Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №420/36296/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/36296/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 14.02.2022 по 01.05.2025року.

Ухвалою суду від 28.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 03.02.2026 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання, розгляд справи розпочато спочатку, призначено підготовче судове засідання на 23 лютого 2026 року.

Судове засідання призначене на 23 лютого 2026 року було відкладено та призначено на 16 березня 2026 року.

Протокольною ухвалою суду від 16.03.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 14.04.2026.

Протокольною ухвалою суду від 14.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Справу розглянуто з урахуванням перебування судді Токмілової Л.М. у відпустці.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона раніше проживала за адресою: АДРЕСА_1 та отримувала пенсію через Укрпошту. Коли зазначене село було тимчасово окуповано Російською Федерацією відбулось припинення виплат пенсії від Пенсійного фонду України. Вона ніяких заяв не писала на отримання пенсій та не отримувала пенсію від Російської Федерації, коли мешкала в АДРЕСА_1 . У квітні 2025 року переїхала жити до Одеси, та 01.05.2025р. стала на облік як внутрішньо переміщена особа та подала заяву через ЦНАП міста Одеси на поновлення пенсійних виплат. Листом від 01.09.2025 № 1500-0403-8/146841 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надано відповідь. Ознайомившись з відповіддю Головного управління Пенсійного фонду від 01.09.2025 № 1500-0403-8/146841 та наданої копії заяви від 01.05.2025 р. було встановлено, що в заяві ОСОБА_1 від 01.05.2025р. на 1 сторінки знизу дописаний текст «Я отримовала допомогу, за період с 22.02.2022 по с 22.02.2023, дали отримовала пенсию по 20.04.2025 р. Луганської обл., с. Красна Талівка». Цей текст позивач не писала, та думає, що це зробили співробітники відділу обслуговування № 11 Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Косовська, 2д. Внесення неправдивих відомостей до її заяви не дає їй можливості на отримання невиплаченої пенсії за 37 місяців, при пенсії 3200 грн. вона не отримала кошти у сумі 118400 грн. Як ВПО у неї немає в м. Одесі свого житла, та більша частина отриманих грошей йде на оренду житла та оплату комунальних послуг. Як громадянин України, вона має право на отримання пенсії, призначеної відповідно до законодавства України, за місцем реєстрації фактичного проживання.

11.11.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. В заяві Позивача щодо взяття на облік та зміни місця проживання від 01.05.2025 №2317 нею особисто було повідомлено, що в період з 22.02.2022 по 20.04.2025 вона отримувала пенсійні виплати на тимчасово окупованої території України. Щодо твердження Позивача стосовно внесення неправдивих відомостей до зазначеної заяви звертаємо увагу суду на наступне. Головне управління призначає/ перераховує пенсії лише на підставі вичерпного переліку документів, який міститься у «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1. Перевірка справжності поданих документів не входить до компетенції Головного управління. Окрім того відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) Позивач може звернутися із відповідною заявою про проведення експертного дослідження. Заборгованість Головного управління по пенсійним виплатам перед Позивачем відсутня, так само як і законні підстави для нарахування та виплати пенсії за період з 22.02.2022 по 20.04.2025 у зв`язку із тим, що із особистої заяви Позивача виходить,що ним отримувались пенсійні виплати у зазначений період від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. Також, позовна вимога Позивача, в частині зобов`язання Головного управління відновити їй нарахування та виплату пенсії за віком починаючи з 14.02.2022 не підлягає задоволенню, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження Головного управління.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 з 22.08.2003 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримувала пенсiю за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 05.05.2025, ОСОБА_1 забезпечена пенсією по 28.02.2022.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується довідками від 01.05.2025 № 5137-7002231173.

01.05.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії, взяття на облік та зміну місця проживання.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області поновлено ОСОБА_1 пенсійні виплати з 01.05.2025.

Листом від 01.09.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у відповідь на адвокатський запит представника ОСОБА_1 зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні з 01.06.2025 та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами). ОСОБА_1 звернулась із заявою від 01.05.2025 №-2317 до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління щодо взяття на облік та зміною місця проживання. Пенсію починаючи з червня 2025 року перераховується на поточний рахунок відкритий в банківської установі ПАТ КБ «Приватбанк». Згідно пункту 14-4 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону № 1058 громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. В заяві ОСОБА_1 особисто було повідомлено, що в період з 22.02.2022 по 20.04.2025 вона отримувала пенсійні виплати на тимчасово окупованої території України. Отже, заборгованість по пенсійним виплатам відсутня.

26.09.2025 ОСОБА_1 через адвоката звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із клопотання щодо проведення перевірки та вжиття заходів по вирішенню питання щодо неотриманої пенсії за період з 14.02.2022 по 01.05.2025.

Листом від 03.10.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у відповідь на запит представника ОСОБА_1 зазначено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області. Згідно пункту 14-4 розділу XV "Прикінцеві положення» Закону громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. За заявою від 01.05.2025 та долученими документами, зокрема, довідкою внутрішньо переміщеної особи від 01.05.2025 №5137-7002231173, електронна пенсійна справа ОСОБА_1 взята на облік до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Пенсія з 01.06.2025 перераховується на поточний рахунок через банківську установу ПАТ КБ «Приватбанк». За перевіркою електронної пенсійної справи уточнено дату взяття на облік ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, а саме, з 01.05.2025, оскільки в заяві від 01.05.2025 ОСОБА_2 особисто повідомила, що в період з 22.02.2022 по 20.04.2025 отримувала пенсійні виплати за попереднім місцем мешкання.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь - якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав визначених статтею 49 Закону № 1058.

Частиною 1 статті 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно із пунктом 2.9 Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України […]. Особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.

Пунктом 2.23 Порядку № 22-1 встановлено, що при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. […] до заяви про призначення (поновлення) пенсії особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), додають копії документів, в тому числі документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію їх місця тимчасового проживання / перебування за кордоном (з перекладом), засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» органи, що здійснюють державні виплати, мають такі повноваження як приймати рішення щодо припинення або продовження державних виплат реципієнтам за результатами опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат.

Частиною 3 статті 16 зазначеного Закону визначено, що за результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:

1) призначення (перерахунку) державної виплати;

2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;

3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати;

4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.

Прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат.

Проте, Законом України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії також не встановлені.

Механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати), особам які: тимчасово проживають за межами України; проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації (далі - тимчасово окуповані Російською Федерацією території України); які виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, визначається Порядком виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 299.

Згідно пункту 10 Порядку № 299 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) особам, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України або які виїхали на підконтрольну Україні територію з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат проводиться за умови неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат.

Згідно пункту 14-4 розділу ХV прикінцевих положень Закону України №1058-IV громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

При цьому, як зазначає позивач, раніше вона проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за №380/43786, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Судом встановлено, що село Красна Талівка, Щастинський район, Луганська область, є тимчасово окупованою Російською Федерацією територія України, дата окупації – 24.02.2022, дата завершення – відсутня.

01.05.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії, взяття на облік та зміну місця проживання.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області поновлено ОСОБА_1 пенсійні виплати з 01.05.2025.

При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області фактично відмовлено у поновленні з лютого 2022 року, оскільки, як вказує, відповідач, в заяві ОСОБА_1 особисто було повідомлено, що в період з 22.02.2022 по 20.04.2025 вона отримувала пенсійні виплати на тимчасово окупованої території України.

З наданої до суду копії надрукованої заяви від 01.05.2025 року слідує, що вона містить приписку від руки (мовою оригіналу) «Я отримовала допомогу, за період с 22.02.2022 по с 22.02.2023, дали отримовала пенсию по 20.04.2025 р. Луганської обл., с. Красна Талівка».

Суд зауважує, що вказаний текст, який написаний від руки на надрукованій заяві від 01.05.2025 не містить будь-яких відомостей про отримання пенсії саме від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації.

Період з 22.02.2022 (до початку окупації села Красна Талівка, Щастинський район, Луганська область) по 22.02.2023 стосується отримання допомоги, а не пенсійних виплат.

При цьому, згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 05.05.2025 року, ОСОБА_1 забезпечена пенсією по 28.02.2022.

Проте, будь-яких належних доказів на підтвердження того, що органом Пенсійного фонду приймалось рішення про припинення виплати пенсії позивачу з встановлених законом підстав, суду не надано.

Разом з тим, розділ XV доповнено пунктом 14-4 згідно із Законом № 1166-VII від 27.03.2014; в редакції Закону № 3674-IX від 25.04.2024, тобто, не існував на момент припинення виплати пенсії позивачу.

Відповідачем, суб`єктом владних повноважень не надано, доказів на підтвердження того, що вищезазначений запис вчинений безпосередньо позивачем, з огляду на візуальну відмінність підпису, який містить біля такого напису, із підписами які містяться в інших частинах вказаної заяви, з огляду на заперечення позивача щодо виконання нею такого запису на заяві про поновлення виплати пенсії.

Також, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в розпорядженні пенсійного органу наявні беззаперечні докази одержання ОСОБА_1 пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації у період з 22.02.2022 (до початку окупації села Красна Талівка, Щастинський район, Луганська область) по 20.04.2025, суду не надано.

У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу (пункт 25 цього рішення).

Згідно частини 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Так, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Відповідно до вимог статті 14 Конвенції, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь - якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32)), а також право на певні суми соціальних виплат , у тому числі, у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та 71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26 вересня 2014 року. «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п. 50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява № 73049/01, п. 65, ЄСПЛ 2007-І).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній Король Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року ).

За таких підстав, не поновлюючи ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.03.2022, за відсутності передбачених законами України підстав для її припинення, відповідач порушив право останньої на її отримання.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Така позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 30.01.2020 у справі №599/1422/16-а.

При цьому, за наведеного, для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2025 про поновлення виплати пенсії, з урахуванням висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд вважає необхідним у відповідності до вимог статті 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Необхідно зауважити, що часткове задоволення позовних вимог, у даному випадку, не впливає на розмір судового збору, який підлягає стягненню, оскільки обсяг задоволених вимог фактично не відрізняється від кількості тих, за які такий збір був сплачений.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2025 про поновлення виплати пенсії, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.