Суд: Носівський районний суд Чернігівської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про розірвання шлюбу
Дата: 06 липня 2026 р.
Справа: №740/4162/25
Суддя: Крупина А. О.
Провадження номер 2/741/203/26
Єдиний унікальний номер 740/4162/25
РІШЕННЯ
іменем України
07 липня 2026 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого – судді Крупини А.О.,
з участю секретарів судового засідання Кузьменка І.С., Богдан Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Носівського районного суду Чернігівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
УСТАНОВИВ:
У липні 2025 року представник позивача адвокат Юрескул Наталя Сергіївна, представляючи інтереси позивача ОСОБА_1 , звернулася до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позовні вимоги представник позивача мотивувала тим, що позивач з відповідачем 14 лютого 2014 року зареєстрували шлюб. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружнє життя сторін не склалося у зв`язку з різними поглядами на життя, цінності та ведення спільного господарства, побуту. Тривалий час подружжя живе окремим життям. Фактично сім`я припинила своє існування, шлюб розпався та носить лише формальний характер. Сторони проживають окремо, сімейного життя не ведуть, шлюбні стосунки не підтримують. Позивач та відповідач досягли згоди щодо проживання малолітнього сина разом із матір`ю. Представник позивача просила суд розірвати шлюб.
Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 24 липня 2025 року передано справу на розгляд Носівського районного суду Чернігівської області на підставі п. 1. ч. 1 ст. 31 ЦПК України.
Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судовий розгляд справи по суті на 20 жовтня 2025 року.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року розгляд справи відкладено до 24 листопада 2025 року у зв`язку з першою неявкою сторін та представника позивача в судове засідання.
Ухвалою суду від 24 листопада 2025 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 , надано сторонам у справі про розірвання шлюбу строк на примирення – шість місяців – до 24 травня 2026 року, зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 03 червня 2026 року поновлено провадження у справі, призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 07 липня 2026 року.
У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, представник позивача подала до суду заяву, у якій указала, що наданий строк для примирення не дав бажаного результату, сторонам не вдалося відновити сімейні стосунки, взаєморозуміння між ними не досягнуто, шлюб фактично припинено, позивач наполягає на розірванні шлюбу, подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, примирення між сторонами є неможливим. У зв`язку з викладеним позивач підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити, розглянути справу за відсутності позивача та її представника, розірвати шлюб.
У судове засідання відповідач повторно не з`явився, хоча був належним чином повідомленим судом про дату, час і місце розгляду справи шляхом надіслання судових повісток на адресу зареєстрованого місця його перебування відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки до суду не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не подавав. Поштові конверти повернулися на адресу суду без вручення із зазначенням причин повернення: «Адресат відсутній».
Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому суд вважає, що відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Рішенням ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№ 12307/16) визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Ураховуючи ст. 223 ЦПК України, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу та постановити рішення за відсутності позивача, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, і відповідача, який був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового засідання, однак до суду повторно не з`явився та не повідомив суд про поважні причини своєї неявки.
Суд не постановляє заочне рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України, оскільки відсутня згода позивача на заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглядає справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд уважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.
Відповідно до ст. 1 СК України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
Відповідно до положень ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За правилом частини 2 статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 14 лютого 2014 року, про що складено відповідний актовий запис за № 58, місце державної реєстрації шлюбу: відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області (а. с. 9). Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 9, зворот), який проживає з позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Як роз`яснено у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Судом встановлено, що подружнє життя сторін не склалося, позивач скористалася правом на звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу.
З метою збереження сім`ї за клопотанням сторони позивача судом було надано сторонам у справі про розірвання шлюбу строк на примирення терміном шість місяців, який позитивних результатів не дав. За твердженням позивача сторонам не вдалося відновити сімейні стосунки, шлюб фактично припинено, бажання зберегти сім`ю та продовжувати шлюбні стосунки позивач не має.
Наразі сторони подружніх стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, внаслідок чого їх спільне подальше сімейне життя і збереження шлюбу є неможливим.
Відповідачем жодних заперечень щодо цих обставин суду не подано.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Ні в позовній заяві, ні в інших заявах, поданих до суду, позивач/представник позивача не просили про зміну прізвища позивача після розірвання шлюбу на дошлюбне, тому суд залишає позивачеві прізвище, набуте в шлюбі, - ОСОБА_6 .
Згідно з ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Отже, суд уважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини, після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права позивача та відповідача, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією про сплату АТ «Таскомбанк» № 9140-2173-6907-4878 від 23 липня 2025 року (а. с. 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задовольняється судом повністю, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 110, 112, 113 СК України, ст. ст. 141, 142, 211, 247, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб, зареєстрований 14 лютого 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , про що було зроблено відповідний актовий запис за № 58.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище, набуте в шлюбі, - ОСОБА_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 07 липня 2026 року.
Суддя Анатолій КРУПИНА
Оригінал: reyestr.court.gov.ua