Вирок від 07 липня 2026 р. у справі №738/1416/24 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/748/74/26

Єдиний унікальний № 738/1416/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 11 червня 2024 року за №62024100150000767, по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Куликівка, Куликівського району, Чернігівської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України,

за участю прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_10 ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим військового стану», ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24 лютого 2022 року Президентом України, у зв`язку з повномасштабним наступом військ російської федерації на України видано Указ «Про введення воєнного стану» № 64/2022, затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на всій території країни почав діяти воєнний стан.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 658-ОС від 22 грудня 2020 року старшого сержанта ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та на всі види забезпечення.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 245-ОС від 20 лютого 2024 року головного сержанта ОСОБА_6 призначено на посаду інспектора прикордонної служби вищої категорії – начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно ст.ст. 6, 11, 16, 127, 128 Статуту, ст.ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України кожен військовослужбовець зобов`язаний знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено право командира - віддавати накази і розпорядження, та обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку зжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж по притягнення його до кримінальної відповідальності.

Під наказом у ст. 401 КК України розуміється одна із форм реалізації владних функцій, організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків військової службової особи, змістом якої є пряма, обов`язкова для виконання вимога начальника про вчинення або невчинення підпеглим (групою підлеглих) певних дій по службі. В контексті ст. 402 КК України під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо.

Особа, яка одержала законний наказ, зобов`язана його виконати. За своєю юридичною природою виконання законного наказу - це виконання особою свого юридичного (службового) обов`язку.

Наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов`язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.

17 квітня 2024 року близько 07 год. 30 хв. у місці тимчасової дислокації ІНФОРМАЦІЯ_5 (з АДРЕСА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , проведено загальне шикування особового складу третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (з м.д. АДРЕСА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 під час якого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_11 до особового складу вказаного підрозділу, в тому числі й до головного сержанта ОСОБА_6 , було доведено вимоги бойового наказу Голови Державної прикордонної служби України № 81/гриф від 12 квітня 2024 року щодо здійснення в період часу з 17 по 21 квітня 2024 року переміщення і передачі прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (у повному складі з озброєнням та військовою технікою) в оперативне підпорядкування командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_6 » оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » з підпорядкуванням начальнику ІНФОРМАЦІЯ_8 , для виконання бойових (спеціальних завдань) в операційній зоні оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

Водночас начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_11 до особового складу вказаного підрозділу, в тому числі й до головного сержанта ОСОБА_6 , було доведено вимоги, виданого на виконання бойового наказу Голови Державної прикордонної служби України № 81/гриф від 12 квітня 2024 року, бойового наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 178/04.3.2/дск від 15 квітня 2024 року, відповідно до якого особовому складу прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 в період часу з 17 по 18 квітня 2024 року необхідно здійснити марш (переміщення) з місця дислокації до ділянки відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_8 на території Донецької області, та у період часу з 19 по 21 квітня 2024 року необхідно перейти у оперативне підпорядкування командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_6 » оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » з підпорядкуванням начальнику ІНФОРМАЦІЯ_8 .

В свою чергу, 17 квітня 2024 року близько 07 год. 30 хв. головний сержант ОСОБА_6 , являючись військовослужбовцем, будучи зобов`язаним виконувати накази командира, перебуваючи у місці тимчасової дислокації ІНФОРМАЦІЯ_5 (з м.д. АДРЕСА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, розуміючи зміст наказів, з мотивів небажання виконувати наказ начальника, в умовах воєнного стану, вчинив дії спрямовані на підрив установленого в Державній прикордонній службі України порядку підлеглості і принципу єдиноначальності, відкрито відмовився виконати бойовий наказ Голови Державної прикордонної служби України № 81/гриф від 12 квітня 2024 року та бойовий наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 178/04.3.2/дск від 15 квітня 2024 року, щодо здійснення у період часу з 17 по 18 квітня 2024 року, у складі підрозділу прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 , маршу (переміщення) з місця дислокації до ділянки відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_8 на території Донецької області, та здійснення у період часу з 19 по 21 квітня 2024 року переходу у оперативне підпорядкування командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_6 » оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » з підпорядкуванням начальнику ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та суду надав показання, що проходив службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні. Після відпустки почав писати рапорти про переведення його ближче до місця проживання у зв`язку з хворобою матері, але результат їх розгляду йому не був відомий. 17.04.2024 року вийшов зі строю щоб з`ясувати чи розглянуті його рапорти про переведення. З керівництвом йому поспілкуватися не дали, а почали залякувати відповідальністю. Наказ про вибуття був доведений перед строєм і він не відмовлявся його виконувати. Але фактично наказ на марш ним виконаний не був.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення його вина доводиться дослідженими під час судового засідання доказами.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_12 суду пояснив, що він проходить військову службу на посаді військовий капелан. Коли начальник ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_11 доводив наказ про бойове завдання, свідок був присутнім, точної дати не пам`ятає, приблизно у березні 2024 року. Наказ доводився військовослужбовцям і в м. Мена і в с. Данилівка Чернігівської області. Після того, як начальник НОМЕР_1 прикордонного загону довів військовослужбовцям бойовий наказ, він запитав «Хто не бажає виконувати наказ, вийти зі строю», вийшло 10 військовослужбовців, серед яких був і ОСОБА_6 . Що було далі свідок не знає. Його обов`язок в той день був прочитати молитву.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_13 суду пояснив, що він проходить військову службу на посаді начальника відділу кадрів ІНФОРМАЦІЯ_9 .Під час постановки бойового наказу начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_11 військовослужбовцям щодо виконання бойових завдань на сході країни, свідок присутній не був. Даний наказ ставився одним із заступників командирів. Свідок не пам`ятає, чи звертався ОСОБА_6 з рапортом про переведення його до іншого місця служби за сімейними обставинами. Якщо військовослужбовець звертається з рапортом про переведення, то даний рапорт виноситься на розгляд комісії та розглядається на протязі 30 днів, після розгляду рішення доводиться військовослужбовцю. Військовослужбовців викликають на розгляд рапорту тільки якщо є спірні питання. Подання рапорту про переведення не зупиняє виконання наказу про бойове завдання.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_14 суду пояснив, що він проходить військову службу на посаді заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 з морально-психологічного забезпечення. 17.04.2024 року приблизно о 07:30 годині начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_11 до всього особового було доведено вимоги бойового наказу про вибуття на покровський напрямок. Після чого, ОСОБА_6 вийшов із строю, чим відмовився виконувати наказ. По даному факту було проведено службове розслідування, за результатами якого у ОСОБА_6 поважних причин для відмови виконувати бойовий наказ не було. Свідок не пам`ятає, чи подавав ОСОБА_6 рапорт про переведення його до іншого місця служби.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_15 суду пояснив, що у квітні 2024 року мали вибути на прикордонну ділянку ІНФОРМАЦІЯ_10 . Наказ доводився начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_11 . Після чого, було поставлено питання, чи відмовляється хтось виконувати наказ і 15-20 військовослужбовців у відкритій формі відмовились, серед них був і ОСОБА_6 , який виходив зі строю. По даному факту було проведено службове розслідування, за результатами якого, матеріали були направлені до ДБР. Відмова від виконання наказу фіксувалась на камеру мобільного телефону, чи попереджали про це військовослужбовців, свідок не пам`ятає.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 658-ОС від 22 грудня 2020 року старшого сержанта ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та на всі види забезпечення. (т.2 а.с.24)

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 245-ОС від 20 лютого 2024 року головного сержанта ОСОБА_6 призначено на посаду інспектора прикордонної служби вищої категорії – начальником другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.2 а.с.25)

Відповідно до рапорту інспектора прикордонної служби вищої категорії – начальником другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) ОСОБА_6 від 15.04.2024 на ім`я заступника третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної застави (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) ОСОБА_16 вбачається, що ОСОБА_6 звертався про переведення його до 12 прикордонної застави (з місцем дислокації АДРЕСА_4 ) за сімейними обставинами, а саме: необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю, через наявність у неї інвалідності другої групи. (т.1 а.с.172) Згідно витягу з протоколу №21 засідання атестаційної комісії від 07.05.2024 року, ОСОБА_6 було відмовлено у переведенні, у зв`язку з відсутністю документального підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є інвалідом другої групи та ненадання підтверджуючих документів щодо відсутності інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд. (т.1 а.с.175)

За протоколом огляду від 18 квітня 2024 року, відповідно до якого заступник начальника відділу внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_1 прикордонному загону Головного відділу внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_11 » ДПС України ОСОБА_17 провів огляд носія інформації - карти пам?яті «Kingston», 4 Gb, на якому містяться відеозаписи з мобільного телефону марки «iPhone 15 Pro Мах», за період 17.04.2024. Під час даної слідчої дії застосовувся технічний засіб - ноутбук марки «Hewlett-Packard», принтер «EPSON». На записі зафіксовано, що на початку відео вишикувано особовий склад прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_12 у приміщені не житлової будівлі, для отримання бойового наказу на марш з подальшим вибуттям до зони проведення бойових дій в Донецькій області. На початку відеозапису начальник ІНФОРМАЦІЯ_12 полковник ОСОБА_18 починає ставити бойовий наказ та потім наказує: «Хто відмовляється виконувати бойовий наказ, вийти зі строю». Після чого на 00 хв. 50 секунді відеозапису зі строю почали виходити військовослужбовці прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_12 , до яких підійшов полковник ОСОБА_18 та промовив «Зараз, будь ласка, ану зробили, ця шеренга півкроку в право. Зараз ті, що відмовляються виконувати наказ, ті що відмовляються виконувати бойовий наказ, називайте свою посаду, військове звання, прізвище та ім`я, по батькові. Будь ласка, починаємо з Вас». В подальшому на 01 хв. 37 секунді відеозапису військовослужбовці почали представлятися начальнику ІНФОРМАЦІЯ_13 . Серед яких був головний сержант ОСОБА_6 . Полковник ОСОБА_18 підійшов до головного сержанта ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та промовив «Будь ласка, представтесь» на що військовослужбовець відрекомендувався як «головний сержант ОСОБА_6 , третя, третій впс, третя застава, інспектор вищої категорії, начальник другого відділення». На 03 хв. 45 секунді відеозапису полковник ОСОБА_18 відійшов від військовослужбовців та промовив «Так, ті, що відмовляються виконувати бойовий наказ, 402 стаття Кримінального кодексу України «Непокора». Ви всі знаєте?» на що військовослужбовці відповіли «Так точно!». В подальшому полковник ОСОБА_18 промовив «Ви знаєте, що ви як з одного підрозділу, це може іти як групова відмова, тобто ви повинні розуміти, що це є кримінальна відповідальність і там є частина 4, 5, де визначено в деяких випадках від 3 до 5 в деяких від 5 до 8». В подальшому, полковник ОСОБА_18 , визначив завдання заступнику начальника загону з персоналу полковнику ОСОБА_20 та промовив «Особовий склад взяти у начальника впс, щоб вони здали повністю зброю, засоби активної оборони і боєприпаси, і тоді їх всіх на Мену, на підрозділ. Далі ними будуть займатися правоохоронні органи». В подальшому полковник ОСОБА_21 промовив «Слухаюсь», після чого полковник ОСОБА_18 сказав «Так, будь ласка, проведіть, щоб ми могли далі поставити бойовий наказ». Після чого полковник ОСОБА_21 промовив «Ліво - праворуч! Туди в приміщення, будь ласка, зайдіть, чиї люди, начальники застав», на цьому перегляд відеозапису закінчено. (т.2 а.с.38-46)

Зазначений відеозапис також був досліджений у судовому засіданні.

Вимоги, виданого на виконання бойового наказу Голови Державної прикордонної служби України № 81/гриф від 12.04.2024, бойового наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №178/04.3.2/дск від 15.04.2024 доведені до відома військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_12 в частині той інформації, яка може бути оголошена та доведена до відома з урахуванням обмежень щодо змісту наказу № 81/гриф від 12.04.2024, що становить державну таємницю.

Досліджений бойовий наказ Голови Державної прикордонної служби України № 81/гриф від 12.04.2024 наявний та не підлягає розголошенню.

Доводи захисника про недопустимість відеозапису відмови ОСОБА_6 виконати усну вимогу начальника, оскільки такий запис здійснено на пристрій, який не передбачений для цього, та без дозволу ОСОБА_6 , без дотримання процедури передбаченої законом, суд вважає необгрунтованими.

Так, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 20 жовтня 2011 року № 12-рп/2011 вказав, що фактичні дані про скоєння злочину чи підготовку до нього можуть бути одержані не тільки в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноважених на це осіб, а й випадково зафіксовані фізичними особами, які здійснювали власні (приватні) фото-, кіно-, відео-, звукозаписи, або відеокамерами спостереження, розташованими як у приміщеннях, так і ззовні.

Крім того за приписами ч. 1 ст. 307 Цивільного кодексу України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

З огляду на викладене доводи захисника в цій частині є безпідставними, оскільки зазначений відеозапис був здійснений на мобільний телефон на зборах, відкрито та свідомо для ОСОБА_6 , який розумів що відбувається відеофіксація його відмови виконати відповідний наказ начальника. Водночас жодних відомостей про те, що ОСОБА_6 заперечував проти відеозйомки зазначеної події, матеріали провадження не містять. Також, ОСОБА_6 не висловлював свою незгоду з таким записом і в ході судового розгляду.

Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 03 лютого 2021 року в справі № 504/1755/15-к та постанові від 26 березня 2024 року в справі №749/630/21.

Безпідставні також доводи захисника щодо необхідності забезпечення ОСОБА_6 під час оголошення наказу та його відмови від виконання наказу захисником, оскільки в даному випадку ОСОБА_6 не перебував в статусі свідка, підозрюваного.

Відповідно до копії бойового наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 від 15.04.2024 № 178/04.3.2/дск (вн.1516дск від 30.05.2024) було вирішено на виконання бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України №81/т від 12.04.2024 та бойового розпорядження оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_14 » №БР-355/ОТУС/дск від 11.04.2024 у період з 17 по 21 квітня 2024 організувати переміщення і передачу в оперативне підпорядкування командира оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » оперативно-стратигічного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » з підпорядкуванням начальнику ІНФОРМАЦІЯ_15 у повному складі з озброєнням і військовою технікою. Марш здійснювати 17-18 квітня 2024 року. (т.1 а.с.178-184)

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_9 від 30.05.2024 року, головний сержант ОСОБА_6 звертався з рапортом від 17.04.2024 № Р-14279 про переведення для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_16 (з місцем дислокації АДРЕСА_4 ) НОМЕР_2 прикордонної комендатури (з місцем дислокації АДРЕСА_5 ), на особисте прохання та сімейними обставинами. 07.05.2024 військовослужбовця розглянуто на засіданні атестаційної комісії прикордонного загону та прийнято рішення відмовити у зв`язку з відсутністю документального підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є інвалідом другої групи та ненаданням підтверджуючих документів щодо відсутності інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд. (т.1 а.с.187-189)

За матеріалами службового розслідування щодо об`єктивного з`ясування та перевірки інформації, викладеної в службовій записки заступника начальника загону персоналу полковника ОСОБА_22 від 18.04.2024 № 03.2/10507/24-Вн по факту не виконання бойового наказу щодо вибуття до місця виконання бойових (спеціальних) завдань на ділянку ІНФОРМАЦІЯ_17 військовослужбовцями прикордонної комендатури швидкого реагування (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ), відповідно до яких, за результатами службового розслідування комісією було встановлено, що в діях головного сержанта ОСОБА_6 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, а тому вирішено матеріали службового розслідування для прийняття правового рішення направити до Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони та до Територіального управління ДБР розташованого у м. Київ. (т.1 а.с.197-284)

Кримінальна відповідальність за ч.4 ст.402 КК України передбачена за непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу, вчинену в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Одним із головних загальних обов`язків усіх військовослужбовців є обов`язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників), крім явно злочинних. Це обумовлено характерним для всіх військових формувань принципом єдиноначальності.

Так, життя і діяльність Збройних Сил України побудовані на принципі повної єдиноначальності командирів і начальників. Суть єдиноначальності полягає в зосередженні у командира всіх функцій управління ввіреним підрозділом. Він повністю відповідає за бойову підготовку, військову дисципліну, стан озброєння, бойової техніки, транспорту, матеріально-побутове і медичне забезпечення військової частини. Згідно зі ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командир має право віддавати накази та розпорядження, а підлеглий зобов`язаний їх виконувати сумлінно, точно та у встановлений строк, крім випадків віддавання явно злочинного наказу та розпорядження. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. Непокора є небезпечним військовим злочином, який посягає на встановлений порядок підлеглості та військової честі і породжує неорганізованість та безладдя у військових частинах, негативно позначається на боєготовності та боєздатності військових формувань.

Безпосереднім об`єктом злочину є порядок виконання у військових формуваннях України наказів, який забезпечує необхідні в умовах військової служби відносини підлеглості та військової честі.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 2 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі за текстом – Статут) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 28 Статуту, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази, а також в забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Статтями 29, 31 Статуту також передбачено, що за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Стаття 31 Статуту дає визначення прямих та безпосередніх начальників, а ст. 32 - визначення начальників залежно від їх військових звань.

З об`єктивної сторони цей злочин вчиняється шляхом відкритої відмови виконати наказ начальника (непокори) або в іншому умисному невиконанні наказу.

Статтею 35 Статуту, серед іншого, передбачено, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості, наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.

Згідно ст. 36 Статуту, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

Начальник - особа, якій постійно чи тимчасово підлеглі інші військовослужбовці. Різняться начальники за службовим положенням та за військовим званням. Начальники, яким військовослужбовці підлеглі по службі, - прямі начальники, а найближчий з них - безпосередній начальник.

До військових начальників слід відносити військовослужбовців, які для виконання певних завдань мають у своєму розпорядженні підлеглих, наділені правом віддавати останнім накази, розпорядження та інші обов`язкові для виконання вимоги і застосовувати щодо них дисциплінарну владу. Під військовими начальниками у військових статутах та інших актах військового законодавства розуміються: 1) начальники за службовим положенням (посадою), тобто військовослужбовці, котрим доручено постійно чи тимчасово керувати службовою діяльністю інших військовослужбовців або робітників та службовців (підлеглих); 2) начальники за військовим званням.

Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у т.ч. і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Для кваліфікації діяння за ст. 402 КК України не має значення, постійно чи тимчасово, письмовим чи усним розпорядженням призначено такого військовослужбовця виконувати обов`язки начальника.

Взагалі, до категорії військових начальників потрібно відносити всіх військовослужбовців, які мають підлеглих під час несення спеціальних служб (караульної, патрульної, внутрішньої, вахтової, бойового чергування, прикордонної) та користуються правом віддавати підлеглим накази і розпорядження в інтересах виконання завдань тієї чи іншої спеціальної служби.

Стаття 37 Статуту визначає, що військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його, військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.

Наказ (розпорядження) - це обов`язкова для виконання вимога командира (начальника) про вчинення або не вчинення підлеглим певних дій по службі. Він може бути звернений до одного або до групи військовослужбовців і має за мету досягнення конкретного результату (зробити щось, не робити чогось).

Наказ (розпорядження) може бути відданий письмово, усно або іншим способом, переданий безпосередньо підлеглому або через інших осіб, у тому числі по телефону, телеграфу, радіозв`язку тощо. З деяких питань військової служби встановлена тільки письмова форма віддання наказів (наприклад, з питань витрати грошових коштів).

Суттєве кримінально-правове значення має характер відданого наказу.

Так, наказ завжди має бути конкретним. Тому не можна розглядати як невиконання наказу невиконання військовослужбовцем загальних вимог служби, які містяться в статутах, порадниках, інструкціях тощо. Крім того, наказ має бути законним і виданим тільки в межах компетенції відповідної службової особи, а наказ з фінансових, матеріально-технічних та кадрових питань, - крім того, у письмовій формі. Якщо наказ виданий з порушенням вимог, які до нього пред`являються законодавством, він є незаконним.

Підлеглий не повинен обговорювати наказ начальника. Згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України відповідальність за наказ несе начальник, який його віддав. Разом з тим у випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження вони не підлягають виконанню (ст. 60 Конституції України). Підлеглий, який виконав явно злочинний наказ, та начальник, який його віддав, підлягають кримінальній відповідальності за вчинене.

Крім того, у кожному конкретному випадку має бути з`ясовано, чи не обумовлене невиконання наказу тим, що він був сформульований невиразно, нечітко й незрозуміло, допускав подвійне тлумачення або чи не був він перешкодою для виконання наказу іншого начальника.

Відповідальність за ст. 402 КК настає за невиконання наказу, який містить конкретну вимогу. Невиконання вимог загальних обов`язкових норм, що містяться у статутах, рекомендаціях, інструкціях, не може розглядатися як непокора.

Відкрита відмова від виконання наказу визначає найбільш зухвалу форму невиконання. При такій непокорі підлеглий у категоричній формі усно або письмово заявляє, що він виконувати наказ не буде. Підлеглий також може мовчки демонстративно вчиняти дії, які свідчать про те, що наказ виконуватись не буде. Відмова може бути заявлена віч-на-віч або прилюдно. Публічна непокора, особливо перед строєм, як правило, свідчить про її підвищену суспільну небезпеку.

Непокору слід вважати закінченим злочином з моменту відкритої відмови виконати наказ або з моменту навмисного його невиконання незалежно від настання наслідків.

З суб`єктивної сторони відкрита відмова виконати наказ начальника вчинюється тільки з прямим умислом.

Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними і для його кваліфікації значення не мають.

Суб`єктом злочину можуть бути військовослужбовець чи військовозобов`язаний під час проходження зборів, які за своїм службовим становищем чи військовим званням є підлеглими начальнику, що віддав наказ.

Аналізуючи досліджені по кримінальному провадженню перелічені вище докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення повністю доведена, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби, який проходив військову службу на посаді інспектора прикордонної служби вищої категорії – начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) ІНФОРМАЦІЯ_3 (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 , діючи з прямим умислом, розуміючи зміст наказів, з мотивів небажання виконувати наказ начальника, в умовах воєнного стану, вчинив дії спрямовані на підрив установленого в Державній прикордонній службі України порядку підлеглості і принципу єдиноначальності, відкрито відмовився виконати бойовий наказ Голови Державної прикордонної служби України № 81/гриф від 12 квітня 2024 року та бойовий наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 178/04.3.2/дск від 15 квітня 2024 року, щодо здійснення у період часу з 17 по 18 квітня 2024 року, у складі підрозділу прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 , маршу (переміщення) з місця дислокації до ділянки відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_8 на території Донецької області, та здійснення у період часу з 19 по 21 квітня 2024 року переходу у оперативне підпорядкування командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_6 » оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » з підпорядкуванням начальнику ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Наказ віддавався усно, чітко, на близькій відстані до військовослужбовців у тому числі і до обвинуваченого, та був сформульований чітко, не припускав подвійного тлумачення, мав однозначне формулювання, будь-якого додаткового роз`яснення не потребував, та підлягав безумовному виконанню ОСОБА_6 .

Таким чином, враховуючи викладене, суд, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, а саме у непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання ОСОБА_6 суд враховує дані про його особу, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 раніше не судимий, за місцем несення служби характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває

Враховуючи викладене, суд вважає достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень призначити йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.4 ст.402 КК України та доходить висновку про можливість його виправлення без відбуття покарання.

Процесуальні витрати та речові докази у провадженні відсутні.

Копію бойового наказу Голови Державної прикордонної служби України № 81/гриф від 12 квітня 2024 року слід залишити у режимно-секретному відділі Чернігівського районного суду Чернігівської області для його подальшого зберігання.

Питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження у виді застави повинні бути вирішені у відповідності до п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених колітів \ доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

На підставі ухвали Чернігівського районного суду Чернігівської області від 2 вересня 2024 року відносно ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 60 560 грн., які буди сплачені ОСОБА_23 за квитанцією до платіжної інструкції № 0.0.3858818579.1 від 2 вересня 2024 року на депозитний рахунок Державної казначейської служби України (т.2 а.с.57) та обвинуваченого ОСОБА_6 03.09.2024 року було звільнено з-під варти (т.1 а.с.114).

Відповідно до п. п. 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2012 р. № 15, застава повертається заставодавцю лише після припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави та постановлення вироку (ухвали), в якому міститься рішення про повернення застави.

Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом (ст. 203 КПК України).

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.

Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012року № 15(у редакції постанови КМУ від 18.01.2012 року № 27), та змінами, що вносяться до вказаного порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу передбачений й порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінально - процесуальним кодексом України.

Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку.

Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до органу Казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчена судом копія постанови (ухвали) судді чи суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави. Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до органу Казначейства (пункти 7-8).

Отже, враховуючи, що запобіжний захід до вступу вироку у законну силу у виді застави залишений без змін, застава не була звернена в дохід держави в порядку ч. 8 ст. 182 КПК України та не підлягає зверненню на виконання цього вироку в частині майнових стягнень, сума застави підлягає поверненню заставодавцю після набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання обвинуваченому слід рахувати з дня його затримання на виконання вироку. У строк відбування покарання ОСОБА_6 слід зарахувати час попереднього ув`язнення з 20.04.2024 року до 03.09.2024 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.370, 371, 373, 374 КПК України,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України і призначити йому за дане кримінальне правопорушення покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді застави залишити до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили повернути застоводавцю ОСОБА_23 , суму застави у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка була внесена на депозитний рахунок Державної казначейської служби України за ОСОБА_6 на підставі ухвали Чернігівського районного суду Чернігівської області від 2 вересня 2024 року, згідно платіжної інструкції № 0.0.3858818579.1 від 2 вересня 2024 року.

Строк відбування покарання рахувати з дня затримання ОСОБА_6 на виконання вироку.

У строк відбування покарання ОСОБА_6 зарахувати час попереднього ув`язнення з 20.04.2024 року до 03.09.2024 року включно.

Копію бойового наказу Голови Державної прикордонної служби України № 81/гриф від 12 квітня 2024 року залишити у режимно-секретному відділі Чернігівського районного суду Чернігівської області для його подальшого зберігання.

На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1