Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №573/266/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №573/266/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Черкашина М. С.

Номер провадження 33/816/1320/26 Суддя-доповідач Терещенко О. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О. розглянув з участю секретаря судового засідання Кислої Ю.М., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , - адвоката Александрова Д.О. у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Александрова Д.О. на постанову судді Білопільського районного суду Сумської області від 28 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

УСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Білопільського районного суду Сумської області від 28 травня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

На підставі п. 7 ст. 247 КУпАП провадження щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Судом установлено, що 23 січня 2026 року о 20:03 год в с. Москаленки на а/д Воронівка-Куянівка ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ-21099, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився із застосуванням приладу «Drager » у встановленому законом порядку, за результатами огляду у водія виявлено 0,51 проміле, чим порушений п. 2.9.а ПДР.

Окрім того, 23 січня 2026 о 20:03 год в с. Москаленки на а/д Воронівка-Куянівка ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Александров Д.О. подав апеляційну скаргу на постанову Білопільського районного суду Сумської області від 28 травня 2026 року, в якій просив скасувати її та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також скасувати постанову в частині висновку про винуватість ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, виключивши з резолютивної частини висновок про його винуватість за цією статтею.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки сторона захисту не погоджується з формулюванням резолютивної частини постанови за ч. 5 ст. 126 КУпАП, бо суд одночасно визнав особу винною у вчиненні цього адміністративного правопорушення та закрив провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, що потребує перевірки судом апеляційної інстанції в частині допустимості зазначення в резолютивній частині постанови висновку про винуватість за умови закриття провадження.

04 червня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення та доповнення до апеляційної скарги захисника Александрова Д.О., в яких він вказує, що судом належними та допустими доказами не доведено, що саме ОСОБА_1 був особою, яка керувала транспортним засобом, проходила огляд на стан алкогольного сп`яніння, пред`являла документи поліцейським. У справі відсутній безперервний, достовірний процесуальний зв`язок між особою, яка перебувала біля транспортного засобу, особою, яка проходила огляд за допомогою приладу Драгер, особою, яка нібито пред`являла документи, та ОСОБА_1 . Суд визнав доведеним факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом і факт проходження огляду, однак не навів переконливих мотивів, чому наявні у справі відеозаписи усувають сумніви щодо особи водія. Суд обмежився перевагою версії працівника поліції над доводами захисту та показаннями свідка, хоча саме відеозапис мав би бути основним об`єктивним доказом у цій справі. З матеріалів відеозапису вбачається, що особу, з якою спілкуються поліцейські, на відео належним чином не видно. Обличчя співрозмовника не зафіксоване у спосіб, який дозволяє суду достовірно ідентифікувати особу. Коротка фіксація особи в капюшоні не є достатньою для встановлення, що це саме ОСОБА_1 з урахуванням того, що в автомобілі перебували військовослужбовці, а свідок ОСОБА_3 повідомляв суду іншу версію події. На відео не зафіксовано належного роз`яснення права на проведення огляду в закладі охорони здоров`я в разі незгоди з результатом огляду на місці. Також після цього поліцейський просить особу надати документи, але на бодікамеру не зафіксовано ні самого документа, ні відомостей із нього, ні процесу прочитання та фіксації цих даних. Поліцейський не називає анкетних даних особи, яка нібито пред`явила документ, і не демонструє документ на камеру таким чином, щоб суд міг перевірити, кому саме він належав. Допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_3 повідомив, що він перебував за кермом автомобіля, а не ОСОБА_1 , однак суд першої інстанції визнав ці показання такими, що не спростовують висновку про винуватість ОСОБА_1 , пославшись на їх суперечливість з іншими матеріали справи. Суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, але одночасно закрив провадження в цій частині на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Постанова серії ЕНА №6462372 від 04 січня 2026 року, яка має значення для оцінки повторності, не була безспірною, бо стороною захисту подано суду документи, які підтверджували, що ця постанова оскаржується у судовому порядку, провадження за позовом відкрито, а захист реалізує процесуальні права в цій справі.

Позиція учасників апеляційного розгляду.

Захисник Александров Д.О. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, будучи належним чином сповіщеним про день, час і місце розгляду справи.

Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

У зв`язку із зазначеним апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги без участі ОСОБА_1 та з участю його захисника Александрова Д.О.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з частиною 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Частиною 2 статті 251 передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримала у повному обсязі та дійшла правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням письмових та відео доказів, які були досліджені та перевірені судом.

Так, протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №573953 та серії ЕПР 1 №573956 від 23 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 за своїм змістом відповідають вимогам ст. 256 КУпАП (а. с. 3, 21).

Відповідно до чеку №542 від 23 січня 2026 року в результаті тестування, проведеного за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820», у ОСОБА_1 встановлена позитивна проба алкоголю 0,51 ‰ (а. с. 4).

Згідно з постановою серії ЕНА №6462372 від 04 січня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 3400 грн (а. с. 22).

Апеляційний суд зазначає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є встановлений факт наявності у особи алкогольного сп`яніння, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння на місці скоєння правопорушення або в умовах лікувального закладу, щодо вживання алкогольних напоїв та лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, ч. 5 ст. 126 КУпАП - за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Переглядом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських установлено, що під час спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 останній був одягнутий у цивільний одяг та їхав на автомобілі з цивільними номерами.

Після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 працівники поліції повідомили йому, що причиною зупинки є відсутність заднього бризговика на авто, а також пошкодження автомобіля, характерні для дорожньо-транспортної пригоди, попросили у нього посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. Після цього працівник поліції запропонував йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки або у найближчому медичному закладі, оскільки у салоні автомобіля відчутний запах алкоголю, на що останній повідомив, що вживав не він та не його пасажир, а хлопці, яких він довозив. На пропозицію пройти огляд ОСОБА_1 запитав, навіщо створювати проблеми, бо йому до хати залишилося доїхати лише 100 метрів. Особа, яка вийшла з водійського сидіння автомобіля, представилася ОСОБА_4 . Він просив поліцейського бути людиною, бо у нього вже був штраф. При цьому він упізнав поліцейського Мандрику, який проводив з ним бесіду, що він раніше його вже зупиняв та через це у нього великі проблеми. Поліцейський погодився та зазначив, що з попередньої події ОСОБА_1 не зробив ніяких висновків. Також останній вказав, що інший чоловік, який сидів в авто, не сів за кермо, бо не вміє його водити. Працівники поліції ще раз запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки чи у медичному закладі, після чого він погодився пройти його на місці зупинки транспортного засобу. Поліцейські роз`яснили йому як проходити огляд. Після продуття алкотестера результат огляду показав 0,51‰, його працівник поліції показав ОСОБА_1 . Будь-яких заперечень щодо результату огляду у нього не було. Поліцейські повідомили йому про складання протоколу про адміністративне правопорушення за фактом його керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Після встановлення результату огляду ОСОБА_1 було відсторонено від керування. Останній підписав результат проведеного тестування та протокол, складений відносно нього, від надання пояснень відмовився на підставі ст. 63 Конституції України. ОСОБА_1 запитував у поліцейських про покарання за вчинене правопорушення, на що останні повідомили, що розгляд справ даної категорії підвідомчі суду, у даному випадку справа буде розглядатися Білопільським районним судом, оскільки він просив, щоб документи йшли за місцем фактичного перебування, а не у м. Львів, де він проживає.

У подальшому щодо ОСОБА_1 також було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, який ним підписано та отримано його копію. При цьому від надання пояснень за змістом протоколу він відмовився.

На місці зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння був відсутній інтернет-зв`язок, тому поліцейські разом з останнім сіли у їх службовий автомобіль та поїхали в інше місце, де був зв`язок, щоб продовжити складати відносно нього протоколи у справі про адміністративне правопорушення. При цьому, поліцейський запитав у ОСОБА_1 , чи повідомив він чоловіка, з яким їхав у авто, про те, що вони його не викрали, а лише поїхали складати протоколи, на що він дав стверджувальну відповідь. Після відсторонення від керування останній за кермо не сідав. З місця на місце лише переїжджав службовий автомобіль під керуванням поліцейського. Перед складанням протоколів про адміністративні правопорушення працівники поліції повідомили ОСОБА_1 його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що підтверджується відеозаписом та не суперечить змісту протоколів про адміністративні правопорушення.

За таких обставин апеляційний суд визнає відеозаписи достатніми для того, щоб у сукупності з іншими доказами зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року, та керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

З огляду на викладене апеляційний суд не погоджується з доводами захисника про те, що судом належними та достатніми доказами не доведено, що саме ОСОБА_1 був особою, що керувала транспортним засобом, проходила огляд на стан алкогольного сп`яніння, пред`являла документи поліцейським, оскільки працівниками поліції під час спілкування та складання протоколів його особа була перевірена та встановлена відповідно до закордонного паспорту ОСОБА_1 , копія якого знаходиться в матеріалах справи (а. с. 6).

Окрім того, переглядом відеозапису установлено, що одразу після зупинки транспортного засобу поліцейські попросили у особи, яка перебувала за кермом та представилась ОСОБА_4 , водійське посвідчення та реєстраційний документ на транспортний засіб, на що він відповів про їх відсутність. Після проходження огляду на стан сп`яніння він самостійно у своєму телефоні пред`явив документ, що посвідчує його особу з мобільного додатку «Дія».

Отже, та обставина, що поліцейський не продемонстрував вказані документи на екран камери, не спростовує факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом без посвідчення водія повторно протягом року та у стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд зазначає, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2026 року, опублікованою в Єдиному держаному реєстрі судових рішень, яка набрала законної сили 11 травня 2026 року, адміністративний позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляв адвокат Александров Д.О., до Головного управління Національної поліції у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, поданий 18 лютого 2026 року, залишено без розгляду.

Апеляційний суд також відмічає, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення був поданий 18 лютого 2026 року, тобто вже після складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №573956 від 23 січня 2026 року за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що після оголошення результату огляду поліцейський повідомив власний висновок про стан алкогольного сп`яніння, заборонив подальший рух та не роз`яснив право на проведення огляду в закладі охорони здоров`я, оскільки будь-яких заперечень з приводу проведеного огляду на місці зупинки та результату його проведення, а саме встановлення факту сп`яніння, ОСОБА_1 не висловлював.

Також матеріалами справи повністю спростовуються доводи апелянта про те, що після оголошення результату огляду поліцейський повідомив про заборону подальшого руху, однак о 20:08 год попросив ОСОБА_1 переїхати в інше місце, оскільки після проходження огляду на стан сп`яніння останній дійсно був відсторонений від керування транспортним засобом, свій автомобіль з місця на місце він не переганяв, а лише поліцейський перепаркував його, щоб не заважати руху інших транспортних засобів. Крім того, за місцем події та проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння був відсутній інтернет-зв`язок, тому поліцейські разом з останнім на службовому автомобілі поїхали в інше місце, де був зв`язок, щоб продовжити складати відносно нього протоколи про адміністративні правопорушення.

Також матеріалами справи повністю спростовуються доводи апелянта про те, що допитаний у суді першої інстанції свідок ОСОБА_3 повідомив, що він перебував за кермом автомобіля, а не ОСОБА_1 .

Так, суд першої інстанції визнав ці показання такими, що не спростовують висновку про винуватість ОСОБА_1 , пославшись на їх суперечливість з іншими матеріали справи, оскільки чоловік, який керував транспортним засобом, після зупинки поліцейськими, вийшовши з автомобіля, повідомив своє ім`я ОСОБА_4 , при цьому згадавши, що саме той поліцейський, який стояв перед ним, зупиняв його раніше та через це у нього зараз великі проблеми. У подальшому особу чоловіка на ім`я ОСОБА_4 установили по закордонному паспорту і ним виявився саме ОСОБА_1 . Окрім того, останній працівникам поліції повідомив, що інший чоловік, який сидів у машині, не вміє водити авто.

Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції щодо неврахування показань свідка ОСОБА_3 .

Також апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП щодо ОСОБА_1 сплинули строки накладення стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.

Правопорушення ОСОБА_1 вчинено 23 січня 2026 року, тобто станом на 28 травня 2026 року закінчився тримісячний строк, передбачений законом, для накладення на особу адміністративного стягнення.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2018 року у справі №910/18319/16, 07 лютого 2018 року у справі №910/18319/16, 16 квітня 2019 року у справі №927/623/18, 04 березня 2020 року у справі №641/2795/16, 29 квітня 2020 року у справі №686/4557/18, 26 січня 2022 року у справі №465/674/19, від 26 жовтня 2022 року у справі №645/6088/18 зроблений правовий аналіз ст. 38 КУпАП, яким установлено, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у вчиненні правопорушення.

Отже, аналіз положень ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП дає підстави стверджувати, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення. При цьому, закриття справи із підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, наслідком чого була б відсутність підстав для визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Отже, з урахуванням указаного суд першої інстанції правильно установив у діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, визнав його винуватим та закрив провадження у зв`язку із закінчення строків накладення адміністративного стягнення.

Зазначені вище обставини повністю спростовують доводи сторони захисту щодо неправильності зазначення судом у постанові винуватості ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Отже, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі, як про те ставить питання апелянт, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а викладена позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна, що направлена на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення.

Висновки суду.

З урахуванням установлених судом обставин апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні цих правопорушень підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених суддею обставин справи.

Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскарженої постанови, під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції не допущено.

Враховуючи зазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржувану постанову судді суду першої інстанції законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову судді Білопільського районного суду Сумської області від 28 травня 2026 року щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та про закриття провадження за ч. 5 ст. 126 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Александрова Д.О. на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. І. Терещенко