Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №591/7951/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/7951/26

Провадження № 1-кп/591/384/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 12025200480003171, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 грудня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, з вищою освітою, начальника групи рухомих засобів зв`язку військової частини НОМЕР_1 , одруженого, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2025 року близько 09 год. 50 хв. інспектори сектору реагування патрульної поліції ВП № 2 Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , перебуваючи у складі наряду групи реагування патрульної поліції та здійснюючи патрулювання території Краснопільської територіальної громади, у селі Самотоївка Сумського району Сумської області зупинили автомобіль «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 .

Під час перевірки документів і спілкування з водієм працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння. За результатами огляду із застосуванням спеціального технічного засобу встановлено, що вміст алкоголю у видихуваному повітрі становив 1,05 проміле, у зв`язку із чим ОСОБА_4 було повідомлено про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Після цього у ОСОБА_4 виник умисел на пропозицію службовим особам неправомірної вигоди за невчинення дій з використанням наданих їм службових повноважень.

Реалізуючи цей умисел та усвідомлюючи, що працівники поліції є службовими особами і перебувають при виконанні службових обов`язків, ОСОБА_4 запропонував їм неправомірну вигоду у сумі 10 000 грн за нескладання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, та непритягнення його до адміністративної відповідальності.

Після відмови працівників поліції прийняти неправомірну вигоду та роз`яснення йому кримінальної відповідальності за такі дії ОСОБА_4 повторно запропонував неправомірну вигоду в тому самому розмірі за невчинення зазначених дій.

У судовому засіданні обвинувачений вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, пояснив, що дійсно запропонував працівникам поліції неправомірну вигоду у сумі 10 000 грн за нескладання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, та непритягнення до адміністративної відповідальності, у вчиненому щиро розкаявся.

Оскільки обвинувачений повністю визнав вину, а фактичні обставини кримінального провадження ніким із учасників судового провадження не оспорювалися, суд, з`ясувавши, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, переконавшись у добровільності їх позиції та роз`яснивши наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо неоспорюваних обставин, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

Суд вважає, що визнання вини обвинуваченим є добровільним, послідовним та узгоджується з матеріалами кримінального провадження. Воно не викликає сумнівів щодо достовірності, а тому покладається судом в основу обвинувального вироку.

За таких обставин суд доходить висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать, що ОСОБА_4 , діючи умисно та усвідомлюючи, що працівники поліції є службовими особами і перебувають при виконанні службових обов`язків, запропонував їм неправомірну вигоду у сумі 10 000 гривень за невчинення дій, які входили до їх службових повноважень, а саме за нескладання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, та непритягнення його до адміністративної відповідальності. Після відмови працівників поліції від прийняття неправомірної вигоди він повторно висловив таку саму пропозицію.

Таким чином, об`єктивна сторона кримінального правопорушення полягала у пропозиції службовим особам надати неправомірну вигоду за невчинення дій з використанням наданих їм службових повноважень, а суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом.

За таких обставин суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 369 КК України як пропозицію службовій особі надати неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, дій з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями статей 50, 65 КК України, відповідно до яких покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 369 КК України, є нетяжким злочином.

При визначенні виду та розміру покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, проходить військову службу за контрактом на посаді начальника групи рухомих засобів зв`язку військової частини НОМЕР_1 , на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проходження військової служби характеризується позитивно.

Обставиною, що пом`якшує покарання відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке проявилося у повному визнанні вини, засудженні своєї поведінки та висловленні жалю з приводу вчиненого.

Інших обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, матеріали кримінального провадження не містять.

Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Під час судових дебатів прокурор просив призначити обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.

Разом із тим суд не може погодитися із зазначеною позицією.

Відповідно до примітки до ст. 45 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369 КК України, належить до корупційних кримінальних правопорушень.

Частиною першою ст. 69 КК України передбачено можливість призначення більш м`якого покарання, ніж встановлено законом, лише у випадках, визначених цією нормою. Водночас ця ж норма прямо виключає можливість її застосування у разі засудження особи за корупційне кримінальне правопорушення.

Оскільки ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, суд позбавлений законом можливості застосувати положення ст. 69 КК України незалежно від позиції сторони обвинувачення та наявності пом`якшуючих покарання обставин.

Таким чином, призначення покарання нижче найнижчої межі санкції або перехід до іншого, більш м`якого виду покарання законом у цьому випадку виключається.

З урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретних обставин його вчинення, даних про особу обвинуваченого, наявності однієї пом`якшуючої та відсутності обтяжуючих покарання обставин суд доходить висновку, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень є призначення покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 369 КК України.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувався. Враховуючи особу обвинуваченого, його належну процесуальну поведінку та відсутність передбачених законом ризиків, суд не вбачає підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази у справі відсутні.

Розмір процесуальних витрат, пов`язаних із залученням експертів, підтверджується матеріалами кримінального провадження та становить 20 871 гривню 20 копійок. Відповідно до ст. 124 КПК України зазначені процесуальні витрати підлягають стягненню із засудженого на користь держави.

Керуючись статтями 100, 124, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у розмірі 20 871 (двадцять тисяч вісімсот сімдесят одна) гривня 20 копійок.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1