Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №460/9383/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 липня 2026 року м. Рівне№460/9383/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення компенсації податку на доходи фізичних осіб з сум виплачених ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення з 09.08.2016 по 28.02.2018, індексацїї-різниці з 01.03.2018 по 14.07.2021, недоплачених сум грошо вої допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, матеріальної допомоги для вирі шення соціально-побутових питань за 2017-2021 роки, основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 14.07.2021 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.08.2024 у справі №560/5486/24;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з сум виплачених індексації грошового забезпечення з 09.08.2016 по 28.02.2018, індексації-різниці з 01.03.2018 по 14.07.2021, недоплачених сум грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2021 роки, основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 14.07.2021 на виконання рішення Хмельницького окружного адмініст ративного суду від 06.08.2024 у справі №560/5486/24;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неви плати ОСОБА_1 , середнього заробітку за час затримки розра хунку при звільненні через несвоєчасне нарахування та виплату сум індексації гро шового забезпечення з 09.08.2016 по 28.02.2018, індексації-різниці з 01.03.2018 по 14.07.2021, недоплачених сум грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017- 2021 роки, основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 14.07.2021, з 21.02.2024 по 21.08.2024 року;

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні через несвоєчасне нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 09.08.2016 по 28.02.2018, індексації-різниці з 01.03.2018 по 14.07.2021, недоплаче них сум грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, матеріальної до помоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2021 роки, основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 14.07.2021, з 21.02.2024 по 21.08.2024 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , компенсації втрати части ни доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплачених індек сації грошового забезпечення з 09.08.2016 по 28.02.2018, індексації-різниці з 01.03.2018 по 14.07.2021, недоплачених сум грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2021 роки, основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 14.07.2021 з врахуванням виплачених сум, за весь час затримки цих виплат - за період з 09.08.2016 по день фактичного здійснення виплати - 29.04.2026;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_3 , компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплачених індексації грошового забезпечення з 09.08.2016 по 28.02.2018, індексації-різниці з 01.03.2018 по 14.07.2021, недоплаче них сум грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, матеріальної до помоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2021 роки, основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 14.07.2021 з вра хуванням виплачених сум, за весь час затримки цих виплат - за період з 09.08.2016 по день фактичного здійснення виплати - 29.04.2026 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з гро шового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовос лужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвер дженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що її звільнено з військової служби 21.02.2024. Відповідачем фактично остаточний розрахунок з ним здійснено 29.04.2026, однак відповідач не виплатив середній заробіток за час затримки розрахунку. Також, вказує, що відповідач безпідставно непровів нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 09.08.2016 по 29.04.2026 за весь час затримки. Крім того, вказує, що відповідач з загальної суми нарахувань безпідставно утримав податок на доходи фізичних осіб 18%.

Ухвалою суду від 02 червня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Військова частина пояснює, що стягнення середнього заробітку має бути обмежено шістьма місяцями. Розрахунок із позивачем, за твердженням відповідача, був проведений у встановленому порядку та строки, а затримки були пов`язані виключно з виконанням рішення суду, яке було виконано у межах строку. З огляду на наведене, відповідач просить відмовити у позові повністю.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 у період з 09.08.2016 по 21.02.2024 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.02.2024 №54 сержанта за контрактом ОСОБА_1 , бойового медика 3 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону, виключено зі списків особового складу військової частини, усіх видів забезпечення з 21.02.2024 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.08.2024 у справі №560/5486/24, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2025, адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано протиправною невиплату військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 09.08.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09.08.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 як місяця підвищення доходів, який враховується для розрахунку індексації.

Визнано необґрунтованим неврахування військовою частиною НОМЕР_1 вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.03.2018 по 14.07.2021.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.07.2021 відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 №1078.

Визнано протиправним неврахування військовою частиною НОМЕР_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2021 та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2021.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2021 та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2021 з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010, а також з урахуванням індексації грошових доходів.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 14.07.2021, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 усіх належних при звільненні основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 14.07.2021 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021.

У задоволенні решти вимог позову - відмовлено.

Відповідно до копії Виписки по картковому рахунку позивача, 29.04.2026 військовою частиною НОМЕР_1 позивачу виплачено недоплачене грошове забезпечення за рішенням суду в сумі 242863,70 грн.

Надалі позивач звернулась із заявою від 30.04.2026 до командира військової частини НОМЕР_1 з проханнями:

нарахувати та виплатити грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з сум коштів, виплачених мені на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.08.2024 у справі №560/5486/24;

нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки виплати індексації грошового забезпечення з 09.08.2016 по 28.02.2018, індексації-різниці з 01.03.2018 по 14.07.2021, недоплачених сум грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2021 роки, основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 14.07.2021 з врахуванням виплачених сум, в період з 21.02.2024 по 21.08.2023 на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю із одночасною компенса цією сум податку з доходів фізичних осіб;

нарахувати і виплатити мені компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплачених індексації грошового забез печення з 09.08.2016 по 28.02.2018, індексації-різниці з 01.03.2018 по 14.07.2021, не доплачених сум грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, матеріаль ної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2021 роки, основ них та додаткових видів грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 14.07.2021 з врахуванням виплачених сум, за весь час затримки цих виплат - за пері од з 09.08.2016 по день фактичного здійснення виплати - 29.04.2026 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Відповідь від військової частини НОМЕР_1 на заяву позивача на момент звернення до суду не надходила.

Не погоджуючись з тим, що відповідач не виплатив грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з сум коштів, виплачених мені на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.08.2024 у справі №560/5486/24, не виплатив середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку та компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, остання звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 1-1 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складаються з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення визначає закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Разом з тим, цим Законом не передбачена відповідальність за порушення строків розрахунку при звільненні.

Водночас така відповідальність врегульована Кодексом законів про працю України.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Тому, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення Кодексу законів про працю України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у по справі №813/356/16.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно з частиною 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Зазначені правові висновки щодо застосування статті 117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі статті 116 КЗпП України роботодавець повинен виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства.

Позивача виключено зі списків особового складу військової частини, усіх видів забезпечення з 21.02.2024 року.

Оскільки позивачу не було виплачено належні суми у день звільнення, порушення відбулося саме 21.02.2024, а строк затримки починається з 22.02.2024 — дня, наступного за днем, коли відповідач мав здійснити повний розрахунок, але не виконав цього обов`язку. Таким чином, з 22.02.2024 має обчислюватися період затримки виплати грошового забезпечення.

Отже, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку при звільненні з військової служби з 22.02.2024 по 29.04.2026.

Вирішуючи зазначений спір, суд враховує, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" № 2352-IX від 01.07.2022, яким викладена в новій редакції стаття 117 КЗпП України. Цією нормою в редакції з 19.07.2022 передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

У постанові від 29.02.2024 у справі № 460/42448/22 Верховний Суд зазначив, що стягнення середнього заробітку умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності нової редакції статті 117 КЗпП України і після цього. Період до 19.07.2022 (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, яка не обмежувала строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Проте, з 19.07.2022 регулюється вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №560/11489/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22, від 29.01.2024 у справі №560/9586/22.

Відтак, правовідносини щодо стягнення на корись позивача середнього заробітку за період з 22.02.2024 по 29.04.2026 регулюються статтею 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ з 19.07.2022 із застосуванням обмеження виплати шістьма місяцями.

Згідно зі ст.27 Закону України «Про оплату праці», порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №100).

Згідно з абз.1 п.2 розділу ІІ Порядку №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацами 4, 5, 7 п.2 розділу ІІ Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до п.8 розділу IV Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Разом з тим, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.07.2021 № 142 сержант за контрактом ОСОБА_1 з 14.07.2021 по 15.02.2024 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому вказаний час, протягом якого позивач згідно із законодавством не працював і за ним не зберігалося грошове забезпечення, виключається з розрахункового періоду.

Тобто, для розрахунку середньоденного грошового забезпечення суду слід брати грошове забезпечення за травень-червень 2021 року.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

Згідно з п.7 розділу І цього Порядку, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 04.07.2026 року №1051/фс середньоденний заробіток позивача складає 373,93 грн. (4382,82 грн. – грошове забезпечення за травень 2021 року + 11322,30 грн. – грошове забезпечення за червень 2021 року / 42 календарні дні у даному періоді).

Затримка розрахунку при звільненні за період з 22.02.2024 по 21.08.2024 становить 182 календарних днів.

Тому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період складає 68055,26 грн. (373,93 грн. х 182 календарних днів).

Однак суд зазначає, що в порівнянні із грошовим забезпеченням в розмірі 242863,70 грн., яке було виплачено позивачу із затримкою, вищевказану розрахункову суму (68055,26 грн.) можна вважати співмірною, оскільки така не перевищує суму грошового забезпечення виплачену позивачу на виконання рішення суду.

З огляду на співмірність можливих до нарахування та виплати сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат становить суму 68055,26 грн.

Крім того, суд зауважує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Аналогічна правова позиція зазначена в пунктах 39-41 постанови Верховного Суду від 08.11.2018 у справі №805/1008/16-а.

Разом з тим, щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо непроведення нарахування і виплати компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та зобов`язання нарахувати та виплатити таку компенсацію відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за весь час затримки, а саме: з 09.08.2016 по 28.04.2026, то суду слід зазначити наступне.

Приписами статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі - Закон №2050-III) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно статті 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 Закону №2050-III , виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу норм Закону №2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії; 2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата); 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

31.08.2021 Верховний Суд у постанові у справі №264/6796/16-а зазначив, що Верховний Суд вже розглядав справи за подібними правовідносинами і у постанові від 15.08.2018 у справі №653/3356/17 дійшов наступного висновку: “Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у ст. 3 Закону №2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток “нарахованого, але не виплаченого грошового доходу” за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1- 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі у справах №336/4675/17, №523/1124/17, №521/940/17.

За таких обставин, враховуючи наявність факту невиплати позивачу всіх сум грошового забезпечення суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення), у зв`язку з порушенням строків виплати такого грошового забезпечення з 09.08.2016 (з урахуванням задоволених позовних вимог щодо перерахунку індексації грошового забезпечення позивача починаючи з 09.08.2016) по день фактичної виплати грошового забезпечення, а саме по 28.04.2026 включно.

Разом з тим, щодо позовних вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені по день фактичного розрахунку та компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, то суду слід зазначити наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Згідно з пунктом 1 Порядку №44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Разом з тим, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналогічно вказане стосується і компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, що є відповідальністю згідно Закону №2050-ІІІ та п. 4 Порядку.

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, суд вважає, що нарахування та виплата середнього заробітку за весь час затримки при звільнені та компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення позивачу не є грошовим забезпечення, а тому має бути проведена відповідачем без компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, що є підставою для відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення компенсації податку на доходи фізичних осіб з сум виплачених ОСОБА_1 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.08.2024 у справі №560/5486/24 та зобов`язання відповідача компенсувати таку суму податку з доходів фізичних осіб, то суду слід зазначити наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджений Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44), який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

За приписами пунктів 3, 4, 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Суд зазначає, що Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" втратив чинність на підставі Податкового кодексу України (чинний з 01.01.2011).

Відповідно до п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

У контексті наведених норм суд дійшов висновку, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються: 1) з грошового забезпечення; 2) грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів; виплата грошової компенсації здійснюється за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою їм грошового забезпечення/грошових винагород та інших виплат у розмірі утриманої суми податку на доходи фізичних осіб. Іншими словами, при нарахуванні грошового забезпечення/ грошових винагород та інших виплат військовослужбовцям утримана сума податку на доходи фізичних осіб підлягає поверненню шляхом виплати відповідної компенсації в розмірі суми утриманого податку.

Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.08.2024 у справі №560/5486/24 ОСОБА_1 було нараховано грошового забезпечення на суму 246562,13 грн., з якого при виплаті утримано військовий збір 1,5 % на суму 3698,43 грн. та перераховано на картковий рахунок 242863,70 грн.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення компенсації податку на доходи фізичних осіб з сум виплачених ОСОБА_1 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.08.2024 у справі №560/5486/24 є необґрунтованими, безпідставними та до задоволення не підлягають.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем під час розгляду справи було частково надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи частково було спростовано відповідачем.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень частково обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Оскільки судом встановлено частково факт наявності порушеного права позивача з боку відповідача, то поданий позов необхідно задовольнити частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.02.2024 по 21.08.2025.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.02.2024 по 21.08.2024 в розмірі 68055,26 грн., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати, на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати, а саме з 09.08.2016 по 28.04.2026.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 у відповідності до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за весь час затримки виплати, а саме з 09.08.2016 по 28.04.2026 включно, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 07 липня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Суддя Д.П. Зозуля