санкцій (100 000,00 грн) за порушення відповідачем договірних обов`язків, у тому числі, щодо неукладення основного договору оренди та укладення договорів з третіми особами.

На виконання вказаних умов ПрАТ «Обухівське» сплатило відповідачці: за 2016 рік - 10 000,00 грн; за 2017 рік - 10 000,00 грн; за 2018 рік - 15 000,00 грн.

Позивач зазначав, що 17 липня 2019 року на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Київській області № 10-4697/15-19-сг ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку, площею 3,5070 га, кадастровий номер 3223110100:06:001:0078. 26.07.2019 року, та не повідомила про це ПрАТ «Обухівське».

При цьому, ОСОБА_1 , набувши у власність земельну ділянку площею 3,5070 га (кадастровий номер 3223110100:06:001:0078), підписала договір оренди земельної ділянки №б/н від 18 березня 2019 року та додаткову угоду до нього з іншим підприємством ТОВ «Роза-Л», із строком оренди в 17 років.

Позивач вважав, що такими діями відповідачкка фактично унеможливила підписання основного договору з позивачем, чим порушила п. 1 попереднього договоруі, як вбачається з умов попередьного договору - у разі порушення майбутнім орендодавцем обов`язків, зазначених у п. 1, 4, 6 цього договору, він сплачує майбутньому орендарю протягом 5 (п`яти) календарних днів штраф в розмірі 100 000 грн та повертає отриману відповідно до п.2 цього договору винагороду.

Посилаючись на те, що відповідачка умисно ухилилась від укладення договору оренди з позивачем, не повернула сплачені позивачем кошти і уклала договір оренди з іншим підприємством ТОВ «Роза-Л», позивач вважав доцільним та обгунтованим стягнення з відповідача за пунктом 11 попереднього договору виплаченої їй грошової винагороди та за пунктом 9 попереднього договору - штрафу у повному обсязі.

З урахуванням викладених обставин, позивач Приватне акціонерне товариство «Обухівське» просив суд стягнути зі ОСОБА_1 на його користь 35 000,00 (тридцять п`ять тисяч) гривень грошової винагороди та 100 000,00 (сто тисяч) гривень штрафу.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 листопада 2025 року в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник Приватного акціонерного товариства «Обухівське» - Бондарчук Юрій Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 листопада 2025 рокута ухвалити нове судове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити в повному обсязі та стягнути зі ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Обухівське» грошові кошти у сумі 35 000,00 (тридцять п`ять тисяч) грн, штраф у розмірі 100 000,00 (сто тисяч) грн та судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та поданням апеляційної скарги.

У разі визнання попереднього договору таким, що не породжує зобов`язань, - стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Обухівське» 35 000,00 грн, як безпідставно набуті грошові кошти відповідно до ст. 1212-1214 ЦК України.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які сторона позивача посилались в обгрунтування своїх вимог.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що попередній договір оренди земельної ділянки № 542с від 22.04.2016 року є неукладеним і такий висновок є передчасним, суперечить як фактичним обставинам, так і правильному тлумаченню норм Цивільного кодексу України.

Сторона позивача вважає, що попередній договір між сторонами містить усі необхідні умови для його чинності як попереднього, є належним чином укладеним правочином, який чітко визначає обсяг зобов`язань сторін на майбутнє. А вимога суду першої інстанції про наявність у попередньому договорі всіх істотних умов основного договору оренди землі (кадастровий номер, точна площа, строк оренди, розмір орендної плати тощо) суперечить природі попереднього договору та усталеній судовій практиці.

На переконання сторони позивача, висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідачки правового статусу на момент укладення попереднього договору не відповідають природі попередніх договорів та спрямовані на легалізацію недобросовісної поведінки відповідачки, яка, отримавши у власність земельну ділянку, всупереч взятим на себе зобов`язанням передала її в оренду третій особі.

При цьому, фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідачка, всупереч своїм зобов`язанням:не повідомила позивача про отримання права власності на земельну ділянку та не ініціювала укладення основного договору оренди; уклала договір оренди з ТОВ «Роза-Л» та передала спірну земельну ділянку в оренду третій особі; продовжувала отримувати від позивача грошові виплати в період, коли вже співпрацювала з іншим орендарем.

За таких умов у позивача виникло право на реалізацію передбачених договором санкцій - стягнення сплачених коштів та штрафу.

Однак, суд першої інстанції обмежився висновком про «неукладеність» договору, не оцінивши поведінку відповідачки, яка протягом декількох років приймала грошові виплати, а після набуття права власності свідомо уклала договір з іншою особою.

Суд першої інстанції також не врахував доводи позивача щодо того, що ПрАТ «Обухівське» з 2015 року фактично не могло користуватися спірною земельною ділянкою через незаконні дії третіх осіб (ТОВ «Роза-Л»), що спростовує твердження відповідачки про «безоплатне користування» з боку позивача.

Також, на думку сторони позивача, поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та його скасування відбулося з порушенням норм процесуального права, що саме по собі є істотним порушенням та вплинуло на подальший перебіг розгляду справи й на результат, закріплений оскаржуваним рішенням.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача Приватного акціонерного товариства «Обухівське» - Харченко Юлія Володимирівна підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Дяченко Сергій Вікторович просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 листопада 2025 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 квітня 2016 року між Приватним акціонерним товариством «Обухівське»(майбутній орендар)та ОСОБА_1 (спадкоємець ОСОБА_2 - особи, що мала право на земельну частку (пай) в процесі розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь ПАТ «Обухівське»), і представляє власні інтереси, (надалі майбутній орендодавець або орендодавець), з іншої сторони, попередньо ознайомлені з текстом договору та правовими наслідками недодержання при вчиненні правочинів вимог законів, усвідомлюючи природу цього правочину та значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, діючи добровільно, за відсутності будь-якого примусу уклали попередній договіроренди земельної ділянки №542с (а.с. 7).

За умовами попереднього договору оренди земельної ділянки сторони зобов`язуються після завершення процесу розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, що знаходяться в постійному користування ПАТ «Обухівське» відповідно до державних актів: на території Першотравеньскої сільської ради згідно державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 003262; на території Нешерівської сільської ради згідно державного акта на право постійного користування землею серія П-КВ № 003263; на території Обухівської міської ради згідно державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-КВ 003264, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання Майбутнім орендодавцемдокумента, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, укласти договір орендиземельної ділянки (далі - Основний договір) - пункт 1 попереднього договору.

Майбутній орендар, до дати укладення Основного договору, зобов`язується за цим Договором виплачувати Майбутньому орендодавцеві, щорічно до 31 грудня, винагороду у розмірі 10 000,00 десять тисяч гривень 00 копійок, з якої вираховуються податки згідно Податкового кодексу України. За заявою Майбутнього Орендодавця винагорода може виплачуватися у вигляді передачі продукції та надання послуг, що оформляється відповідними актами - пункт 2 попереднього договору.

Відповідно до пункту 4 попереднього договору майбутній орендодавець з моменту отримання документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку зобов`язаний протягом п`яти днів надати Майбутньому орендареві оригінал та копію документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером та площею.

Проект Основного договору готує Майбутній орендар та надає Майбутньому орендодавцю на ознайомлення, а Майбутній орендодавець зобов`язаний ознайомитись з проектом Основного договору. підписати його та повернути Майбутньому орендареві протягом п`яти днів - пункт 6 попереднього договору.

Сторони попереднього договору погодили, що у разі порушення однією зі сторін обов`язків, зазначених у пунктах 1, 4, 6 цього договору, він сплачує майбутньому орендарю протягом 5 (п`яти) календарних днів штраф - пункт 9 попереднього договору.

В разі порушення майбутнім орендодавцем обов`язків, зазначених у пунктах 1, 4, 6 цього договору, внаслідок чого основний договір не буде укладено, в доповнення до обов`язку згідно пункту 9 цього договору, майбутній орендодавецьповертаємайбутньому орендаревіотриману відповідно до пункту 2 цього договору винагороду - пункт 11 попереднього договору.

20 грудня 2018 року сторонами попереднього договору укладено додаткову угоду про внесенння змін до попереднього договору оренди земельної ділянки №542С, якою зокрема, внесли зміни до пункту 2, з визначенням винагороди, що виплачується Майбутньому орендодавцеві, щорічно, до 31 грудня, у розмірі 15 000,00 грн; до пункту 9, з викладенням в наступний редакції: у разі порушення Майбутнім орендодавцем обов`язків, зазначених у пунктах 1, 4, 6 цього договору, він сплачує майбутньому орендарю протягом 5 (п`яти) календарних днів неустойку в розмірі 100 000,00 грн (а.с. 8).

На виконання умов попереднього договору позивач сплатив відповідачці грошові кошти в сумі 10 000 грн - за 2016 рік, 10 000 грн - за 2017 рік, 15 000 грн - за 2018 рік (а.с. 9-15).

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Київській області № 10-4697/15-19-сг від 17 липня 2019 року надано гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, площею 3,5070 га, кадастровий номер 3223110100:06:001:0078 (а.с. 17).

22 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Першотравенської сільської ради із заявою про реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3223110100:06:001:0078(а.с.18).

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 липня 2019 року, індексний номер 47963068, зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку, площею 3,5070 га, кадастровий номер 3223110100:06:001:0078, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за ОСОБА_1 (а.с.25).

ОСОБА_1 , набувши у власність земельну ділянку, площею 3,5070 га (кадастровий номер 3223110100:06:001:0078), підписала договір оренди земельної ділянки №б/н від 18 березня 2019 року та додаткову угоду до нього з підприємством ТОВ «Роза-Л»(а.с. 22-24).

Право оренди цієї земельної ділянки на підставі укладеного між ТОВ «Роза-Л» (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) договору оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав (а.с. 19-21, 22-24, 25-26).

У заяві про пергляд заочного рішення та у письмових поясненнях сторона відповідача просила суд застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову ПАТ «Обухівське» з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом, посилаючись на те що, починаючи з 31 грудня 2020 року позивач фактично знав про своє порушене право, проте, не заявляв про це і не просить суд поновити йому строк позовної давності (а.с. 105-108, 155-158).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову Приватного акціонерного товариство «Обухівське» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що відповідач ОСОБА_1 набула право власності на вказану земельну ділянку 26.07.2019 року, тобто пізніше, ніж уклала попередній договір 22.04.2016 року, а відтак, ОСОБА_1 не мала жодних прав власності або користування земельною ділянкою 3223110100:06:001:0078, а отже і не була уповноважена на укладення такого договору.

Окрім того, у порушення вимог статті 15 Закону України «Про оренду землі» сторонами попереднього договору не погоджено всі його істотні умови з огляду на те, що попередній договір оренди від 22.04.2016 року не містить визначення об`єкту оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строку дії договору оренди, тощо. Тобто, з вказаного договору неможливо ідентифікувати, яку саме земельну ділянку мали передати в оренду ПрАТ «Обухівське» та на який строк, за яку ціну.

Оскільки сторонами не досягнуто домовленості щодо істотних умов основного договору, суд першої інстанції дійшов висновку, що такий договір є неукладеним, а отже не створює жодних юридичних наслідків.

Відмовляючи по суті у задоволенні позову ПрАТ «Обухівське», суд першої інстанції не вбачав підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, про що подавав заяву представник відповідача.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з наступних підстав.

Відповідно до положень статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (частина перша статті 635 ЦК України).

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом - частина 2 статті 792 ЦК України.

Як передбачено частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення попереднього договору) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, свідчать про те, що 22 квітня 2016 року між ПАТ «Обухівське» (майбутній орендар)та ОСОБА_1 (спадкоємець ОСОБА_2 - особи, що мала право на земельну частку (пай) в процесі розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь ПАТ «Обухівське»), і представляє власні інтереси, (надалі майбутній орендодавець або орендодавець), з іншої сторони, у належній письмовій формі укладено попередній договір оренди земельної ділянки №542с (а.с. 7).

За умовами попереднього договору оренди земельної ділянки сторони зобов`язуються після завершення процесу розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, що знаходяться в постійному користування ПАТ «Обухівське» відповідно до державних актів: на території Першотравеньскої сільської ради згідно державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 003262; на території Нешерівської сільської ради згідно державного акта на право постійного користування землею серія П-КВ № 003263; на території Обухівської міської ради згідно державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-КВ 003264, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання Майбутнім орендодавцемдокумента, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, укласти договір орендиземельної ділянки (далі - Основний договір), а Майбутній орендар, до дати укладення Основного договору, зобов`язується за цим Договором виплачувати Майбутньому орендодавцеві, щорічно, до 31 грудня винагороду у розмірі 10 000,00 десять тисяч гривень 00 копійок, з якої вираховуються податки згідно Податкового кодексу України, а з 20 грудня 2018 року - винагороду у розмірі 15 000,00 грн, що сторони узгодили у додатковій угоді про внесенння змін до попереднього договору оренди земельної ділянки №542С.

На виконання вказаного попереднього договору ПАТ «Обухівське» (майбутній орендар) сплатило ОСОБА_1 (майбутній орендодавець) грошові кошти в сумі 10 000 грн - за 2016 рік, 10 000 грн - за 2017 рік, 15 000 грн - за 2018 рік і вказані обставини не заперечувала під час судового розгляду справи відповідач ОСОБА_1 (а.с. 9-15).

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Київській області № 10-4697/15-19-сг від 17 липня 2019 року надано гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, площею 3,5070 га, кадастровий номер 3223110100:06:001:0078, з проведенням державної реєстрації права приватної власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 - 26 липня 2019 року.

З моменту отримання документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, ОСОБА_1 правовстановлюючі документи, які підтверджують виникнення у неї права власності на земельну ділянку з кадастровим номером та площею, майбутньому орендареві ПАТ «Обухівське» не надала.

При цьому, ОСОБА_1 , набувши у власність земельну ділянку, площею 3,5070 га (кадастровий номер 3223110100:06:001:0078), підписала договір оренди земельної ділянки №б/н від 18 березня 2019 року та додаткову угоду до нього з іншим підприємством ТОВ «Роза-Л»і право оренди цієї земельної ділянки на підставі укладеного між ТОВ «Роза-Л»(орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) договору оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав (а.с. 19-21, 22-24, 25-26).

Отже, жодних дій щодо укладення між ПАТ «Обухівське» та ОСОБА_1 основного договору оренди належної їй земельної ділянки або повернення ОСОБА_1 грошових коштів (винагороди) не вчинено.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року в справі № 320/5877/17, від 14 грудня 2021 року в справі № 643/21744/19, від 07 лютого 2024 року в справі № 910/3831/22 зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Таким чином, особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених обставин, якими підтверджуєтьсяфакт отримання відповідачем від позивача грошових коштів (винагороди) у розмірі 35 000,00 грн в обмін на укладення в майбутньому основного договору оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки, який сторони в подальшому не уклали, що зумовлює повернення позивачу належних йому грошових коштів в сумі 35 000,00 грн, тоді як відповідач без достатньої правової підстави зберігає у себе кошти, які мала повернути власнику майна, у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про порушення прав позивача Приватного акціонерного товариство «Обухівське» та про наявність підстав для задоволення його позову в частині стягнення цих коштів з відповідача на користь позивача, застосувавши положення статті 1212 ЦК України.

В цій частині доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

Однак, колегія суддів апеляційного суду не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 100 000,00 грн, оскільки обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Отже, зобов`язання з повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, не передбачають відповідальності у вигляді пені та штрафу, а тому відсутні правові підстави для їх стягнення з відповідачки.

Висновок суду першої інстанції про те що, укладаючи 22 квітня 2016 року попередній договір оренди земельної ділянки, ОСОБА_1 не мала жодних прав власності або користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3223110100:06:001:0078, а отже і не була уповноважена на укладення такого договору, до того ж, сторонами не досягнуто домовленості щодо істотних умов договору, а саме, щодо об`єкту оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строку дії договору оренди, а тому такий договір є неукладеним, не грунтується на вимогах закону.

Так, відповідно до частини 1 статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Отже, головна суть попереднього договору - це взаємне зобов`язання сторін укласти основний договір у майбутньому на узгоджених умовах.

Зі зміступопереднього договору оренди земельної ділянки від 22 квітня 2016 року вбачається, що на момент його укладення, що включало в себе волевиявлення сторін на укладення відповідного договору, завершувався процес розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, що знаходяться в постійному користування ПАТ «Обухівське» відповідно до державних актів, і ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2 , особи, що мала право на земельну частку (пай) в процесі розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь ПАТ «Обухівське», представляючи власні інтереси, зобов`язувалась з моменту отримання документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, протягом п`яти днів надати майбутньому орендареві ПАТ «Обухівське» оригінал та копію документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером та площею.

Отже, на узгоджених умовах попереднього договору оренди земельної ділянки сторони визначили, що для укладення у майбутньому основного договору оренди земельної ділянки, з погодженням всіх істотних його умов, ОСОБА_1 зобов`язуваласьз моменту отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку надати їх майбутньому орендареві ПАТ«Обухівське» для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права(її кадастровий номер, розмір, межі та координати).

Щодо застосування строку позовної давності

За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з моменту, коли в особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини - самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) зробила висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

У справі, яка переглядається, Приватне акціонерне товариство «Обухівське» звернулася до суду з позовом 13 червня 2024 року. Відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 105-108, 155-158).

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 , оформивши право власності на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - 26 липня 2019 року, не повідомила про це майбутнього орендаря ПрАТ «Обухівське», підписавши договір оренди земельної ділянки №б/н від 18 березня 2019 року та додаткову угоду до нього з іншим підприємством ТОВ «Роза-Л».

У пункті 11 попереднього договору №542с від 22 квітня 2016 року строк повернення коштів не зазначено.

Про порушення ОСОБА_1 умов попереднього договору, внаслідок чого основний договір не буде укладено, ПрАТ «Обухівське»дізналось при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження 07 грудня 2022 року (а.с. 16).

Отже, перебіг позовної давності розпочався після 07 грудня 2022 року, тобто, з дня коли ПрАТ «Обухівське» довідалось про порушення свого права, а тому строк звернення до суду 13 червня 2024 року в цьому випадку позивачем не пропущений.

Посилання відповідача на те що, починаючи з 31 грудня 2020 року позивач фактично знав про своє порущене право, проте не заявляв про це, і не просить суд поновити йому строк позовної давності колегією суддів відхиляються, з огляду на таке.

У постанові від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20)Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: […позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності (пункт 118). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (пункти 6.43, 6.44) … Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим].

У питанні реалізації частини п`ятої статті 267 ЦК України ключовим є лише наявність поважних причин пропуску позовної давності, які має дослідити суд у межах наданих йому доказів та встановлених ним обставин, незалежно від клопотань сторін щодо встановлення цих поважних причин.

Встановивши наявність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд захищає порушене право і додаткового подання заяви позивача про поновлення позовної давності у цьому випадку не вимагається (див. постанову Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 295/19577/14-ц (провадження № 61-3715св24)).

До того ж, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Разом з цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

В умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

З огляду на вказане, безпідставними є доводи відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давностідля звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Приватного акціонерного товариство «Обухівське» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення у цій справі та ухвалення нового судового рішення по суті заявлених вимог Приватного акціонерного товариство «Обухівське», які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариство «Обухівське» задоволено частково (25,93%), а тому сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у пропорційному розмірі до задоволених вимог, що складає загальний розмір 1962,90 грн (785,16 грн + 1177,74 грн), слід покласти на відповідача ОСОБА_1 у Федорівну.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 253, 256-258, 261, 267, 626, 635, 1212 ЦК України, ст. 14 Закону України « Про оренду землі», ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника позивача Приватного акціонерного товариства «Обухівське» - Бондарчука Юрія Вікторовича задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Приватного акціонерного товариство «Обухівське» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштівзадовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариство «Обухівське» (код ЄДРПОУ 00857284) безпідставно набуті кошти у розмірі 35 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариство «Обухівське» (код ЄДРПОУ 00857284) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 1962,90 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: