Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №420/6275/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6275/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Музики І.О.,

за участі сторін:

представника позивача: Соколова Д.С. (згідно з ордером)

представника відповідача Штомпеля К.С. (згідно витягу з ЄДРПОУ),

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, за результатом розгляду якого позивач просить суд:

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.12.2025 року ухвалені Головним управлінням ДПС в Одеській області: № 69493/15-32-24-05-20; № 69496/15-32-24-05-20; № 69497/15-32-24-05-20; № 69504/15-32-24-05-20; № 69505/15-32-24-05-20;

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 69506/15-32-24-05-20.

В обґрунтування адміністративного позову сторона позивача зазначає, 27 листопада 2025 року в результаті документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи – платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2020 по 11.01.2025 з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства, та за період з 01.01.2011 по 11.01.2025 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування головним державним інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Гончаром Дмитром Станіславовичем було складено Акт № 63689/15-24-05-15/1778707578. Зазначений Акт ОСОБА_1 отримав 15 грудня 2025 року. Не погоджуючись із вказаним Актом, платник податку надав заперечення на Акт разом із підтверджуючими документами. Втім, вказані заперечення не були враховані, про що зазначено ГУ ДПС в Одеській області у відповіді на заперечення. В результаті, 29.12.2025 року ГУ ДПС в Одеській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:- № 69493/15-32-24-05-20;- № 69496/15-32-24-05-20;- № 69497/15-32-24-05-20;- № 69498/15-32-24-05-20;- № 69501/15-32-24-05-20;- № 69502/15-32-24-05-20;- № 69503/15-32-24-05-20;- № 69504/15-32-24-05-20;- № 69505/15-32-24-05-20;- № 69506/15-32-24-05-20. Позивач не погоджується із законністю та обґрунтованістю наступних податкових повідомлень-рішень:- № 69493/15-32-24-05-20;- № 69496/15-32-24-05-20;- № 69497/15-32-24-05-20;- № 69504/15-32-24-05-20;- № 69505/15-32-24-05-20;- № 69506/15-32-24-05-20 та вважає їх такими, що належать до скасування. Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 не знав та не був повідомлений податковим органом про проведення перевірки. Разом з тим, у позивача наявні всі первинні бухгалтерські документи, в тому числі видаткові накладні, які підтверджують видатки платника податків за 2020-2023 роки. Також у позивача наявна Книга обліку доходів і витрат, розпочата 01 жовтня 2019 року та закінчена 10 січня 2025 року. Вказані докази спростовують правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій. Також, представник позивача вказує, що з огляду на те, що ФОП Балан належно сплачував орендні платежі, в тому числі за 2022 рік, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, згідно умов укладених договорів, застосування штрафів у вигляді ухвалення податкових повідомлень рішень є безпідставними. Також, на момент вчинення операцій щодо продажу тютюнових виробів у позивача була чинна Ліцензія, яка дає право на продаж тютюнових виробів, тому податкове повідомлення-рішення від 29.12.2025 № 69505/15-32-24 05-20 також є протиправним та підлягає скасуванню. Оскільки наказом про проведення перевірки та безпосередньо в Акті перевірки визначено період перевірки з 01.01.2020 по 11.01.2025, включення контролюючим органом висновків щодо порушень за 2017-2020 роки є такими, що здійснені поза межами предмета перевірки, з перевищенням наданих повноважень та з порушенням ст. 19 Конституції України, ст. 75, 86 Податкового кодексу України, що є самостійною підставою для визнання відповідних висновків Акта та прийнятих на його підставі рішень протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Таким чином, порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки є самостійною підставою для визнання рішення від 29.12.2025 № 69506/15 32-24-05-20 протиправним та його скасування.

Ухвалою суду від 11.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.04.2026 року.

Від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з огляду на який Головне управління ДПС в Одеській області адміністративний позов не визнає та не погоджується з доводами позивача, вважає, що позов не підлягає задоволенню. Представник відповідача зазначає, що під час перевірки ФОПП ОСОБА_1 не надано жодні документи для визначення обсягу доходу. При цьому, згідно відомостей з ДРФО про суми виплачених доходів ФОПП ОСОБА_1 дохід за ознакою 157 (дохiд, виплачений самозайнятiй особi) за перевіряємий період не отримувався. Згідно контрольних стрічок РРО встановлено, що ФОПП ОСОБА_1 отримав дохід в сумі 772337 грн за 2020 р., в сумі 745389 грн за 2021 р., в сумі 1345359 за 2022 р., в сумі 812116 за 2023 р. При цьому, до ГУ ДПС в Одеській області на надано доказів на підтвердження суми задекларованих витрат, а перевіркою правильності визначення валових витрат, відображених в декларації про доходи, з даними про суми валових витрат виявлено розбіжності, а саме: завищення валових витрат за 2020 р. в сумі 505957,19 грн, за 2021 р. в сумі 432046,27 грн, за 2022 р. в сумі 949419,94 грн, за 2023 р. в сумі 635431,07 грн. Також, встановлено несвоєчасне подання ФОПП ОСОБА_1 податкової декларацiї з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельнi дiлянки державної або комунальної власностi) за 2020 р. (подано 28.02.2020 № 9038892865, термін 20.02.2020), чим порушено п. 286.2 ст. 286 Кодексу. ФОПП ОСОБА_1 нараховано та сплачено орендної плати за землю за період 2020 р. – 2024 р. в сумі 108962,10 грн. Згідно даних інтегрованої картки платника ФОПП ОСОБА_1 в порушення п. 287.3 ст. 287 Кодексу несвоєчасно сплатив узгоджені суми орендної плати за землю за 2022 р., за 2023 р., 2024 р. ФОПП ОСОБА_1 діяв нерозумно (несвоєчасно сплатив узгоджені суми орендної плати за землю), тобто мав можливість (згідно даних РРО отримував доходи в достатньому розмірі для своєчасної сплати податкових зобов`язань) для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання. Згідно контрольної стрічки РРО 3000498592 MINI-T 400ME встановлена реалізація ФОПП ОСОБА_1 22.10.2022 тютюнових виробів у магазин "Судоремонтнік" за адресою м. Кілія, вул. Садова, 3а без наявності відповідної ліцензії, чим порушено ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (в редакції чинній на момент здійснення правопорушення), п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України від 02.03.2015 N 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (в редакції чинній на момент здійснення правопорушення)

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позов згідно з якою, позивач наполягає на тому, що ОСОБА_1 має у наявності оригінали первинних бухгалтерських документів, що підтверджують віднесення витрат у момент складання податкової звітності. Обсяг таких документів охоплює 3 роки підприємницької діяльності та були долучені до заперечень на Акт перевірки, однак протиправно не враховані відповідачем.

Ухвалою суду від 06.04.2026 року, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 13.05.2026 року.

Представник позивача під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову, з підстав зазначених у відзиві та додаткових поясненнях.

Суд, вислухав представника відповідача, розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки.

Суд встановив, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, з урахуванням пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, внесеними Законом України від 12.05.2022 № 2260-IX «Про внесення змін до Кодексу та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» та відомостей держреєстратора про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця від 10.01.2025 № 2005360060006001301, відповідно до наказу від 09.10.2025 № 10554-п, виданого Головним управлінням ДПС в Одеській області, головним державним інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ОСОБА_2 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (далі – ФОПП ОСОБА_1 ) за період з 01.01.2020 по 11.01.2025 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, та за період з 01.01.2011 по 11.01.2025 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОПП ОСОБА_1 проінформований письмовим повідомленням від 15.10.2025 № 1372/15-32 24-05-14, яке направлено поштою ФОПП ОСОБА_1 з копією наказу від 09.10.2025 № 10554-п (лист рекомендований № 6502200789137 повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання 04.11.2025).

Перевірка проводилась у приміщенні Ізмаїльської ДПІ за адресою м. Ізмаїл, вул. Кишинівська, 3, каб. 205.

Під час перевірки ФОПП ОСОБА_1 не надано первинні документи.

20 листопада 2025 року головним державним інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Гончаром Дмитром Станіславовичем було складено акт ненадання документів до перевірки ФОПП ОСОБА_1 № 8798/15-32-24-05-16/1778707578.

27 листопада 2025 року головним державним інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Гончаром Дмитром Станіславовичем було складено акт № 63689/15-24-05-15/1778707578, згідно з яким відповідачем встановлено наступні порушення вимог податкового законодавства:

- п. 44.3 ст. 44 Кодексу, незабезпечення зберігання первинних облікових документів, регістрів бухгалтерського обліку, інших документів, пов?язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством;

- п.177.2, п.177.4, п.177.10 ст.177 Кодексу, неведення книги обліку доходів та витрат, включення до декларацій про майновий стан і доходи перекручених даних за 2020 р., 2021 р., 2022 р., 2023 р.;

- п.177.2, п.177.4, п.177.10 ст.177 Кодексу, заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, всього в сумі 454113,80 грн., в тому числі 91072,29 грн. за 2020 р., 77768,33 грн. за 2021 р., 170895,59 грн. за 2022 р., 114377,59 грн. за 2023 р.;

- п. 177.2, п. 177.4, п. 177.10 ст. 177, п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, заниження військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, всього в сумі 37842,80 грн., в тому числі 7589,35 грн. за 2020 р., 6480,69 грн. за 2021 р., 14241,30 грн. за 2022 р., 9531,46 грн. за 2023 р;

- п. 57.1 ст. 57 Кодексу несвоєчасно сплачено узгоджену суму військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2023 р.;

- пп. 49.18.2, ст. 49, п. 51.1 ст. 51, абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу, Наказ Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», несвоєчасне подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2 квартал 2023 р.;

- п. 212.1 ст. 212, п. 213.1 ст. 213, п. 214.1 ст. 214 Кодексу, заниження акцизного податку за липень 2020 р. в сумі 66 грн;

??п. 286.2 ст. 286 Кодексу, несвоєчасне подання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 р.;

- п. 287.3 ст. 287 Кодексу, несвоєчасна сплата узгоджених сум орендної плати за землю за 2022 р., за 2023 р., 2024 р.;

- ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (в редакції чинній на момент здійснення правопорушення), п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України від 02.03.2015 № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (в редакції чинній на момент здійснення правопорушення), реалізація 22.10.2022 тютюнових виробів у магазин "Судоремонтнік" за адресою м. Кілія, вул. Садова, За без наявності відповідної ліцензії.

- абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування», несвоєчасно сплачено єдиний внесок на загальнообов?язкове державне соціальне страхування з сум заробітної плати.

На підставі висновків акта перевірки, 29.12.2025 року ГУ ДПС в Одеській обалсті прийняло податкові повідомлення-рішення № 69493/15-32-24-05-20;- № 69496/15-32-24-05-20;- № 69497/15-32-24-05-20;- № 69498/15-32-24-05-20;- № 69501/15-32-24-05-20;- № 69502/15-32-24-05-20;- № 69503/15-32-24-05-20;- № 69504/15-32-24-05-20;- № 69505/15-32-24-05-20 та рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 69506/15-32-24-05-20.

Позивач не погоджується із законністю та обґрунтованістю наступних рішень відповідача та звернувся до суду із позовом щодо їх скасування:

- податкового повідомлення-рішення № 69493/15-32-24-05-20, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушенням п. 44.3 ст. 44 ПКУ у сумі 1020,00 грн.;

- податкового повідомлення-рішення № 69496/15-32-24-05-20, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами на 567642,25 грн. у зв`язку із завищенням у 2020-2023 роках документально підтверджених витрат;

- податкового повідомлення-рішення № 69497/15-32-24-05-20, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання за платежем військовий зір, що сплачується фізичними особами на 47303,50 грн. у зв`язку із завищенням у 2020-2023 роках документально підтверджених витрат;

- податкового повідомлення-рішення № 69504/15-32-24-05-20, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум орендної плати з фізичних осіб на 208 календарних днів у сумі 11902,82 грн.

- податкового повідомлення-рішення № 69505/15-32-24-05-20, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (в редакції чинній на момент здійснення правопорушення), п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України від 02.03.2015 № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (в редакції чинній на момент здійснення правопорушення) у сумі 24000,00 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 69506/15-32-24-05-20 за період з 21.01.2017 року по 17.09.2023 року у сумі 631,74 грн.

Суд, також встановив, що ОСОБА_1 надав заперечення на Акт перевірки (надійшли до ГУ ДПС в Одеській області 30.12.2025 року) разом із підтверджуючими документами, однак у відповідь отримав лист від 08.01.2026 року № 62/КПР/15-32-24-05-06, згідно з яким позивача повідомлено про прийняття податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки та про відсутність підстав для його перегляду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Приписами пп. 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Стосовно виявлених контролюючим органом порушень податкового законодавства позивачем суд зазначає таке.

Суд встановив, що контролюючим органом на адресу позивача надсилалося письмове повідомлення від 09.10.2025 № 13918/КПР/15-32-24-05-06, в якому позивачу зазначено про необхідність надання документів під час перевірки та яке направлено поштою ФОПП ОСОБА_1 з копією наказу від 09.10.2025 № 10554-п, однак лист рекомендований повернуто відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання.

Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Абзацом другий пункту 42.5. статті 42 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Суд встановив, що відповідачем наказ на перевірку, запит про надання документів надсилалися позивачу за адресою, аналогічною тій, що вказана у позові та є його податковою адресою.

У постанові від 23 вересня 2021 року у справі № 640/8096/19 Верховний Суд вказав, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

Разом з тим, згідно з п. 44.1 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ПКУ, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше: 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю, відповідно до статей 39 і 39-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу; 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту; 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту; 1095 днів - для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.

Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.

Суд встановив, що відповідач 29.12.2025 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 69493/15-32-24-05-20, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушенням п. 44.3 ст. 44 ПКУ у сумі 1020,00 грн., однак, під час судового розгляду справи , разом із позовною заявою позивачем надано первинні документи, які підтверджують, на його думку, правильність ведення податкового обліку, що свідчить про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за незабезпечення зберігання первинних документів та про протиправність вказаного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд робить висновок, що податкове повідомлення-рішення від 29.12.2025 року № 69493/15-32-24-05-20 є протиправним та таким, що належить до скасування.

Щодо висновків відповідача наявність підстав для збільшення ОСОБА_3 сум податкових зобов`язань за платежами податок на доходи фізичних осіб та військовий зір, що сплачується фізичними особами, суд зазначає наступне.

Згідно контрольних стрічок РРО встановлено, що ФОПП ОСОБА_1 отримав дохід в сумі 772337 грн. за 2020 р., в сумі 745389 грн. за 2021 р., в сумі 1345359 за 2022 р., в сумі 812116 за 2023 р.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПКУ, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно п. 177.2. ст. 177 ПКУ, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця

Суд встановив, що під час перевірки відповідачем враховано витрати безпосередньо пов`язані з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування по ФОПП ОСОБА_1 , за 2020 р. в сумі 276209,81 грн, за 2021 р. в сумі 326149,73 грн, за 2022 р. в сумі 420481,91 грн, за 2023 р. в сумі 150535,93 грн

Однак, ГУ ДПС в Одеській області встановило, що в порушення п. 177.2, п. 177.4, п. 177.10 ст. 177 Кодексу ФОПП ОСОБА_1 завищено суму документально підтверджених витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, за 2020 р. в сумі 505957,19 грн, за 2021 р. в сумі 432046,27 грн, за 2022 р. в сумі 949419,94 грн, за 2023 р. в сумі 635431,07 грн, оскільки до перевірки не надано первинні облікові документи, що підтверджують задекларовані витрати.

Суд вважає вказані висновки протиправними та безпідставними, оскільки суду надано всі первинні бухгалтерські документи, в тому числі видаткові накладні, які підтверджують видатки платника податків за 2020-2023 роки та книгу обліку доходів і витрат, яка розпочата 01 жовтня 2019 року та закінчена 10 січня 2025 року.

З урахуванням інформації, відображеної у первинних бухгалтерських документах (видаткових накладних) та Книзі доходів і витрат, що надані суду, ФОП ОСОБА_1 вірно вказав у деклараціях про доходи розмір витрат, а саме: за 2020 р. – 782167,00 грн., з яких: 546301,00 грн. – вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, та 235866,00 грн. витрати на оплату праці та нарахування на заробітню плату; за 2021 р. – 758196,00 грн. з яких: 478070,70 грн. – вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, та 275125,30 грн. витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, 5000,00 грн. – інші витрати, зокрема витрати, пов`язані з веденням господарської діяльності та суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності; за 2022 р. – 1369901,85 грн. з яких: 920931,80 грн. – вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, та 367932,00 грн. витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, 81038,05 грн. – інші витрати, зокрема витрати, пов`язані з веденням господарської діяльності та суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності; за 2023 р. – 785969,12 ї з яких: 622047,03 грн. – вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, та 128944,00 грн. витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, 34978,09 грн. – інші витрати, зокрема витрати, пов`язані з веденням господарської діяльності та суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності.

Таким чином, суд робить висновок про безпідставність доводів представника відповідача про не підтвердження документально задекларованих витрат позивача за 2020-2023 рік т, відповідно, про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень від 29.12.2025 року № 69496/15-32-24-05-20, № 69497/15-32-24-05-20.

Щодо правомірності прийнятого відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 69506/15-32-24-05-20 за період з 21.01.2017 року по 17.09.2023 року у сумі 631,74 грн., суд зазначає наступне.

Так, згідно зі змістом наказу від 09.10.2025 № 10554-п, виданого Головним управлінням ДПС в Одеській області, щодо фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 призначено проведення документальна позапланова невиїзна перевірка за період з 01.01.2020 по 11.01.2025 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, та за період з 01.01.2011 по 11.01.2025 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Тобто, період, за який відповідач мав законні підстави провести перевірку з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає з 01.01.2011 по 11.01.2025.

Оскаржуваним рішенням до позивача застосовано штрафні санкції за період з 21.01.2017 року по 17.09.2023 року, що відповідає змісту наказу від 09.10.2025 № 10554-п, а тому доводи представника позивача щодо наявності підстав для його скасування, як такого, що прийняте за період, що не відповідає визначеному у наказі періоду, за який має бути проведена перевірка є помилковими та такими, що спростовуються змістом наказу від 09.10.2025 № 10554-п.

Таким чином, в цій частині вимог адміністративний позов ОСОБА_1 до задоволення не належить.

Щодо правомірності прийняття ГУ ДПС в Одеській області податкового повідомлення-рішення від 29.12.2025 року № 69505/15-32-24-05-20, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (в редакції чинній на момент здійснення правопорушення), п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України від 02.03.2015 № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (в редакції чинній на момент здійснення правопорушення) у сумі 24000,00 грн., суд зазначає наступне.

Суд встановив, що ОСОБА_1 у перевіряємому періоді здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Згідно контрольної стрічки РРО 3000498592 MINI-T 400ME встановлена реалізація ФОПП ОСОБА_1 22.10.2022 тютюнових виробів у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою АДРЕСА_1 без наявності відповідної ліцензії.

Відповідно до ст. 18 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами, вважаються діючими ліцензії, за якими до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України або за наявності обставин непереборної сили (форс мажорних обставин) не сплачено черговий платіж за ліцензію та/або закінчився термін дії ліцензії на право: Виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах; Обов`язки щодо сплати чергових платежів/дії щодо продовження ліцензії мають бути виконані суб`єктом господарювання протягом 30 днів, наступних за днем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану в Україні.

Відповідно до п.6 розд. ХІІІ «Перехідні положення» Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», суб`єкт господарювання, який починаючи з дня введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 , затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX , до дня набрання чинності цим Законом здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зобов`язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності: Подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального"; Сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, у тому числі за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії до останнього дня третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, або до дня отримання нової ліцензії.

Суб`єкт господарювання, який у період, визначений абзацом першим цього пункту, припинив провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", зобов`язаний протягом двох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності: Подати до органу ліцензування заяву про припинення дії ліцензії у зв`язку з припиненням провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню; Сплатити не сплачені за період до дня припинення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Суми несплачених чергових платежів, які підлягають сплаті відповідно до цього пункту, розраховуються виходячи з розміру річної (квартальної) плати, визначеної Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", та: 1) Пропорційно до кількості календарних днів періоду, за який не сплачено чергові платежі, починаючи з першого дня такого періоду та закінчуючи: Останнім днем третього місяця, наступного за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності, або днем отримання нової ліцензії - для ліцензій на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії яких закінчився у період, визначений абзацом першим цього пункту, але суб`єкт господарювання у зазначений період продовжував здійснювати господарську діяльність, що підлягає ліцензуванню, відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" і не подав у визначений цим пунктом строк заяву про припинення дії ліцензії у зв`язку з припиненням провадження господарської діяльності; Останнім днем припинення провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, зазначеним у заяві про припинення дії ліцензії у зв`язку з припиненням провадження господарської діяльності, поданій суб`єктом господарювання у визначений цим пунктом строк, - для ліцензій, дія яких припиняється за заявою суб`єкта господарювання; 2) кількості несплачених чергових платежів до дня набрання чинності цим Законом - для ліцензій на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії яких не закінчився у період, визначений абзацом першим цього пункту. За необхідності уточнення суми несплачених чергових платежів, яка підлягає сплаті відповідно до цього пункту, суб`єкт господарювання має право звернутися до органу ліцензування із заявою у довільній формі, що подається у паперовій або електронній формі у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу України.

Орган ліцензування зобов`язаний протягом 20 календарних днів з дня отримання такої заяви обчислити таку суму і надати суб`єкту господарювання відповідну інформацію.

У разі невиконання суб`єктом господарювання протягом визначеного цим пунктом періоду вимоги щодо сплати чергових платежів: Ліцензія, строк дії якої закінчився у період, визначений абзацом першим цього пункту, визнається недійсною з дати закінчення строку її дії, а господарська діяльність, яку провадив суб`єкт господарювання після закінчення строку дії ліцензії, визнається такою, що провадилася без наявності ліцензії, з відповідним застосуванням до суб`єкта господарювання фінансових санкцій, визначених Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

Під час перевірки ГУ ДПС в Одеській області встановлено, що згідно даних з інтегрованої картки платника ФОПП ОСОБА_1 не сплачено за ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою АДРЕСА_1 за 22.10.2022.

В практиці Верховного Суду сформовано сталу позицію щодо застосування прийменників "до" і "по" у нормативних актах, а також договорах, зокрема, відповідно до неї прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).

В матеріалах справи наявна ліцензія реєстраційний номер 15160311202104859 на право здійснення ФОП ОСОБА_1 роздрібної торгівлі тютюновими виробами у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за адресою АДРЕСА_1 , терміном дії з 22.10.2021 року до 22.10.2022 року.

Тобто, станом на 22.10.2022 року вказана ліцензія була чинною, а висновки відповідача щодо реалізації позивачем тютюнових виробів 22.10.2022 року у магазині "Судоремонтник" за адресою АДРЕСА_1 є протиправними та, відповідно, прийняте податкове-повідомлення рішення від 29.12.2025 року № 69505/15-32-24-05-20належить до скасування.

Щодо правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 69504/15-32-24-05-20, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум орендної плати з фізичних осіб на 208 календарних днів у сумі 11902,82 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 269 Кодексу ФОПП ОСОБА_1 у спірному періоді був платником орендної плати за землю.

Під час перевірки встановлено, що ФОПП ОСОБА_1 нараховано та сплачено орендної плати за землю за період 2020 – 2024 роки в сумі 108962,10 грн.

При цьому, ФОПП ОСОБА_1 в порушення п. 287.3 ст. 287 Кодексу несвоєчасно сплатив узгоджені суми орендної плати за землю за податковими деклараціями з плати за землю № 9036157853 від 20.02.2022 року за 2022 рік, №9029025437 від 20.02.2023 року за 2023 рік, № 11046618 від 19.02.2024 року за 2024 рік.

Відповідно до положень п. п. 270.1.2 п. 270.1 ст. 270, п. 285.1, 285.2 ст. 285, п. 286.2 ст. 286, п. 287.3 ст. 287, п. 288.1, 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України об`єкти оподаткування орендною платою є земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог ст. 285-287 цього розділу.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до положень п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14, п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46, п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України податкова декларація – документ, що подається платником податків контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Враховуючи зазначені положення законодавства, позивач, який подав податкові декларації та визначив податкові зобов`язання з орендної плати за землю мав сплатити їх в строки, визначені законодавством, оскільки такі податкові зобов`язання є узгодженими.

За положеннями п. 287.3 ст. 287 ПК України, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Сплачуючи податкові зобов`язання за межами визначеного податковим законодавством строку платник податків неналежно виконує вимоги ПК України, що становить закінчене податкове правопорушення.

Відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому, п. 124.2 ст. 124 ПКУ визначено, що діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Суд констатує, що аналіз наведеної норми ПК України свідчить, що податкове правопорушення за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну сплати такого грошового зобов`язання, передбаченого п. 3 ст. 287 ПК України.

Розмір штрафної (фінансової) санкції, встановлений ст. 124 ПК України у відсотках до погашеної суми податкового боргу, а тому сума штрафної санкції за порушення строку сплати узгоджених сум грошових зобов`язань, з урахуванням положень ст. 124 ПК України, розраховується за період з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, і до дня фактичної сплати боргу.

Штрафна санкція нараховується на суму фактичної сплати в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 533-IX).

У зв`язку з набранням чинності Закону № 533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та Законом України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)») підрозділ 10 розділу XX ПК України був доповнений пунктом 52-1 такого змісту:

«За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: - обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; - цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; - обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; - здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; - порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню».

Таким чином, оскільки перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати за змелю у період з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Кабінет Міністрів України установив карантин на підставі постанови від 11 березня 2020 року №211 з 12 березня 2020 року.

Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України скасував 30 червня 2023 року з 24 години 00 хвилин на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, зокрема і за порушення граничних термінів спалити орендної плати за землю у вказаний період.

Проте, до завершення карантину Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні був введений воєнний стан, який на підставі наступних указів Президента України продовжувався та триває досі.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада України прийняла Закон України від 03 березня 2022 року № 2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Цим Законом підрозділ 10 розділу XX ПК України був доповнений пунктом 69, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Підпунктами 69.1, 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України було визначено, що в разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, встановленої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, - то в такому випадку платники податків звільняються від визначеної цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Для платників та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У подальшому, Законом України від 24 березня 2022 року № 2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» було внесено зміни до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме: слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців».

Цими змінами в законодавство не була зупинена дія положень пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Наведене вище вказує на те, що з 07 березня 2022 року фактично діяли дві норми, які визначали критерії звільнення від відповідальності за порушення, вчинені на час воєнного стану.

Так, пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачав безумовне звільнення від відповідальності у вигляді штрафних санкцій за вчинення порушень протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, крім конкретно визначених порушень. До таких винятків належали порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу, обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання пального, спирту етилового платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку, порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Натомість підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України на той час звільняв від відповідальності за недотримання фактично всіх передбачених податковим законодавством обов`язків тих платників податків, які не мають можливості виконувати свої обов`язки у сфері оподаткування, але виконали їх до спливу шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Обидві зазначені норми фактично мали однаковий предмет регулювання, з урахуванням відмінностей у періодах вчиненого правопорушення. Втім, є відмінності у колі суб`єктів, на яких вони поширюються, та в умовах звільнення від відповідальності. Норми підпункту 69.1 передбачали, що звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати лише за умови подальшої спати таких зобов`язань протягом шести місяців з дня завершення воєнного стану. В той час як положення пункту 52-1 передбачали безумовне звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати протягом періоду з 1 березня 2020 року до останнього календарного дня місяця, в якому завершується дія карантину.

Враховуючи те, що обидва ці положення мають тотожні диспозиції, але відрізняються гіпотезами, пункт 52-1 застосовувався під час карантинного мораторію, тоді як підпункт 69.1 застосовувався після запровадження воєнного стану. Паралельне існування умов, за яких застосовуються обидва згадані положення, не виключає необхідності їхнього застосування за передбачених ними умов і обставин. Оскільки ці норми мають власні умови застосування, вони не конкурують між собою. Тому, пізніша дата прийняття підпункту 69.1 на той час не виключала необхідності застосування пункту 52-1, якщо існують відповідні умови ("карантинний" мораторій).

Проте, правове регулювання спірних правовідносин у зв`язку із продовженням воєнного стану змінилося з 27 травня 2022 року.

Так, 27 травня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX).

У цьому Законі підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Таким чином, початково встановлені особливості справляння податків та зборів забезпечували звільнення від відповідальності всіх без винятку платників податків (за умови належного виконання обов`язків у подальшому). Проте, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 звільнення від відповідальності було поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків відповідного обов`язку.

Окрім цього, Закон № 2260-IX доповнив підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

З огляду на зазначене, Верховний Суд у постановах від 30 січня 2024 року у справі № 280/4484/23 та від 06 лютого 2024 року у справі № 160/10740/23, від 26 лютого 2025 року у справі № 200/4768/23 дійшов висновку про те, що з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

При цьому, суд наголошує, що позивач не надав доказів щодо відсутності у нього реальної можливість належним чином виконувати свій податковий обов`язок спірний період.

Разом з тим, суд зазначає, що незважаючи на доведеність факту порушення позивачем граничних строків сплати орендної плати за землю, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.12.2025 року № 69504/15-32-24-05-20 належить до скасування, оскільки відповідачем застосовано розмір штрафної санкції на підставі ч. 2 ст. 124 ПКУ у збільшеному розмірі за фактом вчинення позивачем правопорушення умисно, однак жодних доказів, доводів, які б підтверджували «умисел» позивача у несплаті податкових зобов`язань ані відзив на позов, ані акт перевірки не містять.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

З урахуванням того, що суд зробив висновки про правомірність оскаржуваного позивачем рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 69506/15-32-24-05-20 за період з 21.01.2017 року по 17.09.2023 року у сумі 631,74 грн., з урахуванням ціни позову, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 5000,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 139, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.12.2025 року прийняті Головним управлінням ДПС в Одеській області № 69493/15-32-24-05-20; № 69496/15-32-24-05-20; № 69497/15-32-24-05-20; № 69504/15-32-24-05-20; № 69505/15-32-24-05-20.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 5000,00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач – Головне управління ДПС в Одеській області (адреса: вул. Семінарська, буд. 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУВП: 44069166).

Повний текст рішення складений та підписаний судом 07 липня 2026 року.

Суддя Н.В. Бжассо