Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №550/402/26 — Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/402/26

Провадження № 2/550/403/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року селище Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Михайлюк О.І.,

при секретарі судового засідання – Шукевич Н.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Клименко О.Ю.,

відповідача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – адвоката Ковжоги О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 ,

до ОСОБА_2 ,

про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі за текстом – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі за текстом – відповідач, ОСОБА_2 ) в якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму відновлювального ремонту автомобіля AUDI Q5, 2017 року випуску д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 105 187,58 грн., моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн., витрати на виготовлення копії страхової справи в розмірі 745,50 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 42 000,00 грн., а всього 197 933,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він є власником автомобіля AUDI Q5, 2017 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 . 03.01.2024 о 16 год 20 хв на автодорозі Київ-Харків-Довжанський (М-03) в межах населеного пункту смт. Чутове, на 381 км, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу AUDI Q5, 2017 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача, та транспортного засобу ВАЗ-2105 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Чутівського районного суду Полтавської області у справі №550/35/24 від 21 лютого 2024 року, яка набрала законної сили, в діях відповідача ОСОБА_2 встановлено порушення вимог п. 16.13 ПДР України та його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність відповідача на дату 03 січня 2024 року була застрахована в АТ «Страхова компанія «Країна» (далі –АТ «СК«Країна») до якої він, як потерпілий від страхового випадку, відразу звернувся із повідомленням про ДТП і за страховою виплатою.18 січня 2024 його автомобіль був оглянутий аварійним комісаром для визначення розміру відшкодування.

Позивач зауважує, що після вчинення ДТП відповідач не повідомив йому своїх анкетних даних та відмовив у наданні контактного номеру телефону. Проте контактні та інші відомості про відповідача були відомими працівникам АТ «СК «Країна», які не роз`яснили йому про доцільність проведення огляду автомобіля за участю водія ОСОБА_2 .

Після розгляду страхової справи СК Країна було прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі страхового ліміту, а саме 146 800,00 грн. Тобто, це максимальна сума, виплата якої передбачена договором страхування страхової компанії з ОСОБА_2 . Зазначену у заяві суму було перераховано на вказані позивачем банківські реквізити.

ПротевиплаченоїСККраїнасумистраховоговідшкодуванняневистачилонаоплатувідновлювального ремонту.

Позивач вказує, що після огляду автомобіля за участі страхового комісара АТ «СК «Країна» на сертифікованій СТО ТОВ «Торговий дім «Автодім Полтава», на якому автомобіль AUDI Q5, 2017 року випуску д.н.з. НОМЕР_2 знаходиться під гарантійним обслуговуванням, у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, враховуючи марку, модель та країну виробника та рік випуску транспортного засобу, строк експлуатації автомобіля на час ДТП, який не перевищив 7 років, у зв`язку з чим, значення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля дорівнював нулю, було складено рахунок TDCK303440/TDCK003167 від 19.01.2024 на виконання робіт, а після проведення відновлювального ремонту складено акт виконаних робіт №TDCK303440/TDCK3H01947 від 19.01.2024 із зазначенням використаних матеріалів і запчастин, а також вартість робіт на суму 251 987,48 грн., яку він оплатив і яка перевищила суму страхової виплати.

Таким чином позивач просить стягнути різницю між оплаченою сумою відновлювального ремонту та сумою, виплаченою страховою компанією, яка складає 105187,48 грн., та сплачена позивачем власним коштом за ремонт автомобіля через пошкодження внаслідок ДТП.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 50000 грн. моральної шкоди, обґрунтовуючи вимоги тим, що через раптове і неочікуване ДТП в його момент у нього виник сильний переляк, який тривав кілька діб, та неконтрольовано виникли тривалі негативні психоемоційні зміни, які також пов`язані із постійним згадуванням ДТП та негативними для нього наслідками, які існують по цей час та обмежують соціальне функціонування і погіршують якість його життя. Також,у зв`язку зі спричиненням механічних пошкоджень належному йому автомобілю, завданих дорожньо-транспортною пригодою автомобіль не можна було експлуатувати. Позивач зазначає, що він був позбавлений можливості тривалий час використовувати автомобіль, у тому числі у трудовій діяльності, яку він здійснював на час ДТП, і яка щільно пов`язана із роз`їзним характером, зокрема щоденних поїздок по об`єктам виробництва, комунікації з робітниками та забезпечення трудового процесу, щотижневі поїздки до обласного центру. Крім того, позивач зазначає, що відмова відповідача у добровільному вирішенні законних претензій змусили позивача звертатись до суду за захистом порушених прав. При цьому, позивач вказує, що він являється інвалідом II групи довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_4 , має проблеми із здоров`ям, а тому більш гостро сприймає і болісно переносить відверто недобросовісну поведінку винуватця ДТП щодо нього.

Крім того, позивач зазначає, що у зв`язку із відмовою відповідача добровільно вирішити спірні питання у позасудовому порядку я вимушений був для підготовки позову і представлення та захисту моїх інтересів у суді укласти договір про надання правової допомоги з адвокатом Клименком Олександром Юрійовичем, якому я сплатив фіксований розмір обумовленого гонорару за надання адвокатських послуг і який складає 42000 грн, що підтверджується копією договору про надання правової допомоги № 03-12/25 від 03 грудня 2025 р., додатком № 1 до договору та квитанцією про оплату, а також поніс витрати у розмірі 745,50 грн на виготовлення копій страхової справи, яка є об`ємною за обсягом і налічує 122 аркуші. Враховуючи зазначене, позивач просить відшкодувати на виготовлення копії страхової справи в розмірі 745,50 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 42 000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх безпідставними та просив відмовити у їх задоволенні. Також відповідач у відзиві просив у разі розгляду питання про розподіл судових витрат в частині витрат на правову допомогу в сумі 42 000,00 грн. визначені Явдошенком М.В., застосувати положення частини 5 ст. 137 ЦПК України та максимально зменшити їх розмір або відмовити у їх стягненні у зв`язку з їх повною необґрунтованістю та відсутністю детального опису робіт. Крім того, відповідач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач посилався на те, що на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ОСЦПВ) у АТ «СК «Країна», а отже, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, і саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхових сум. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування.

Відповідач вказує, що відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, зобов`язана сплатити потерпілому лише різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, якщо такої виплати недостатньо.

Однак, на думку відповідача, у даному спорі сума вимог позивача ОСОБА_1 не перевищує ліміт відповідальності страховика АТ «СК «Країна» за полісом ОСЦПВ.

Також, відповідач зазначає, що позивач повністю погодився з розміром виплат страховика за завдану шкоду автомобіля в наслідок ДТП та добровільно узгодив із страховиком розмір страхового відшкодування. Тобто, на думку відповідача позивач добровільно підтвердив, що така сума є достатньою для відновлення його майнового стану. Оскільки сума виплати склала 146 800 грн, що не перевищує встановлений ліміт страхової відповідальності, обов`язок щодо повного відшкодування шкоди було виконано Страховиком у межах, визначених законом та погоджених самим позивачем.

Щодо стягнення моральної шкоди відповідач зазначає, що така шкода не може стягуватись виключно з винуватця ДТП без з`ясування обов`язку та меж відповідальності страховика. Страховик, відповідно до статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - ЗУ «Про ОСЦПВ»), несе відповідальність за відшкодування моральної шкоди у розмірі 5% від виплати за шкоду майну у разі якщо потерпілий зазнав ушкодження здоров`я. А отже, страховик АТ «СК «Країна» є співвідповідачем для визначення частки кожного з боржників. Відповідач вказує, що позивач не надав доказів про причинно-наслідкового зв`язку між ДТП та погіршенням стану здоров`я ОСОБА_3 . Відсутня медична документація на підтвердження такого висновку.

Відповідач вважає, що розрахунок ТОВ «ТД «Автодім Полтава» від 19.01.2024 року на суму 251 987 грн 48 коп. є неналежним та недопустимим доказом. Зазначене відповідач обґрунтовує тим, що: огляд ТЗ працівником ТОВ «Торговий дім «Автодім Полтава» проводився одноособово, кваліфікація особи, яка оглядала автомобіль - не підтверджена, відповідач ОСОБА_2 не був повідомлений про місце і час проведення цього огляду, що є порушенням принципу змагальності та рівності сторін. На думку відповідача документи від ТОВ «Торговий дім «Автодім Полтава» відображають лише вартість послуг конкретного комерційного підприємства, а не об`єктивну ринкову вартість матеріального збитку, визначену відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів від 24.11.2023 року № 142/5/2092. Позивачем не надано підтвердженого спеціалістом коефіцієнт зносу (амортизація) деталей автомобілю.

Єдиним належним та допустимим доказом для визначення розміру шкоди, на переконання відповідача є висновок судової авто-товарознавчої експертизи складений після огляду ТЗ в присутності зацікавлених сторін. Жодні інші розрахунки, виконані без урахування вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів № 142/5/2092 не можуть слугувати належним доказом розміру збитків. Тягар доказування того, що сума реальних збитків (з урахуванням зносу) перевищує отримане відшкодування, покладається саме на позивача, і цей обов`язок ним не виконаний. Позивач не надав належних та допустимих доказів (експертного висновку чи хоча б висновку спеціаліста), що підтверджують розмір реальних збитків, які перевищують виплачену страховою суму без урахування вартості зносу.

Крім того, відповідач стверджує, що сторона позивача приховала докази від відповідача чим порушила принцип змагальності сторін та обмежила права відповідача на захист, а саме представнику позивача було надано 121 аркуш матеріалів страхової справи, а на адресу відповідача надійшов поштовий конверт (без опису вкладення) від позивача ОСОБА_1 , у якому містилися документи лише на 45 аркушах, без урахування позову.

Щодо судових витрат відповідач зазначає, що заявлений розмір витрат позивача на правничу допомогу є неспіввмірним, суперечить засадам розумності, у зв`язку з чим просить застосувати положення частини 5 ст. 137 ЦПК України та максимально зменшити їх розмір або відмовити у їх стягненні у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відповідач вказує, що у Договорі № 03-12/25 від 03.12.2025 розмір гонорару передбачений, як оплату за 3 інстанції, а квитанція на 42 000 грн. видана лише за першу інстанцію. З урахуванням такого значно завищеного розміру гонорару, на думку відповідача, вбачаються суперечності між предметом оплати та обсягом зобов`язань, а саме: у квитанції зазначено, що 42 000 грн. сплачено за «консультування, досудову підготовку та участь у суді І інстанції». Водночас сам Договір передбачає представництво у трьох інстанціях (І, II та касаційній). Відповідач зазначає, що гонорар адвоката у розмірі 42000 грн. за одну лише першу інстанцію у справі з розміром чисто матеріальних збитків в сумі 105 187,58 грн. (майже 40% від суми основного боргу) є явно неспівмірним із ціною позову та складністю справи.

Позивач надав відповідь на відзив в якому підтримав позовні вимоги та просив відхилити доводи відповідача.

В обґрунтування своїх заперечень на відзив позивач посилався на те, що позивач не звертався із письмовою заявою від 05.03.2024 до Страховика, в якій письмово погодився із розрахованим розміром страхового відшкодування у сумі 150 000,00 грн., а з`явившись на запрошення Страховика підписав наданий йому формуляр із складеним Страховиком текстом. Позивач вказує, що при будь-якому розмірі завданої ДТП шкоди Страховик не міг сплатити потерпілому (позивачу) більшу суму, ніж визначено договором страхування. У заяві також ніде не зазначено, що даної суми вистачає для відшкодування завданої ДТП шкоди, тобто, що страхова виплата повністю покриває розмір матеріальних збитків. Крім того, у виготовленому формулярі заяви Страховиком завчасно вказано, що позивач не наполіг на проведенні експертизи пошкодженого автомобіля та зазначено, що після виплати страхового відшкодування позивач будь-яких претензій до Страховика мати не буде. Вказана обставина для позивача була очевидною, оскільки страхова виплата складала розмір страхового ліміту і подальші вимоги до Страховика були б безпідставними та не передбачені нормами чинного законодавства.

Крім того, позивач зазначає, що у відзиві на позов відповідач посилався на положення статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, яка діяла на час ДТП, яка регулює відшкодування моральної шкоди потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкоджень здоров`я під час ДТП, однак у ДТП за участі позивача тат відповідача у даній справі шкоди здоров`ю під час ДТП нікому не завдано, і позовна вимога про стягнення моральної шкоди пов`язаної з ушкодженням здоров`я позивачем не заявлялася. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди згідно п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України є загальним способом захисту порушених цивільних прав.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позов про порушення огляду автомобіля та неналежність та недопустимість доказу – розрахунку ТОВ «ТД «Автодім Полтава» від 19.01.2024, позивач зазначає, що позивачем до позовної заяви, серед іншого, долучено відповідь Страхової Компанії за вихідним № 302/26 від 20 січня 2026 року на адвокатський запит в якому Страхова Компанія повідомила, що 18.01.2024 року представником АТ «СК «Країна» - ОСОБА_4 (страховий комісар. Прим.), в присутності потерпілої особи ОСОБА_1 , в умовах СТО «Автодім Полтава», із застосуванням фото-фіксації було оглянуто пошкоджений транспортний засіб «AUDQ5», державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується Актом огляду транспортного засобу від 18.01.2024 року.

Таким чином огляд автомобіля позивача оглядався не представником СТО, а представником Страхової Компанії, яка напряму зацікавлена у об`єктивності та достовірності обсягу і характеру пошкоджень та розрахунків страхової виплати.

При цьому Страхова Компанія підтвердила, що під час проведення огляду транспортний засіб «AUDI Q5», державний номерний знак НОМЕР_1 піддався частковому розбиранню. Тобто, під час огляду автомобіля представником Страхової Компанії пошкодження автомобіля були виявлені не всі.

Стосовно повідомлення винуватця ДТП про час і місце огляду автомобіля позивача ОСОБА_2 . Страховою Компанією не повідомлявся, хоча страховий договір було укладено Страховою Компанією саме із винуватцем ДТП. І розглядається страхова справа саме стосовно виплат Страховою Компанією через правопорушення її клієнтом, а не потерпілим у ДТП. Для проведення огляду автомобіля позивач кілька разів узгоджував дату із страховим комісаром ОСОБА_4 , який кілька разів відкладав дату, посилаючись на зайнятість. Зобов`язати представника Страховика прибути в певні дату і час позивач повноважень зрозуміло, не мав.

Щодо тверджень відповідача у відзиві про відсутність затвердженого спеціалістом коефіцієнтом зносу деталей позивач зазначає, що ця обставина викладена у позовній заяві і доводи відповідача не спростовують зазначеного у позовній заяві. При цьому, отримавши від позивача копію матеріалів страхової справи відповідач не висловив своєї незгоди стосовно характеру і кількості механічних пошкоджень, обсягу описаних робіт, вартості деталей і робіт. Відповідач лише не погоджується із розрахунками, але не спростував їх, не надавши альтернативного розрахунку.

На думку позивача доводи та заперечення сторони відповідача є такими, що не спростовують обставин позову, характеру спірних відносин, а направлені виключно на уникнення відшкодування завданої Позивачу шкоди.

Щодо розміру судових витрат позивач вказує, що відповідач у відзиві наголошує на суперечливості сплаченого розміру гонорару і його не відповідності кількості судових інстанцій. При цьому у своїх же доводах відповідач зазначає, що згідно додатку до договору оплата проведена за участь у справі першої інстанції, а не оплата за майбутні послуги. Щодо участі Адвоката у трьох судових інстанціях - це умови договору, його предмет.

Відповідач надав заперечення на відповідь на відзив в яких підтримав позицію, викладену у відзиві на позов з тих же підстав. Відповідач наголошує, що рахунок від ТОВ «ТД «Автодім Полтава» не є доказом збитків, це комерційна пропозиція, а не документ, що підтверджує реальну вартість шкоди, оскільки не враховує «зносу». Неможливо визначити суму шкоди, не знаючи ринкової вартості авто до ДТП та ступеня його зношеності.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив. Крім того, представник позивача наголосив, що його довіритель – позивач по справі погодився на страхову виплату, запропоновану АТ «СК «Країна», з розміром страхового ліміту у 150000 грн., оскільки не бачив самого страхового поліса та не знав, що страховий ліміт складає 160000 грн. Представник позивача вказав, що позивач підписав підготовлену страховою компанією згоду, оскільки йому було роз`яснено, що різницю розміру шкоди він зможе стягнути з відповідача по справі. Також, позивач та його представник зазначили, що не вважають за необхідне подавати клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, оскільки автомобіль станом на дату ДТП був майже новим, із пробігом 19000 км та віком до 7 років - 2017 року випуску. Враховуючи зазначені обставини, на думку представника позивача, коефіцієнт зносу не застосовується, оскільки дорівнює нулю. Крім того, представник позивача у судовому засіданні наполягав, що належним відповідачем у даній справі є саме ОСОБА_2 , а тому немає необхідності залучати іншого співвідповідача.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позов та у запереченнях на відповідь на відзив. Представник відповідача також вказав, що його довіритель не є належним відповідачем у справі, оскільки, на думку представника відповідача, належним відповідачем має бути страхова компанія. Також представник відповідача зазначив, що не погоджується із розрахунком розміру шкоди, оскільки при розрахунку не врахований коефіцієнт зносу, однак не вважають за необхідне заявляти клопотання про проведення у даній справі судової автотоварознавчої експертизи, так як, на переконання представника відповідача, обов`язок доказування розміру шкоди покладено на позивача.

Суд, заслухавши сторін та їх представників, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Постановою Чутівського районного суду Полтавської області від 21.02.2024 по справі №550/35/24 було встановлено, що 03.01.2024 о 16 год 20 хв водій ОСОБА_2 на а/д Київ – Харків - Довжанський, М-03, 381 км, керуючи т/з ВАЗ-2105 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_3 , перед поворотом ліворуч не надав дорогу т/з АUDI Q5, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , що рухався по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо, внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 16.13 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Зазначеною постановою Чутівського районного суду Полтавської області від 21.02.2024, яка набрала законної сили, визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с. 19).

Згідно Полісу №АР/6997119 від 26.12.2023 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів станом на 03.01.2024 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , власника транспортного засобу ВАЗ-2105 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_3 була застрахована в АТ «Страхова компанія «Країна» (далі – АТ «СК «Країна») (а.с. 27).

Згідно Поліса №АР/6997119від 26.12.2023 страхова сума на одного потерпілого за шкоду, завдану життю/здоров`ю потерпілого становить 320000грн, за шкоду, заподіяну майну – 160000 грн, розмір франшизи – 3200грн.

З повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду №186/24 від 05.01.2024 вбачається, що ОСОБА_2 повідомив страховика – АТ «СК «Країна» про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулась 03.01.2024 на а/д Київ – Харків - Довжанський, М-03, 381 км, за участю водія /з ВАЗ-2105 ЗНГ, д.н.з. НОМЕР_3 Трофименко С.І. та водія т/з АUDI Q5, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с. 34).

18.01.2024 року представником АТ «СК «Країна» - Коваленком Олексієм Вікторовичем, в присутності потерпілої особи ОСОБА_1 , в умовах СТО «Автодім Полтава», із застосуванням фотофіксації було оглянуто пошкоджений транспортний засіб АUDI Q5, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується Актом огляду транспортного засобу від 18.01.2024 року, який містить назву деталей, опис пошкоджень а також фото фіксацію пошкоджень (а.с. 36-137).

З листа відповіді АТ «СК «Країна» №302/26 від 20.01.2026 на адвокатський запитвбачається, що час і місце огляду пошкодженого транспортного засобу «АUDI Q5», державний номерний знак НОМЕР_1 , було визначено потерпілою особою — ОСОБА_1 , та інший водій ОСОБА_2 про час та місце такого огляду не повідомлявся.

Під час проведення огляду транспортний засіб «АUDI Q5», державний номерний знак НОМЕР_1 , піддавався частковому розбиранню з метою виявлення прихованих пошкоджень, що підтверджується фотознімками до акту огляду від 18.01.2024 року (а.с.24).

Згідно рахунку-фактури ТОВ «ТД «Автодім Полтава» від 19.01.2024 №ТDСК303440/ТDСК003167 по кузовним роботам вартість відновлювальних робіт автомобіля АUDI Q5, д.н.з. НОМЕР_1 , дата продажу якого 10.12.2017р, пробіг – 19827 км, становить 251987,48 грн.

З акту виконаних робіт №ТDСК30344/ТDСК3Н01947 від 19.02.2024, ТОВ «ТД «Автодім Полтава» проведено відновлювальні роботи автомобіля АUDI Q5, д.н.з. НОМЕР_1 , дата продажу якого 10.12.2017р, пробіг – 19827 км, на загальну суму 251987,48 грн. (а.с. 151-152)

05.03.2024 ОСОБА_1 подав до АТ «СК «Країна» заяву на виплату страхового відшкодування, а також заяву №2919/24 від 05.03.2024 щодо погодження розміру страхового відшкодування в сумі 150000 грн. (а.с. 145, 146)

Згідно страхового акта №08/731112/3.2.29 від 08.04.2024, за фактом заявленого страхового випадку, який відбувся 03.01.2024 року, за участю забезпеченого транспортного засобу, АТ «СК «Країна» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 146 800,00 грн. (без врахування франшизи), на підставі поданої потерпілою особою заяви-погодження за №2919/24 від 05.03.2024 року (а.с. 147).

08.04.2024 проведено виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 згідно страхового акту №08/731112/3.2.29 від 08.04.2024 у розмірі 146800,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №13491 від 08.04.2024 (а.с. 148).

За положеннями статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, чинній на дату ДТП.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, чинній на дату ДТП, регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У названому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (підпункти 1.4, 1.7 статті 1 цього Закону).

У абзаці першому підпункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, чинній на дату ДТП, передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Вказані роз`яснення знайшли своє закріплення і у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 та Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 757/54513/16.

02 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 369/15321/20 досліджував питання щодо особливостей та судової практики Верховного Суду при визначенні вартості матеріального збитку транспортного засобу при ДТП.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, чинній на дату ДТП).

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, чинній на дату ДТП).

Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затв. Наказом Мінюсту України та Фонду держмайна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, з подальшими змінами та доповненнями) визначає, що вартість матеріального збитку визначається як суму вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (п.8.3 Методики, у якому також наводиться відповідна формула).

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту(пункт 12.1. статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, чинній на дату ДТП).

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (пункт 36.6 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, чинній на дату ДТП).

Висновок про те, що у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити суму страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, якщо сторони її передбачили у відповідному договорі, а також про те, що суму франшизи потерпілому має компенсувати страхувальник або інша особа, відповідальна за завдані збитки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу й на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У відповідності до приписів статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (тобто реальні збитки).

При цьому приписи статті 1192 ЦК України передбачають, що розмір збитків до відновлення пошкодженої речі, тобто, приведення її у той стан, який існував до пошкодження (у даному випадку до ДТП). Тобто, таке відновлення не є поліпшенням стану пошкодженої речі у порівнянні із тим, який існував до ДТП. Між тим, якщо автомобіль мав певний знос, у тому числі й його пошкоджені деталі, що підлягають заміні, то заміна їх саме на нові буде поліпшенням стану вказаного автомобіля, тобто, по суті, необґрунтованим збагаченням його власника за рахунок відповідача.

Тобто, відповідно до статей 22, 1192 ЦК України, власник пошкодженого майна має право на відшкодування саме матеріального збитку, вартість якого визначається з урахуванням зносу складників транспортного засобу.

У методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ, а власник пошкодженого майна має право на відшкодування саме матеріального збитку. Вартість такого збитку визначається саме із урахуванням зносу складників транспортного засобу, оскільки заміна таких складників зношеного транспортного засобу на нові буде не поновленням стану до того, який існував до порушення прав власника транспортного засобу, а поліпшення у порівнянні зі станом до, у даному випадку, ДТП.

Разом з тим, відповідно до пункту 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює 0 для нових складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема:

- 5 років-для легкових КТЗ виробництва країн СНД,

- та 7 років-для інших легкових КТЗ.

У пункті 7.39 Методики визначено, що винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Таким чином, ураховуючи виплачену страховиком потерпілому суму страхового відшкодування (з урахуванням франшизи та коефіцієнту фізичного зносу), із заподіювача шкоди підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (матеріальним збитком) і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Якщо для відновлення пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Разом з тим, власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 331/6395/18, від 19 липня 2021 року у справі №206/3219/15-ц, від 24 червня 2019 року у справі №562/2018/16-ц, від 17 жовтня 2019 року №439/1356/16-ц, від 19 липня 2021 року у справі №206/3219/15-ц, від 21 жовтня 2019 року у справі №331/2414/16-ц, від 24 жовтня 2019 року у справі №758/2874/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі №212/2534/16-ц.

У постанові від 27.05.2026 по справі 490/3823/24 Верховний Суд виснував, що відшкодування майнової шкоди в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахуванням фізичного зносу його складових (деталей) є можливим виключно за умови належного документального підтвердження факту реального проведення такого ремонту, під час якого, зокрема були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів.

Як було встановлено судом, постановою Чутівського районного суду Полтавської області від 21.02.2024, яка набрала законної сили, визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме – ДТП, що сталося 03.01.2024, внаслідок якого автомобіль позивача АUDI Q5, д.н.з. НОМЕР_1 зазнав ушкоджень.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 є особою яка завдала шкоду.

Також, судом встановлено, що 4 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у АТ «СК «Країна», що підтверджується Полісом №АР/6997119 від 26.12.2023, згідно якого страховий ліміт за шкоду, заподіяну майну становить 160000 грн, розмір франшизи – 3200грн.

Разом з цим, як було встановлено судом, позивачу, як власнику пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу АТ «СК «Країна» було здійснено виплату страхового відшкодування в межах страхового ліміту за шкоду, заподіяну майну на 10000 меншому, ніж визначено у Полісі №АР/6997119 від 26.12.2023, а саме – в межах 150000,00 грн. При цьому, позивачем було погоджено розмір страхового відшкодування в сумі 150000грн., у зв`язку з чим АТ «СК «Країна» провела виплату позивачеві страхового відшкодування на суму 146800 грн. (без франшизи).

Як зазначалося судом, у разі наявності договору про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, саме страховик зобов`язаний виплатити суму страхового відшкодування, за вирахуванням франшизи, а не заподіював шкоди. При цьому, у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем має бути страховик.

Суд наголошує, що відповідачем у даній справі є заподіював шкоди ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Позивач не скористався наданим йому правом та не заявляв клопотань про залучення до участі у справі співвідповідачем АТ «СК «Країна».

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 10000 грн. шкоди задоволенню не підлягають, оскільки пред`явленні до неналежного відповідача.

Разом з цим, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 визначеної Полісом №АР/6997119 від 26.12.2023 франшизи у сумі 3200 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, що згідно рахунку-фактури ТОВ «ТД «Автодім Полтава» від 19.01.2024 №ТDСК303440/ТDСК003167 по кузовним роботам та Акту виконаних робіт №ТDСК30344/ТDСК3Н01947 від 19.02.2024, ТОВ «ТД «Автодім Полтава» проведено відновлювальний ремонт автомобіля позивача - АUDI Q5, д.н.з. НОМЕР_1 , дата продажу якого 10.12.2017р, пробіг – 19827 км, на загальну суму 251987,48 грн., які оплачені позивачем.

Щодо незгоди відповідача та його представника з розміром заявленої позивачем до стягнення шкоди (матеріальним збитком), який визначений позивачем у розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля у сумі 251987,48 грн. оскільки при розрахунку розміру шкоди не врахований коефіцієнт зносу, суд зазначає, що як було вказано вище, відповідно до пункту 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює 0 для нових складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує, зокрема: 5 років-для легкових КТЗ виробництва країн СНД, та 7 років-для інших легкових КТЗ.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на дату ДТП та проведення відновлювального ремонту транспортного засобу позивача АUDI Q5, д.н.з. НОМЕР_1 , строк експлуатації даного транспортного транспорту, який вироблено не в країнах СНД, не перевищував 7 років.

Також, з матеріалів справи вбачається, що автомобіль АUDI Q5, д.н.з. НОМЕР_1 , станом на дату ДТП та проведення відновлювального ремонту мав пробіг 19000 км, що свідчить про те, що даний транспортний засіб не експлуатувався в інтенсивному режимі.

В матеріалах справи також відсутні докази існування інших обставин, визначених пункті 7.39 Методики, як виняток стосовно використання вимог п. 7.38 Методики, а саме: що складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; що транспортний засіб експлуатувалося в умовах: автомобіль легковий, експлуатувався в режимі таксі, що передбачає надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку; автомобілі легкові та автобуси спеціалізованого призначення; КТЗ застосовувався поза дорогами загального користування.

Суд зазначає, що відповідач, заперечуючи проти розміру визначених позивачем майнових збитків не дотримався приписів ст. 81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надав суду доказів на підтвердження своїх заперечень проти розрахунку розміру майнової шкоди та не скористався наданим йому ст.ст. 43ЦПК України правом заявити клопотання про призначення судом у даній справі авто товарознавчої експертизи.

З огляду на викладене, суд вважає неспроможними твердження відповідача про те, що позивачем неправильно прийнято під час розрахунку розміру матеріальних збитків коефіцієнт фізичного зносу таким, що дорівнює 0.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно визначив розмір шкоди (матеріальний збиток) у розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля у сумі 251987,48 грн., оскільки матеріали справи містять належне документальне підтвердження факту реального проведення такого ремонту, під час якого, зокрема були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини та деталі.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується, що цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачило для повного відшкодування завданої майнової шкоди, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду – ОСОБА_2 у загальному порядку.

З огляду на те, що судом встановлено, що позивачу була виплачена страхова виплата в розмірі погодженого позивачем страхового ліміту, за вирахуванням франшизи, в сумі 146800,00 грн., а також те, що вимоги про стягнення 10000,00 грн. різниці страхових лімітів погодженого позивачем та встановленого у полісі ОСЦВВНТЗ пред`явлені до неналежного відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди.

Суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у сумі 95187,48 грн., та суми франшизи, яка складає 3200,00 грн., всього у сумі 98387 грн 48 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 50000,00 грн. суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц).

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути моральну шкоду, яка не охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого (згідно з статтею 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, чинній на дату ДТП) та не належить до шкоди, заподіяної майну (згідно з статтею 28 названого Закону).

Тому відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, яка полягає в його моральних стражданнях та інших немайнових втратах через спричинене з вини страхувальника ДТП, має бути співмірно компенсована останнім. (див. пункт 175 Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 по справі № 147/66/17).

Враховуючи встановлені обставини справи, з огляду на те, що позивач є людиною старечого віку (відповідно до вікової класифікації Всесітньої організації охорони здоров`я), являється інвалідом II групи довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_4 , враховуючи те, що після ДТП позивач почав нервувати, не міг спокійно спати вночі; позивачу та його сім`ї довелося користуватися послугами таксі, що викликало суттєві незручності у пересуванні від часу, а також те, що після ДТП (03.01.2024) пройшло майже два з половиною роки, автомобіль був відремонтований два місяці за рахунок позивача; вартість ремонту автомобіля, що є досить значним видатком для позивача, який був спричинений протиправними діями відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10000,00грн. моральної шкоди, що на переконання суду є співмірною та достатньою.

Щодо вимог про відшкодування процесуальних витрат та витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

За приписами ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 2, 8 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що позивачем понесені витрати передбачені п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, а саме – понесені витрати на виготовлення копій страхової справи, яка є об`ємною і налічує 122 аркуші, яка є необхідною для розгляду справи та її наявність в матеріалах справи має істотне значення для справи. Згідно квитанції АТ «Полтава-банк» від 26.01.2026 позивачем сплачено сплачено 745,50 грн. за виготовлення копії страхової справи (а.с.149)

Таким чином, суд дійшов висновку про відшкодування витрат позивача, пов`язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи – виготовлення копії матеріалів страхової справи, та стягнення таких витрат в сумі 745,50 грн з відповідача на користь позивача.

Згідно з вимогами ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 5,6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно матеріалів справи, 03.12.2025 між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Клименко О.Ю. (адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги №03-12/25 (а.с. 155)

Згідно п. 1.2 Договору про надання правничої допомоги від 03.12.2025, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання на представництво його інтересів з питань підготовки, подачі позову, представництво інтересів у судах І, ІІ та касаційної інстанціях у справі про відшкодування шкоди, завданої ДТП.

Згідно квитанції №03-12/25 від 03.12.2025 адвокат Клименко О.Ю. прийняв від ОСОБА_1 42000,00 грн. фіксованого гонорару (а.с. 156)

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, згідно яких гонорар адвоката може встановлюватися у двох формах: фіксованого розміру та погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Такий же висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 26 січня 2026 року у справі № 367/4064/21.

Під час судового розгляду даної справи відповідач та його представник, посилаючись на не співмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 42000,00 грн, просили їх зменшити. В обґрунтування заяви про зменшення витрат на професійну правничу допомогу посилались на їх не співмірність зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом.

Надаючи оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд враховує, що дана справа надійшла до суду 03.04.2026 та була призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою суду від 16.06.2026 суд перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін і призначив судове засідання на 30.06.2026, за результатами якого ухвалено рішення. Тобто, справа перебувала в суді два з половиною місяця та містить 1 том. Судових засідань в яких брав участь адвокат Клименко О.Ю. було одне. З матеріалів справи вбачається, що адвокат Клименко О.Ю. підготував та подав до суду позовну заяву та відповідь на відзив, тобто дві заяви по суті справи. Також, суд враховує, що ціна позову була визначена в сумі – 155187,58 грн. (стягнення майнової та моральної шкоди), а витрати на професійну правничу допомогу в сумі 42000,00 грн. складають майже 30% ціни позову.

З огляду на викладене, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, з урахуванням наявності у сторони відповідача щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, та стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу. Розмір понесених витрат на правову допомогу саме на таку суму, на переконання суду, відповідає принципу співмірності із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 13, 78, 83, 141, 259, 263, 265, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , паспорт № НОМЕР_6 , виданий органом 5341, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданий Чутівським РС УДМС України в Полтавській області 25.10.2012, суму відновлювального ремонту автомобіля AUDI Q5, 2017 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , в розмірі 98387 (дев`яносто вісім тисяч триста вісімдесят сім) грн 48 коп. та 10000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , паспорт № НОМЕР_6 , виданий органом 5341, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданий Чутівським РС УДМС України в Полтавській області 25.10.2012, витрати на виготовлення копії страхової справи в розмірі 745,50 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_8 , виданий Чутівським РС УДМС України в Полтавській області 25.10.2012зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , паспорт № НОМЕР_6 , виданий органом 5341, зареєстрований: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 06.06.2026.

Суддя О. І. Михайлюк