Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №950/1739/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1739/26

Номер провадження 3/950/750/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши матеріали, які надійшли з ВП № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Лебединського районного суду Сумської області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 691012 від 12.06.2026, ОСОБА_2 інкриміновано те, що 12.06.2026 близько 09 год. 40 хв. він, керуючи автомобілем HMMWV М1097, державний номерний знак НОМЕР_2 , на автодорозі Т1909, рухаючись по другорядній дорозі, під час проїзду перехрестя нерівнозначних доріг не надав переваги в русі автомобілю Citroen C4 Picasso, державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулося зіткнення та транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Дії ОСОБА_2 органом поліції кваліфіковано за ст. 124 КУпАП як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Від ОСОБА_2 до суду надійшло письмове клопотання про закриття провадження у справі, у якому він зазначив, що обставини, викладені у протоколі, не відповідають фактичним даним. Зокрема, ОСОБА_2 вказав, що 12.06.2026 він рухався у складі військової колони, супроводжуючи пускову установку реактивної системи залпового вогню до району стартових позицій для виконання бойового завдання. За його поясненнями, автомобіль HMMWV М1097 під його керуванням не виїжджав на проїзну частину головної дороги Т1909, а перебував на другорядній дорозі в очікуванні завершення маневру іншого військового транспортного засобу. Зіткнення, за твердженням ОСОБА_2 , відбулося не на проїзній частині головної дороги, а на другорядній дорозі, де перебував автомобіль HMMWV, унаслідок різкого виїзду автомобіля Citroen C4 Picasso.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, схему місця дорожньо-транспортної пригоди, фотоматеріали, письмові пояснення, клопотання ОСОБА_2 , матеріали, подані військовою частиною НОМЕР_1 , суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП, при розгляді справи орган або посадова особа зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст. 124 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, дорожніх споруд чи іншого майна.

Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП необхідним є встановлення сукупності таких обставин: факту порушення конкретного пункту Правил дорожнього руху саме цією особою; настання наслідків у вигляді пошкодження транспортних засобів або іншого майна; причинного зв`язку між порушенням правил дорожнього руху та такими наслідками; вини особи у вчиненні відповідного порушення.

Суд зазначає, що сам по собі факт дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортних засобів не є достатнім для висновку про наявність у діях конкретного водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Обов`язковим є доведення того, що саме дії цієї особи, а не іншого учасника дорожнього руху, перебували у прямому причинному зв`язку з настанням ДТП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Оцінюючи протокол про адміністративне правопорушення, суд враховує, що він є процесуальним документом, яким формулюється обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, однак сам по собі протокол не є беззаперечним доказом вини особи. Дані протоколу підлягають перевірці у сукупності з іншими доказами.

Із протоколу вбачається, що ОСОБА_2 фактично інкриміновано порушення правил проїзду перехрестя нерівнозначних доріг, тобто ненадання переваги транспортному засобу, який рухався головною дорогою. Однак матеріали справи не містять належних, достатніх та взаємоузгоджених доказів того, що місцем зіткнення було саме перехрещення проїзних частин або проїзна частина головної дороги Т1909, а також того, що автомобіль HMMWV під керуванням ОСОБА_2 виїхав на головну дорогу та створив перешкоду автомобілю Citroen C4 Picasso.

Судом встановлено, що схема місця ДТП, долучена до матеріалів справи, не дає можливості достеменно встановити точне місце зіткнення транспортних засобів у прив`язці до меж проїзної частини головної дороги, другорядної дороги, дорожніх знаків, сталих орієнтирів, координат або кілометрової прив`язки. Схема не містить достатніх даних, які б беззаперечно підтверджували, що зіткнення сталося саме на головній дорозі або в межах перехрещення проїзних частин.

Фотоматеріали, надані ОСОБА_2 , навпаки, узгоджуються з його поясненнями про те, що автомобіль HMMWV не перебував на проїзній частині головної дороги, а зіткнення відбулося у зоні другорядної дороги або поза межами належно встановленої проїзної частини головної дороги. На фотознімках зафіксовано розташування транспортних засобів після пригоди, пошкодження автомобіля Citroen C4 Picasso та автомобіля HMMWV, а також загальний вигляд місцевості, проте ці фотознімки не підтверджують версію органу поліції про те, що саме ОСОБА_2 виїхав на головну дорогу та не надав переваги автомобілю Citroen.

Відповідно до п. 16.11 Правил дорожнього руху України, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Разом з тим застосування п. 16.11 ПДР можливе лише за умови встановлення, що водій транспортного засобу, який рухався другорядною дорогою, фактично виїхав на перехрещення проїзних частин або на головну дорогу та своїми діями створив перешкоду транспортному засобу, який рухався головною дорогою.

Такі обставини належними доказами не підтверджені.

Гатомість, з пояснень ОСОБА_2 , які узгоджуються з фотоматеріалами та не спростовані іншими доказами, вбачається, що він, керуючи автомобілем HMMWV, залишався на другорядній дорозі та очікував завершення маневру військового транспортного засобу, який рухався попереду. Тобто матеріали справи не підтверджують, що ОСОБА_2 розпочав виїзд на головну дорогу або створив небезпеку чи перешкоду для автомобіля Citroen C4 Picasso.

Суд також бере до уваги, що відповідно до п. 10.1 Правил дорожнього руху України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

За встановлених судом обставин, коли автомобіль HMMWV не виїхав на проїзну частину головної дороги, а зіткнення відбулося внаслідок руху автомобіля Citroen C4 Picasso у напрямку транспортного засобу, який перебував на другорядній дорозі, у діях водія Citroen C4 Picasso вбачаються ознаки порушення вимог ПДР щодо безпечності руху та зміни напрямку руху. Водночас питання про наявність чи відсутність у діях цього водія складу адміністративного правопорушення не є предметом розгляду у цій справі, оскільки суд вирішує лише питання щодо наявності складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_2 .

Суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належного доказового підтвердження причинного зв`язку між діями ОСОБА_2 та настанням дорожньо-транспортної пригоди. При цьому відсутність точного та належно підтвердженого місця ДТП має істотне значення для цієї справи, оскільки саме від місця зіткнення залежить вирішення питання про застосування п. 16.11 ПДР і про те, хто саме з водіїв мав перевагу в русі.

Оскільки місце зіткнення не встановлено достеменно, а матеріали справи не доводять, що автомобіль HMMWV виїхав на головну дорогу, висновок про порушення ОСОБА_2 п. 16.11 ПДР є припущенням.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Цей конституційний стандарт підлягає застосуванню і під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, оскільки такі справи пов`язані з притягненням особи до юридичної відповідальності.

Отже, всі сумніви щодо того, де саме відбулося зіткнення, чи виїжджав автомобіль HMMWV на проїзну частину головної дороги, чи мав ОСОБА_2 реальну можливість надати перевагу в русі автомобілю Citroen C4 Picasso та чи перебували його дії у причинному зв`язку з наслідками ДТП, мають тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Суд не встановив у діях ОСОБА_2 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки не доведено факту порушення ним конкретного пункту Правил дорожнього руху, не доведено причинного зв`язку між його діями та пошкодженням транспортних засобів, а також не доведено його вини.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 284 КУпАП, за наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП, суд виносить постанову про закриття справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 9, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення № 950/1739/26 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