Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №504/2013/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/2013/26

Номер провадження 2-о/504/234/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

судді Литвинюк А.В.,

за участі секретаря судового засідання Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Доброслав справу за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи ОСОБА_2 про продовження обмежувального припису,

встановив:

До Доброславського районного суду Одеської області 07.05.2026 року надійшла заява через систему «Електронний суд» від представника заявника ОСОБА_3 , за участі заінтересованої особи ОСОБА_2 про продовження обмежувального припису стосовно кривдника ОСОБА_2 на строк 6 місяців, яким:

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати у місці проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатись до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на відстань менше ніж 500 метрів;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь-який контакт із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 особистим телефоном, через електронні засоби зв`язку, соціальні мережі;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розшукувати та переслідувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Подана заява мотивована тим, що 10.02.2026 рішенням Доброславського районного суду Одеської області за результатами розгляду справи №504/493/26 видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 . Незважаючи на заходи тимчасового обмеження прав та покладені на нього обов`язки ОСОБА_2 намагався контактувати з ОСОБА_1 через електронні засоби зв`язку.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_4 22.05.2026 надіслала відзив, в якому вказує, що ОСОБА_2 заперечує щодо продовження обмежувального припису та просить суд відмовити у задоволенні заяви.

Судове засідання у справі, призначене на 07.07.2026 року о 15:30 годині в приміщенні Доброславського районного суду Одеської області, розташованому за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Доброслав, вул. Захисників Маріуполя, 51 (зала судових засідань №2), учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи учасники повідомлялися належним чином, у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується матеріалами судової справи.

Разом з тим, 07.07.2026 року від представника заявника ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі заявника та його представника.

Також 07.07.2026 року до канцелярії суду звернулася представник заінтересованої особи Рудніва С.В. про розгляд справи без участі заінтересованої особи та її представника, просила відмовити у задоволенні заяви про продовження обмежувального припису.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, з огляду на наступне.

Доброславський районний суд Одеської області 10.02.2026 року ухвалив рішення у справі №504/493/26 та видав обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким визначив заходи тимчасового обмеження його прав та поклав на нього такі обов`язки, а саме:

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати у місці проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наближатись до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на відстані менше ніж 500 метрів;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь-який контакт із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 особистим телефоном, через електронні засоби, зв`язку, соціальні мережі;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розшукувати та переслідувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено строк обмежувального припису 3 (три) місяця.

Згідно з ст. 350-7 ЦПК України, за заявою осіб, визначених статтею 350-2 ЦПК України, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду, згідно з частиною другою статті 350-6 ЦПК України.

У зв`язку зі спливом дії рішення про видачу обмежувального припису ОСОБА_1 звернулася до суду з цією заявою.

Суд не досліджує обставини, які виникли до ухвалення судом рішення про видачу обмежувального припису, адже такі обставини стали підставою для прийняття рішення.

При вирішенні питання про продовження обмежувального припису, суд враховує нові обставини, що можуть вказувати на існування чи можливість існування загрози для заявника від її кривдника.

Главою 13 ЦПК України закріплено процесуальні особливості розгляду судом справ про видачу і продовження обмежувального припису, тобто застосування до кривдника одного чи декількох заходів тимчасового обмеження його прав або покладення на нього обов`язків у зв`язку із доведеністю вчиненого відносно постраждалої особи насильства: домашнього чи за ознакою статі (ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Спеціальними законами, які здійснюють регламентацію вказаної сфери суспільних відносин згідно положень ст.350-2 ЦПК України є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" та Закон України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з положеннями п.4 ч.2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб, зокрема, мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя).

Положеннями ст.21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на: дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі N 756/3859/19 (провадження N 61-11564св19) зроблено висновок, що "враховуючи положення Закону N 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях".

Згідно із ч.3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Виходячи зі змісту вказаних норм, суди під час розгляду такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав стосовно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час розгляду питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві (постанова Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (касаційне провадження № 61-19328св18).

Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст.350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Оцінюючи надані заявником докази суд враховує, що після ухвалення рішення Доброславським районним судом Одеської області 10.02.2026 року, яке містить заборону спілкування, ОСОБА_2 надіслав повідомлення на номер телефону ОСОБА_1 , що підтверджується роздруківкою та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Тому суд враховує подальшу наявність ризиків щодо заборони ОСОБА_2 в будь-який спосіб спілкуватися або контактувати з ОСОБА_1 .

При визначенні строку продовження обмежувального припису суд враховує обставини, які стали підставою для видачі обмежувального припису, кількість та вагомість встановлених та доведених ризиків, вірогідність їх продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, та вважає що строк три місяці буде цілком достатнім для виправлення кривдника та запобігання повторенню насильства у майбутньому.

Крім того, на виконання вимог частини 2 статті 350-8 ЦПК України, суд вважає необхідним повідомити про видачу обмежувального припису уповноважений підрозділ органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявників для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також виконавчий орган районної у місті ради за місцем проживання (перебування) заявника.

Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 263-265, 294, 350-6, 353 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про продовження обмежувального припису задовольнити частково.

Продовжити обмежувальний припис строком на 3 місяці щодо кривдника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яким покласти на нього обов`язки:

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувати у місці проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наближатись до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на відстані менше ніж 500 метрів;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , будь-який контакт із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 особистим телефоном, через електронні засоби зв`язку, соціальні мережі;

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розшукувати та переслідувати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Допустити рішення суду до негайного виконання. Рішення суду про видачу обмежувального припису у відповідності до вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК України підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Про видачу обмежувального припису повідомити уповноважений підрозділ органу Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також відповідні органи виконавчої влади за місцем проживання заявника

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одесьського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя : Литвинюк А. В.