Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №761/38904/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/38904/25 Номер провадження 22-ц/814/2173/26Головуючий у 1-й інстанції Черков В. Г. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та відповідачем укладено кредитний договір № 772845611, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 5 800,00 грн, строком на 1826 днів, зі сплатою процентів у розмірі 2,50% в день.

Також, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі - ТОВ «Таліон плюс») укладено договір факторингу, згідно якого право вимоги до боржників, в тому числі за договором № 772845611, перейшло до ТОВ «Таліон плюс», а 27 лютого 2025 року укладено договір факторингу між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» згідно якого право вимоги до боржників, в тому числі за договором № 772845611, перейшло до позивача.

Відповідач умови договору не виконує, має заборгованість у загальному розмірі 30 073,00 грн, яка складається з наступного – основний борг у розмірі 5 800,00 грн, проценти у розмірі 21 373,00 грн, неустойка у розмірі 2 900,00 грн.

З урахуванням викладеного просив стягнути вказану заборгованість, а також судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2026 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором від 15 квітня 2024 року № 772845611 у загальному розмірі 20 590,00 грн, яка складається з наступного: основний борг у розмірі 5 800,00 грн, відсотки у розмірі 14 790,00 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 087,81 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2026 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, прохала суд змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення процентів.

Зменшити розмір стягнення до 5 800,00 грн (тіло кредиту).

Перерозподілити судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що повністю визнаючи факт отримання 5 800,00 грн, відповідач не погоджується з розміром процентів та вважає, що стягнення 14 790,00 грн процентів є явно неспівмірним та таким, що порушує принципи справедливості й добросовісності.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити без задоволення, а рішення місцевого суду – без змін, як законне, обґрунтоване та вмотивоване.

Вказує, що відповідач укладаючи договір погодився на умови вказані в ньому, в тому числі і з приводу розміру відсотків.

Зауважує, що первісний кредитор умови договору виконав та надав відповідачу кредитні кошти, а відсотки нараховані в межах строку кредитування.

Також звертає увагу, що кредитор не був обізнаний, що відповідач є діючим військовослужбовцем та нараховував відсотки відповідно до умов договору.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Щодо розгляду справи без виклику сторін

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову складає 30 073,00 грн, що є менше ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 7 та статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Щодо меж перегляду рішення місцевого суду

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки апеляційна скарга стосується виключно незгоди зі стягненням з відповідача процентів за користування кредитом, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для перегляду рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2026 року в іншій частині.

Встановлені обставини справи

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що 15 квітня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 772845611, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 5 800,00 грн, строком на 1826 днів, зі сплатою процентів у розмірі 2,50% на день.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу, згідно якого право вимоги до боржників, в тому числі за договором № 772845611, перейшло до ТОВ «Таліон плюс», а 27 лютого 2025 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу, згідно якого право вимоги до боржників, в тому числі за договором № 772845611, перейшло до позивача.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Із положень частини першої статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частин першої-другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як вже було вказано, 15 квітня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 772845611.

Строк кредитування 1826 днів, зі сплатою процентів у розмірі 2,50% в день; дисконтний період кредитування – 20 днів до 05 травня 2024 року; розмір відсотків за цей період сторонами в договорі визначений 580 грн (пункт 3.3 договору).

Після 05 травня 2024 року розмір відсотків становить 2,50% в день (пункт 8.5.2).

Звертаючись до суду позивач визначив розмір заборгованості у загальному розмірі 30 073,00 грн, яка складається з наступного – основний борг у розмірі 5 800,00 грн, проценти у розмірі 21 373,00 грн, неустойка у розмірі 2 900,00 грн.

Вирішаючи спір по суті судом першої інстанції було враховано заперечення відповідача, а також той факт, що він є діючим військовослужбовцем.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

З наданих відповідачем документів вбачається, що останній признаваний на військову службу 16 серпня 2024 року.

Судом першої інстанції правильно враховано, що з часу призвання на військову службу штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Також, судом першої інстанції правильно визначено розмір заборгованості та проведено відповідні розрахунки, а саме: загальний розмір заборгованості складає – 20 590,00 грн, з них основний борг у розмірі 5 800,00 грн + 580 грн (відсотки за дисконтний період 20 днів, до 05 травня 2024року ) + 14 210,00 грн (відсотки з 06 травня 2024 року по 15 серпня 2024 року), з даним розрахунком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що оскаржуючи рішення суду першої інстанції в частині неспіврірності нарахованого розміру відсотків в розмірі 14 210,00 грн відповідач не заперечую факту укладення договору, з умовами якого він погодився у запропонованому кредитором вигляді та не спростовує правильності проведених судом розрахунків.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на вище викладене, частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи і є безпідставними.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, відповідно, рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2026 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 17 лютого 2026 року – залишити без змін.

Повний текст постанови складено 02 липня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко