Постанова від 02 липня 2026 р. у справі №761/21768/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/21768/26

Провадження № 3/761/4574/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Притула Наталія Григорівна, розглянувши матеріали, які надійшли від уповноваженого члена Ради адвокатів Одеської області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, громадянки:

ОСОБА_1 , громадянки України, яка працює на посаді в. о. директора ТОВ «Євродерм», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, буд.6/31, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2026 року до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що 12.04.2026 року з метою надання правничої допомоги, адвокат Напрієнко М.В. звернулась з адвокатським запитом до ТОВ «Євродерм». Листом від 23.04.2026 року ТОВ «Євродерм», який підписаний ОСОБА_1 надано відповідь в якій адвокату відмовлено в наданні інформації на адвокатський запит. Однак така відмова є неправомірною, чим ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.

09.06.2026 року до суду надійшли заперечення адвоката Бітківського В.М. в інтересах ОСОБА_1 в яких він просить провадження у справі № 761/21768/26 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.212-3 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Як зазначено в запереченнях, Товариство правомірно відмовило Адвокату у наданні відповіді на Адвокатський запит.

Як зазначається, Адвокатський запит стосувався не Клієнта адвоката, а зокрема малолітніх осіб, проте до Адвокатського запиту не долучено документів на представництво таких малолітніх осіб, згідно з вимогами чинного законодавства України. У зв`язку з вищезазначеним, вимоги, викладені у Адвокатському запиті про надання інформації не можуть бути задоволені, оскільки запитувані відомості є лікарською таємницею, стосуються стану здоров`я пацієнта, є інформацією з обмеженим доступом, що охороняється законом.

Адвокат вказав, що відповідальність за ч.5 ст.212-3 КУпАП можлива виключно у випадку, коли запитувана інформація підлягає наданню на адвокатський запит, тобто у разі відповідності адвокатського запиту та доданих до нього матеріалів встановленим вимогам законодавства. У протилежному випадку відповідальність винної особи виключається. Із зазначених обставин слід прийти до висновку, що обставини, викладені в матеріалах справи щодо ОСОБА_1 , яка притягується до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення спростовуються поданими запереченнями, та у діях останньої відсутні ознаки адміністративного правопорушення, оскільки правомірно відмовлено у наданні інформації та документів у відповідь на Адвокатський запит. Сукупністю досліджених доказів в справі про адміністративне правопорушення не доведено винуватість ОСОБА_1 за ч.5 ст.212-3 КУпАП поза розумним сумнівом. Враховуючи вимоги ч.2 ст.62 Конституції України про те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь особи, ОСОБА_1 вважає необхідним провадження у справі про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.212-3 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу даного адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та адвокат Бітківський В.М. просили закрити провадження у справі з підстав, викладених у запереченнях на протокол про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_2 подала до суду пояснення в яких наполягає на притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності так як в її діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.212-3 КУпАП.

Частина 5 ст. 212-3 КУпАП передбачає відповідальність за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері інформації. Предмет правопорушення - інформація.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у неправомірній відмові в наданні інформації, несвоєчасному або неповному наданні інформації, наданні інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2026 року адвокат Напрієнко М.В. направила адвокатський запит до ТОВ «Євродерм», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нагірна, буд.6/31 в якій адвокат, посилаючись на надання правничої допомоги ОСОБА_3 просила надати інформацію:

- чи надавалися 14.03.2026 року будь-які медичні або косметологічні послуги дітям;

- у разі якщо послуги надавалися дітям, вказати тип послуги, ПІБ лікаря, який проводив огляд/процедуру, та надати копію акту виконаних робіт;

- якщо 14.03.2026 медичні/косметологічні послуги надавалися матері дітей, просила підтвердити факт оплати цих послуг за рахунок транзакції;

- повідомити хто саме здійснював оплату (ПІБ особи) та чи зафіксовано в системі номер банківської картки платника;

- надати інформацію про ПІБ особи, яка супроводжувала дітей, якщо вони фактично перебували у закладі в день оплати.

Додатком до запиту, зокрема зазначено: копія ордеру про надання правничої допомоги ОСОБА_3 , письмова згода батька на отримання та обробку персональних даних дітей та інформації, що становить лікарську інформацію.

Листом від 23.04.2026 року за №0423/26 підписаним в.о. директора ТОВ «Євродерм» ОСОБА_1 повідомлено адвоката Напрієнко М.В. про неможливість задоволення вимог зазначених у запиті, оскільки запитувані відомості є лікарською таємницею, стосуються стану здоров`я пацієнта та є інформацією з обмеженим доступом що охороняється законом. У відповіді, як вбачається, ОСОБА_1 послалась на положення абзацу 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», частини 1, 2 ст.21, ч.2 ст.11 Закону України «Про інформацію», ч.2 ст.32 Конституції України, ст.302, 286, 285 ЦК України, ч.1 ст.39-1, ч.1 ст.40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ч.6 ст.6, ч.1, 2 ст.7 Закону України «По захист персональних даних». Крім того, у відповіді акцентовано увагу на тому, що адвокатський запит не стосується Клієнта адвоката, а малолітніх дітей та до запиту не долучено документів на представництво таких дітей, згідно з вимогами чинного законодавства.

Частина документів що надані до протоколу про адміністративне правопорушення в нечитабельному стані (повністю чорні - а.с.16-22, 28-30), що унеможливлює їх оцінку як доказів при вирішенні питання наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.212-3 КУпАП.

Конституція України у частині 2 статті 32 визначає, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Стаття 286 ЦК України передбачає право на таємницю про стан здоров`я.

Так, згідно з ч.1 зазначеної статті, фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Частина 2 статті 285 ЦК України передбачає, що батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на інформацію про стан здоров`я дитини або підопічного.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 11 Закону України «Про інформацію», не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Частина 1 статті 21 Закону України «Про інформацію» визначає, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Так, згідно з ч.2 зазначеної статті, конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

Стаття 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачає що пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Крім того, згідно із ст.40 зазначеного Закону, медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Таким чином, аналізуючи положення діючого законодавства можна дійти висновку, що інформація про стан здоров`я особи, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні належить до інформації з обмеженим доступом.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП).

Згідно з положеннями статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, врахувавши заперечення захисника Бітківського В.М., враховуючи положення ч.3 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» згідно з якою відмова в наданні інформації з обмеженим доступом не тягне за собою відповідальність, встановлену законом, тому суд не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП та провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 173-2, 245, 247, 279, 280 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: Н.Г. Притула