Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №139/284/26 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/284/26

Провадження № 2/139/220/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року селище Муровані Курилівці

Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Ліщина Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Інтер Агро», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернофарт», про розірвання договору оренди земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

01.05.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою, зазначивши, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,7745 га з кадастровим номером 0522880400:05:001:0106, яка знаходяться на території Мурованокуриловецької об`єднаної територіальної громади (раніше на території Бахтинської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області). 27.11.2018 ОСОБА_1 уклала з Фермерським господарством «Інтер Агро» договір оренди землі (без номера) цієї земельної ділянки строком на десять років (у тексті - договір оренди землі від 27.11.2018 та/або договір оренди та/або договір). Позивач стверджує, що відповідач договірні зобов`язання з виплати орендної плати за 2022 - 2025 роки не виконав, орендну плату за вказані роки вона жодного разу не отримувала. У зв`язку з тим, що систематична несплата орендної плати є істотним порушенням умов договору оренди землі, позивач просить суд його розірвати.

Ухвалою від 05.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі (а. с. 24, 25), а її розгляд вирішив проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивачеві копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі вручена 14.05.2026 (а. с. 29).

Представникові позивача копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі доставлена в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 11.05.2026, що підтверджується складеною відповідальним працівником суду довідкою (а. с. 27).

Відповідачеві поштове відправлення з копією ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі і додатками до неї надіслано 05.11.2026 та ним отримано 11.05.2026 (а. с. 28). Відзив на позовну заяву чи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач до суду не подав.

Третій особі поштове відправлення з копією ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі і додатками до неї надіслано 05.11.2026 та отримано нею 03.06.2026 (а. с. 32).

У зв`язку з цим суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення учасників справи про її розгляд.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

Процесуальні обов`язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов`язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 275 ЦПК України.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним і відсутністю передбаченого ч. 5 ст. 279 ЦПК України клопотання будь-якої із сторін, суд ухвалив проводити розгляд справи в порядку письмового провадження без проведення судового засідання. За вказаних обставин, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, оцінивши за правилами ч. ч. 1 - 3 ст. 89 ЦПК України докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 і ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,7745 га з кадастровим номером 0522880400:05:001:0106 (а. с. 6, 13), яку вона успадкувала, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (а. с. 5). Дана обставина учасниками справи не заперечується.

На підставі договору оренди землі від 27.11.2018 ОСОБА_1 передала належну їй земельну ділянку в оренду строком на 10 років ФГ «Інтер Агро» (а. с. 7 - 10). Право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформацією з нього (зворот а. с. 11, а. с. 12).

14.07.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 43020583 зареєстроване інше речове право, яке виникло на підставі договору суборенди землі серії та номер 3-130 від 06.11.2020, укладеного між ФГ «Інтер Агро» та ТОВ «Зернофарт» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0522880400:05:001:0106 (зворот а. с. 11).

У зв`язку з неотриманням за 2022 - 2025 роки орендної плати у передбачені договором строки, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2022 року до грудня 2025 року, станом на 06.04.2026 (а. с. 14 - 16), ОСОБА_1 14.04.2026 надіслала ФГ «Інтер Агро» лист-повідомлення (а. с. 17), у якому просить припинити дію договору оренди землі за згодою сторін. Орендар отримав вказаний лист 30.04.2026 (а. с. 17), проте жодної відповіді на нього орендодавцю не надав.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (у тексті - ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 90 Земельного кодексу України (у тексті - ЗК України) власники земельних ділянок мають право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з приписами ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним Кодексом України та іншими законами України.

Аналогічні умови містить договір оренди землі, який є предметом цього позову. Зокрема, згідно з п. 11.4. розділу 11 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У п. 4.1. договору оренди землі від 27.11.2018 сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі 2801,90 грн (5 % від нормативно-грошової оцінки) готівкою через касу орендаря з письмовим підтвердженням орендодавцем факту одержання готівки в день її одержання. Пунктом 4.3. договору передбачено, що орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року оренди.

Згідно з положеннями ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до п. 8.1. договору оренди землі від 27.11.2018 орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Згідно з п. 8.4. договору, орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Пунктом «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою на підставі п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема орендної плати.

Під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 01.04.2020 у справі № 277/1186/18-ц, від 29.07.2020 у справі № 277/526/18, від 20.08.2020 у справі № 616/292/17, від 08.05.2024 у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 922/367/21, від 04.07.2023 у справі № 906/649/22, від 20.02.2024 у справі № 917/586/23, від 02.04.2024 у справі № 922/1165/23).

Поняття «несплата», яке вжите у п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23).

У позовній заяві стверджується, що відповідач не виконав перед позивачем своє зобов`язання, передбачене умовами договору оренди землі від 27.11.2018, та не виплатив йому орендну плату за користування земельною ділянкою у 2022 - 2025 роках в строки, передбачені договором. Зазначена обставина відповідачем не спростована.

Таким чином у цій справі встановлено, що орендар ФГ «Інтер Агро» допустило невиконання свого зобов`язання за договором оренди землі від 27.11.2018 і не виплачувало орендодавцю ОСОБА_1 орендну плату за 2022 - 2025 роки у строк, встановлений п. 4.3 договору, що суд вважає систематичним з боку ФГ «Інтер Агро» невиконання такої істотної умови договорів як сплата орендної плати.

Як зазначалось вище, згідно п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою розірвання договору оренди землі є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, передбачені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до більш загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби. Такий висновок міститься у п. 177 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23.

Враховуючи наведене обґрунтування суд приймає рішення про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати (п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

За подання до суду цієї позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 1332,00 грн (а. с. 21). Вимоги позивача задоволені повністю, тому вся сума судового збору підлягає стягненню з відповідача.

Будь-яких доказів про понесені позивачем інші витрати, пов`язані із розглядом справи, суду не надано.

На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 202, 526, 549, 551, 610, 611, 612, 628, 629, 638 ЦК України, ст. ст. 90, 93, 141, 152 ЗК України, ст. ст. 1, 3, 8, 13, 14, 15, 21, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», укладеним між сторонами договором оренди землі без номера від 27.11.2018, ст. ст. 12, 13, 81, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди землі без номера від 27 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Інтер Агро» щодо земельної ділянки площею 1,7745 га з кадастровим номером 0522880400:05:001:0106.

Стягнути з Фермерського господарства «Інтер Агро» на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді сплаченого нею судового збору в розмірі 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фермерське господарство «Інтер Агро», код ЄДРПОУ 39551109, місцезнаходження: 23400, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, с-ще Муровані Курилівці, вул. Героїв Майдану, буд. 31.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернофарт», код ЄДРПОУ 39336690, місцезнаходження: 21050, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Вінниця, вул. Архітектора Артинова, буд. 46, офіс 15,16.

Суддя Тарас ЛІЩИНА