Рішення від 02 липня 2026 р. у справі №490/530/26 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1942/2026 Справа № 490/530/26

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

27.01.2026 року позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»), в особі свого представника, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором №2630295 від 10.07.2020 року в сумі 49200,00 грн та понесені судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2662,40 грн та витрат на правову допомогу у сумі 8000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.07.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 укладено Договір №2630295 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачці було надано грошові кошти у розмірі 15000,00 грн, на умовах визначених кредитним договором, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідачка не виконала належним чином умов кредитного договору. 26.02.2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступає позивачу права вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.

Представник позивача зазначає, що термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів та відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальницею зобов`язання за кредитним договором. Станом на дату подання позову заборгованість відповідачки перед позивачем становить 49200,00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 15 000,00 грн; заборгованість за процентами – 34200,00 грн.

27.02.2026 року від представниці відповідачки – адвоката Зачепіло З.Я. надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідачки вимоги позову не визнає, просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, мотивуючи це наступним.

Так сторона відповідачки вважає, що позивачем не надано суду будь-які належні, допустимі і достатні докази перерахування позичальниці кредитних коштів за Кредитним договором №2630295 від 10.07.2020 р.

Також представниця відповідачки стверджує, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази у розумінні ст.ст. 76, 100 ЦПК України на підтвердження зазначених у позові обставин про те, що кредитор ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у справі засобами електронного зв`язку направляв оферту позичальнику - відповідачу, а відповідач у відповідь надіслав свою згоду акцепт. У справі також відсутні вищевказані документи. У справі також відсутні докази про порядок отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (некваліфікованого електронного підпису) та факту його накладення у електронному документі договору кредиту, або відповідних доповнень до нього, як про це зазначено у рішенні та ма відповідати порядку створення та підписання електронних документів визначеному ст. 12 Закон України «Про електронну комерцію». Вказані у письмових копіях договору кредиту одноразові електронні ідентифікатори за - відсутності верифікації та ідентифікації позичальника при їх отриманні та підписанні не є достовірними та достатніми доказами підписання та укладання договору відповідачем у електронній формі відповідно до визначеного у нормах ст.ст. 11, 12 згаданого Закону порядку. Тому надані позивачем вищевказані паперові копії електронних доказів кредитного договору з доповненнями, які містять інформацію про їх підписання електронним підписом - одноразового ідентифікатором - не можна вважати достовірними та достатніми у розумінні ст. 78 ЦПК України для того, щоб з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства, справедливість, добросовісність та розумність, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, дійти висновку про підписання та укладення договорів кредиту, які зазначені у позові.

Крім того, сторона відповідачки зазначає встановлення сторонами договору розміру відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 34 200 грн., є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг банку, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Також адвокат Зачепіло З.Я. стверджує, що позивачем нараховано відсотки після закінчення строку кредитування, а саме після погодженого сторнами строку в 30 днів. Отже, на думук сторони відповідача, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між сторонами кредитного договору умовами (з врахуванням додаткової угоди до нього), якими визначено вартість кредиту і строк кредитування саме у 19 275, 00 грн. та в 30 днів відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом. Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, представниця відповідачки вважала заявлену позивачем суму у розмірі 8000,00 грн завищеною, неспівмірною зі складністю справи та не відповідає критерію розумності, а тому, в разі, якщо суд дійде висновку про задоволення позовних вимог, просить зменшити розмір таких витрат до 2000,00 грн.

24.03.2026 року від представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Усенка М.І. надійшла відповідь на відзив, в якому позивач вважає аргументи у відзиві на позовну заяву відповідача безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання за кредитним договором, обгрунтовуючи це наступним.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. На підтвердження укладення кредитного договору позивачем до позовної заяви надано копії Паспорту споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), Договору про надання споживчого кредиту №2630295 від 10.07.2020 року, Додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту №2630295 від 10.07.2020 року, Довідки про ідентифікацію (з протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису), Розрахунку заборгованості за Договором №2630295 від 10.07.2020 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Сторона позивача зазначає, що у Довідці про ідентифікацію передбачено усі персональні дані Відповідача, зокрема РНОКПП та дата народження, що дає можливість його ідентифікувати, за вказаними у Довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор та ким підписано кредитний договір №2630295 від 10.07.2020 року. У цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Також сторона позивача звертає увагу суду, що згідно Договору про надання споживчого кредиту №2630295 від 10.07.2020 року, даний Договір містить електронний підпис (одноразовим ідентифікатором) Відповідача: Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А651679 10.07.2020 08:10:02 / ОСОБА_2 / Отже, ОСОБА_1 свідомо уклала даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов`язання та оцінити усі ризики у зв`язку з їх прийняттям. Кредитодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договору, у тому числі щодо нарахування процентів за кредитним договором №2630295 від 10.07.2020 року. Більше того, зазначає, що Кредитор не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. У зв`язку з чим вищезазначена повідомлення не містить повних реквізитів Банківської картки.

Щодо доказів перерахування відповідачці коштів представник позивача зазначає, що відповідно до пункту 10 постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі НОМЕР_1 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу). Тобто, зазначення повного номеру платіжної картки відповідача в кредитному договорі є неможливим. Отже, надані Товариством докази є належними та достатніми і в сукупності доводять те, що на картковий рахунок ОСОБА_1 було здійснено перерахунок кредитних коштів в розмірі 15 000,00 гр

Щодо суми витрат на правову допомогу представник позивача вважає, що сума таких витрат є обґрунтованою, співмірною з фактичним обсягом наданих послуг, а також доцільною в межах цієї справи. Відтак, позивач просить суд задовольнити вимогу про розподіл (стягнення) витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі."

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026 року дану справу передано на розгляд судді Гуденко О.А.

Ухвалою судді Гуденко О.А. від 28.01.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 03.04.2026 року у задоволенні клопотання про перехід до загального позовного провадження відмовлено, відкладено судовий розгляд справи.

03.04.2026 року від представниці відповідачки - адвоката Жовтої А.С. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копію свідоцтва про шлюб, на підтвердження зміни прізвища відповідачки.

Ухвалою суду від 15.05.2026 року постановлено витребувати у АТ КБ «Приватбанк» наступну інформацію: Чи була успішною транзакція, здійснена 10.07.2020, в сумі 15000 грн. на банківську картку № НОМЕР_2 , власником якої є ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )? Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_2 . Розгляд справи відкладено до 03 липня 2026 року до 11.30 годин.

15.06.2026 року від АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшла витребувана судом інформація.

Оскільки розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд проводиться по матеріалах справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_3 », в зв`язку з укладенням шлюбу 19.03.2019 року. Паспорт громадянки України у вигляді ID-картки № НОМЕР_5 , зі зміненим прізвищем, ОСОБА_4 отримала 09.09.2020 року.

Так, 10.07.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 укладено Договір №2630295 про надання споживчого кредиту (далі - Договір), який підписаний відповідачкою електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.

Згідно п. 1.2. Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.3. Договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 15000,00 грн. Тип кредиту - кредит.

Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. (п.1.4. Договору).

Відповідно до п.п.1.5.-1.5.2. Договору, тип процентної ставки фіксована.

Знижена процентна ставка 0,95% в день від суми кредиту та застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4. цього Договору (без пролонгації), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується відповідно до умов, вказаних в п.1.5.2. цього Договору.

Згідно п. 1.6. Договору мета отримання кредиту: споживчі(особисті) потреби.

За п.1.7. Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою: 347,70% річних (п.1.7.1. Договору); за стандартною ставкою 695,40% річних (п.1.7.2 Договору).

Відповідно п. 1.8. Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладання договору складає: за зниженою ставкою 19275,00 грн (п.1.8.1. Договору), за стандартною ставкою 23550,00 грн (п.1.8.2. Договору).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної карти, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту (п.2.1. Договору).

Наведені умови кредитування відображені й в паспорті споживчого кредиту та Графіку платежів, які 10.07.2020 року підписано між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою за допомогою електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Як вбачається з розрахунку заборгованості (картка обліку договору), складеного первісним кредитором, відповідачкою платежі на погашення кредитної заборгованості не вносилися, зобов`язання по кредитному договору не виконувалися, в зв`язку з чим, станом на 25.02.2021 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 49200,00 грн, з яких: 15000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 34200,00 грн - заборгованість за процентами.

26.02.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір про відступлення прав вимоги № ККАУ-26022021. Згідно вищевказаного договору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «Авентус Україна».

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № ККАУ-26022021 від 26.02.2021 року до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором №2630295 від 10.07.2020 року ( порядковий номер в реєстрі 2323) в загальній сумі заборгованості 49200,00 грн.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення Договору факторингу про відступлення ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належне йому право вимоги .

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання Договору факторингу ККАУ-26022021 до боржниці ОСОБА_1 ,укладеного 26.02.2021 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», недійсним або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.

За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №2630295 про надання споживчого кредиту від 10.07.2020 року перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», що дає останньому право на стягнення з відповідачки в судовому порядку неповернуту нею суму позики.

Щодо укладення договору в електронній формі.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Згідно із довідкою ТОВ «Авентус Україна» про ідентифікацію, згідно якої Договір зі сторони ОСОБА_1 було підписано електронним підписом, створеним шляхом використання відповідачкою одноразового ідентифікатора «А651679», який сформовано автоматично на Веб-сайті Товариства та направлено ОСОБА_1 10.07.2020 року 08:10:02 на її номер мобільного телефону НОМЕР_6 , який повідомлений відповідачкою в ІКС Товариства та вказаний в Договорі.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п.12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договорів щодо виконання яких виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему кредитної установи можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно п.п. 9.6. Договір №2630295 про надання споживчого кредиту від 10.07.2020 року, цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що відтворений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

Судом встановлено, що вказаний вище Договір кредиту укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, внаслідок чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру. Договір було укладено згідно з п.3.ч.1. ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до вищезазначеного порядку, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Договір з боку позивача підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст. 12 Закону. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв`язку, зазначеними заявником в інформаційно- комунікаційній системі. З боку відповідачки договір підписувався електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що унеможливлює змінити договір. Генерація і надсилання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання Договору і, відповідно, укладення Договору здійснюється наступним чином: клієнт на веб-сайті натискає відповідну кнопку для підписання заявки/договору, силами програмного забезпечення генерується одноразовий ідентифікатор ключа для підписання, доступу до якого працівники товариства не мають. Вказаний ключ автоматично через АРІ-сервіс надсилається на телефонний номер Клієнта, верифікований в його Особистому кабінеті на сайті. Для цього використовуються послуги оператора СМС-відправлень.

Після введення Клієнтом згенерованого ключа у відповідне поле для підписання, програма звіряє згенерований та введений ключі, і у випадку їх співпадіння заявка/договір вважаються підписаними

Таким чином, встановлено, що договір між первісним кредитором та відповідачкою укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подала заяву на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачці за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявниця використала для підтвердження підписання кредитного договору.

Вищезазначене підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Судом встановлено, що без здійснення вказаних дій відповідачкою Договір №2630295 про надання споживчого кредиту від 10.07.2020 року не був би укладеним сторонами, отже цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

При цьому, суд зазначає, що Договір містить податковий номер, поштову та електронну адресу та номера мобільного телефону ОСОБА_1 .

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що Договір №2630295 про надання споживчого кредиту від 10.07.2020 року, укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

За такого, суд приходить до висновку, що твердження сторони відповідачки про те, що матеріали справи не містять доказів того, що кредитор ТОВ «Авентус Україна» засобами електронного зв`язку направляв оферту позичальнику - відповідачці, а відповідачка у відповідь надіслав свою згоду акцепт, оскільки спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що Договір №2630295 про надання споживчого кредиту від 10.07.2020 року, укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Щодо стягнення суми заборгованості за тілом кредиту.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 10.07.2020 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Авентус Україна» Договір №2630295 про надання споживчого кредиту, який підписаний відповідачкою в електронній формі, на підставі якого їй надано кредит в розмірі 15000,00 грн.

Договір позики є дійсними, у судовому порядку не оскаржувався.

Факт перерахування ОСОБА_1 кредит в сумі 15 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_7 підтверджується довідкою від 16.12.2025 року за Вих.№6513-ВП, виданою ТОВ «ФК «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає послуги з переказу грошей без відкриття рахунків (ліцензія НБУ №21/1064-рк від 08.06.2023 року), що діє згідно угоди на переказ коштів №ВП-200417-1 від 20.04.17, укладеною з ТОВ «Авентус Україна».

Разом з тим, сторона відповідачки стверджує, що позивачем не надані належні докази перерахування коштів, а також матеріали справи не містять даних підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого зазначені у тексті договору саме відповідачці ОСОБА_5 .

Однак, суд зазначає, що вказані твердження сторони відповідачки спростовуються наданою АТ КБ «Приватбанк» інформацією, згідно якої Банк підтверджує належність картки № НОМЕР_8 ОСОБА_5 , а також підтверджено факт зарахування на вказаний картковий рахунок 10.07.2020 року грошових коштів у сумі 15000,00 грн.

Крім того, суд вважає, що якщо відповідачка заперечує належність їй карти/рахунку чи призначення платежу, це є питанням доказування, яке вона має підтвердити документально. Однак, сторона відповідачки у відзиві не надала жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням їй не належить.

За такого, суд оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що стороною позивача доведений факт перерахування відповідачці кредитних коштів у сумі 15000,00 грн, натомість сторона відповідачки, заперечуючи отримання коштів, не спростувала належними доказами вказаний факт.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання за Договором №2630295 про надання споживчого кредиту від 10.07.2020 року, у зв`язку з чим, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», до якого за Договором факторингу перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , про стягнення з останньої заборгованості за тілом кредиту в сумі 15000,00 грн.

Щодо стягнення суми заборгованості за процентами.

З доданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, вбачається, що нарахування відсотків на загальну суму 34200,00 грн здійснювалося за період з 10.07.2020 року по 07.11.2020 року (121 день) по стандартній процентній ставці 1,90% в день (по 285,00 грн).

Разом з тим, суд не погоджується з розміром нарахованих первісним кредитором відсотків та приймає позицію сторони відповідачки про неправомірне нарахування процентів поза строком кредитування, виходячи з наступного.

В пункті 1.4. Договору сторони погодили строк кредитування, а саме 30 днів, тобто до 08.08.2020 року, що також має відображення в погодженому сторонами графіку платежів.

Разом з тим, в Розділі 4 Договору передбачено механізм пролонгації строку кредиту, а саме: в п.п.4.1.-4.4. Договору сторони погодили, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п.4.2.-4.5 Договору.

Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору.

Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.

Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефоку та/або адресу електронної пошти, повідомлені Споживачем Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі.

Однак, суд зазначає, що докази волевиявлення на продовження строку кредитування та вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених Розділом 4 Договору, а також докази, що між сторонами була досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п.4.2.-4.5 Договору, матеріали справи не містять.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України».

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з п. 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Згідно п. 20 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі №5017/1987/2012 зазначено, що така правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК.

Позивач, як юридична особа, діяльність якою пов`язана з наданням фінансових послуг і яка є правонаступником особи, яка підготувала проєкт договору позики - є сильнішою стороною у цих правовідносинах, а тому тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь відповідача.

Отже, виходячи з умов договору та тієї обставини, що доказів пролонгація строку кредиту за ініціативою ОСОБА_1 , відповідно до п.п.4.1.-4.3. Договору, до матеріалів справи не додано, останій день нарахування процентів становить 08.08.2020 року.

За такого, суд зазначає, що нарахування відсотків за стандартною процентною ставкою у період з 08.08.2020 р. по 07.11.2020 р. є необґрунтованим, оскільки здійснено поза межами строку, передбаченого п. 1.4. Договору.

Станом на 08.08.2020 року розмір нарахованих процентів складав 8550,00 грн, що передбачено п.1.8.2. Кредитного договору, в якому передбачена загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача нарахованих після спливу строку кредитування відсотків є необґрунтованими.

З огляду на зазначене, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» по несплаченим процентам складає 8550,00 грн.

При цьому позивач не заявляв вимоги про стягнення відсотків, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦПК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на зазначене загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за Договором №2630295 про надання споживчого кредиту від 10.07.2020 року складає 23550,00 грн, з яких: 15000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 8550,00 грн – заборгованість по процентам.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1275 від 09.01.2026 року.

За такого, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1274,38 грн (23550 х 2662,40 / 49200).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.

Позивач у позові просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», Акт №215 наданих послуг від 12.01.2026 року, детальний опис наданих послуг.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок викладено у постанові ВС від 12.01.2026 року у справі №642/716/22.

В даній справі судом враховано незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних затрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Крім того, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання та направлення позовної заяви до суду, розгляд справи проведено без участі сторін у справі.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 8000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідачки становить надмірний тягар для останньої, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачки, повинен становити 2 000,00 грн.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов протиУкраїни", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

За такого, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки заборгованість за кредитним договором у сумі 23550,00 грн та судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 1274,38 грн і витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити в зв`язку з їх безпідставністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 549, 610-612, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором №2630295 про надання споживчого кредиту від 10.07.2020 року в сумі 23 550,00 грн (двадцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок), з яких: 15 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту; 8550,00 грн – заборгованість по процентам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на судовий збір у сумі 1 274,38 грн (одна тисяча двісті сімдесят чотири гривні 38 копійок) та витрати на правову допомогу у сумі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (реквізити: код ЄДРПОУ: 35234236, НОМЕР_9 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, б. 1, корпус 28, 3-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя О.А. Гуденко