Вирок від 06 липня 2026 р. у справі №212/11638/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа №212/11638/25

1-кп/212/580/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровського районного суду м. Кривого Рогу в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 62025050010036355 від 01.10.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тульчин Вінницької області, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, утриманців не маючого, на час вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, у військовій частині НОМЕР_1 , у званні солдат, на посаді водія 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого.

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

В судовому засіданні брали участь:

прокурор – ОСОБА_4 ,

обвинувачений – ОСОБА_3 ,

захисник - адвокат ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в :

Солдат ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді водія 2 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9,11,16, 127, 128, 129, 130,199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 – 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, 31 травня 2023 року, точного часу під час досудового розслідування не встановлено, самовільно залишив місце служби – місце тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , тим самим ухилився від військової служби, перебуваючи поза межами тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків військової служби.

Вказане кримінальне правопорушення передбачає кримінальну відповідальність визначену ч. 4 ст. 408 КК України, а саме, дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 408 К України не визнав, але фактично не оспорював фактичні обставини, наведені в обвинувальному акті, та суду повідомив, що на його переконання з його боку дезертирства не було, оскільки він раніше проходив ВЛК та був визнаний не придатним до військового служби за станом здоров`я, але під час мобілізації він не проходив ВЛК, йому повідомили що ВЛК він пройде при військовій частині, але щодо нього ВЛК так і не проводилась. Крім того, зазначив, що він не виконував обов`язки водія, а фактично перебував на бойових позиціях в зоні ведення бойових дій, не дивлячись на те, що має захворювання хребта, при якому навантаження на спину протипоказано, а він під час перебування на бойових позиціях був вдягнений у бронежилет, який створював значне навантаження на спину, що могло призвести до непоправної шкоди для його здоров`я. 31.05.2023 року він дійсно в групі з іншими військовослужбовцями покинули бойові позиції, оскільки на протязі тривалого часу їм не завозили провізію. Про те, що вони покидають бойові позиції, вони повідомили командування військової частини та повідомили де вони залишили своє озброєння. Коли вони вийшли із зони ведення бойових дій їх затримали, повідомили, що щодо нього буде судове переслідування, та враховуючи, що він потребував лікування його відпустили та він перебував за місцем свого проживання до моменту затримання, тобто до 14.08.2025.

З матеріалів справи судом встановлено, що 01.10.2025 року на підставі матеріалів правоохоронних, судових та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, були внесені відомості до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025050010036355, про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України, де зазначено, що 31.05.2023 року троє військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , в тому числі солдат ОСОБА_3 , в умовах воєнного стану з метою ухилитися від військової служби самовільно залишили розташування військової частини поблизу АДРЕСА_2 (а.с.97).

Згідно повідомлення про кримінальне правопорушення, що трапилось у військовій частині НОМЕР_1 від 13.06.2023 року троє військовослужбовців, в тому числі солдат ОСОБА_3 , який призваний по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 13.04.2023 року, 31.05.2023 року самовільно залишили бойові позиції поблизу населеного пункту Озарянівка Донецької області, на дзвінки командирів та побратимів не відповідають, зброя та засоби індивідуального захисту на місці (а.с.109); на підставі якого згідно листа заступника керівника Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони від 13.06.2023 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувані під № 42023052210000925 від 25.10.2023 за ч. 4 ст. 408 КК України (а.с.110,99).

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у чиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується наступними доказами, а саме:

-матеріалами Службового розслідування за фактом залишення поля бою солдатами, що перебувають в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , а саме: доповіддю командира військової частини НОМЕР_1 за фактом залишення бойових позицій від 01.06.2023, відповідно до якої, троє військовослужбовців, в тому числі солдат ОСОБА_3 31.05.2023 самовільно залишили бойові позиції поблизу населеного пункту Озарянівка Донецької області. На дзвінки командирів та побратимів не відповідають. Зброя та засоби індивідуального захисту на місці. Військовослужбовці відсутні на службі без поважних причин з 31.05.2023 (а.с.116-117);

-витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2023 № 2014, відповідно до якого за фактом самовільного залишення військовослужбовцями бойових позицій призначено службове розслідування (а.с.118);

- Актом службового розслідування від 15.06.2023, яким встановлено, що 31.05.2023 близько 15:00 було виявлено відсутність на полі бою, під час чергового зв`язку з позиціями, трьох військовослужбовців, в тому числі солдата ОСОБА_3 , які були відправлені на контрольно – спостережний пункт роти за водою та припасами, але не повернулися. Засоби індивідуального захисту та зброя були знайдені біля контрольно – спостережного пункту роти (а.с.119-125);

-письмовими поясненнями військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 : ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , відповідно до яких 31.05.2023 близько 15:00 ними було виявлено відсутність на полі бою трьох військовослужбовців, в тому числі ОСОБА_3 (а.с.127-130);

-витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 147 від 22.05.2023 року, відповідно до якого солдата ОСОБА_3 з 23.05.2023 року зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 (а.с.144);

-службовою характеристикою на солдата ОСОБА_3 від 01.06.2023, складеною командиром 3 механізованого батальйону військової частини, відповідно до якої солдат ОСОБА_3 за місцем проходження військової служби зарекомендував себе негативно (а.с.132);

-медичною характеристикою на солдата ОСОБА_3 , відповідно до якої при первинному медичному огляді скарг на стан здоров`я не пред`являв. На диспансерному обліку психіатра, нарколога, фтизіатра не перебував. За медичною допомогою звертався 29.05.23 амбулаторний огляд в умовах стаціонару медичного пункту 3 механізованого батальйону, діагноз: остеохондроз попереково — крижового відділу хребта. Люмбоішіалгія (а.с.135);

-рішенням командира військової частини НОМЕР_1 , витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2023 року, відповідно до яких за результатами службового розслідування за самовільне залишення поля бою та самовільне залишення місця дислокації підрозділу на військовослужбовця за мобілізацією солдата ОСОБА_3 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , накладено дисциплінарне стягнення «сувора догана». Прийнято рішення вважати солдата ОСОБА_3 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , таким, що самовільно залишив поле бою підрозділу та відсутній на військовій службі з 31.05.2023. В діях солдата ОСОБА_3 вбачаються ознаки кримінального правопорушення ч. 4 ст. 408 та ст. 429 КК України. З 31.05.2023 зняти з усіх видів забезпечення та не виплачувати щомісячну премію та додаткову винагороду за травень 2023. Матеріали службового розслідування направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську та до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил та ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.111-114, 152-157);

-довідкою військово - лікарської комісії від 12.08.2025 року № 2025-0812-1049-2405-3, відповідно до якої проведено медичний огляд ВЛК солдата ОСОБА_3 Гарнізонною ВЛК “Військово — медичний клінічний центр центрального регіону” 12.08.2025 року, яким встановлено діагноз: М42.15;F41.3; G55.3; Н90.3; Н52.2; Н36. На підставі статті 64в, 17в, 23в графи ІІ Розкладу хвороб — придатний до військової служби (а.с.163);

-показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які підтвердили обставини, встановлені під час службового розслідування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Клопотання про подання та дослідження доказів сторони захисту, обвинуваченим ОСОБА_3 та захисником адвокатом ОСОБА_6 заявлено не було.

Клопотань про визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими, стороною захисту не було заявлено.

При цьому показання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до яких він за станом здоров`я є непридатним до військової служби, та відповідно не міг бути мобілізований, спростовані висновком ВЛК (а.с.163), враховуючи також, що перебуваючи на волі в період часу з 31.05.2023 року по день затримання 14.08.2025 року обвинувачений не оспорював в судовому порядку незаконну, на його переконання мобілізацію.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на те, що його дії мають кваліфікуватися за ст. 407 КК України, суд сприймає критично, оскільки під час судового розгляду справи обвинувачений суду повідомив, що він не мав наміру повертатися на військову службу та зараз не має.

Посилання захисника на наявність підстав для ухвалення виправдувального вироку суд визнає голослівним та таким, що спростовується дослідженими доказами, в тому числі показаннями обвинуваченого, який не оспорював факт самовільного залишення місця служби.

Суд зазначає, що згідно правової позиції, наведеної у постанові Верховного суду від 30.01.2024 року у справі № 336/5209/22, об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 408 КК України є встановлений законодавством України порядок проходження військової служби. Суб`єктом злочину може бути лише військовослужбовець, тобто той, хто проходить військову службу. Об`єктивна сторона цього кримінального правопорушення полягає у: 1. самовільному залишенні військової частини або місця служби; 2. нез`явленні на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. У першій формі дезертирство є закінченим злочином з моменту, коли суб`єкт фактично залишив розташування військової частини (місця служби), а у другій - коли він не з`явився в частину (до місця служби) в установлений строк. Суб`єктивна сторона дезертирства завжди характеризується прямим умислом. Крім того, обов`язковою ознакою цього складу кримінального правопорушення є мета: при дезертирстві військовослужбовець має намір ухилитися від військової служби не тимчасово, а назавжди.

Фактичний термін відсутності військовослужбовця в місці служби при дезертирстві може не перевищувати навіть і однієї доби, але це має значення лише для призначення покарання.

Від злочину, передбаченого ст. 407 КК України, злочин, передбачений ст. 408 КК України, відрізняється в основному за своєю суб`єктивною стороною. Обов`язковою ознакою дезертирства є мета: військовослужбовець має намір ухилятися від військової служби протягом не трьох діб, місяця, двох місяців тощо, тобто не тимчасово, а ухилитися від військової служби взагалі, назавжди. При цьому військовослужбовець може заявляти про свій намір ухилитися від військової служби взагалі або ухилятися від неї протягом невизначеного часу (наприклад, доки його не затримають).

Для наявності складу дезертирства немає значення, в який момент у особи виник намір ухилитися від служби - безпосередньо в момент самовільного залишення частини або вже в період незаконного перебування за її межами. Коли військовослужбовець після самовільного залишення частини приймає рішення ухилитися від військової служби, його дії слід кваліфікувати як дезертирство, оскільки будь-яке за способом самовільне залишення частини може виступати і способом дезертирства, а отже, поглинається останнім і не утворює множинності злочинів.

За таких підстав, з огляду на принципи змагальності, безпосередності, диспозитивності, закріплені в ст. ст. 22, 23, 26 КПК України, суд розглянув кримінальне провадження на підставі наведених вище доказів, належність, допустимість та достовірність яких у суду сумнівів не викликає, адже вони узгоджуються один з одним, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, у зв`язку з чим суд їх прийняв, та вважає такими, що є достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого.

Оцінюючи відповідно до вимог ст. 94 КПК України кожний вищенаведений доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достовірності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України за наведених вище обставин доведена поза розумним сумнівом, та підтверджується дослідженими судом доказами.

За таких підстав, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 4 ст. 408 КК України, а саме, дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, за місцем проходження військової служби характеризується негативно, утриманців не має, раніше не судимий, інвалідності не має, за медичною допомогою до лікаря – нарколога та лікаря – психіатра не звертався. За таких обставин, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції ч. 4 ст. 408 КК України у виді позбавлення волі. Разом з цим, підстави для призначення мінімальної міри покарання, визначеної у ч. 4 ст. 408 КК України, у суду відсутні, оскільки обвинувачений вину не визнав, хоча фактично не оспорював фактичні обставини зазначеного кримінального правопорушення.

При цьому суд зазначає, що обвинуваченому ОСОБА_3 було роз`яснено право звернутися до суду із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у відповідності до ч. 5 ст. 401 КК України, але обвинувачений не скористався таким правом.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 75 КК України, відповідно до яких суд не вправі застосовувати звільнення від відбування покарання з випробуванням в разі засудження за кримінальне правопорушення, передбачене, в тому числі ст. 408 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці .

Отже, призначене покарання, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Згідно протоколу затримання ОСОБА_3 був затриманий 14.08.2025 року о 10:45 годині (а.к.п.166-170).

Підстав для зміни або скасування застосованого до ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Дніпра від 15.08.2025 року запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався, та відповідно до ухвали суду від 20.05.2026 року був продовжений до 18.07.2026 року, суд не вбачає та залишає його без змін до набрання вироком суду законної сили.

При цьому у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України, відповідно до якої, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день, отже попереднє ув`язнення ОСОБА_3 в період часу з 14.08.2025 року по день набрання вироком суду законної сили, підлягає зарахуванню у строк покарання у співвідношенні день за день.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Керуючись ст. ст. 331, 349, 368-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395, 532, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 2 місяці.

Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту фактичного затримання, а саме, з 14.08.2025 року.

Зарахувати, у відповідності до ч. 5 ст. 72 КК України, в строк покарання, попереднє ув`язнення в період часу з 14.08.2025 року по день набрання вироком суду законної сили, у співвідношенні день за день.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою застосований до ОСОБА_3 на строк до 18.07.2026 року – залишити без змін до набрання вироком суду законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1