Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №420/2093/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2093/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо здійснення перерахунку з 01.01.2026 р. в сторону зменшення пенсії ОСОБА_1 , застосувавши при перерахунку максимальний розмір пенсії шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів згідно постанови КМУ № 1778 від 30.12.2025 р. та ст.30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести невідкладний перерахунок та виплату (виплачувати) пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 р. без застосування понижуючих коефіцієнтів згідно постанови КМУ № 1778 від 30.12.2025 р. та ст.30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", з урахуванням раніше виплачених сум та механізму передбаченого Порядком КМУ № 124 від 20.02.2019 р. та вимог статей 63, 64 ЗУ № 2262-ХІІ, ст.42 ЗУ № 1058-IV, виходячи з розрахунку 90% грошового забезпечення без обмежень пенсії та індексації максимальним розміром;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо припинення нарахування та виплати доплати у розмірі 2000 грн. з 01.04.2025 р. при здійснення перерахунку на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/37950/24;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести невідкладний перерахунок з 01.04.2025 р. та виплату (виплачувати) доплату в розмірі 2000 грн. згідно Постанови КМУ № 713 від 21.07.2021 р. в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію, виходячи з розрахунку 90% грошового забезпечення, відповідно до Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вказує, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 р. № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" та з врахуванням ст.30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 р. № 4695-IX відповідачем проведено з 01.01.2026 р. перерахунок пенсії із застосуванням обмежувальних коефіцієнтів, що, на думку позивача, порушує його право на отримання належної соціальної виплати. Крім того, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/37950/24, ГУ ПФУ в Херсонській області в порушення вимог Постанови № 713, здійснило перерахунок без врахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. Вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки проведений на виконання судового рішення перерахунок пенсії з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи виникло до 01.03.2018 р., не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії. Позивач вважає свої права порушеними, а дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду з даним позовом.

Також у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою від 30.01.2026 р. клопотання представника позивача про забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою від 30.01.2026 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

18.02.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що оскільки позивач просить здійснити перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.01.2026 р. тобто в період дії загальної норми ч.1 ст.2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. В матеріалах пенсійної справи позивача відсутні документи , які підтверджують його безпосередню участь у захисті суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Разом з тим, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 р. по справі № 420/5823/25 позивач отримує пенсію без обмеження її максимальним розміром урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги. Повідомляє, що на виконання рішення вище вказаного рішення суду у позивача основний розмір пенсії становить 90% грошового забезпечення. Крім того, пенсія позивача з 01.03.2022 р., 01.03.2023 р., 01.03.2024 та з 01.03.2025 р. проіндексована в розмірі 1500 грн., що відповідає відповідним постановам КМУ. Щодо щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. наголошує, що оскільки розмір пенсії позивача обчислений на виконання рішення суду від 11.02.2025 р. по справі № 420/37950/24, збільшився на суму, що перевищує 2000 грн, підстави для встановлення до розміру пенсії щомісячної доплати передбаченої Постановою № 713, відсутні. Таким чином, пенсія позивачу перерахована та виплачується відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі наданих уповноваженим органом документів. Також зазначає про порушення позивачем строку звернення до суду без поважних на те підстав.

23.02.2026 р. представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів та аргументів, викладених у відзиві.

З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію, призначену виходячи з розрахунку 90% грошового забезпечення, відповідно до Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно даних КП "ДСС" рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 р. по справі № 420/37950/24, яке набрало законної сили від 14.03.2025 р., визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо зниження при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2019 р. її розміру до 70% грошового забезпечення на підставі довідки №239 від 06.12.2023 р. про розмір грошового забезпечення станом на 19.11.2019, виданої Державною установою "Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву та Київській області"; зобов`язано ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату з 01.11.2019 р. пенсії ОСОБА_1 перерахованої згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 р. по справі №420/3206/24 на підставі довідки №239 від 06.12.2023 р. про розмір грошового забезпечення станом на 19.11.2019, виданої Державною установою "Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву та Київській області", виходячи з розрахунку 90% грошового забезпечення без обмежень пенсії максимальним розміром.

