Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №490/2732/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/2732/26

н\п 2/490/2874/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 65269,51 грн.

В обґрунтування вимог посилається на те, що 24.03.2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №733662162 у формі електронного документа, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 21000,00 грн.

26.08.2025 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило право вимоги за договором до ТОВ «Таліон Плюс» за Договором Факторингу №МВ-ТП/50, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» передає ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» Права вимоги до Боржників.

Відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує. У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути заборгованість за кредитним договором №733662162 від 24.03.2025 року у загальному розмірі 65269,51 грн, з них: заборгованість по кредиту – 20999,40 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом – 43010,11 грн, заборгованість по комісії за надання кредиту – 1260,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді від 02.04.2026 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано итребувано у АТ «Універсал Банк» виписку про рух коштів щодо проведення платіжних операцій з перерахування грошових коштів ОСОБА_1 у межах кредитного договору з АТ «Універсал Банк», платіжної операції з перерахування грошових коштів кредитодавцем 24.03.2025 року на суму 21000,00 грн.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 02.04.2026 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

27.04.2026 року АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали судді від 02.04.2026 року надало витребувану інформацію.

18.05.2026 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Таліон Плюс» з огляду на ненадання позивачем належних та допустимих доказів фактичного отримання відповідачем кредитних коштів, а також належного підтвердження укладення кредитного договору саме відповідачем. Відповідач звернув увагу, що позивачем не надано: оригіналу кредитного договору; належного розрахунку заборгованості; доказів переходу права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс»; доказів належної ідентифікації позичальника при укладенні договору. Відповідач вважає, що подані позивачем матеріали є недостатніми для підтвердження заявлених вимог.

Також зазначив, що справа розглядається у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, однак для повного та об`єктивного розгляду справи, вважає необхідним проводити розгляд справи з викликом сторін.

Крім того, просив витребувати у позивача: оригінал кредитного договору; повний розрахунок заборгованості; докази перерахування коштів; документи щодо переходу права вимоги.

03.07.2026 року представниця ТОВ «Таліон Плюс» - Дорошенко О.В. подала до суду відповідь на відзив, в якому просила відзив ОСОБА_1 залишити без задоволення, позовні вимоги ТОВ «Таліон Плюс» задовольнити у повному обсязі, а також стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, а саме судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Зазначила, що відповідач при реєстрації Особистого кабінету на сайті Кредитора та укладаючи первісний кредитний Договір пройшов повну верифікацію, підтвердження проходження верифікації зафіксовано в п. 4.7 Договору. В подальшому, користуючись послугами Кредитора, Відповідач не змінював своїх персональних даних та укладаючи черговий кредитний Договір, пройшов спрощену процедуру верифікації (у відповідності до п. 4.9 Договору), тим самим підтвердив актуальність та належність фінансового мобільного номеру НОМЕР_1 , який був вказаний останнім при заповненні заяви на отримання кредиту, саме йому та інших персональних даних. Всі данні електронного підпису Відповідача: ПІБ, ІНН, Одноразовий ідентифікатор, час його направлення Первісним кредитором, час введення Відповідачем, номер телефону на який отримав Відповідач алфавітноцифрову послідовність містяться в Договорі на сторінці 27, а інформація про підпис Паспорта споживчого кредиту на сторінці 4.

Щодо отримання кредитних коштів відповідачем зазначила, що при заповненні заявки Відповідач вказав реквізити Платіжної картки, яка випущена для управління відкритого на її власне ім`я рахунком, на який вона бажає отримати кредит. Кредитні кошти за цим Договором було перераховано Відповідачу шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Первісного кредитора, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки № НОМЕР_2 , яка належить Відповідачу. Первісний кредитор ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» є небанківською фінансовою установою, що здійснює ліцензійну діяльність з надання коштів та банківських металів у кредит та діє на підставі Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Щодо відступлення прав вимоги, зазначила, що 26.08.2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладено договір факторингу №МВ-ТП/50, за яким Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Таким чином, на думку представниці позивача доводи відповідача, викладені у відзиві, є необґрунтованими та не спростовують факту укладення електронного кредитного договору, факту отримання кредитних коштів, правомірності переходу права вимоги до Позивача, правильності розрахунку заборгованості. Відповідач не надав суду жлдних належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність його волевиявлення на укладення Договору, несанкціоноване використання його персональних даних, неперерахування кредитних коштів, недійсність Договору, недійсність або неукладеність договору факторингу, неправильність розрахунку заборгованості чи наявність передбачених законом підстав для звільнення його від виконання грошового зобов`язання.

Крім того, згідно розрахунку заборгованості, відповідач вчиняв конклюдентні дії щодо продовження строку Дисконтного періоду, сплативши відсотки за кожен продовжений Дисконтний період, на загальну суму 12 063,00 грн. Вказані оплати вже були враховані Первісним кредитором, відняті від суми заборгованості та відображенні у розрахунку. Таким чином, здійснивши часткову оплату з метою продовження строку Дисконтного періоду, Відповідач вчинив конкретні дії, що свідчить про визнання укладеного договору та правомірність вимог Позивача за договором про надання кредиту.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08.07.2026 року клопотання відповідача ОСОБА_1 від 17.05.2026 року про перехід до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та про витребування доказів, залишені без задоволення.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

24.03.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №733662162 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, вчиненого одноразовим ідентифікатором YYQT.

Відповідно до умов договору кредитної лінії, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язувалося надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 21000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику на умовах ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

З паспорту споживчого кредиту продукту "Смарт" до договору №733662162 від 24.03.2025 року, який було підписано відповідачем елктронним підписом одноразовим ідентифікатором 3248, вбачається, що сторони погодили наступні умови: тип кредиту - кредитна лінія; сума/ліміт кредиту - 21000,00 грн; строк кредитування - до 1826 днів (дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення); процентна ставка - базова процентна ставка: 357,7% (при виконанні умов передбачених кредитним договором можуть надаватися знижки до рівня дисконтної ставки: 3,65% - 357,7% або індивідуальної ставки: 321,2% - 357,7%; комісія за надання кредиту – 1260,00 грн, загальні витрати за кредитом - за базовою процентною ставкою: 377050,80 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - за базовою процентною ставкою: 398050,80 грн; реальна річна процентна ставка – 2200,74% річних.

За п. 2.3. договору кредитодавець надає перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 24.03.2025 року, що є датою надання кредиту.

Рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 23.04.2025 року, а саме протягом 30 днів від дня отримання першого траншу позичальником. Кінцева дата повернення кредиту 23.04.2030 року (п. 7.1., 7.3. договору).

Згідно п. 8.3. договору базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,7% річних.

Відповідно до п. 8.5. договору розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 1260,00 грн.

Згідно з пунктом 14.1 кредитного договору, невід`ємною частиною цього договору є Правила та паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті товариства www.moneyveo.ua.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», з якої вбачається, що 24.03.2025 року о 10:26:38 було здійснено перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 21000,00 грн.

З відповіді АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.04.2026 року вбачається, що 24.03.2025 року о 10:26:39 на картковий рахунок ОСОБА_1 було здійснено зарахування коштів у розмірі 21000,00 грн.

26 серпня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №МВ-ТП/50, відповідно до якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги зазначене у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно реєстру прав вимоги від 26 серпня 2025 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором №733662162 від 24.03.2025 року.

Позивачем було направлено на адресу відповідача досудову вимогу про дострокове розірвання договору у якій повідомив про наявний борг у розмірі 75769,21 грн із вимогою його сплати. Доказів оплати боргу матеріали справи не містять.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію`електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений йому у смс-повідомленні на його мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору кредитної лінії №733662162 від 24.03.2025 року із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Зазначений договір є чинними та підлягає виконанню сторонами. Факт отримання грошових коштів відповідач не спростував.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Позивачем доведено перехід права вимоги за вищевказаним договором.

Таким чином, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за вказаними договорами перед новим кредитором у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором за вищевказаним договором. Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені договором отримані в кредит кошти не повернув.

Крім того не заслуговують на увагу доводи відповідача, щодо того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного отримання відповідачем кредитних коштів, а також належного підтвердження укладення кредитного договору саме відповідачем, оскільки матеріали справи містять підписані одноразовими ідентифікаторами договір кредитної лінії №733662162 від 24.03.2025 року та паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору кредитної лінії №733662162 від 24.03.2025 року, а витребуваною інформацією з АТ «Універсал Банк» підтверджується, що саме ОСОБА_1 були перераховані кредитні кошти у розмірі 21000,00 грн.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором №733662162 від 24.03.2025 року у загальному розмірі 65269,51 грн, з них: заборгованість по кредиту – 20999,40 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом – 43010,11 грн, заборгованість по комісії за надання кредиту – 1260,00 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04. 2020 у справі №199/3939/18-ц (провадження №61-15441св19).

Також, у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 (провадження №61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на правову допомогу, позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024 року, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та Адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій», додаткову угода №2861 від 12.03.2025 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 12.03.2026 року, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №116 від 12.03.2026 року на суму 5000,00 грн,

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

З огляду на наведене та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, задоволення позовних вимог, значення справи для сторін, вимоги розумності і справедливості, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу, в розмірі 5000,00 грн. Зазначений розмір витрат на правову допомогу суд вважає належним та співмірним із характером правовідносин та складністю справи.

Також на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в розмірі 2662,40 грн, сплата якого підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №646 від 12.03.2026 року.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 264, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (код ЄДРПОУ: 39700642, адреса: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за договором кредитної лінії №733662162 від 24.03.2025 року у розмірі 65269 (шістдесят п`ять тисяч двісті шістдесят дев`ять) гривень 51 копійку, з яких: 20999,40 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом – 43010,11 грн, заборгованість по комісії за надання кредиту – 1260,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судові витрати у розмірі 7662 (сім тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійки, які складаються з судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін