Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №591/706/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 591/706/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Гончаренко О.М., з участю секретаря судового засідання Макошенець С.І., представника позивача Брайко Ю.В., представника відповідача Федорова Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачки- адвокат Брайко Ю.В. звернулася до суду з вищевказаним позовом, який в подальшому уточнила та просила стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 709 659, 58 грн відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 20000 грн моральної шкоди та судові витрати. Позовні вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_2 11.11.2025 о 19 год 40 хв у м.Суми по вул. Харківська, буд. 92, керуючи транспортним засобом автомобілем Dacia logan, номерний знак НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху праворуч, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив наїзд на припаркований автомобіль ВМW Х6, н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали пошкодження, чим порушив п.10.1 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Згідно постанови Зарічного районного суду м.Суми від 15.01.2026 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Позивачка звернулася до страхової компанії ПАТ «Страхова група «ТАС» щодо виплати цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу Dacia logan, номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого був ОСОБА_2 ПАТ «Страхова група «ТАС» виплатила кошти в сумі 300000 грн. Але вказаної суми замало для покриття всіх витрат на ремонт та понесених витрат позивачкою, в результаті ДТП, а саме: 2500 грн витрати на послуги евакуатора, 2500 грн витрати на послуги маніпулятора, 7485, 28 грн витрати на експерта, 997 174, 30 грн вартість відновлювального ремонту на усунення пошкоджень завданих автомобілю, станом цін на час проведення дослідження без урахування ПДВ на вартість робіт, матеріалів та з урахуванням ПДВ на вартість складових частин, відповідно до висновку експерта №46/2025 за результатами транспортно-товарознавчої експертизи від 31.12.2025. Отже позивачка понесла витрати в сумі 12 485,28 грн та вартість відновлювальних робіт складає 997 174,30 грн, всього 1 009 659,58 грн. Оскільки страховою компанією ПАТ «Страхова група «ТАС» було виплачено страхову суму 300 000 грн, тому сума матеріальної шкоди складає: 1 009 659,58 грн-300 000 грн= 709 659, 58 грн. Станом на дату подачі позовної заяви позивачка не проводила ремонті роботи пошкодженого автомобіля, оскільки ремонт є дорогим, а в неї не має таких коштів. Окрім цього, позивачка фактично залишилась без автомобіля, не може ним користуватись, що призвело до ряду незручностей, зміни способу життя, хвилювання щодо його ремонту, тому просила стягнути і завдану моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, вважав позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають фактичним обставинам справи. Зазначав, що позивачка посилається на те, що при ремонті пошкодженого транспортного засобу будуть братися нові деталі, а не вживані. У зв`язку із чим в даному випадку слід застосовувати саме вартість відновлювальних робіт з цінами на нові деталі. Позивачкою не надано жодного доказу фактичного проведення ремонтних робіт придбання нових вузлів, агрегатів, деталей та комплектуючих частин також понесених реальних витрат у заявленому розмірі. Заявлена до стягнення сума є виключно розрахунковою та відображає лише можливу вартість у майбутньому, а не фактично понесені збитки. Також відповідно до висновку судового експерта Варухи В.О. №46/2025 за результатами транспортно-товарознавчої експертизи від 31.12.2025 вартість матеріального збитку -471626, 90 грн. З урахуванням встановленого експертизою розміру матеріального збитку виплаченого страхового відшкодування, розмір який може бути покладений безпосередньо на відповідача становить 171 626, 90 грн. Щодо відшкодування моральної шкоди, то позивачкою не наданого жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту заподіяння їй моральних страждань, їх характеру, тривалості та інтенсивності. Також просив стягнути з позивачки понесені відповідачем витрати на правову допомогу в розмірі 40000 грн.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримала.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 11.11.2025 о 19 год 40 хв ОСОБА_2 у м.Суми по вул. Харківська, буд. 92, керуючи транспортним засобом автомобілем Dacia logan, номерний знак НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху праворуч, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив наїзд на припаркований автомобіль ВМW Х6, н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого транспортні засоби отримали пошкодження, чим порушив п.10.1 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Згідно постанови Зарічного районного суду м.Суми від 15.01.2026 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.( а.с.11)

Власником постраждалого автомобіля ВМW Х6, н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , що не оспорюється іншою стороною.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Dacia logan, номерний знак НОМЕР_1 на дату дорожньо-транспортної пригоди була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ «СГ «ТАС», згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-230659857 від 07.07.2025.( а.с.13)

Потерпіла звернулася до АТ «СГ «ТАС» та дана страхова компанія здійснила виплату позивачці 15.01.2026 у розмірі 250 000 грн. ( а.с.14) та 29.06.2026 у розмірі 50 000 грн. страхового відшкодування.

Згідно висновку експерта Варухи В.О. №46/2025 від 31.12.2025 за результатами транспортно-товарознавчого дослідження, ринкова вартість ТЗ ВМW Х6, н.з. НОМЕР_2 , 2015 року випуску станом цін на час настання події, без урахування ПДВ, складає 1375854,00 грн. Вартість відновлювального ремонту на усунення пошкоджень завданих автомобілю ВМW Х6, н.з. НОМЕР_2 , 2015 року випуску станом цін на час проведення дослідження, без урахування ПДВ на вартість робіт, матеріалів та з урахуванням ПДВ на вартість складових частин складає 997174, 30 грн. Розмір матеріального збитку завданого власнику ТЗ ВМW Х6, н.з. НОМЕР_2 , 2015 року випуску, відповідно до вимог станом цін на час проведення дослідження, без урахування ПДВ на вартість робіт, матеріалів та з урахуванням ПДВ на вартість частини складових, складає 471626, 90 грн ( а.с.23-81)

Позивачкою також були понесені витрати на евакуацію транспортного засобу в розмірі 2500 грн., на послуги маніпулятора для огляду автомобіля в розмірі 2500 грн, витрати за проведення експертизи судовим експертом Варухою В.О. в розмірі 7485,28 грн. ( а.с.15-16, 17-19, 20-21)

Отже позивачка понесла витрати в сумі 12 485,28 грн та вартість відновлювальних робіт складає 997 174,30 грн, всього 1 009 659,58 грн. Оскільки страховою компанією ПАТ «Страхова група «ТАС» було виплачено страхову суму 300 000 грн, тому сума матеріальної шкоди складає: 1 009 659,58 грн-300 000 грн= 709 659, 58 грн. Станом на дату подачі позовної заяви позивачка не проводила ремонті роботи пошкодженого автомобіля, оскільки ремонт є дорогим, а в неї не має таких коштів.

Окрім цього, позивачка фактично залишилась без автомобіля, не може ним користуватись, що призвело до ряду незручностей, зміни способу життя, хвилювання щодо його ремонту, тому просила стягнути і завдану моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

У відповідності з ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний, зокрема, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов`язки страховика.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком (стаття 990 ЦК України). відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22- 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому, договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що у страховика в разі настання страхового випадку (пошкодження транспортного засобу) виникає обов`язок відшкодувати потерпілому витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 наведено правовий висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

З огляду на зазначене, якщо розмір завданої шкоди перевищує належним чином визначену страхову суму (регламентну виплату), відшкодування шкоди в обсязі такої різниці здійснюється в межах окремого деліктного зобов`язання за участі деліквента (особи, яка винна у скоєнні ДТП) та потерпілого.

На підставі наведеного судом було встановлено, що внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_2 був пошкоджений належний позивачці транспортний засіб, а тому позивачка має право на відшкодування реальних збитків, яких особа зазнала у зв`язку з пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Враховуючи, що страховик має обов`язок відшкодувати лише вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу, якого недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка є обов`язком страховика.

Тому з відповідача ОСОБА_2 , як заподіювача шкоди, на користь позивачки підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та розміром страхового відшкодування, що становить 709659,58 коп (12 485, 28 грн понесених витрат + 997174, 30 грн вартість відновлювальних робіт – 300000 грн. страхового відшкодування). Така вартість відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу позивачки була зроблена на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів та Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу.

Щодо посилань представника відповідача, щодо відсутності поданих позивачкою належних та допустимих доказів фактичного проведення ремонтних робіт та придбання нових деталей та комплектуючих частин, що свідчить про такі витрати лише в майбутньому. Суд виходить із того, що відповідно до п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки).

За змістом цієї норми закону, право особи на відшкодування реальних збитків у вигляді витрат на відновлення пошкодженого майна не залежить від того, чи фактично проведено такий ремонт на момент розгляду справи судом. Законодавець прямо передбачив право на стягнення витрат, які особа лише «мусить зробити» у майбутньому.

Правовий аналіз положень статті 22 ЦК України та статей 1166, 1187, 1192 ЦК України вказує на те, що вартість ремонту транспортного засобу із врахуванням коефіцієнта зносу є грошовим еквівалентом розміру завданої майнової шкоди. Сама лише відсутність факту проведення ремонтних робіт позивачкою не звільняє відповідача (як винну особу) від обов`язку відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Вказана правова позиція є сталою та неодноразово підтверджувалася Верховним Судом, зокрема, у Постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 405/4304/18, суд зазначив: «Відсутність фактичного здійснення ремонту транспортного засобу не є підставою для відмови у стягненні збитків, оскільки визначальним є сам факт пошкодження майна та наявність збитків у вигляді вартості відновлювального ремонту, визначеної у встановленому законом порядку (експертним шляхом)».

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_3 , суд виходить з наступного.

Відповідно ж до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала , якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини 4 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - «...Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб».

Суд встановив, що автомобіль позивачки було пошкоджено внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_3 , позивачка зазнала душевних страждань, оскільки вона хвилювалася з цього приводу, відчувала переживання від необхідності витрачати свої кошти та час на усунення наслідків ДТП,вимушена була змінити звичайний уклад свого життя, є пенсіонеркою, а тому дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування їй моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з характеру правопорушення, глибини і ступеня моральних страждань позивачки, обсягу змін, які відбулись у її житті у зв`язку з пошкодженням належного їй майна, а також з дотриманням вимог розумності і справедливості, справедливого балансу між порушеними правами позивачки та інтересами відповідача, вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню моральна шкода у сумі 10000 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково, на 98,6 %, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати в пропорційному розмірі.

Тобто, судовий збір підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог у розмірі 7194,3 гривень (7296,55*98,6 %).

Також, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частин 1, 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір про надання правничої допомоги №132 від 24.11.2025 адвокатом Брайко Ю.В.(а.с82); додаткову угоду до договору №132 від 24.112025(а.с.83), акт виконаних робіт на суму 15000 грн( а.с.83 зв.б.), квитанція до прибуткового касового ордеру про сплату 15000 грн ( а.с.84), ордер на надання правничої допомоги адвокатом Брайко Ю.В. (а.с. 85).

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з наступного.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи характер спірних правовідносин, необхідний і фактично наданий обсяг правової допомоги, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 15000 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн.

За вказаних обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову на 98,6 %, з ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути понесені останнім витрати на правову допомогу у сумі 4930 грн (5000,00 * 98,6).

Крім того, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною відповідача надані: договір про надання правничої допомоги від 30.04.2026 з адвокатським бюро «Братів Федорових» (а.с. 128); додаткова угода на суму 40000 грн( а.с.129), квитанція про сплату 40000 грн( а.с.129 зв.б.), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер(а.с. 130).

Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з наступного.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи викладене, а також те, що заявлені та документально підтверджені витрати позивача на правничу допомогу АБ Братів Федорових у розмірі 40 000,00 грн є необґрунтованими, а відтак вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, в зв`язку з чим підлягають зменшенню до 5000 грн та стягненню з позивача, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

За вказаних обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути понесені останнім витрати на правову допомогу у сумі 70 грн грн (5000,00 * 1,4%), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1194 ЦК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 10-13, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 відшкодування шкоди в розмірі 709 659 грн. 58 коп, 10 000 грн завданої моральної шкоди, 7194 грн 30 коп. судового збору, 4930 грн витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 витрат на правову допомогу в сумі 70 грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлений 08.07.2026.

Суддя Л.М.Гончаренко