Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №644/3160/26 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 644/3160/26

Провадження № 2/139/248/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року селище Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - судді Ліщини Т.П.,

з участю секретаря судових засідань Погорної В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» (у тексті - ТОВ «Юніт капітал») до відповідача ОСОБА_1 (у тексті - ОСОБА_1 , позичальник) про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

25.03.2026 директор ТОВ «Юніт капітал» Хлопкова М.С. через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (у тексті - підсистема «Електронний суд» ЄСІТС) звернулася до Індустріального районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою судді зазначеного суду від 15.04.2026 (а. с. 12) справу передано за підсудністю до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області, яку суд отримав 15.05.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (у тексті - ТОВ «Авентус Україна» та/або кредитор, та/або кредитодавець) та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 8793122 про надання споживчого кредиту, підписаний електронним підписом позичальника, за умовами якого кредитодавець на засадах платності, строковості та зворотності двічі перерахував грошові кошти на рахунок позичальника: 22.02.2025 в розмірі 2000,00 грн, 25.02.2025 - в розмірі 3000,00 грн, що в сумі складає 5000,00 грн. ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними належним чином не виконує, у зв`язку з чим в нього утворилася заборгованість.

03.12.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Юніт капітал» укладено договір факторингу № 03122025, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. На підставі зазначеного договору факторингу до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним вище договором про надання споживчого кредиту. Однак після набуття ТОВ «Юніт капітал» права грошової вимоги до ОСОБА_1 , він не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок позивача, ні на рахунок первісного кредитора. У зв`язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт капітал» заборгованість за договором № 8793122 про надання споживчого кредиту в розмірі 10750,00 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою від 19.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі (а. с. 22 - 24). Цією ж ухвалою вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а відповідачеві встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позивачеві та його представникові копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі доставлена в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС 21.05.2026, що підтверджується складеними відповідальним працівником суду довідками (а. с. 26, зворот а. с. 26).

Поштове відправлення з копією ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 19.05.2026, яке 20.05.2026 надіслане відповідачеві на адресу його зареєстрованого місця проживання, 26.05.2026 повернулося до суду без вручення з відміткою «Адресат відсутній» (а. с. 27, 28).

26.05.2026 суд вирішив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, про що постановив відповідну ухвалу (а. с. 29); судове засідання призначив на 02.07.2026 (зворот а. с. 29).

Позивачеві та його представникові копія ухвали про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін від 26.05.2026 і судова повістку про виклик до суду в цивільній справі доставлена в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС 27.05.2026, що підтверджується складеними відповідальним працівником суду довідками (а. с. 33- 34).

Поштове відправлення з копіями ухвал про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 19.05.2026, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін від 26.05.2026 і судовою повісткою про виклик до суду в цивільній справі, які 26.05.2026 надіслані відповідачеві на адресу його зареєстрованого місця проживання, 02.06.2026 повернулося до суду без вручення з відміткою «Адресат відсутній» (а. с. 36, 37).

26.05.2026 на офіційному вебпорталі «Судова влада України» розміщене оголошення про виклик ОСОБА_1 до суду (а. с. 32).

Представник позивача в судове засідання 02.07.2026 не з`явився, при тому що про дату, час і місце розгляду справи були належно повідомлений (а. с. 34, зворот а. с. 34).; у пункті 4 прохальної частини позовної заяви просить суд здійснювати розгляд позовної заяви за його відсутності та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (зворот а. с. 4).

Відповідач в судове засідання 02.07.2026 не з`явився, при тому що про дату, час і місце розгляду справи був належно повідомлений; про причини неявки суд не повідомила; клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Відзив на позовну заяву або інші заяви по суті справи від відповідача до суду не надійшли.

Згідно з ч. 8 ст. 178 і абз. 1 ч. 2 ст. 191 Цивільного процесуального кодексу України (у тексті - ЦПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. У зв`язку з цим, згідно з положеннями зазначеної норми ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 275 ЦПК України).

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним і відсутністю передбаченого ч. 5 ст. 279 ЦПК України клопотання будь-якої із сторін, суд ухвалив проводити розгляд справи в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання. За вказаних обставин, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалося.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, оцінивши за правилами ч. ч. 1 - 3 ст. 89 ЦПК України докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.02.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений договір № 8793122 про надання споживчого кредиту (у тексті - договір, та/або договір про надання споживчого кредиту, та/або кредитний договір), за умовами якого позичальнику перераховано кошти в розмірі 2000,00 грн; строк кредиту - 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 1.5. договору за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1,00 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього договору; знижена процентна ставка 0,93 % в день та застосовується відповідно до умов, визначених п/п. 1.5.2. договору.

Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 22.02.2025 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С5992.

Також 22.02.2025 відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором ВС4874 підписав Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма).

Відповідно до п. 2.1. договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної карти № 535528-94??-????-6047.

В подальшому, 25.02.2025 відповідач збільшив кредит на 3000,00 грн, у зв`язку з чим його сума складає 5000,00 грн.

На підтвердження перерахування відповідачу коштів згідно договору № 8793122 про надання споживчого кредиту від 22.02.2025 позивач надав довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек», в якій зазначено, що 22.02.2025 о 16:11 год. на картку ОСОБА_1 № 535528-94??-????-6047 зараховані кошти в сумі 2000,00 грн, а 25.02.2025 о 14:56 - в сумі 3000,00 грн.

Згідно розрахунку первісного кредитора ТОВ «Авентус Україна» заборгованість ОСОБА_1 за договором № 8793122 про надання споживчого кредиту від 22.02.2025 складає 14390,00 грн, з яких 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 5750,00грн - зі сплати відсотків та 3640,00 грн - за штрафними санкціями.

З даного розрахунку заборгованості вбачається, що 24.03.2025 і 28.04.2025 ОСОБА_1 здійснив оплати, спрямовані на погашення заборгованості за договором, що є обставиною, яка свідчить про визнання ним боргу. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 в справі № 916/2403/18, у якій зазначено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акту звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. У п. 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

На виконання ухвал від 19.05.2026 та 17.06.2026 АТ «ПУМБ» надало суду витребувану інформацію, якою підтверджується факт належності ОСОБА_1 банківської платіжної картки № НОМЕР_1 та зарахування на неї 22.02.2025 грошових коштів в сумі 2000,00 грн, 25.02.2025 - в сумі 3000,00 грн.

Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано.

03.12.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Юніт капітал» укладено договір факторингу № 03122025, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «Юніт капітал» належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Цього ж дня сторони підписали акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 03122025 від 03.12.2025. ТОВ «Юніт капітал» здійснило оплату за відступлення права вимоги, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 10.12.2025 № 747.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 03122025 від 03.12.2025, ТОВ «Юніт капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 8793122 від 22.02.2025 в розмірі 14390,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (у тексті - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Договір № 8793122 про надання споживчого кредиту від 22.02.2025 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а директором ТОВ «Авентус Україна» ОСОБА_2 власноручним підписом, який скріплений печаткою.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової системи, що додана до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифра, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайт інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення... Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частинами 1, 2 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 і ч. 1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що позивач ТОВ «Юніт капітал» правомірно набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 8793122 про споживчий кредит від 22.02.2025.

У позовній заяві вказано, що з моменту переходу прав вимоги ОСОБА_1 не погашав заборгованість за кредитним договором; його заборгованість перед позивачем згідно розрахунку заборгованості складає 14390,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість з основного боргу (тіло кредиту); 5750,00 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитними коштами, 3640,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

При тому у позовній заяві зазначено, що ТОВ «Юніт капітал» не заявляє вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у виді штрафу в розмірі 3640,00 грн, нарахованих на підставі п. 6.4. кредитного договору, у зв`язку з чим розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 10750,00 грн.

Відповідач у порядку ст. 81 ЦПК України не спростував правильність проведеного первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» розрахунку заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, у порушення норм закону та умов договору ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання, оскільки не повернув первісному кредитору ТОВ «Авентус Україна» отримані від нього кредитні кошти, і новому кредитору ТОВ «Юніт капітал» грошові кошти для погашення заборгованості відповідно до умов кредитного договору.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача, тому вони потребують захисту, тобто позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

За подання до суду позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 35849 від 20.03.2026 (а. с. 7). У зв`язку з повним задоволенням позову, понесені позивачем витрати на оплату судового збору підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал».

До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Положеннями ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати на правничу допомогу адвоката включають в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, суми компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлених умовами договору про надання правничої допомоги.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 7000,00 грн, що підтверджуються поданими разом з позовною заявою доказами: договором про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, укладеним між ТОВ «Юніт капітал» і Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери»; додатковою угодою № 25771507359 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026; актом прийому-передачі наданих послуг від 15.02.2026, згідно з яким: 1) складання позовної заяви ТОВ «Юніт капітал» до позичальника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8793122 від 22.02.2025 - 2 год. на суму 5000,00 грн, 2) вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 за кредитним договором № 8793122 від 22.02.2025 - 2 год. на суму 1000,00 грн, 3) підготовка та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 8793122 від 22.02.2025 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 - 1 год. на суму 500,00 грн, 4) підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 8793122 від 22.02.2025 на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 - 1 год. на суму 500,00 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема в рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. п. 34 - 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, в постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

В додатковій постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та постанові від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд в постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 зазначив, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи наведене суд зазначає, що: 1) справа не є складною, адже є малозначною, тому розглянута у порядку спрощеного позовного провадження; 2) у такій категорії справ судова практика є сформована і стала; 3) як наслідок, обсяг наданих послуг, і відповідно потраченого часу, є меншими, ніж зазначено адвокатом. У зв`язку з цим суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги в даній справі підлягають частковому задоволенню в розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 207, 625 - 629, 631, 634, 638, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 133, 136, 137, 141, 258, 259, 263 - 265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», код ЄДРПОУ 43541163 заборгованість за договором від 22 лютого 2025 року № 8793122 про надання споживчого кредиту, в розмірі 10750 (десять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», код ЄДРПОУ 43541163 судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складене 06 липня 2026 року.

Суддя Тарас ЛІЩИНА