Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №128/698/24 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/698/24

РІШЕННЯ

Іменем України

06.07.2026 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,

секретар Манюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, щовін є власником земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:001:1668, площею 0,008 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою Вінницька область, Вінницький район, с. Агрономічне, СГТ «Комунальник». В свою чергу, відповідачка є власником суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:001:0562, площею 0,0705 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва.

Позивач зазначає, що відповідачка чинить позивачу перешкоди у користуванні і розпорядженні його земельною ділянкою у спосіб зайняття її самочинно збудованим парканом, тому такі перешкоди підлягають усуненню в судовому порядку, шляхом проведення за рахунок відповідачки знесення паркану, розташованого на земельній ділянці позивача, приведення її в придатний для цільового використання стан.

Позивач та попередній власник земельної ділянки звертались до органів місцевого самоврядування та контролюючих органів, зокрема, Агрономічної селищної ради та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, з приводу вжиття заходів відновлення порушених прав вільного володіння і користування земельною ділянкою позивача з боку відповідачки. 06.08.2019 узгоджувальна комісія Агрономічної селищної ради склала акт обстеження самовільно зайнятих громадянами земельних ділянок по АДРЕСА_1 , в якому комісією, серед іншого, встановлено, що ОСОБА_2 самовільно використовує 0, 0240 га земельної ділянки та обгородила капітальним парканом, 13.10.2020 постійно-діючою комісією з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища Агрономічної сільської ради складено акт обстеження земельної ділянки, в якому встановлено, що земельна ділянка обнесена парканом (капітальним) (паркан проходить по обстежуваним земельним ділянкам), повністю унеможливлює використання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 своїх земельних ділянок.

Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області в листі № КО-415/0-1336/6-19 від 07.08.2019 за наслідком розгляду колективного звернення мешканців СГД «Комунальник-2» теж встановлено, що ОСОБА_2 до власної земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:001:0562 площею 0,0705 га приєднано земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, яка розташована по АДРЕСА_1 на території Агрономічної сільської ради площею 0, 0240 га, обгородивши її парканом із металопрофілю та цегляних стовпчиків на фундаментній (капітальній) основі. Тобто, було встановлено самовільне зайняття земельної ділянки.

За вказаних обставин позивач просить суд усунути йому перешкоди у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою площею 0, 008 га, розташованою за адресою Вінницька область, Вінницький район, с. Агрономічне, СГТ «Комунальник», цільове призначення – для індивідуального садівництва, кадастровий номер 0520680200:01:001:1668, шляхом проведення за рахунок ОСОБА_2 знесення паркану, розташованого на цій земельній ділянці, та приведення її в придатний для цільового використання стан (а.с. 1 - 6 т. 1).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 26.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження (а.с. 67 т. 1).

Представник відповідачки, на підставі ст. 178 ЦПК України, надала суду відзив на позовну заяву. Згідно поданого відзиву, відповідачка позовні вимоги позивача не визнає та зазначає, що є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 0520680200:01:001:0562, яку придбала 01.02.2011, сплачувала земельний податок, виконувала обов`язки власника земельної ділянки. По обидві сторони від земельної ділянки відповідачки розташовані земельні ділянки сусідів, межові знаки між ділянками існували ще на час придбання земельної ділянки відповідачкою у попереднього власника. В 2019 році з`ясувалося, що згідно даних кадастрової картки, навколо земельної ділянки відповідачки утворився вільний простір у формі літери С. Тому відповідачка подала заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 04 га, яка зареєстрована Агрономічною сільською радою 24.07.2019. Рішенням від 13.08.2019 Агрономічної сільської ради відповідачці відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0, 04 га, для ведення садівництва. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачка звернулася з адміністративний позовом до Вінницького окружного адміністративного суду, рішенням якого від 11.12.2019 у справі №120/3120/19-аїї позов задоволено та визнано протиправним та скасовано рішення 42 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області та зобов`язано Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення садівництва земельної ділянки, площею 0, 04 га.

На виконання зазначеного рішення Агрономічною сільською радою було прийнято рішення № 185 від 26.06.2020 про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0, 04 га для ведення садівництва. В подальшому відповідачка звернулася до проектної організації з тим, щоб виготовити проект землеустрою на бажану земельну ділянку, але дізналася, що 26.06.2020 частину ділянок, щодо яких вона бажала розробити проект землеустрою, Агрономічною сільською радою передано у приватну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Таким чином, відповідачка неправомірних дій щодо позивача не вчиняла, придбала відповідну ділянку з візуально чіткими межами, паркани зведені по наявним з 2011 року межам. Жодних перешкод позивачу у користуванні його ділянкою відповідачка не чинила. Крім того, зазначає, що якщо позивач придбав ділянку з метою ведення садівництва, то земельна ділянка не могла бути огороджена, оскільки перед придбанням річ покупець зазвичай оглядає.Вважає, що позивачем не доведено факту порушення відповідачкою його права на вільне користування та розпорядження своїм майном, а позовні вимоги є надуманими та жодним чином не підтверджені належними та достатніми доказами, тому у задоволені позову просить відмовити в повному обсязі (а.с. 131 - 134 т. 1).

05.08.2024 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що обставини, встановлені рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/3120/19-а від 11.12.2019, не мають відношення до цієї справи, в якій вирішується питання усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою, яка належить позивачу. Такі обставини в розумінні ч. 4 ст. 82 ЦПК України не є преюдиційними, адже у справі № 120/3120/19-а позивач не приймав участь, відповідачка на законних підставах не набула права власності на спірну земельну ділянку, а право власності належитьпозивачу на законних підставах, та відповідачем не було надано належних доказів, які б підтверджували законність забудови відповідачем на земельній ділянці позивача паркану(а.с. 171 - 174 т. 1).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 03.12.2024 за клопотанням представника позивача призначено проведення судової земельно-технічної експертизи, проведення якої доручено експертам Вінницької торгово-промислової палати (а.с. 203 - 205 т. 1).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 29.09.2025 в зв`язку поверненням справи за наслідком проведення судової земельно-технічної експертизи поновлено провадження у справі (а.с. 21 т. 2).

01.12.2025 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зазначив, шо з огляду на наявність висновку експерта, відповідно до якого встановлено, що частина паркану з металопрофілю ОСОБА_2 , довжиною l = 21, 8 м. розташовується на земельній ділянці для індивідуального садівництва, кадастровий номер 0520680200:01:001:1668, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , вважає за необхідне уточнити первісні позовні вимоги з метою конкретизації згідно висновку експерта ідентифікуючих ознак об`єкту, який слід знести, а земельну ділянку позивача привести у належних стан. Тому позивач просить усунути йому перешкоди у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення ОСОБА_2 або за її рахунок паркану, розташованого на цій земельній ділянці, довжиною 21,8 м., що графічно відображений в додатку 4 довисновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у даній справі, що є невід`ємною частиною рішення суду, та приведення ОСОБА_2 або за її рахунок цієї земельної ділянки в придатний для цільового використання стан.Також просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 всі понесені судові витрати (а.с. 28 - 32 т. 2).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 02.12.2025 прийнято уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 до розгляду та закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 36 т. 2).

В судове засідання 26.06.2026 позивач ОСОБА_1 та його представник не з`явилися, представник позивача ОСОБА_5 попередньо ще 03.03.2026 подав до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за його відсутності та винести рішення про задоволення позову, стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати за судовий збір, проведення експертизи та на правову допомогу.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник в судове засідання з розгляду справи по суті 26.06.2026 також вкотре не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином та завчасно про дату, час та місце розгляду справи. 26.06.2026 до суду надійшло чергове клопотання представника відповідачки, адвоката Чернілевської Р.В., про відкладення розгляду справи, в якому представник відповідачки просить відкласти розгляд справи у зв`язку із її зайнятістю в іншому судовому процесі.

Вирішуючи клопотання про відкладення судового розгляду, призначеного на 26.06.2026, суд звертає увагу, щопідготовче провадження в справі було завершено 02.12.2025, справу було призначено до судового розгляду на 29.01.2026. 29.01.2026 відповідач та представник відповідача вперше не з’явилися в судове засідання з розгляду справи по суті, представник відповідачки подала заяву про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим судове засідання було відкладено на 19.03.2026 на 16:00 год. 19.03.2026 відповідач та його представник до суду також не з’явилися, представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження в справі, яке вона просила розглянути без участі відповідача та його представника. За наслідком розгляду поданого клопотання про зупинення провадження в справі судовий розгляд було вкотре відкладено в зв`язку з відсутністю учасників судового розгляду на 11.05.2026. 11.05.2026 судове засідання було вкотре відкладено в зв`язку з неявкою відповідача та його представника, які про причини неявки не повідомили взагалі. 20.05.2026 судове засідання не відбулося через оголошення повітряної тривоги, та сторона відповідача подала клопотання про відкладення судового розгляду, тому судове засідання було відкладено на 26.06.2026. Тобто 26.06.2026 відповідачка та її представник не з`явилися в судове засідання повторно, загалом це їхп`ята неявка після призначення справи до судового розгляду та лише одне засідання 20.05.2026 не відбулося в зв`язку причинами, що не залежали від сторони відповідача.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Так в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За вказаних обставин, враховуючи повторну неявку в судове засідання відповідачки та її представника, на підставі п. 2 ч. 3, ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання про відкладення судового розгляду та розглянути справу без участі сторін, в тому числі, відповідача та його представника, на підставі наявних у справі доказів.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.08.2020, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_4 у власність земельну ділянку, площею 0, 0080 га, з кадастровим номером 0520680200:01:001:1668, яка розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Агрономічне, СГТ «Комунальник-2», з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, відомості про що було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03.08.2020 (а.с. 8 - 10).

Відповідно до копії акту обстеження самовільно зайнятих громадянами земельних ділянок по АДРЕСА_1 від 06.08.2019 узгоджувальної комісії Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, було встановлено, що ОСОБА_2 самовільно використовує 0, 0240 га земельної ділянки та обгородила капітальним забором. Крім того, при виготовлені документів, що посвідчують право власності на землю ОСОБА_2 землевпорядною організацією, що виготовляла документи, допущена помилка, а саме, між земельними ділянками громадян та земельною ділянкою ОСОБА_2 виникла міжполосиця з двох боків, шириною 1,5 м та 2,8 м. (а.с.10 зі звороту – 11 т. 1).

Відповідно до копії листа Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № КО-415/0/1336/6-19 від 07.08.2029 за наслідком розгляду колективного звернення мешканців СГТ «Комунальник-2» щодо можливого порушення земельного законодавства ОСОБА_2 , в ході проведеного обстеження встановлено, що земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0520680200:01:001:0562 площею 0, 0705 га знаходиться у приватній власності ОСОБА_2 , яка до власної земельної ділянки приєднала земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, яка розташована по АДРЕСА_1 на території Агрономічної сільської ради площею 0, 0240 га, яку приєднала до власної ділянки, обгородивши її парканом із металопрофілю та цегляних стовпчиків на фундаментній (капітальній) основі. Тобто, дана земельна ділянка площею 0, 0240 га із земель сільськогосподарського призначення використовується ОСОБА_2 за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, що є порушенням вимог статті 125, 126 Земельного кодексу України (а.с. 11 зі звороту - 12 т. 1).

Відповідно до копії акту обстеження земельної ділянки в складі комісії Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області 13.10.2020, з фотозображеннями, комісією було проведено розгляд заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стосовно звільнення земельних ділянок, які належать їм на праві приватної власності, та в результаті перевірки встановлено, що земельні ділянки межують із земельною ділянкою з кадастровим номером 0520680200:01:001:0562, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , площею 0.0705 га. Земельна ділянка обнесена парканом (капітальним). Паркан проходить по обстежуваним ЗД, що повністю унеможливлює використання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 своїх земельних ділянок (а.с. 12 зі звороту - 14 т. 1).

З приводу усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою позивача, в 2021 році він звертався до Відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, на що йому було роз`яснено право вирішувати спір в порядку цивільного судочинства, надано копію проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (в якого позивач придбав земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:001:1668) (а.с. 14 зі звороту - 17 т. 1).

Згідно наданої копії проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для індивідуального садівництва на території Агрономічної сільської ради в межах населеного пункту, Вінницького району, Вінницької області, 2020 року, земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:001:1668 була сформована та надана у власність ОСОБА_4 для індивідуального садівництва на підставі його заяви від лютого 2020 року, згідно опису меж земельної ділянки на координатах від Г до А вона межує із землями ОСОБА_2 (а.с. 17 зі звороту - 43 т. 1).

Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області за наслідком перевірки дотримання земельного законодавства було складено Акт від 15.03.2021, яким встановлено, що межові знаки належної позивачу земельної ділянки в натурі (на місцевості) не встановлено, що потребує проведення додаткових геодезичних робіт з їх відновлення, та попереднім Актом від 14.08.2019 було встановлено, що ОСОБА_2 до власної земельної ділянки приєднала земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності, яка розташована по АДРЕСА_1 на території Агрономічної сільської ради площею 0, 0240 га, яку приєднала до власної ділянки, обгородивши її парканом із металопрофілю та цегляних стовпчиків на фундаментній (капітальній) основі. Тобто, дана земельна ділянка площею 0, 0240 га із земель сільськогосподарського призначення використовується ОСОБА_2 за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, що є порушенням вимог статті 125, 126 Земельного кодексу України (а.с. 44 - 51 т. 1).

На підтвердження аргументів щодо намірів відповідачки набути у власність огороджену нею земельну ділянку, відповідачкою надано копію Державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520680200:01:001:0562, від 15.05.2012, копії викопіювання з план-схем місця розташування її земельної ділянки та клопотання до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 24.07.2019 про надання їй дозволу з розробки проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність із земель запасу сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 0, 04 га з графічними матеріалами щодо бажаної земельної ділянки, на що рішенням сільської ради від 13.08.2019 їй було відмовлено (а.с. 136 - 143 т. 1).

Також відповідачка зверталась до суду з оскарженням вищевказаного рішення сільської ради від 13.08.2019 та рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.12.2019, справа № 120/3120/19-а, яке набуло законної сили 16.04.2020, визнано протиправним та скасовано рішення 42 сесії 7 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області № 270 від 13 серпня 2019 року про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення садівництва земельної ділянки площею 0, 04 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Зобов`язано Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення садівництва земельної ділянки площею 0, 04 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, відповідно до клопотання позивачки від 24 липня 2019 року (а.с. 144 - 157 т. 1).

Рішенням Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 26.06.2020 відповідачці було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0, 04 га для ведення садівництва (а.с. 158 т. 1).

Та згідно наданих копій рішень Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області від 26.06.2020, було затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідні земельні ділянки (а.с. 159 - 160 т. 1).

Також відповідачка зверталась до Вінницького відділення поліції Вінницького ВП ГУНП у Вінницькій області про вчинення відносно неї кримінального правопорушення Агрономічною сільською радою Вінницького району Вінницької області за обставин надання у власність іншим громадянам земельних ділянок, на які вона претендувала та зверталась до сільської ради з метою набуття у власність (а.с. 161 - 167 т. 1).

Згідно Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 128/698/24 № ОС-515 від 18.09.2025 з додатками: 1. на підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи, при співставленні розмірів та конфігурації земельної ділянки кадастровий номер 0520680200:01:001:0562, площею 0, 0705 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на правах приватної власності ОСОБА_2 , згідно меж, визначених у технічній документації та у базі Державного земельного кадастру, земельної ділянки кадастровий номер 0520680200:01:001:1668, площею 0,0080 га, розташованої за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Агрономічне, СГТ "Комунальник-2", що належить на правах приватної власності ОСОБА_1 , згідно меж, визначених у проекті землеустрою та у базі Державного земельного кадастру, з розмірами та конфігурацією земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 з урахуванням результатів топографо-геодезичної зйомки земельної ділянки, виконаної спеціалістами МКП "Вінницький муніципальний центр містобудування та архітектури", встановлено, що розміри, конфігурація та розташування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 , не відповідають розмірам, конфігурації та розташуванню земельної ділянки кадастровий номер 0520680200:01:001:0562, площею 0, 0705 га, що перебуває у приватній власності ОСОБА_2 та зареєстрована в базі Державного земельного кадастру, що відображена у додатку 4 до висновку.

2. На підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи, встановлено, що розміри, конфігурація та розташування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_2 , не відповідають розмірам, конфігурації та розташуванню земельної ділянки кадастровий номер 0520680200:01:001:0562, площею 0, 0705 га, що перебуває у приватній власності ОСОБА_2 та зареєстрована в базі Державного земельного кадастру, що відображена у додатку 4 до висновку; земельна ділянка площею 0, 0037 га, що належить ОСОБА_1 , на дату проведення дослідження знаходиться у користуванні ОСОБА_2 , що графічно відображено в додатку 4 до висновку як Ділянка № 1, розміри та координати по периметру якої зазначені у таблиці № 3 у дослідній частині висновку.

3. На підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи, встановлено, що фактичні розміри та розташування паркану з металопрофілю ОСОБА_2 не відповідають розмірам та розташуванню земельної ділянки кадастровий номер 0520680200:01:001:0562, площею 0, 0705 га, що перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , відповідно до меж, визначених у технічній документації та у базі Державного земельного кадастру, що графічно відображено в додатку 4 до висновку. Частина паркану з металопрофілю ОСОБА_2 довжиною l = 21, 8 м розташовується на земельній ділянці для індивідуального садівництва, кадастровий номер 0520680200:01:001:1668, що належить на правах приватної власності ОСОБА_1 , що графічно відображено в додатку 4 до висновку.

4. На підставі проведеного дослідження, наявних матеріалів цивільної справи, встановлено, що фактичні розміри та розташування паркану з металопрофілю ОСОБА_2 не відповідають розмірам та розташуванню земельної ділянки кадастровий номер 0520680200:01:001:0562, площею 0, 0705 га, що перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , відповідно до меж, визначених у технічній документації, що графічно відображено в додатку 4 до висновку. Частина паркану з металопрофілю ОСОБА_2 розташовується на земельній ділянці для індивідуального садівництва, кадастровий номер 0520680200:01:001:1668, що належить на правах приватної власності ОСОБА_1 , що графічно відображено в додатку 4 до висновку (а.с. 1 - 20 т. 2).

Оцінивши докази в їх сукупності, суд керується наступними нормами.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до роз`яснень п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.ч. 1 – 3, 5 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов`язані, в тому числі, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду. Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані дотримуватися меж земельних ділянок.

Статтею 107 ЗК України, передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків.

Згідно ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Оцінивши надані суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає доведеним, що право позивача на користування його земельною ділянкою порушено шляхом розміщення на ній паркану, який визначений на план-схемі Додатка № 4 до Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи в даній справі, і належність такого паркану відповідачці нею не заперечується, з огляду на те, що вона вважає себе неправомірно позбавленою права на оформлення права власності на землю, частина якої наразі перебуває у власності позивача.

Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів того, що на момент вирішення справи позивач має можливість користуватися в повному обсязі своєю земельною ділянкою, право власності на яку набуто ним на законних підставах та ніким не скасовано, в тому числі відсутність на ній вищевказаного паркану, відповідачкою суду не надано, а відсутність вільного доступу до всієї належної позивачу на праві власності земельної ділянки об`єктивно перешкоджає її використанню та впливає на можливість вільно розпорядитися такою земельною ділянкою.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідачку усунути перешкоди в користуванні і розпорядженні земельною ділянкою, належною позивачу на праві власності, підлягають до задоволення шляхом зобов`язання відповідачки повернути позивачу самовільно зайняту нею частину земельної ділянки позивача, а саме провести за її рахунок знесення паркану, розташованого на цій земельній ділянці, довжиною 21, 8 м., що графічно відображений в додатку 4 до висновку судової експертизи, проведеної в даній справі, та привести самовільно зайняту частину земельної ділянки позивача у придатний для використання стан.

Такий спосіб відновлення порушених прав позивача, на думку суду, буде ефективним і таким, який повинен забезпечити поновлення порушених прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

В зв`язку з вищевикладеним, позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд враховує, що згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати: на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Тому в зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 968, 96 грн (а.с. 60 зі звороту т. 1) та витрати на оплату вартості судової експертизи, в сумі 18 174, 72 грн (а.с. 226 т. 1).

Згідно ч.ч. 3 - 6 ст. 136 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, згідно наданих доказів розміру судових витрат на правову допомогу, ОСОБА_1 уклав договір про надання правової допомоги, згідно нової редакції якого сторони погодили порядок визначення гонорару адвокату та на виконання ч. 3 ст. 136 ЦПК України представником позивача надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, розмір гонорару за яким становить 26 000 грн (а.с. 52 – 54 т. 2).

З огляду на те, що докази визначення вартості витрат на правову допомогу позивача були подані для долучення до справи ще 03.03.2026, будь-яких заперечень щодо зазначеного розміру таких витрат стороною відповідача не викладалось та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката від відповідача чи його представника до суду не надходило, зазначений розмір відповідає вказаній орієнтовній вартості таких витрат при поданні позову, враховуючи усталену практику Верховного суду, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 26 000, 00 грн.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 319, 391 ЦК України, ст.ст. 78, 91, 103, 106, 152, 212 ЗК України, ст. ст. 12, 13, 81, 211, 223, 259, 263, 265, 268, 280 - 282, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою площею 0, 008 га, розташованою за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Агрономічне, СГТ «Комунальник-2», цільове призначення – для індивідуального садівництва, кадастровий номер 0520680200:01:001:1668, а саме, зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 самовільно зайняту нею частину даної земельної ділянки шляхом проведення за рахунок ОСОБА_2 знесення паркану, розташованого на цій земельній ділянці, довжиною 21, 8 м., що графічно відображений в додатку 4 до висновку судового експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 128/698/24 № ОС-515 від 18.09.2025, та приведення за рахунок ОСОБА_2 самовільно зайнятої частини земельної ділянки площею 0, 0037 га, що належить ОСОБА_1 , що графічно відображено в додатку 4 до висновку як Ділянка № 1, розміри та координати по периметру якої зазначені у таблиці № 3 у дослідницькій частині висновку судового експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 128/698/24 № ОС-515 від 18.09.2025, у придатний для використання стан.

Висновок судового експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 128/698/24 № ОС-515 від 18.09.2025 є невід`ємною частиною рішення суду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968, 96 грн, витрати, пов`язані із проведенням експертизи в розмірі 18 174, 72 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 26 000, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 06.07.2026.

Суддя: