Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №420/7916/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7916/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 та незарахування до страхового стажу в пільговому обчисленні кожний рік роботи за 1 рік і 6 місяців періоди роботи з 01.11.1986 по 16.01.1998 в Нельканській районній клінічній лікарні Оймяконського району Республіки Саха-Якутія, в місцевості, яка відноситься до районів Крайньої Півночі колишнього Радянського Союзу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 в пільговому обчисленні кожний рік роботи за 1 рік і 6 місяців періоди роботи з 01.11.1986 по 16.01.1998 в Нельканській районній клінічній лікарні Оймяконського району Республіки Саха-Якутія в місцевості, яка відноситься до районів Крайньої Півночі колишнього Радянського Союзу, та здійснити перерахунок призначеної пенсії за вислугою років.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона 26.01.2026 року звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просила здійснити зарахування до її страхового стажу в пільговому обчисленні кожний рік роботи за 1 рік і 6 місяців період роботи з 01.11.1986 по 16.01.1998 в Нельканській районній клінічній лікарні Оймяконського району Республіки Саха-Якутія в місцевості, яка відноситься до районів Крайньої Півночі колишнього Радянського Союзу.

Разом з тим, листом від 20.02.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило у зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу в пільговому обчисленні.

Вважаючи таку відмову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась за захистом власних прав та інтересів до адміністративного суду.

Ухвалою суду по справі №420/7916/26 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін. Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Під час розгляду справи до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР №148. Отже, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" чітко визначив наявність двох обов`язкових складників для застосування пільгового обчислення стажу (один рік за один рік і шість місяців), відсутність хоча б однієї із підстав призведе до неврахування пільгового стажу при призначенні пенсії.

Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом за час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугою років.

Згідно відомостей, наявних у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , позивач у період з 01.11.1986 року по 16.01.1998 року працювала на посаді медсестри у Нельканській дільничній лікарні Оймяконського району Республіки Саха-Якутія (записи №7-8).

Враховуючи вищевказане, 16.01.2026 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила зарахувати до її страхового стажу в пільговому обчисленні період роботи з 01.11.1986 року по 16.01.1998 у Нельканській дільничній лікарні (п. Нелькан Оймяконського району Республіки Саха-Якутія) як період роботи у районах Крайньої Півночі.

Водночас, листом від 20.02.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило позивачу у зарахуванні до її страхового стажу періоду роботи з 01.11.1986 по 16.01.1998 у пільговому обчисленні, посилаючись на те, що матеріали пенсійної справи, зокрема, трудова книжка серії НОМЕР_1 , не містять доказів щодо наявності трудового договору про роботу в цих районах на відповідний термін та щодо користування пільгами, встановленими ст.5 Указу Президії Верховної ради СРСР від 10.02.1960 “Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі”, а тому період її роботи з 01.11.1986 року по 16.01.1998 року зарахований в одинарному обчисленні.

Не погодившись із вищезазначеною відмовою, позивач звернулась за захистом власних прав та інтересів в адміністративному судочинстві в межах даної справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до ст.1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

Згідно ч.1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом

Положеннями п.5 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV передбачено, що період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів СРСР №148 від 10.02.1960 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради СРСР №1908-VII від 26.09.1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Положеннями пп.«д» п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» передбачено, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в умовах та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей держави, на умовах укладених ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк більше п`яти, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зарахувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до п.3 постанови Ради Міністрів СРСР №148 від 10.02.1960 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» зарахування одного року роботи за один рік та шість місяців запроваджено з 01.03.1960.

Указом Президії Верховної Ради СРСР №1908-VII від 26.09.1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» скорочено тривалість трудового договору, що надає право на отримання пільг, передбачених ст. 5 вищезгаданого Указу Президії Верховної Ради СРСР з п`яти до трьох років.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких поширюється дія Указів Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року, від 26.09.1967 року визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10.11.1967 року.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою Правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 року (далі – Порядок №22-10), встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, серед яких документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637).

За період роботи до 01.01.1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Вказані документи, згідно п.2.7 Порядку №637, додаються також до заяви про перерахунок пенсії, у випадках, які спричиняють, зокрема, збільшення розміру пенсії.

Положеннями п.1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, яким підтверджується стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно правових висновків Верховного Суду у справах №302/662/17-а від 03.07.2018 року, №263/13671/16-а від 18.12.2018 року, №352/1612/15а від 10.01.2019 року, №348/2208/16-а від 10.09.2019 року, №537/1415/17 від 18.06.2020 року, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Згідно постанови Верховного Суду від 22.02.2021 року у справі №266/258/16-а вбачається, що за приписами п. 2 Розділу Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати ВЦРПС від 16.12.1967 року №530/П-28, пільги, передбачені ст. 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом за час розгляду справи встановлено, що позивач звернулася до пенсійного органу із заявою від 16.01.2026 року, у якій просила здійснити зарахування до її страхового стажу в пільговому обчисленні кожний рік роботи за 1 рік і 6 місяців за період роботи з 01.11.1986 по 16.01.1998 в Нельканській дільничній лікарні (п. Нелькан Оймяконського району Республіки Саха-Якутія) як в місцевості, яка відноситься до районів Крайньої Півночі колишнього Радянського Союзу. При цьому, до такої заяви позивач надала трудову книжку серії НОМЕР_1 із відповідними записами, у яких містяться відомості про період її роботи у цьому районі.

Спору, що місцевість, де працювала позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує.

Враховуючи той факт, наразі передбачено зарахування до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року періоду роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, суд доходить висновку про протиправність відмови пенсійного органу у зарахуванні періоду роботи позивача з 01.11.1986 року по 31.12.1990 року в районах Крайньої Півночі у пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік і шість місяців.

Що стосується періоду роботи позивача, починаючи з 01.01.1991 року, то з цього приводу суд зазначає наступне.

Положеннями п.5-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV періоди трудової діяльності з 1 січня 1992 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.3 Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районі, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992).

Тобто, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Стаття 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992 року) закріплює принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 Угоди від 13.03.1992 також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Статтею 3 Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 (була чинною станом на час відмови 20.02.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у зарахуванні позивачу спірного періоду роботи до страхового стажу в пільговому обчисленні) передбачено, що при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації.

Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15.01.1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Більш того, не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в прирівняних місцевостях після 01.01.1991 року й нормами Законів України «Про пенсійне забезпечення» і «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, на переконання суду, період роботи позивача з 01.01.1991 року по 16.01.1998 року в районах Крайньої Півночі правомірно зарахований відповідачем до страхового стажу позивача в календарному обчисленні, а тому у суду відсутні підстави для визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині зарахування до страхового стажу позивача в пільговому обчисленні кожний рік роботи за 1 рік і 6 місяців періоди роботи, починаючи з 01.01.1991 року по 16.01.1998 року в місцевості, яка відноситься до районів Крайньої Півночі колишнього Радянського Союзу.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на встановлені обставини у справі №420/7916/26 суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 01.11.1986 року по 31.12.1990 року у Нельканській дільничній лікарні Оймяконського району Республіки Саха-Якутія в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців, та за наслідками цих дій провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають з вищенаведених мотивів.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, суд вважає необхідним стягнути на її користь суму сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн. з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 20.02.2026 року у здійсненні зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01.11.1986 року по 31.12.1990 року в районах Крайньої Півночі у пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік і шість місяців.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 01.11.1986 року по 31.12.1990 року у Нельканській дільничній лікарні Оймяконського району Республіки Саха-Якутія в пільговому обчисленні з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців, та за наслідками цих дій провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя О.В. Білостоцький