Вирок від 06 липня 2026 р. у справі №211/5230/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/5230/26

Провадження № 1-кп/211/1201/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 р. м. Кривий Ріг

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 21 в місті Кривому Розі Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62026170030001947 від 26.01.2026, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Арциз Одеської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби під час мобілізації, який перебував у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 , розлученого, такого, що має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Так, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, проходячи її на посаді стрільця-помічника гранатометника 3 штурмового відділення 2 штурмового взводу 7 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи реальну можливість участі в веденні бойових дій, вирішив не виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, та тимчасово ухилитися від військової служби у військові частині НОМЕР_1 . У порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 49, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_4 01.11.2025 о 08:00, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без поважних причин в умовах воєнного стану самовільно залишив місця дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 та проводив час на власний розсуд поза межами військової частини, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби до тих пір поки 29.04.2026 не був викритий працівниками відділення поліції №1 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Таким чином, дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, які полягають в самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Крім того, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи те, що з 24.02.2022 Указом Президента України за № 64/2022 введено на території України воєнний стан, вчинив корисливе кримінальне правопорушення проти власності в умовах воєнного стану за таких обставин.

В період часу з 26.12.2025 по 10:00 09.03.2026, більш точного часу не встановлено ОСОБА_4 , перебував в приміщенні квартири АДРЕСА_3 . У цьому місці та у цей час у нього виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, з метою звернення його на свою користь, в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, ОСОБА_4 , перебуваючи у вищевказаній квартирі за вказаною адресою, скориставшись відсутністю свідків, за допомогою інструменту здійснив демонтаж батарей опалення, електричного водонагрівача, після чого шляхом вільного доступу з приміщення квартири таємно викрав: чавунну батарею на 5 секцій в кількості 1 шт, вартість якої становить 350 грн, чавунні батареї на 4 секції в кількості 2 шт, вартість яких становить 560 грн, водонагрівач (бойлер) білого кольору марки «ДЕЛФА» модель VM 50, об`ємом 50 літрів, вартість якого становить 4323,06 грн, страхувальну систему монтажного поясу «ПЛК2-М» у кількості 2 шт, вартість яких становить 2759,66 грн. Після цього, утримуючи при собі зазначене майно, ОСОБА_4 обернув майно на свою користь та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 7992,72 грн.

Таким чином, дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, які полягають у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у судовому засіданні вину визнав в повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому, просив суворо не карати. Підтвердив, що кримінальні правопорушення вчинив за обставин, наведених у обвинувальному акті та показання дає добровільно, заяв про застосування заборонених методів зі сторони обвинувачення від нього не надходило.

Потерпіла у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду повідомлена належним чином, подала заяву про здійснення провадження без її участі.

Прокурор заявив клопотання про застосування положень частини 3 статті 349 КПК України та просив не досліджувати обставини справи, оскільки обвинувачений фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень визнає повністю.

Обвинувачений дане клопотання підтримав.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та беззаперечно, його показання відповідають суті обвинувачення, фактичні обставини не оспорюються, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце спосіб і інші обставини скоєння кримінальних правопорушень, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив кримінального правопорушення, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності; обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за доцільне не досліджувати у повному обсязі докази відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваного, а також вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого, без проведення допиту свідків, дослідження письмових матеріалів провадження в повному обсязі, дослідивши лише матеріали, які стосуються речових доказів, висновку експерта та матеріалів, характеризуючих особу обвинуваченого.

Судом встановлено, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст такого порядку та у суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін, обвинувачений правильно розуміє зміст фактичних обставин, які ним не оспорюються, усвідомлює обмеження у подальшому оскарженні цих обставин в апеляційному порядку.

Обвинувачений ОСОБА_4 надав показання, згідно з якими не заперечував, що наприкінці осені 2025 року він залишив в/ч НОМЕР_1 , оскільки захворів його малолітній син, за яким міг доглядати лише він, так як дружина їх залищила та він фактично був отцем-одинаком. 29.04.2026 його затримала поліція та доставила до військової частини, де йому і було повідомлено, що незважаючи, що командир був попереджений про хворобу дитини, сам обвинувачений вважається у СЗЧ. У цей час, коли він не був у розташуванні військової частини, десь наприкінці 2025 року ОСОБА_4 проживав на АДРЕСА_4 , де за домовленістю з сином хазяйки квартири робив ремонт. Оскільки роботу він виконав, а гроші йому не заплатили, він зняв батареї, бойлер, забрав пояси для ремонту, щоб отримати свою лплату за роботу. Після того, як повернулася власниця квартири, вона написала заяву в поліцію, а все майно їй добровільно повернули. У вчиненому розкаюється, хоче продовжити службу у ЗСУ.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, безпосередньо допитавши у судовому засідання обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності та їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку по те, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, та ч. 4 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану.

При вирішенні питання відносно призначення покарання, суд керується статтями 50, 65 КК України в частині законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання та досягнення мети його призначення.

При призначенні покарання суд виходить з вимог закону щодо достатності покарання для виправлення особи, запобігання скоєнню нею нових кримінальних правопорушень, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України вчинені ОСОБА_4 кримінальні правопорушення за ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 185 КК України віднесені до тяжких злочинів.

Дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд установив, що він раніше не судимий в силу ст. 89 КК України (а.п. 141-142), характеризується за місцем проживання посередньо, скарг від сусідив не надходило (а.п. 148), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.п. 143, 144), на утриманні має малолітнього сина, розлучений, є військовослужбовцем, призваним під час мобілізації (а.п. 129).

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому на підставі ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання на підставі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Підстав для застосування ст. 69 КК України не встановлено.

З огляду на наведене, ураховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, останньому необхідно призначити покарання в межах санкцій ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

Витрати, пов`язані із залученням експертів, відсутні.

Питання відносно речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України та вважає, що чавунна батарея на 5 секцій в кількості 1 шт, чавунні батареї на 4 секції в кількості 2 шт, водонагрівач (бойлер) білого кольору марки «ДЕЛФА» модель VM 50, об`ємом 50 літрів, страхувальна система монтажного поясу «ПЛК2-М» у кількості 2 шт підлягають залишенню у власника ОСОБА_5 .

Цивільний позов не заявлено, майнові збитки відшкодовано шляхом повернення викраденого майна.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого у даному кримінальному провадженні було обрано у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 374, 394 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України та ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання за :

- ч. 4 ст. 185 КК України – 5 (п`ять) років позбавлення волі;

- ч. 5 ст. 407 КК України – 5 (п`ять) років 6 (шість) місяці позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у вигляді 5 (п`яти) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 01.05.2026, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази: чавунну батарею на 5 секцій в кількості 1 шт, чавунні батареї на 4 секції в кількості 2 шт, водонагрівач (бойлер) білого кольору марки «ДЕЛФА» модель VM 50, об`ємом 50 літрів, страхувальну систему монтажного поясу «ПЛК2-М» у кількості 2 шт, повернуті на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_5 під розписку на підставі постанови від 08.04.2026, - залишити у їх власника.

Матеріали кримінального провадження №62026170030001947 від 26.01.2026 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №211/5230/26, провадження № 1-кп/211/1201/26.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою статті 394 КПК України.

Відповідно до частини другої статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вступна та резолютивна частина вироку проголошена 07 липня 2026 року відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України.

Суддя: ОСОБА_1