Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №500/2121/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2121/26

07 липня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грицюка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Тернопільський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (далі – відповідач, або ДПОП "ОШБ "Лють") у якому просить ухвалити рішення, яким:

визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що полягає у невиплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 153-2025-п "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану";

зобов`язати Департамент поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень, передбачену пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач у заявах по суті справи вказує, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, прийнятий на службу до ДПОП "ОШБ "Лють" на посаду поліцейського УПОП №2 штурмового полку "Цунамі" на підставі контракту.

Під час проходження служби, будучи особою рядового складу правоохоронного органу особливого призначення, брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить більше ніж пів року.

У зв`язку з цим вважає, що має право на отримання грошової винагороди у розмірі 1 млн.грн. відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2025 № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" як особа рядового складу правоохоронного органу спеціального призначення.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування такої допомоги протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив, у яких позовні вимоги не визнає. Заперечуючи проти позову, вказує, що згідно з абзацом другим пункту 4 Постанови № 153 грошова винагорода у розмірі 1 млн.грн. виплачується особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом' на дату набрання чинності цією Постановою.

Національна поліція України, в т.ч. і утворений у її складі ДПОП "ОШБ "Лють", не належить до правоохоронних органів спеціального призначення, а службу в поліції законодавством не віднесено до жодного із видів військової служби. З огляду на це вважає, що поліцейські не є суб`єктами, на яких поширюються положення Постанови № 153.

Ухвалою суду від 13.04.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались. Інших заяв чи клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, прийнятий на підставі контракту №228/21/02/59/2023 про проходження служби в поліції від 24.02.2023 на службу до ДПОП "ОШБ "Лють" на посаду поліцейського УПОП №2 штурмового полку "Цунамі".

Під час проходження служби, будучи особою рядового складу правоохоронного органу особливого призначення, брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить більше ніж пів року, є учасником бойових дій, що підтверджується та посвідченням учасника бойових дій від 31.07.2024 серії НОМЕР_1 .

Позивачу не нараховано і не виплачено одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн.грн. з тих підстав, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року № 30 "Про утворення територіального органу Національної поліції" ДПОП "ОШБ "Лють" є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції. Постанова №153 не регламентує порядку нарахування і виплати грошової винагороди у розмірі 1 млн.грн. особам, які мають статус поліцейського.

Предметом спору у цій справі є бездіяльність ДПОП "ОШБ "Лють" щодо невиплати позивачу грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої абзацом другим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в цій справі суд має оцінити оскаржувані дії через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 2 липня 2015 року (далі Закон № 580-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями частини 1 статті 60 Закону № 580-VIII визначено, що відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Згідного з частиною 1 статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України (частина 1 статті 47 Закону № 580-VIII). Призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у 47 цього Закону (частина 1 статті 48 Закону № 580-VIII).

Статтею 58 Закону № 580-VIII унормовано, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов`язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Частиною 1 статті 63 Закону № 580-VIII визначено, що контракт про проходження служби в поліції - це письмовий договір, що укладається між громадянином України та державою, від імені якої виступає поліція, для визначення правових відносин між сторонами.

Частиною другою статті 63 Закону № 580-VIII передбачено перелік суб`єктів, з якими укладається контракт про проходження служби в поліції, зокрема з особами молодшого складу поліції, які вперше прийняті на службу в поліції - одноразово строком на два роки без права продовження.

Відповідно до частини 8, 9 статті 63 Закону № 580-VIII Контракт про проходження служби в поліції укладається на підставах і в порядку, визначених Міністерством внутрішніх справ України. Типову форму контракту затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийнятий на службу в поліцію ДПОП "ОШБ "Лють" на підставі контракту №228/21/02/59/2023 про проходження служби в поліції від 24.02.2023 (далі – Контракт).

Згідно з пунктом 2 Розділу І. Загальні положення контракту на відносини сторін за цим контрактом поширюється дія Закону України "Про Національну поліцію", інших нормативних актів, що регулюють відносини щодо проходження служби в поліції.

Згідно з частинами 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Спірним у цій справі є питання наявності у позивача права як поліцейського ДПОП "ОШБ "Лють" на отримання грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. на підставі пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі – Постанова №153).

Так, пунктом 4 Постанови №153, серед іншого, установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

З аналізу вказаного пункту Постанови №153 слідує, що право на отримання грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, серед інших, мають особи рядового, сержантського і старшинського складу правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою (13.02.2025) були прийняті або призвані на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 64, та проходять військову службу і брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Таким чином, право на отримання грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 Постанови №153, окрім іншого, залежить від статусу державного органу, у якому саме військову, а не будь-яку іншу службу, проходить особа рядового, сержантського чи старшинського складу.

Законом України "Про національну безпеку України" 21 червня 2018 року № 2469-VIII (далі - Закон №2469-VIII) визначено та розмежовано повноваження державних органів у сферах національної безпеки і оборони, та в статті 1 наведено визначення таких термінів:

сектор безпеки і оборони - система органів державної влади, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, сил цивільного захисту, оборонно-промислового комплексу України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем і відповідно до Конституції та законів України за функціональним призначенням спрямована на захист національних інтересів України від загроз, а також громадяни та громадські об`єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки України;

сили безпеки - правоохоронні та розвідувальні органи, державні органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, сили цивільного захисту та інші органи, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення національної безпеки України;

сили оборони - Збройні Сили України, а також інші утворені відповідно до законів України військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, органи спеціального призначення з правоохоронними функціями, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення оборони держави;

З наведених термінів слідує, що державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями (правоохоронний орган спеціального призначення) є державний орган, який утворений і наділений таким статусом відповідно до закону та виконує завдання у сфері безпеки, оборони чи охорони правопорядку.

Зокрема, такими органами відповідно до Закону №2469-VIII є Державна прикордонна служба України (ч.6 ст. 18), Служба безпеки України (ч.1 ст.19).

Водночас, згідно з частиною 4 статті 18 Закону №2469-VIII Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Частиною 1 статті 13 Закону № 580-VIII визначено, що у складі поліції функціонують: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення; 7) інші підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання завдань поліції або на забезпечення її функціонування, рішення про створення яких приймається керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 580-VIII під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України" шляхом безпосереднього ведення бойових дій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року № 30 "Про утворення територіального органу Національної поліції" вирішено утворити як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Національної поліції - Департамент поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”.

Отже, Департамент поліції особливого призначення “Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, входить до складу поліції особливого призначення Національної поліції України, як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого регламентується Законом України "Про Національну поліцію", і який на підставі 4 статті 24 цього Закону може залучатись до безпосереднього ведення бойових дій. При цьому, статус ДПОП "ОШБ "Лють" як правоохоронного органу спеціального призначення законом не визначено.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Натомість, відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІП (далі - Закон № 2232-XІII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XІII визначено види військової служби, а саме: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Отже, служба в поліції не належить до жодного із видів військової служби.

Таким чином, військова служба та служба в поліції є різними за своєю юридичною природою, правовідносини з питань проходження військовослужбовцями військової служби та правовідносини з питань проходження служби в поліції врегульовані різними нормативно-правовими актами, а тому військовослужбовці та поліцейській мають різний правовий статус.

Підсумовуючи зазначене, суд приходить до висновку, що пункт 4 Постанови №153 не регулює питання виплати грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень поліцейським, в т.ч. і особам молодшого складу поліції ДПОП "ОШБ "Лють", а відтак і про відсутність порушеного права позивача у зв`язку із відмовою у виплаті грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі №826/5982/18.

У контексті доводів представника позивача про порушення принципу недопущення дискримінації через обмеження права поліцейського ДПОП ОШБ "Лють" у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень, суд зазначає таке.

Законом України "Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 року, №5207-VI визначено організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 цього Закону під непрямою дискримінацією розуміють ситуацію, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

У ході розгляду справи судом не встановлено іншого підходу відповідача до застосування положень Постанови №153 під час виплати грошового забезпечення поліцейським, як у випадку з позивачем.

При цьому, в силу положень статті 94 Закону № 580-VIII визначення розміру та порядку виплати грошового забезпечення поліцейським віднесено до дискреційних повноважень Кабінету Міністрів України.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною другою статті 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 25 червня 2018 року у справі №810/1972/17.

З огляду на зазначене, суд не має підстав застосовувати норми Постанови №153, які регулюють окремі питання грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень військовослужбовцям, до правовідносин, пов`язаних із проходженням служби поліцейськими.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду про відсутність підстав для задоволення позову не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд не встановив факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому не вбачає правових підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.

Судові витрати

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 07 липня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Департамент поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Головуючий суддя Грицюк Р.П.