Постанова від 05 липня 2026 р. у справі №641/4837/26 — Слобідський районний суд міста Харкова

Провадження № 3/641/1148/2026 Справа № 641/4837/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року Суддя Слобідського районного суду м. Харкова Зелінська І.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Харківського районного управління поліції №1 Головного управління національної поліції в Харківській області Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

09.04.2026 року з 16-00 по 17-00 год. ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов`язків, внаслідок чого неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 09.04.2026 року о 16-30 год., перебуваючи на кар`єрі «Дружба» вчинив бійку з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив ст. 173 КУпАП, так як на момент вчинення правопорушення не досяг віку притягнення до адміністративної відповідальності, несе відповідальність мати ОСОБА_1 , 1979 року народження, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання з`явилась, вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала, про що надала суду заяву.

Суд, заслухавши думку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Положеннями ст.9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 150 СК України встановлено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 підтверджується доказами, що містяться в справі про адміністративне правопорушення: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА №204264 від 08.05.2026 року; копією заяви та пояснень ОСОБА_4 від 13.04.2026 року; копією виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №17» від 09.04.2026 року №1777 на ім`я ОСОБА_3 , 06.04.2012 року; копією пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ОСОБА_6 тощо.

Разом з тим, дії ОСОБА_1 відповідно до протоколу серії ВБА №204264 від 08.05.2026 року кваліфіковано за ч. 3 ст. 184 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті173-4 цього Кодексу.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , останній народився ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином, станом на момент скоєння ним діяння, а саме 09.04.2026, ОСОБА_2 не досяг чотирнадцяти років.

Водночас, сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 не забезпечила необхідного виховання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки допустила неналежну поведінку сина, та який 09.04.2026 вчинив бійку.

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_1 охоплюються складом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, тобто ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання своїх неповнолітніх дітей.

Так, нормами КУпАП не передбачена перекваліфікація адміністративного правопорушення. Водночас, чинним законодавством визначено, що коли конкретне правопорушення не врегульоване чіткою нормою закону, але існує подібна ситуація, яка врегульована, у такому випадку, суд або інший уповноважений орган може застосувати норму, яка регулює подібні відносини, для вирішення справи, тобто, застосувати аналогію закону.

Зазначене питання врегульоване нормами КК України та КПК України.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення, зокрема, суд приходить до висновку, що в даному випадку правомірним і доцільним буде застосування аналогії процесуального закону - за правилами, закріпленими в КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З урахуванням викладеного, суд має право перекваліфікувати адміністративне правопорушення, якщо це не погіршує становище особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Це можливо, якщо суд, розглядаючи справу, виявить, що фактичні обставини справи відповідають іншому складу адміністративного правопорушення, ніж той, який зазначений у протоколі про правопорушення, і перекваліфікація не призведе до погіршення становища особи, тобто не призводить до застосування більш суворого стягнення, ніж те, що передбачене за первинно кваліфікованим правопорушенням.

На підставі викладеного, зважаючи на досліджені в судовому засіданні докази у справі про адміністративне правопорушення, які вказують на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, суд дійшов висновку про необхідність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, перекваліфікувавши її дії з ч. 3 ст. 184 КУпАП на ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Така перекваліфікація дій ОСОБА_1 не погіршує її становища, не порушує її права та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих протоколом серії ВБА №204264 від 08.05.2026 року.

При накладенні адміністративного стягнення згідно ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, її ставлення до вчиненого, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, майновий стан та вважає необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 та запобігання вчиненню нею нових правопорушень накласти за ч. 1 ст. 184 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративні правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір.

Керуючись ст.27,33,40-1, 184, 251,252,280,283,294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п` ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Постанова може бути оскаржена через Слобідський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в десятиденний строк з дня її винесення апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на неї штрафу у передбачений законом строк, до неї може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

У разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно з ч. 1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Суддя- І. В. Зелінська