На виконання вказаного рішення суду відповідач 01.04.2025 р. здійснив перерахунок та виплату з 01.11.2019 р., виходячи з розрахунку 90% грошового забезпечення, без обмежень пенсії максимальним розміром та припинив виплату доплати до пенсії у розмірі 2000 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 р. по справі № 420/5823/25, яке набрало законної сили 08.08.2025 р., визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зниження розміру пенсії та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2025 р. основного розміру пенсії із застосуванням коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 р. № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану"; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.01.2025 р. без застосування понижуючих коефіцієнтів згідно Постанови КМУ №1 від 03.01.2025 р. та ст. 46 ЗУ "Про Державний Бюджет України на 2025 рік" без обмеження максимальним розміром пенсії.

На виконання вказаного рішення суду відповідач здійснив перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2025 р. без застосування понижуючих коефіцієнтів згідно Постанови КМУ №1 від 03.01.2025 р. та ст. 46 ЗУ "Про Державний Бюджет України на 2025 рік" без обмеження максимальним розміром пенсії, визначивши її підсумок 40284,57 грн.

07.11.2025 р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати відомості щодо розміру його пенсійного забезпечення.

Листом від 21.11.2025 р. № 11417-11247/П-03/8-2100/25 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки розмір пенсії позивача обчислений на виконання рішення суду від 11.02.2025 р. по справі № 420/37950/24, збільшився на суму, що перевищує 2000 грн, підстави для встановлення до розміру пенсії щомісячної доплати передбаченої Постановою № 713, відсутні.

В січні 2026 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2026 р. виходячи з розрахунку 90% грошового забезпечення. Підсумок пенсії визначено у розмірі 46325,09 грн., з урахуванням максимального розміру 40284,57 грн. При здійсненні перерахунку враховано індексацію базового ОСНП за 2022-2025 роки.

Вважаючи дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії з 01.01.2026 р. й припинення нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. з 01.04.2025 р. протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII (далі - Закону № 2262-ХІІ).

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист (абз.3 преамбули до Закону № 2262-ХІІ).

Право на пенсійне забезпечення на умовах Закону № 2262-ХІІ мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугою строків служби (ст.1 Закону № 2262-ХІ).

Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.01.2026 р., суд зазначає наступне.

Положення ст.43 Закону № 2262-ХІІ свого часу були доповнені згідно з пп.4 п.29 розд.II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" новою частиною наступного змісту: "Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зазначене положення в цілому було визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.

В подальшому, відповідно до п.8 ч.6 розд.ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VІ, частину п`яту ст.43 Закону № 2262-ХІІ було викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність2.

Згідно з ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 р. № 911-VIII, чинній з 01.01.2016 р. по 20.12.2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII зі змінами, а саме: ч.7 ст.43 вказаного Закону, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, починаючи з 20.12.2016 р. ч.7 ст.43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вважається такою, що відсутня в зазначеному Законі.

Згідно Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Тобто, протягом 2017 року ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 р. у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 р. у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019 р. у справі № 522/3049/17.

Судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 р. по справі № 420/5823/25 позивачу проведено перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2025 р. без застосування понижуючих коефіцієнтів згідно Постанови КМУ №1 від 03.01.2025 р. та ст. 46 ЗУ "Про Державний Бюджет України на 2025 рік" без обмеження максимальним розміром пенсії та визначено її розмір 40284,57 грн. В січні 2026 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2026 р., визначивши її розмір розмірі 46325,09 грн. Разом з тим, відповідач необґрунтовано та протиправно обмежив виплату пенсії позивача з 01.01.2026 р. на рівні 40284,57 грн.

Суд звертає увагу, що право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (постанова Верховного Суду від 16.03.2021 р. у справі № 640/9677/20).

При вирішенні справи суд вважає неприйнятними посилання відповідача на те, що на виконання рішення суду у справі № 420/5823/25 розмір пенсії позивача був зафіксований у сталому розмірі.

По-перше, цим судовим рішення пенсійний орган зобов`язано перерахувати та виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.01.2025 р., а не нарахувати та виплачувати позивачу пенсію у визначеному судом розмірі.

По-друге, вказане рішення суду не звільняє відповідача від обов`язку самостійно здійснювати перерахунок пенсії позивача за наявності для цього законних підстав та виплачувати її у новому розмірі у зв`язку з проведенням такого перерахунку.

Суд наголошує на тому, що право позивача на обчислення його пенсії без застосування обмеження максимальним розміром вже захищене судовим рішенням, а тому з аналогічних підстав пенсія позивача не може бути обмежена максимальним розміром.

Крім того, суд звертає увагу, що і на момент ухвалення рішення у справі № 420/5823/25, і на момент ухвалення рішення у цій справі у чинному законодавстві України не відбулося таких змін, які б надавали відповідачу додаткові правові підстави для обмеження розміру пенсії позивача.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Отже, виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов`язком відповідача.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач допустив протиправні дії щодо невиплати позивачу пенсії на виконання рішення у справі № 420/5823/25, без обмеження пенсії максимальним розміром.

Суд зазначає, що правова визначеність, як спеціальна складова більш загального принципу верховенства права, передбачає правило остаточності рішень суду та гарантованість їх виконання. Остаточне рішення суду є обов`язковим до виконання до моменту зміни умов, за яких його ухвалено.

Тому зміна нормативно-правового регулювання окремого питання дійсно може мати наслідком втрати актуальності судового рішення, у якому суд розглянув питання застосування норми права, що у подальшому зазнала змін.

Водночас за обставин цієї справи відповідні зміни у законодавстві, зокрема положення ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ та ст.2 Закону № 3668-VI не змінились.

Верховний Суд вже висловлював правову позицію щодо заборони обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким вона призначена відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Водночас згідно з ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

При цьому, на думку суду, обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно з Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України.

У постанові від 16.12.2021 р. у справі № 400/2085/19 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження органом Пенсійного фонду максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Наведені висновки Верховного Суду також мали б бути враховані пенсійним органом під час обчислення та виплати пенсії позивача з 01.12.2019 р. та з 01.03.2023 р.

Суд звертає увагу, що Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави, умови та максимальний розмір для обмеження пенсійних виплат, а тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам ч.2 ст.19 Конституції України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 р. Отже, похідна позовна вимога підлягає до задоволення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити нарахування та виплату позивачу з 01.01.2026 р. пенсію позивача без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо здійснення перерахунку з 01.01.2026 р. в сторону зменшення пенсії ОСОБА_1 , застосувавши при перерахунку максимальний розмір пенсії шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів згідно постанови КМУ № 1778 від 30.12.2025 р. та ст.30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", оскільки матеріали адміністративної справи не містять доказів обмеження пенсії позивача з 01.01.2026 р. із застосуванням понижуючих коефіцієнтів, які регламентовано вказаною постановою, а відтак відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2026 р. без застосування понижуючих коефіцієнтів згідно постанови КМУ № 1778 від 30.12.2025 р. та ст.30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

Щодо позовних вимог про зобов`язання перерахувати та виплачувати пенсію з 01.01.2026 р., виходячи з розрахунку 90% грошового забезпечення з урахуванням індексації базового ОСНП, суд вважає їх передчасними, оскільки відповідач ще не здійснив перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2026 р. без обмеження максимальним розміром, а відтак відсутні докази того, що при проведенні такого перерахунку відсотковий розмір пенсії буде зменшено, а індексацію базового ОНСП не нараховано.

Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу з урахуванням щомісячної доплати до пенсії за постановою КМУ № 713 з 01.04.2025 р., суд зазначає наступне.

Питання перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано ст.63 Закону № 2262-XII, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

На реалізацію ч.4 ст.63 Закону № 2262-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 р. № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до п.1 Порядку № 45 пенсії, призначені відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Водночас 14.07.2021 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (далі - Постанова № 713).

У преамбулі Постанови № 713 зазначено, що ця постанова прийнята з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.

Пунктом 1 Постанови № 713 установлено з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.

Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.

У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 р., щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.

Відтак із наведених приписів слідує, що Постановою № 713 для осіб, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року встановлено щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій.

Водночас абзацом 3 пункту 1 Постанови № 713 обумовлено, що вказана доплата не виплачується у разі коли пенсія переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 року, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. У такому випадку щомісячна доплата встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.

Отже, для вирішення питання про наявність права у позивача для здійснення нарахування та виплати доплати у розмірі 2000 грн. потрібно з`ясувати чи застосовуються положення абзацу 3 пункту 1 Постанови № 713 під час перерахунку пенсії, здійсненого на виконання судового рішення.

Так, встановлюючи з 01 липня 2021 року щомісячну доплату в сумі 2000 гривень тим особам, пенсію яким призначено до 01 березня 2018 року відповідно до Закону № 2262-ХІІ, Уряд в пункті 1 Постанови № 713 передбачив, що така щомісячна доплата повинна враховуватись під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ.

При цьому положення Закону № 2262-ХІІ та Порядку № 45 пов`язують перерахунок пенсій із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або введення для нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Відтак, на думку суду, у розумінні абзацу 3 пункту 1 Постанови № 713 під переглядом (перерахунком) пенсій мається на увазі перегляд або перерахунок пенсій, що здійснений Пенсійним органом саме на виконання вимог Закону № 2262-ХІІ (у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або введення для нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), а не на виконання судового рішення.

Судом встановлено, що 01.04.2025 р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/37950/24 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з урахуванням підвищенням основного розміру пенсії більш ніж на 2000 грн., через що відповідач припинив виплату позивачеві доплати до пенсії у розмірі 2000 грн.

Водночас оцінюючи правомірність таких дій пенсійного органу, суд зауважує, що у даному випадку мало місце поновлення прав позивача на отримання належного розміру пенсії, призначеної до 01.03.2018 р., а не проведення перерахунку пенсії в розумінні абзацу 3 пункту 1 Постанови № 713, який полягає у перерахунку пенсії у зв`язку із зміною будь-яких складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.

Відтак, оскільки після 01.03.2018 р. перерахунок пенсії позивача проводився на виконання судового рішення з метою захисту його порушених прав, суд вважає, що пенсійний орган неправомірно припинив позивачу виплату щомісячної доплати, передбаченої Постановою № 713, після перерахунку пенсії 01.04.2025 р.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за аналогічних правовідносин у постанові від 08.11.2022 р. у справі № 420/2473/22.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що перерахунок пенсії, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 Постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення Постанови № 713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018 р., не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 22.08.2023 р. у справі № 580/4853/22, від 08.08.2023 р. у справі № 580/245/22, від 11.07.2023 р. у справі № 420/4078/22, від 29.06.2023 р. у справі № 420/343/22, від 26.04.2023 р. у справі № 380/4510/22, від 26.04.2023 р. у справі № 140/10795/21, від 26.04.2023 р. у справі № 160/14146/22, від 26.04.2023 р. у справі № 380/14122/22, від 02.03.2023 р. у справі № 600/870/22, від 18.04.2023 р. у справі № 560/6528/22, від 16.12.2024 р. у справі № 400/6254/24.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене суд приходить до висновку що позивач має право на нарахування та виплату щомісячної доплати у розмірі 2000 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 р. № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" з моменту, коли його права були порушені, а саме з 01.04.2025 р., коли відповідач фактично припинив таку виплату.

Таким чином, керуючись ч.2 ст.5 КАС України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в нарахуванні та виплаті доплати до пенсії згідно Постанови № 713 та зобов`язання відповідача з 01.04.2025 р. нарахувати та виплатити позивачу щомісячну доплату у розмірі 2000 грн.

Доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду є безпідставними, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався з листа відповідача від 21.11.2025 р. № 11417-11247/П-03/8-2100/25, а з даною позовною заявою позивач звернувся до суду 27.01.2026 р., тобто в межах шестимісячного строку.

Стосовно клопотання про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення протягом десяти днів, суд зазначає, що положеннями ст.382 КАС України встановлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судове рішення, яке набрало законної сили згідно зі ст.370 КАС України, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Даною нормою встановлено, що законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що встановлені рішенням суду права підлягають беззаперечному відновленню на вимогу уповноважених осіб.

Таким чином, наразі відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень.

Стосовно клопотання про винесення окремої ухвали за фактом обмеження пенсії позивачу з 01.01.2026 р. та направлення її до правоохоронного органу для внесення до Єдиного реєстру кримінальних правопорушень відомостей про вчинення посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області злочину передбаченого ч.3 та 4 ст.382 КК України, ч.2 ст.366 КК України, надавши строк однин місяць щодо вжиття заходів на виконанні даної ухвали та повідомити про ці дії суд, суд зазначає наступне.

За приписами ч.1-6 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Зі змісту цієї норми вбачається, що постановлення окремої ухвали є правом суду, яке реалізується ним у разі виявлення системних або грубих порушень законності, що потребують негайного реагування з метою їх усунення. Відтак, КАС України не передбачено обов`язку суду адміністративної юрисдикції звертатися до правоохоронних органів із повідомленнями про кримінальне правопорушення замість особи, яка вважає свої права порушеними.

Також суд зауважує, що порядок ініціювання кримінального провадження чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством України.

Згідно ч.1 ст.214 Кримінального процесуального кодексу України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.

Позивач, як самостійний та повноправний суб`єкт правовідносин, не позбавлений права та законної можливості особисто й безпосередньо звернутися до органів досудового розслідування із відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення в порядку ст.214 КПК України, додавши до неї наявні докази на підтвердження своїх доводів. Крім того, питання щодо законності чи незаконності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області стосовно обмеження пенсійних виплат позивачу з 01.01.2026 р. є безпосереднім предметом спору у цій адміністративній справі, якому суд надав належну правову оцінку. Сама по собі незгода позивача з діями відповідача не є автоматичною та безумовною підставою для застосування інституту окремої ухвали.

З огляду на викладене, оскільки позивач має чинний та ефективний альтернативний механізм захисту своїх прав шляхом особистого подання заяви про кримінальне правопорушення, а судом не виявлено обставин, які б вимагали вжиття заходів процесуального реагування у формі окремої ухвали, клопотання задоволенню не підлягає.

Стосовно клопотання про звернення до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності ст.30 ЗУ "Про Державний Бюджет України на 2026 рік" та Постанови КМУ №1778 від 30.12.2025 року, які суперечать статті 6, частині другій статті 19, ст.8, п.6 ст.92, ч.5 ст.17, ст.46 Конституції України, суд зазначає наступне.

За приписами ч.4 ст.7 КАС України якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Зі змісту наведеної процесуальної норми вбачається, що інституційне право суду на ініціювання перед Верховним Судом питання про перевірку конституційності нормативно-правового акта виникає виключно у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності такого акта Основному Закону в самого суду, який розглядає справу. Наявність лише суб`єктивного переконання чи незгоди однієї зі сторін процесу (позивача) з чинним правовим регулюванням не є автоматичною чи безумовною підставою для такого звернення.

У даному випадку суд не вбачає очевидних та обґрунтованих ознак неконституційності статті 30 Закону України "Про Державний Бюджет України на 2026 рік". Самі по собі посилання заявника на суперечність зазначеної норми статтям 6, 8, 17, 19, 46, 92 Конституції України мають характер загальних теоретичних міркувань і не містять беззаперечних правових аргументів, які б давали суду підстави для висновку про невідповідність цього закону Конституції України.

Окрім того, в ході розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 р. відносно позивача взагалі не застосовувалася суб`єктом владних повноважень при перерахунку чи виплаті його пенсії, а тому клопотання задоволенню не підлягає.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1064,96 грн.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Кияшком О.С. укладено договір про надання правової допомоги від 18.04.2023 р.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 5500 грн., представником надано акт виконаних робіт від 26.01.2026 р., за яким адвокатом надано консультацію, підготовлено та написано позовну заяву, зібрано докази, подано клопотання про витребування доказів, про забезпечення позову.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений представником позивача розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи. Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, текст позовної заяви фактично є шаблонним, а її складення не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів.

Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.Валентини Крицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.Валентини Крицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) щодо обмеження з 01.01.2026 р. пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) максимальним розміром.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.Валентини Крицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) здійснити з 01.01.2026 р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.Валентини Крицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 р. "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.Валентини Крицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) нарахувати та виплатити з 01.04.2025 р. щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) у розмірі 2000 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021 р. "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.Валентини Крицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.Валентини Крицак, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко