Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №500/2017/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2017/26

07 липня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні та перерахунку з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві перевести, перерахувати та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 , починаючи з 01.10.2025 відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» із урахуванням довідок Рахункової палати від 01.10.2025 №13/1-494, 13/1-495.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно до записів трудової книжки у період з 26.12.1997 по 30.09.2025 позивачка працювала на посадах державного службовця. Після звільнення з державної служби позивачці ОСОБА_2 палата видала довідку від 01.10.2025 №13/1-494 про посадовий оклад, ранг і вислугу, а також довідку від 01.10.2025 №13/1-495 про інші складові заробітної плати. Позивач 01.10.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в місті Києві із заявою щодо переходу з пенсії за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом «Про державну службу». Натомість, за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області рішенням від 01.10.2025 №930090853849 у зв`язку з тим, що довідка №13/1-495 не відповідає вимогам Порядку №622 відмовило у переведенні. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 06.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що до заяви для проведення перерахунку пенсії позивачкою долучено довідки від 01.10.2025 №13/1-494 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на жовтень 2025 року та довідку від 01.10.2025 №13/1-495 про складові заробітної плати для призначення пенсії (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за період з 01 травня 2024 року по 30 вересня 2025 року, видані Рахунковою палатою.

За результатами розгляду поданих документів, встановлено, що у довідці про інші складові заробітної плати для призначення пенсії № 13/1-495 від 01.10.2025 надбавки, премії та інші виплати вказано за період з 01.05.2024 по 30.09.2025, що не відповідає вимогам Порядку № 622.

Враховуючи вищезазначене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії у частині переходу з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу”.

ГУ ПФУ в м. Києві відзиву на позов у встановлений строк не подано. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Позивач 01.10.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 930090853849 від 01.10.2025 за результатами розгляду звернення позивачу повідомлено, що ОСОБА_1 з 19.03.2013 одержує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

До заяви для проведення перерахунку пенсії заявницею долучено довідки від 01.10.2025 №13/1-494 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на жовтень 2025 року та довідку від 01.10.2025 №13/1-495 про складові заробітної плати для призначення пенсії (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) за період з 01 травня 2024 року по 30 вересня 2025 року, видані Рахунковою палатою.

За результатами розгляду поданих документів, встановлено, що у довідці про інші складові заробітної плати для призначення пенсії № 13/1-495 від 01.10.2025 надбавки, премії та інші виплати вказано за період з 01.05.2024 по 30.09.2025, що не відповідає вимогам Порядку № 622.

Враховуючи вищезазначене, прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії згідно із заявою № 14001 від 01.10.2025 в частині переходу з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу”.

Не погоджуючись з рішенням про відмову у перерахунку пенсії та вважаючи його протиправним, позивачка звернулася із цим позовом до суду.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Відповідно до ст.ст. 3, 19, 46 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Так, до 01 травня 2016 року діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 №3723-VIII.

У силу вимог статті 37 Закону №3723-VIII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Однак, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 (надалі - Закон №889-VІІІ).

У зв`язку з набранням чинності Закону №889-VІІІ, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12розділу XI Закону №889-VIII.

За правилами пункту 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ від 19.12.1993 передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» за № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №676/4235/17.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (у редакції на час набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пунктом 8 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 регламентовано, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), та додатку до нього (були чинними до 01.05.2016).

Пунктом 5 Порядку №283 регламентовано, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Пунктом 1 Порядку №283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Відповідно до пункту 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також, зокрема, час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях.

Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов`язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.

Як вже зазначено вище, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 №622 (далі – Порядок №622).

Відповідно до Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, – заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

12.07.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №823 «Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб», якою внесено зміни до Порядку №622. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.01.2024.

Зазначеною постановою доповнено Порядок №622, зокрема, пунктами 4-1 і 4-2, з урахуванням яких визначається заробітна плата для призначення пенсії державним службовцям.

Для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 року в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, заробітна плата визначається з урахуванням посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії (за посадою, передбаченою штатним розписом). Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається у середньомісячних сумах за період починаючи з 1 січня 2024 року до місяця звернення особи.

Довідки для призначення пенсій державним службовцям видаються згідно з додатками 1-6 до Порядку №622. З огляду на внесені зміни, які застосовуються з 01.01.2024, розмір пенсії державного службовця, який працював після 01.01.2024 та посаду якого класифіковано, обчислюється з урахуванням довідок про заробітну плату, що видані за формами, наведеними в додатках 1-3 до Порядку № 622.

Із долученої позивачкою спірної довідки №13/1-495 від 01.10.2025 Додаток 1 до Порядку №622 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця слідує, що така видана ОСОБА_1 за період з січня 2024 року по вересень 2025 року, що відповідає п. 4-1 Порядку №622. Відсутність у зазначеній довідці відомостей про нараховані додаткові складові заробітної плати за період з січня по квітень 2024 року не свідчить про її невідповідність Порядку №622, адже такі могли не нараховуватися роботодавцем, що не може позбавляти права особи на пенсійне забезпечення.

Відтак, суд не погоджується із доводами відповідача і вважає оспорюване у цій справі рішення від 01.10.2025 протиправним

Отже, суд вважає, що оскільки довідка Рахункової палати від 01.10.2025 №13/1-495, відповідає за формою і змістом Порядку №622, така довідка підлягала врахуванню при обчисленні позивачці пенсії за Законом України «Про державну службу», адже наянвість необхідного для прихначення пенсії стажу державної служби ОСОБА_1 у цій справі відповідач не оспорює. Звідси слідує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області протиправно відмовило в переведенні позивачки з пенсії за віком, яка призначена відповідно до Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ та не врахувало довідки від 01.10.2025 №13/1-495 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (Додаток 1).

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд приходить висновку, що у цій справі відповідач, як суб`єкт владних повноважень, приймаючи оскаржуване рішення використав повноваження не з метою, з якою це повноваження надано; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без дотриманням принципу рівності перед законом, дискримінаційно; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Підсумовуючи вищенаведене, суд акцентує увагу на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі 826/4418/14).

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача перевести позивача з 01.10.2025 (з дати звернення) на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ із урахуванням довідки Рахункової палати від 01.10.2025 №13/1-495, адже у цій справі наявність необхідного для переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ стажу державної служби відповідач не оспорює.

Одночасно з цим суд зауважує, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Отже, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, що вирішував питання про перехід з пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно із Законом «Про державну службу», яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Тернопільській області, у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.

Суд не вбачає порушень прав позивачки Головним управлінням ПФУ в м. Києві, а відтак у задоволенні позовних вимог до цього відповідача відмовляє.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу цього позову до суду в сумі 532,48 грн підлягає стягненню з ГУ ПФУ в Тернопільській області за рахунок його бюджетних асигнувань пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-74,7 7, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 930090853849 від 01.10.2025 про відмову в перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області перевести ОСОБА_1 з 01.10.2025 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ із урахуванням довідки Рахункової палати №13/1-495 від 01.10.2025 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (Додаток 1 до Порядку №622).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 07 липня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769).

- Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053 код ЄДРПОУ 42098368).

Головуючий суддя Грицюк Р.П.