Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №335/7302/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/7302/26 3/335/1456/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Крамаренко І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за протоколом серії АА № 342284 від 18.06.2026, що надійшла з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.173-2 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обставин викладених у протоколі, вбачається, що 17.06.2026 о 21 год. 00 хв., у АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 вчинила відносно своєї баби ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: ображала, висловлювалася нецензурної лайкою. Внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю потерпілої. За що передбачена відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 провину не визнала, зазначивши, що її баба говорить неправду, та вона 17.06.2026 відносно останньої не вчиняла жодних дій, які мають ознаки домашнього насильства психологічного характеру.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення правопорушниці, суд приходить до наступного висновку.

Частиною 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 9 КУпАП України, визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Крім того, за правилами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, окрім іншого, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Судом встановлено, що 18.06.2026 командиром взводу №1 роти №1 батальйону №2 полку УПП в Запорізькій області Б. Калина, за результатом отриманого виклику, складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА № 342284 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2 КУпАП, в якому зазначено вищевказані обставини.

На підтвердження вказаних обставин до протоколу долучені та досліджені судом наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення від 18.06.2026 серії АА № 342284, в якому викладені обставини вчиненого правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_2 ;

- протокол прийняття заяви ОСОБА_2 від 17.06.2026 про кримінальне правопорушення та іншу подію;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 17.06.2026, відповідно до яких зазначено, що 17.06.2026 ввечері баба ОСОБА_2 , яка мешкає разом із онукою ОСОБА_1 , почала кричати та виганяти онуку з дому, яка попрохала її не кричати. Після чого, у квартирі з`явилися працівники поліції.;

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 17.06.2026, відповідно до яких зазначено, що 17.06.2026 о 21.00 год. за адресою її проживання разом з онукою ОСОБА_1 , остання ображала її, висловлювалася нецензурною лайкою, погрожувала, на зауваження реагували агресивно, тикала пальцями у її бік.;

- копію термінового заборонного припису від 18.06.2026 серії ЕТ № 110921, винесеного строком на 5 діб з 00:50 год. 18.06.2026 та діє до 00:50 год. 23.06.2026 стосовно ОСОБА_1 (постраждала ОСОБА_2 );

- пам`ятку та зобов`язання, відповідно до яких ОСОБА_1 роз`яснено вимоги та заборони винесеного відносно неї термінового забороненого припису стосовно кривдника від 18.06.2026;

- копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 17.06.2026 (постраждала ОСОБА_2 , кривдник ОСОБА_1 );

Обставини складання вказаних матеріалів фіксувалися на портативні відеореєстратори, відео яких на диску долучено до протоколу, яке було відтворено у ході судового розгляду. Вказаний відеозапис містить обставини за яких складався протокол, зокрема, спілкування з постраждалою особою ОСОБА_2 та з ОСОБА_1 , за аналізом огляду якого судом не встановлено обставин та подій, які б містили ознаки домашнього насильства психологічного характеру (наявності погроз, образ чи переслідування, тощо), оскільки, зокрема, сама потерпіла ОСОБА_2 , відповідаючи на запитання працівників поліції, не вказує на такі дії з боку її онуки, в розумінні психологічного насилля, повідомляючи лише про те, що її онука не зважає на її пропозицію «лягати спати» та не реагує на неї.

На переконання суду, такі пояснення потерпілої не свідчать про будь які ознаки домашнього насильства, що також узгоджується із показаннями ОСОБА_1 .

Отже, оцінюючи у сукупності пояснення ОСОБА_1 та досліджені докази, приходжу до висновку, що у судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, що ОСОБА_1 були вчинені дії стосовно її баби, які б свідчили про погрози, образи, тощо, за вищенаведених обставин, та неможливо стверджувати про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки об`єктивних даних вчинення таких дій, матеріали справи не містять та у судовому засіданні не встановлено.

Водночас, суд враховує, що складений відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП, не може бути визнаний єдиним належним та допустимим доказом у цій справі у розумінні статті 251 КУпАП, у частині підтвердження факту вчинення особою певних діянь, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а викладені у ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

Досліджені судом докази, які долучені до вказаного протоколу, не відповідають дійсним обставинам викладеним у протоколі, оскільки не узгоджуються з відомостями зазначеними у досліджених вище документах.

При цьому, судом враховується наступне.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 р. по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

На переконання суду, дані відображенні працівником поліції про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП є сумнівними з вищезазначених у судовому рішенні підстав, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року; стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

У випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Таким чином, суд зобов`язаний розглядати справу у межах тверджень про вчинення адміністративного правопорушення, вказаного стосовно особи у протоколі про адміністративне правопорушення.

Європейський суду з прав людини у рішенні від 20.09.2016 у справі «Karelin v.Russia» заява № 926/08 зазначив, що за умови наявності певної неточності чи суперечностей у фабулі адміністративного правопорушення, суд не вправі брати на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Вказані обставини у сукупності не дають підстав для висновку щодо наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, у діяннях ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв`язку із чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 173-2, 245, 247, 251 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.173-2 КУпАП, закрити, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду, через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: І.А. Крамаренко