Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №604/612/26 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

604/612/26 3/604/198/26

ПОСТАНОВА

іменем України

07 липня 2026 року селище Підволочиськ

Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Федорович І.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 (сел. Підволочиськ) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи Благоустрій сел.Підволочиськ, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності. -

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), -

В С Т А Н О В И В:

28 травня 2026 року на адресу Підволочиського районного суду Тернопільської області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №675470 від 25 травня 2026 року, 25 травня 2026 року о 20 год 00 хв на вулиці Д.Галицького, 112, що в сел.Підволочиськ, Тернопільського району Тернопільської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електричним скутером марки FADA д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд проводився на місці зупинки за допомогою сертифікованого газоаналізатора драгер 6820, результат якого становить 1,92 промілле алкогольне сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9.А Правил дорожнього руху (ПДР). Дії кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п.2.9А Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

У судове засідання ОСОБА_1 двічі не зявився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, засобами поштового звязку. Окрім того, йому було вручено протокол про адміністартивне правпорушення, у якому було зазначено про час та місце розгляду справи, а тому ОСОБА_1 не був позбавлений можливості поцікавитися провадженням у справі щодо себе.

Враховуючи, що згідно з ч.2 ст.268 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, не відносяться до категорії справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою тому, відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП, ця справа розглядається у відсутності ОСОБА_1 , який своєчасно сповіщений про місце і час розгляду справи і від якого не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд виходить з достатності наявних у справі матеріалів для розгляду у визначеному порядку протоколу про адмінправопорушення, встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та прийняття обгрунтованого та законного рішення у справі.

Так, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується матеріалами справи, а саме:

- даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №675470 від 25 травня 2026 року за ч.1 ст. 130 КУпАП;

- квитанцією газоаналізатора ALCOTEST Драгер 6820 ARPK-0170, тест №530, з якої вбачається, що результат огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, який було проведено 25 травня 2026 року - 1,92 проміле, з проставленням підпису особи, яку тестують;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 25 травня 2026 року о 19 год 57 хв., з якого вбачається, що результат огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 за допомогою алкотестера «Drager» 6820 - проводився, проба позитивна - 1,92 проміле, з результатом ОСОБА_1 “згоден” під підпис ;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 25 травня 2026 року;

- довідкою начальника СРПП ВП №1 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 27 травня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Відповідно до довідки начальника СРПП ВП №1 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 27 травня 2026 року, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протягом року притягувався за ст.183 КУпАП, постанова ГАБІ №146059 від 24.09.2025 та за ст.173 КУпАП протокол ВАД №733829 від 24.09.2025.

- компактдиском із відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.

З відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 на запитання працівника поліції про те, чи він буде проходити освідування на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, погодився. Крім того, на відеозаписі ОСОБА_1 чітко декілька разів прямо повідомив працівників поліції про те, що він "пив", вживав алкогольні напої.

Транспортним засобом за приписами вказаних Правил визнається пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Визначаючи громадянина ОСОБА_1 як особу, яку може бути на законних підставах притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд керується приписами Правил дорожнього руху, Законом України "Про дорожній рух", Законом України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів" та виходить з того, що керуючи навіть легким електричним транспортним засобом, громадянин ОСОБА_1 є учасником дорожнього руху та зобов`язаний був дотримуватися вимог Правил дорожнього руху в частині тверезості.

Так, приписами ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них. Згідно зі ст. 1 цього Закону легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

Оцінивши зібрані у справі докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`янінння.

Обираючи вид та міру стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до грубих порушень ПДР України, як таке, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників, та вважає за доцільне застосувати щодо ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини першої статті 130?КУпАП у виді штрафу, з позбавленням права керування транспортними засобами.

Вказане стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП є безальтернативним щодо видів стягнення та є однозначно визначене законом, а також не передбачає можливості застосування принципів індивідуалізації покарання при застосуванні стягнення.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. The United Kingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02ECHR 29.06.2007), постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, проте відсутність в особи посвідчення водія не перешкоджає застосуванню щодо неї стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами з огляду на правову позицію Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, сформульовану у постанові від 04.09.2023 у справі № 702/301/20.

У цій постанові Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зробила висновок, що правова природа покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статті, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Згідно з Конвенцією про дорожній рух, від 08.11.1968, яка ратифікована Українською РСР 25.04.1974 року, із змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух, від 01.05.1971, зі змінами та доповненнями, термін "водій" означає будь-яку особу, яка управляє механічним або іншим транспортним засобом (велосипедом включно).

Відповідно статус "водія" не ставиться у залежність від факту отримання посвідчення водія.

Суд враховує, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, однак санкція статті не перебачає позбавлення посвідчення водія, а права керування транспортними засобами, що є ширшим поняттям.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір.

Керуючись ст. 33, 40-1, 130 ч. 1, 283, 284 ч. 1 п. 1, 285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосувати щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк - 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Підволочиський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Відповідно до ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, при здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу.

Суддя І. В . Федорович