Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №527/3399/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/3399/25 Номер провадження 22-ц/814/1450/26Головуючий у 1-й інстанції Олефір А.О Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,

за участю секретаря: Дороженка Р.Г.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Шевцової Людмили Володимирівни на ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2025 року по справі за заявою адвоката Шевцової Людмили Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Піщанської сільської ради про встановлення факту, що має юридичне значення ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2025 року адвоката Шевцової Л.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення юридичного факту, в якій просила встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_1 , неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування заяви зазначала, що з 01.04.2022 ОСОБА_1 проживав однією сім`єю з ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_6 ) без реєстрації шлюбу, з якою 05.07.2023 уклав шлюб. У шлюбі у них народився спільний син – ОСОБА_7 .

Окрім того ОСОБА_2 має двох дітей, народжених у першому шлюбі, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками яких є ОСОБА_3 , який не приймає участі у їх вихованні та утриманні, має заборгованість за аліментами у сумі 312725,92 грн. та відбуває покарання в ДУ «Полтавська виправна колонія (№64)».

Утриманням дітей повністю здійснюється вітчимом, ОСОБА_1 який проживає з ними разом.

Встановлення факту утримання трьох дітей віком до 18 років має для заявника юридичне значення, оскільки породжує для нього право на звільнення з військової служби під час дії правового режиму воєнного стану відповідно до ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області ід 21 листопада 2025 року по справі за заявою адвоката Шевцової Людмили Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено у відкритті провадження.

Постановляючи ухвалу, суд дійшов висновку про наявність спору про право, а саме участі батька в утриманні дітей або ухиленні від утримання, який підлягає розгляду з обов`язковою участю органу опіки та піклування, в зв`язку з чим відмовив у відкритті провадження.

Не погодившись з ухвалою суду, адвокат Шевцова Л.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення судом норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вказує, що саме ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 та проживаючи однією сім`єю з дітьми, в тому числі з іншого шлюбу, має право на участь у вихованні дітей, при цьому утримуючи їх матеріально.

Батьком дітей відбуває покарання та має заборгованість за аліментами у сумі 312725,92 грн., а отже виховання та утримання дітей здійснюється їх вітчимом – заявником.

Висновки суду першої інстанції про наявність спору про право спростовуються наявністю заборгованості зі сплати аліментів, по суті є вирішенням наявного спору про те, хто саме утримує дитину, що вказує на наявність такої ознаки окремого провадження як безспірність.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається, що 05 липня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, від якого мають сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також ОСОБА_2 має двох дітей від попереднього шлюбу з ОСОБА_10 – доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками яких є ОСОБА_3 , який відбуває покарання в місцях позбавлення волі згідно до вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22.06.2021, яким він засуджений за скоєння злочину за ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі.

Також доводиться приєднаними до заяви довідками, що станом на 01.09.2025 ОСОБА_10 має заборгованість по сплаті аліментів в сумі 312725,92 грн.

Обґрунтовуючи підстави встановлення факту перебування дітей дружини від першого шлюбу на його утриманні, заявник вказував, що встановлення вказаного факту має для нього правове значення та пов`язане з можливістю реалізувати своє право на звільнення з військової служби під час правового режиму воєнного стану.

Відмовляючи у відкритті окремого провадження, місцевий суд вказав про наявність спору про право, яке пов`язане з участю батька в утриманні або ухиленні від утримання своїх неповнолітніх дітей, тобто з виконанням ним своїх батьківських обов`язків, а відтак такий спір підлягає розгляду в порядку позовного провадження. Факт утримання заявником дітей за наявності біологічного батька не може бути встановлений в порядку безспірного встановлення юридичного факту.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (статті 164, 180 СК України).

У постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини.

З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, то питання, заявлене у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі №139/122/14-ц вказано, що: «під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право».

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. ст. 315 ЦПК України).

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Звертаючись до суду з заявою, ОСОБА_1 просить встановити факт перебування на його утриманні дітей дружини від першого шлюбу, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для батька дітей – ОСОБА_3 , який не позбавлений батьківських прав стосовно дітей, що нерозривно пов`язано з виконанням ним батьківських обов`язків.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду та не містять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов`язує скасування чи зміну судового рішення.

Посилання апелянта на відбування покарання батьком дитини та наявність заборгованості по сплаті аліментів у великому розміру, що вже само по собі є свідченням безспірного факту утримання дітей заявником, не спростовує висновків суду про необхідність розгляду зав`ялених вимог в порядку позовного провадження, як про те неодноразово висловлював свою позицію Верховний суд при розгляді справ з подібними правовідносинами.

В даному випадку, діючим сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо утримання дитини, а тому факт утримання дітей вітчимом може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі щодо виконання обов`язків біологічним батьком у вихованні дітей.

За вказаних обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим ухвала суду підлягає залишенню без змін як постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Шевцової Людмили Володимирівни залишити без задоволення.

Ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 21 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду Верховного Суду.

Повний текст постанови суду виготовлено 06 липня 2026 року.

Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин