Постанова від 14 квітня 2026 р. у справі №375/828/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 375/828/25

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/3646/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Самойлік А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Міністерства оборони України - ОСОБА_15 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 11 вересня 2025 року (суддя Банах-Кокус О.В., присяжні Герасичева В.І., Дорош І.М.) у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Військова частина НОМЕР_1 , Таращанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України про оголошення фізичної особи померлою,

установив:

у квітні 2025 року заявниця звернулась до суду із заявою, в якій просила оголосити померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , громадянина України, уродженця селища Колодисте, Уманського району, Черкаської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , який загинув за особливих обставин при захисті Батьківщини в районі населеного пункту Костянтинівка, Покровського району Донецької області під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони України у складі військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України; датою смерті ОСОБА_3 вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місцем смерті ОСОБА_3 вважати село Костянтинівка Покровського району Донецької області.

Мотивуючи подану заяву, заявниця зазначала, що вона є сестрою старшого механіка-водія 2-го взводу 2-ї танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_3 28 травня 2024 року вона отримала від ІНФОРМАЦІЯ_3 сповіщення сім`ї (близьких родичів) безвісти зниклого № 5/1607 про те, що її брат зник безвісти 27 травня 2024 року в результаті здійснення противником обстрілу з протитанкового ракетного комплексу позицій в населеному пункті Костянтинівка Покровського району Донецької області.

Заявниця зазначала, що в подальшому їй стало відомо, що 27 травня 2024 року екіпаж танку Т-64 БВ № 527 у складі командира танку - сержанта ОСОБА_4 , навідника - солдата ОСОБА_5 , механіка-водія - молодшого сержанта ОСОБА_3

виконували бойове завдання з нанесення вогневого ураження по противнику в районі населеного пункту Костянтинівка Донецької області. Цього ж дня, під час нанесення екіпажем вказаного танку вогневого ураження по противнику, о 17 год. 58 хв. противником було здійснено пуск ракети ПТРК, в результаті влучання якої в башту танка, той загорівся. Внаслідок влучання ракети ПТРК противника, навідник - солдат ОСОБА_5 отримав поранення, однак зміг покинути палаючий танк, оскільки існувала загроза детонації боєкомплекту. Залишаючи танк, він декілька разів намагався догукатись до механіка-водія ОСОБА_3 та командира танку ОСОБА_4 , однак ніякої відповіді не було. Покинувши танк, солдат ОСОБА_5 відповз приблизно на 50 метрів, після чого сталась детонація боєкомплекту танка і той вибухнув.

Заявниця посилалась на те, що у зв`язку з інтенсивними обстрілами зі сторони противника та близькістю місця події до позицій противника, здійснити 27 травня 2024 року та наступні декілька днів пошукові дії та евакуацію механіка-водія ОСОБА_3 та командиру танку ОСОБА_4 було неможливо. Однак, характер пошкоджень танку свідчив про те, що залишитись живим в такій ситуації можливості не було. Через вісім діб, а саме 4 червня 2024 року з 05 год. 30 хв. до 07 год. 30 хв. заступнику командира 2-ї танкової роти старшому лейтенанту ОСОБА_6 та начальнику медичного пункту танкового батальйону старшому лейтенанту ОСОБА_7 вдалось здійснити збір можливих останків тіл ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які в подальшому були передані на відповідну експертизу.

Також, заявниця посилалась на те, що місцезнаходження ОСОБА_3 за результатами службового розслідування встановити не вдалось, він вважається таким, що зник безвісти 27 травня 2024 року за особливих обставин під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України під час захисту Батьківщини, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 2 липня 2024 року № 2834 про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Заявниця зазначала, що вказані факти підтверджуються актом службового розслідування за фактом зникнення безвісти 27 травня 2024 року сержанта ОСОБА_4 та молодшого сержанта ОСОБА_3 , поясненнями майора - ОСОБА_8 , солдата ОСОБА_5 , а також старшого лейтенанта ОСОБА_7 та старшого лейтенанта ОСОБА_6 , які зазначали, що 4 червня 2024 року спробували залізти в танк та зібрати біологічний матеріал, однак це відбувалось із значними технічними труднощами. Увесь зібраний біологічний матеріал був підписаний та направлений на експертизу, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024052630000173 за фактом зникнення ОСОБА_3 . Однак біологічних залишків загиблих, які б надавали змогу провести його ідентифікацію, не залишилось.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 11 вересня 2025 року заяву задоволено. Оголошено померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , громадянина України, уродженця селища Колодисте, Уманського району Черкаської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , який загинув за особливих обставин при захисті Батьківщини в районі населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони України у складі військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Датою смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , громадянина України, уродженця селища Колодисте, Уманського району Черкаської області, зареєстрованого в

АДРЕСА_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місцем смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , громадянина України, уродженця селища Колодисте, Уманського району Черкаської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , вважати село Костянтинівка Покровського району Донецької області.

У поданій апеляційній скарзі представник Міністерства оборони України - ОСОБА_15 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Представник заінтересованої особи зазначає, що в акті службового розслідування є тільки пояснення про те, що був обстріл і військовослужбовець перестав виходити на зв`язок. При цьому, за висновками вказаного службового розслідування встановлено, що військовослужбовець зник безвісти під час виконання бойового завдання, тобто юридичний факт смерті військовослужбовця не встановлено.

Представник заінтересованої особи вважає, що наявні в матеріалах справи документи містять лише дані про те, що військовослужбовець зник безвісти, однак відсутні будь-які дані, які б могли підтвердити смерть військовослужбовця.

Також, представник заінтересованої особи зазначає, що оскільки воєнні дії на території України тривають, відлік встановленого статтею 46 ЦК України дворічного чи шестимісячного строку ще не розпочався, тому дане звернення заявниці є передчасним, оскільки підстави для застосування положень цієї статті наразі відсутні. При цьому, суд першої інстанції не врахував, що зникла безвісти особа є військовослужбовцем, який вважається зниклим безвісти під час проходження військової служби, а не цивільною особою, яка зникла безвісти, про яку відсутні будь-які відомості в місці останнього проживання, в час, коли в країні оголошено військовий стан.

Крім цього, представник заінтересованої особи посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення, ймовірно, не було залучено всіх зацікавлених осіб, оскільки суд першої інстанції не з`ясовував питання про наявність інших членів сім`ї ОСОБА_3 , на права та законні інтереси яких може вплинути дане судове рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Завальнюк В.В. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що матеріали справи підтверджують загибель ОСОБА_3 внаслідок загоряння та детонації боєкомплекту танку, у якому перебував останній в момент влучання ворожої ракети ПТРК. Зазначені обставини підтверджуються відповідним актом службового розслідування та показаннями члена екіпажу танку, який вижив - ОСОБА_5 , а також осіб, які спробували 4 червня 2024 року залізти у вказаний танк з метою збору біологічних залишків загиблих.

Також, представник заявниці посилається на те, що в рамках кримінального провадження № 12024052630000173 постановою слідчого Волноваського РП ГУНП в Донецькій області про встановлення особи трупа від 13 березня 2025 року встановлено, що залишки трупів, які евакуйовані з місця події в санітарному мішку з биркою 1536/дон та зареєстровані за вхідним номером 1121не/1536дон, а також 1121не/1536дон1 у Новокадаському відділенні ДСУ «ДОБ СМЕ», визнано як військовослужбовців Збройних Сил України - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Крім цього, представник заявниці посилається на те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зазначила, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватись від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи

виникають певні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. При цьому, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376, дата закінчення бойових дій на території Мар`їнської територіальної громади (UA14160130000011561), за винятком АДРЕСА_2 , зазначено 16 січня 2025 року. Отже, суд першої інстанції правильно встановив, що населений пункт Костянтинівка, Мар`їнської територіальної громади Донецької області увійшов до територій з датою закінчення бойових дій 16 січня 2025 року, тому рішення суду першої інстанції, ухвалене 11 вересня 2025 року, є мотивованим як з матеріальної, так і з процесуальної сторони.

Міністерство оборони України та його представник ОСОБА_9 , будучи належним чином повідомленими про день, час та місце апеляційного розгляду, шляхом направлення судових повісток-повідомлень до електронних кабінетів у системі «Електронний суд» (с.с.2-3, 20-21 т.2), двічі у судове засідання не з`явилася, свого представника у судове зсідання не направило.

Військова частина НОМЕР_1 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце апеляційного розгляду, шляхом отримання судової повістки-повідомлення у системі «Електронний суд» (с.с.8, 22 т.2) у судове засідання свого представника не направила, 21 грудня 2025 року та 9 березня 2026 року представник направив до апеляційного суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника військової частини (с.с.13-15, 24-26 т.2).

Таращанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), будучи належним чином повідомленим про день, час та місце апеляційного розгляду, шляхом отримання судової повістки-повідомлення у системі «Електронний суд» (с.с.9, 23 т.2) у судове засідання свого представника не направив, 6 січня 2026 року та 14 березня 2026 року начальник відділу направив до апеляційного суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника відділу (с.с.16-17, 27-28 т.2).

Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність представників вказаних заінтересованих осіб.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника - адвоката Завальнюка В.В. і заінтересованої особи ОСОБА_2 , які проти апеляційної скарги заперечували, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що заявниця ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_3 , а заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином ОСОБА_3 (с.с.6-7, 9-14, 63-64 т.1).

З копії свідоцтва про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_3 від 28 липня 2009 року, вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_10 розірвали шлюб 26 жовтня 2004 року, актовий запис № 136 (с.с.56 т.1).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_4 від 25 березня 2025 року (виданого повторно), ОСОБА_11 - батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (с.с.54 т.1).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_5 від 25 березня 2025 року (виданого повторно), ОСОБА_12 - мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (с.с.55 т.1).

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 112 від 8 травня

2022 року, ОСОБА_3 , зарахованого наказом командира військової частини НОМЕР_6 (по особовому складу) від 5 травня 2022 року № 32-РС у розпорядження військової частини НОМЕР_1 , призначеного на посаду сержанта резерву запасної роти, який прибув для подальшого проходження служби з ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 8 травня 2022 року зарахованого до списків особового складу та на всі види забезпечення, вважається таким, що з 8 травня 2022 року приступив до виконання службових обов`язків (с.с.28 т.1).

Із витягів з наказів командира військової частини НОМЕР_1 вбачається зарахування солдата ОСОБА_3 в розпорядження військової частини НОМЕР_1 (№ 80 від 20.03.2024); про призначення його на посаду механіка-водія до 2 танкової роти танкового батальйону та про прибуття в район виконання завдання для безпосередньої участі в бойових діях (№ 118 від 25.04.2024); про внесення до переліку безвісти зниклих та вибуття з району виконання завдань (№ 150 від 27.05.2024) (с.с.29-32 т.1).

Згідно сповіщення сім`ї (близьких родичів) безвісти зниклого № 5/1607 від 28 травня 2024 року, адресованого ОСОБА_1 , повідомлено про те, що її брат - молодший сержант, призваний до мобілізації, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , старший механік-водій 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 27 травня 2024 року в результаті здійснення протиправного обстрілу з противотанкового ракетного комплексу позицій поблизу населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області. Також повідомлено про те, що дане сповіщення є документом для порушення клопотання про призначення пенсії (допомоги) і надання пільг, установлених законодавством України (с.с.16 т. 1).

З акту службового розслідування за фактом зникнення безвісти 27 травня 2024 року сержанта ОСОБА_4 та молодшого сержанта ОСОБА_3 , встановлено, що молодший сержант ОСОБА_3 вважається таким, що зник безвісти за особливих обставин від час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України під час захисту Батьківщини. Протиправних дій, бездіяльності з боку посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_3 у невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків військової служби та посадових обов`язків не встановлено (с.с.20-25 т.1).

З витягу із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 № 35 від 18 травня 2024 року вбачається, що молодший сержант ОСОБА_3 є в переліку безвісти зниклих від 27 травня 2024 року під час нанесення вогневого ураження противнику танком № 527 з вогневого рубежу № 21 поблизу Костянтинівка, танк був знищений з ПТРК противника з напрямку Солодке (а.с.27 т.1).

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, за номером провадження № 12024052630000173, до чергової частини Волноваського РВП 5 червня 2024 року надійшло повідомлення про надходження тіл військовослужбовців: 1) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , або ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , (бирка 1536/Дон), 2) ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , (бирка 1550/Дон) (с.с.36 т.1).

У рапорті командира танкового батальйону ОСОБА_14 від 18 червня 2024 року зазначається, що під час нанесення вогневого ураження противнику з вогневого рубежу № 21 поблизу населеного пункту Костянтинівка Донецької області, танк Т64БВ № 527 був знищений противником з ПТРК з напрямку населеного пункту Солодке Донецької області, внаслідок чого старший механік-водій 2 танкової роти танкового батальйону молодший сержант ОСОБА_3 зник безвісти (с.с. 26 на звороті т.1).

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 2610 від 19 червня 2024 року, призначено службове розслідування за фактом зникнення безвісти 27 травня 2024 року сержанта ОСОБА_4 та молодшого сержанта ОСОБА_3 (с.с.34 на

звороті т.1).

З наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 2834 від 2 липня 2024 року (із внесеними змінами наказом № 3422 від 4 серпня 2024 року) вбачається, що службове розслідування завершене, за результатами якого молодшого сержанта ОСОБА_3 , старшого механіка-водія 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що зник безвісти за особливих обставин під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України під час захисту Батьківщини (с.с.17-19 т.1).

У постанові Волноваського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області про встановлення особи трупа від 13 березня 2025 року зазначено, що залишки трупів, які евакуйовані з місця події в санітарному мішку з биркою 1536/дон, та зареєстровані за вхідним № 1121не/1536дон, а також 1121не/1536дон,1 у Новокодацькому відділенні ДСУ "ДОБ СМЕ", визнати як: військовослужбовців Збройних Сил України: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (с.с.37 т.1).

Постановою Волноваського районного відділу поліції ГУНП в Донецькій області про встановлення особи трупа від 14 березня 2025 року визнано факт загибелі військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , оскільки в ході проведення слідчих дій в межах кримінального провадження, а саме допиту свідка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , встановлено, що 27 травня 2024 року екіпаж танку Т64 виконував бойове завдання в районі населеного пункту села Солодке Донецької області, у башту танку, де були ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відбулося влучання снаряду ПТРК, внаслідок чого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 загинули (с.с.38-39 т.1). Також, постановлено видати направлений 5 червня 2024 року для проведення судово-медичної експертизи полімерний пакет із фрагментами невстановленого походження, яким присвоєно № 1121не/1536дон/1, родичам загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 або представникам військової частини чи РТЦК та СП (с.с.38-39 т.1).

Письмовими поясненнями військовослужбовців ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підтверджується факт загибелі ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання (с.с.32-34 т.1).

З довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави № 1/96/1380 від 9 квітня 2025 року вбачається, що молодший сержант ОСОБА_3 , старший механік-водій 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , дійсно в період з 12 червня 2022 року по 24 квітня 2023 року, з 4 травня 2023 року по 27 вересня 2023 року, 12 жовтня 2023 року по 23 грудня 2023 року, з 28 грудня 2023 року по 10 березня 2024 року, з 20 березня 2024 року по 27 травня 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Київській та Донецькій областях (с.с. 57 т.1).

8 серпня 2023 року ОСОБА_3 було видано посвідчення серії НОМЕР_7 (с.с. 58 т.1).

20 травня 2025 року, на виконання ухвали суду від 9 травня 2025 року про витребування доказів, Таращанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надано повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про народження, про шлюб, розірвання шлюбу відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дані яких узгоджуються з матеріалами справи. Одночасно повідомлено, що в архіві відділу актових записів про

зміну імені, про встановлення батьківства, про усиновлення та про смерть складених відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що військовослужбовець зник безвісти, захищаючи суверенітет та незалежність України, що підтверджено результатами службового розслідування, а відтак існують обґрунтовані припущення щодо його смерті, тобто констатації високого ступеня ймовірності смерті в районі населеного пункту Костянтинівка Донецької області.

Крім того, суд першої інстанції врахував, що визначений частиною 2 статті 46 Цивільного кодексу Українишестимісячний строк, сплив.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини 2статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини 1 статті 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини 2 статті 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частина 3 статті 46 ЦК України).

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення фізичної особи померлою - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її

смерті, що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Системний аналіз частин першої та другої статті 46 ЦК України дає підстави для висновку, що законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну (частина 1 статті 46 ЦК України) та спеціальну (частина 2 статті 46 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2023 року в справі № 910/18214/19 звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.

Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов`язана.

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22.

При цьому, у пункті 67 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що частину другу статті 46 ЦК України потрібно тлумачити з урахуванням динамічного характеру суспільних відносин, які в умовах воєнних дій, збройних конфліктів зазнають швидких і непередбачуваних змін. Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Стислість строків вирішення такої категорії справ та ухвалення судових рішень у досліджуваній категорії справ стає особливо важливою в умовах, коли йдеться про встановлення правового статусу осіб, які зникли безвісти під час воєнних дій, збройного конфлікту, оскільки затримки в правовому реагуванні можуть призвести до погіршення ситуації для постраждалих осіб, їхніх родин і суспільства загалом.

Суд, зважаючи на конкретні обставини справи, повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбачуваного результату.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Аналізуючи питання щодо початку відліку передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України строку, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 78-79 постанови від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 дійшла висновку, що законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив

речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив`язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.

Наведене тлумачення відповідає і європейським стандартам. Так, відповідно до Рекомендації CM/Rec(2009)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів, які стосуються осіб, зниклих безвісти, та презумпції смерті (прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 09 грудня 2009 року на 1073-му засіданні заступників міністрів), якщо обставини зникнення безвісти особи є такими, що дають підстави для висновку про ймовірність її загибелі, то для подання запиту бажано, щоб час, що минув з моменту зникнення або з моменту отримання останньої звістки про те, що особа жива, становив не більше одного року (пункт 2 принципу четвертого).

При таких обставинах у пункті 70 зазначеного судового рішення Велика Палата Верховного Суду зауважила, що визначений частиною другою статті 46 ЦК України строк потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі - Наказ № 376).

У цьому Наказі № 376 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказом № 376, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Відповідно до Наказу № 376, датою закінчення бойових дій на території Мар`їнської територіальної громади, до якої відноситься населений пункт Костянтинівка, за винятком с. Бажане Друге, с. Бажане Перше, с. Зоряне, м. Красногорівка, с. Новомихайлівка, с. Олександропіль, с. Парасковіївка, с. Славне, є 16 січня 2025 року.

У справі встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок здійснення збройними силами російської федерації обстрілу з протитанкового ракетного комплексу, зник безвісті поблизу населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області 27 травня 2024 року.

Так, за результатами службового розслідування встановлено, що під час нанесення вогневого ураження противнику з вогневого рубежу № 21 поблизу населеного пункту Костянтинівка Донецької області танк Т64БВ № 527 був знищений противником з ПТРК з напрямку населеного пункту Солодке Донецької області, внаслідок чого старший механік-водій 2 танкової роти танкового батальйону молодший сержант ОСОБА_3 зник безвісти.

Також у матеріалах справи наявні докази, яка вказують, що залишки трупів, які евакуйовані з місця події в санітарному мішку з биркою 1536/дон, та зареєстровані за вхідним № 1121не/1536дон, а також 1121не/1536дон,1 у Новокодацькому відділенні ДСУ "ДОБ СМЕ", визнані як: військовослужбовців Збройних Сил України: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що є підстави припускати з високим ступенем вірогідності, що військовослужбовець ОСОБА_3 , ймовірно, загинув за особливих обставин ІНФОРМАЦІЯ_2 у результаті нанесення обстрілу з протитанкового ракетного комплексу збройними силами російської федерації поблизу населеного пункту

Костянтинівка Донецької області, де він на цей момент знаходився під час захисту Батьківщини та виконання бойового завдання й забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф.

Зокрема, у справі наявні матеріали службового розслідування військової частини, під час проведення якого допитані свідки: військовослужбовці, а саме майор ОСОБА_8 , солдат ОСОБА_5 , старший лейтенант ОСОБА_7 та старший лейтенант ОСОБА_6 , які підтвердили обставини загибелі ОСОБА_3 , а також документи кримінального провадження щодо обставин ймовірної загибелі ОСОБА_3 .

При цьому, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_3 перебуває у полоні.

Отже, установивши, що наявні у справі докази дають підстави для обґрунтованого припущення щодо смерті ОСОБА_3 , урахувавши, що територія, на якій відбулася його ймовірна загибель, на той момент була територією активних бойових дій, а також установивши сплив шестимісячного строку з дня припинення активних бойових дій у місці ймовірної загибелі ОСОБА_3 на час розгляду справи судом, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для оголошення останнього померлим.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України посилається на те, що воєнні дії на території України у розумінні ч. 2 ст. 46 ЦК України не завершилися, в силу чого у суду відсутні нормативно визначені ЦК України підстави для оголошення ОСОБА_3 померлим, а строки, сплив яких є передумовою для можливості відкриття провадження у справі про оголошення фізичної особи померлою, які визначені у ч. 2 ст. 46 ЦК України, ще не почали спливати.

Колегія суддів вважає такі доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки вони не узгоджуються з вищевикладеними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22, згідно яких, з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи (п. 3, 99, 122, 123 постанови), і що суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 309, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України (п. 84 постанови).

Доводи скаржника, що матеріали справи містять дані лише про те, що військовослужбовець зник та не підтверджують його смерть, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки згідно правових позицій Верховного Суду обставини зникнення військовослужбовця в районі бойових дій є юридичною підставою для ймовірного припущення його загибелі, тоді як з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 зник безвісти внаслідок активних бойових дій і за тих обставин вижити було неможливо.

Крім цього, за змістом доводів апеляційної скарги Міністерство оборони України не стверджує, що ОСОБА_3 може бути живим, перебувати у полоні або на тимчасово окупованих територіях, або те, що його загибель є неочевидною. Представник Міністерства оборони України лише зазначає про те, що відсутні будь-які дані, які б могли підтвердити смерть військовослужбовця.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не з`ясував питання про наявність інших членів сім`ї ОСОБА_3 , а тому при ухваленні оскаржуваного рішення, ймовірно, не було залучено всіх зацікавлених осіб, на права та інтереси яких може вплинути дане рішення, колегія суддів вважає недоречними, оскільки судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 неодружений, батьки померли у 2017-2018 роках, має єдиного сина ОСОБА_2 (заінтересована особа у справі) та рідну сестру ОСОБА_1 , яка є заявником у справі.

Отже, доводи апеляційної скарги представника Міністерства оборони України не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для оголошення померлим громадянина України ОСОБА_3 , застосувавши передбачений частиною 2 статті 46 ЦК України скорочений шестимісячний строк замість дворічного, враховуючи наявність істотних підстав для припущення з великою вірогідністю, що ОСОБА_3 загинув внаслідок воєнних дій і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення прийнято без додержання норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з висновками суду по суті вирішення справи й до власного тлумачення норм матеріального права, однак вони спростовуються матеріалами справи та наведеними нормами права, а тому колегія суддів їх відхиляє.

При цьому, колегія суддів ураховує, що як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника Міністерства оборони України - ОСОБА_15 залишити без задоволення, рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 11 вересня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 7 липня 2026 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук