Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №301/2198/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 301/2198/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 липня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої – судді Кожух О.А.,

суддів – Мацунича М.В., Собослоя Г.Г.

за участю секретаря – Савинець В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Данканич Василь Васильович, на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2025 року (головуюча суддя Пітерських М.О., повний текст рішення складено 25.11.2025) у справі №301/2198/25, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Рацин Віктор Федорович, про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2025 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом та, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила визнати за нею право власності на 2/4 частки житлового будинку з належними до нього надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки – ОСОБА_5 , яка не залишила заповіту. До складу спадщини входить житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_5 в спадковому будинку проживали та були зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Спадкоємцями першої черги за ОСОБА_5 є її чоловік та троє дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – сторони по справі.

Позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 спадщину прийняли, оскільки проживали із спадкодавицею; ОСОБА_4 також прийняв спадщину, подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за матір`ю; відповідачка ОСОБА_3 від прийняття спадщини відмовилася на користь позивачки.

Вказує, що позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок, який входить до складу спадщини. Вказує, що оригінали витягу про державну реєстрацію прав від 04.08.2011 знаходяться у батька – ОСОБА_1 , який відмовляється їх надати приватному нотаріусу.

За таких обставин, враховуючи, що спадкоємець ОСОБА_3 відмовилася від своєї частки у спадщині на користь позивачки, а інші спадкоємці прийняли спадщину, просила визнати за собою право власності на 2/4 частини спадкового майна, яким є будинок АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2025 року зменшений позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 2/4 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки спадкоємцями у справі є четверо осіб, частки яких у спадковому майні рівні та складають частини, а також те, що один з спадкоємців відмовився від своєї частки на користь позивачки то частка позивачки становить 2/4 частини майна. Суд вказав, оскільки, згідно з поданими документами, власником житлового будинку була мати позивачки, одним із спадкоємців якої є позивачка, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Данканич Василь Васильович подав апеляційну скаргу, в якій просять рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 – відмовити.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував всіх обставин, які мають значення для справи.

Вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (спадкодавець в справі) уклали шлюб в 1981 році та за час спільного шлюбного життя, за спільні кошти побудували житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Зазначає, що вказане підтверджується випискою з по господарської книги, відповідно до якої будинок побудований у 1982 році.

Відповідач зазначає, що 20.07.2011 рішенням Іршавського районного суду Закарпатської област №2-794/11 було розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та проведено поділ спільного майна подружжя: ОСОБА_5 присуджено будинок АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 автомобіль та земельну ділянку. Зазначає, що вказане рішення набрало законної сили 02.08.2011.

Вказує, що 29.10.2011 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було знову укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 дружина відповідача – ОСОБА_5 померла.

Стверджує, що після смерті його дружини до нотаріуса звернулись діти та він для прийняття спадщини. Однак позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки в неї були відсутні правовстановлюючі документи на майно.

Відповідач вважає, що позов було пред`явлено передчасно, оскільки нотаріус мав витребувати правовстановлюючі документи в осіб.

Повідомляє суд, що спадковий будинок є спільним сумісним майном ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , оскільки під час спільного проживання із дружиною, за рахунок спільної праці ними був переоблаштований будинок, зроблено капітальний ремонт, внаслідок чого істотно збільшилась його вартість.

Вважає, що після смерті дружини ОСОБА_5 відкрилася спадщина на нерухоме майно, а саме на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Просить рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 25.11.2025 скасувати та ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_2 – відмовити.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_7 , просила рішення суду залишити без змін. Зокрема, вказує, що відповідачем жодними належними та допустимими доказами не підтверджено доводи, що будинок є спільною сумісною власністю батьків - не надано доказів проведення таких поліпшень, які б істотно збільшили вартість будинку.

Межі розгляду апеляційним судом та явка учасників справи

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Апелянт ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Інші особи, яі беруть участь у справ, в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. У заяві, надісланій до апеляційного суду, ОСОБА_3 вказує, що ремонтні роботи у будинку, про які вказує апелянт, проводились за кошти позивачки.

Колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію апелянта та позивачки, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи встановлені судом

Предмет спору в даному провадженні є спадкове майно – житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з рішенням Іршавського райсуду від 20 липня 2011 року в справі №2-794/11, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було розірвано, проведено поділ спільного майна подружжя: ОСОБА_5 присуджено житловий будинок АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 – легковий автомобіль та земельну ділянку. Рішення набрало законної сили 02.08.2011 року (а.с.22-23).

Згідно з витягом про Державну реєстрацію прав від 04.08.2011, власником житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 , є ОСОБА_5 на підставі рішення Іршавського райсуду від 20 липня 2011 року у справі №2-794/11 (а.с.24).

Згідно з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 29 жовтня 2011 року було повторно укладено шлюб (а.с.25).

Згідно з випискою з погосподарської книги Дубрівського старостинського округу за 2011-2024 роки №100 від 01.04.2025, власником житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 вказана ОСОБА_5 (а.с.28).

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 26.03.2024 року (а.с.26).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, що міститься в матеріалах спадкової справи №37/2024 ОСОБА_5 заповіту не залишала 2024 (а.с.78)

До складу спадщини входить житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцеві ОСОБА_5 .

Згідно з довідкою Іршавської міської ради №99 від 01.04.2025 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) з нею проживали за адресою АДРЕСА_1 : чоловік – ОСОБА_1 1957 року народження, дочка ОСОБА_3 1982 року народження та дочка ОСОБА_2 1983 року народження (а.с.27).

Позивачка ОСОБА_2 26.03.2024 звернулася до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Рацин В.Ф. із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті її матері – ОСОБА_5 (а.с.80)

27.03.2024 із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини за померлою ОСОБА_5 звернувся відповідач ОСОБА_1 (а.с.82)

Відповідач ОСОБА_4 , який на день відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем (а.с.76), 15.05.2024 подав до приватного нотаріуса також заяву про прийняття спадщини за матір`ю (а.с.83-84).

Спадкоємець за законом першої черги – відповідачка ОСОБА_3 26.03.2024 подала до приватного нотаріуса заяву про відмову від прийняття спадщини за матір`ю на користь своєї сестри – позивачки ОСОБА_2 (а.с.81). Вказана відмова не суперечить вимогам закону та у визначений законом строк не була відкликана спадкоємцем.

02 квітня 2024 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса Рацина В.Ф. із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері на 2/4 частини спадкового майна, яким є житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.85).

Однак, Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.04.2024, приватний нотаріус Рацин В.Ф. відмовив спадкоємцю першої черги – позивачу ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Постанова мотивована тим, що нотаріусу не подано документи, які підтверджують право власності спадкодавця на будинок в цілому, що перешкоджає визначенню складу спадкового майна (а.с.35-36).

Застосовані норми права

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)). Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.) (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17 (провадження № 61-13688св21).

Оформлення права на спадщину врегульовано Главою 89 Цивільного кодексу України, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі – Порядок № 296/5), іншими законами та нормативно-правовими актами.

Відповідно до підпунктів 4.9-4.10, 4.12 пункту 4 глави 10 Порядку № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Підпунктом 4.14. пункту 4 глави 10 Порядку № 296/5 передбачено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. У випадках, коли видається свідоцтво про право на спадщину на конкретне майно, підпункти 4.15-4.20 пункту 4 Порядку № 296/5 передбачають необхідність подачі документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

В апеляційній скарзі відповідач – ОСОБА_1 зазначає, що позивачка ОСОБА_2 передчасно звернулась із позовною заявою, оскільки нотаріусом не вжито заходів та не витребувано правовстановлюючі документи на спірне майно.

Згідно з пунктом 1 глави 7 розділу I цього Порядку № 296/5 відповідно до статті 46 Закону нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості та (або) документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.

Відповідно до п. 4.18. Порядку № 296/5 визначено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони, обтяження іпотекою або арешту цього майна.

Згідно з пунктом 3 глави 7 розділу I Порядку № 296/5 документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Свідченням того, що у позивача були перешкоди у реалізації права на оформлення спадкового майна є те, що у ОСОБА_2 були відсутні правовстановлюючі документи на майно, та за свідченнями позивача, відповідач ОСОБА_1 «відмовився їх надати приватному нотаріусу» (а.с.2 абзац 6).

Матеріалами справи та доводами відповідача доводиться також факт не визнання права позивачки на 2/4 частики у майні спадкодавця апелянтом ОСОБА_1 , оскільки останній вважає, що спадкуванню підлягала частина майна спадкодавці ОСОБА_5 , адже спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя.

Однак, в цій частині доводи апелянта спростовуються доказами в справі.

Як зазначалось вище, рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 20.07.2011 в справі №2-794/11, набрало законної сили 02.08.2011, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було розірвано та ОСОБА_5 присуджено житловий будинок АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 – легковий автомобіль та земельну ділянку.

Згідно з витягом про державну реєстрацію прав №30860565 від 04.08.2011 право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 зареєстровано на підставі рішення Іршавського районного суду Закарпатської області за ОСОБА_5 . Частка у майні – 1/1 (а.с.24). Згідно виписки з погосподарської книги Дубрівського старостинського округу за 2011-2024 роки №100 від 01.04.2025 року, власником житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 вказана спадкодавиця – ОСОБА_5 (а.с.28).

Згідно з частиною першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, після розірвання шлюбу у 2011 році право власності на житловий будинок з надвірними спорудами після поділу майна подружжя в цілому було зареєстровано за ОСОБА_5 та належало їй як одноосібному власнику, а відтак на час повторної реєстрації шлюбу із ОСОБА_1 було її особистою власністю.

Щодо твердження апелянта ОСОБА_1 про проведення разом із ОСОБА_5 під час шлюбу певних ремонтних робіт в будинку, у зв`язку з чим, на думку відповідача, він має право на частку в будинку, суд вважає, що такі не підтверджені жодними доказами. Як підтвердив сам відповідач, він не звертався в суд з позовом про визнання житлового будинку спільною власністю подружжя чи визнання за ним частки в будинку.

З матеріалів справи вбачається, що спадкоємцями за законом першої черги за ОСОБА_5 є її вдівець – відповідач ОСОБА_1 та троє дітей: позивачка ОСОБА_2 та відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно ст.1267 ЦК України, розмір часток кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Враховуючи, що спадкоємців за законом першої черги четверо, за умови прийняття всіма спадщини, розмір їх часток у спадковому майні по частині.

Матеріалами підтверджено, що спадкоємиця ОСОБА_3 від прийняття своєї частки спадщини відмовилась на користь ОСОБА_2 (а.с.81).

Таким чином, частки спадкоємців за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 є такими: позивачка ОСОБА_2 має право на 2/4 частки, а відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по частині кожний.

Висновки апеляційного суду

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Данканич Василь Васильович - залишити без задоволення.

Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07 липня 2026 року.

Головуюча: Судді: