Вирок від 05 липня 2026 р. у справі №465/4751/25 — Франківський районний суд м. Львова

465/4751/25

1-кп/465/800/26

Вирок

Іменем України

06.07.2026 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді: ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого – адвоката: ОСОБА_5 ,

представника потерпілого: ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження (матеріали об`єднаних кримінальних проваджень №42024142410000127 від 05.06.2024 року та №42025142410000157 від 05.05.2025 року) про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Верховцево Дніпропетровської області, одруженого, із вищою освітою, начальника штабу навчального центру Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, раніше не судимого, учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.425 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 у період з 03.08.2019 року по 21.03.2024 року, перебуваючи на посаді командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, будучи військовою службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими обов`язками, діючи із злочинною недбалістю, в умовах воєнного стану, через неналежне виконання своїх службових обов`язків та недбале ставлення до них, усупереч вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вимог ст.ст. 11, 16, 58, 59, 66, 67, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України», п. 2.1, 3.1.9, 3.1.12 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 року № 300, підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №169 (далі - Постанова №169), згідно якої оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України "Про публічні закупівлі" та "Про оборонні закупівлі", Положення про Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України, затвердженого наказом Міністра внутрішніх справ України №243 від 25.04.2022 року, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не дотримуючись принципів публічних та оборонних закупівель, зокрема, максимальної економії, а також ефективності використання коштів та результативності, і не забезпечивши ощадливе витрачання коштів у суворій відповідності із затвердженим кошторисом, 06.04.2022 року, перебуваючи у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) уклав договір з ТзОВ «Бел Імпекс» в особі директора вказаного товариства ОСОБА_7 №49/КЕС/84 від 06.04.2022 року про закупівлю товарів за державні кошти, а саме: 180 комплектів ліжок армійських типу А (2 ярусних) за ціною 6500,00 грн. за одну одиницю на загальну суму 1 170 000,00 грн. без ПДВ, що значно перевищувало середню ринкову вартість 180 комплектів ліжок армійських типу А (2 ярусних) станом на 06.04.2022 року, чим заподіяв Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України матеріальної шкоди (збитків) на суму 452 500, 02 грн.

Унаслідок недбалого ставлення військової службової особи до служби начальником ОСОБА_4 при укладенні договору №49/КЕС/84 від 06.04.2022 року про закупівлю товарів за державні кошти та здійсненні закупівлі ліжок армійських типу А (2 ярусних) за завищеними та необґрунтованими цінами не дотримано принципів публічних та оборонних закупівель, зокрема, максимальної економії, а також ефективності використання коштів та результативності, не забезпечено ощадливе витрачання коштів у суворій відповідності із затвердженим кошторисом, внаслідок чого Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України заподіяно істотну шкоду в умовах воєнного стану у вигляді матеріальної шкоди (збитків) на суму 452 500, 02 грн.

Окрім цього, полковник ОСОБА_4 у період з 03.08.2019 року по 21.03.2024 року, перебуваючи на посаді командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, будучи військовою службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими обов`язками, діючи із злочинною недбалістю, в умовах воєнного стану, через неналежне виконання своїх службових обов`язків та недбале ставлення до них, усупереч вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вимог ст.ст. 11, 16, 58, 59, 66, 67, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України», п. 2.1, 3.1.9, 3.1.12 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 року № 300, підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №169 (далі - Постанова №169), згідно якої оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України "Про публічні закупівлі" та "Про оборонні закупівлі", Положення про військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України, затвердженого наказом Міністра внутрішніх справ України №243 від 25.04.2022 року, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не дотримуючись принципів публічних та оборонних закупівель, зокрема, максимальної економії, а також ефективності використання коштів та результативності, та не забезпечивши ощадливе витрачання коштів у суворій відповідності із затвердженим кошторисом, 19.04.2022 року, перебуваючи у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) уклав договір з ТзОВ «Бел Імпекс» в особі директора вказаного товариства ОСОБА_7 №69/КЕС від 19.04.2022 року про закупівлю товарів за державні кошти, а саме: 154 комплектів ліжок армійських типу А (2 ярусних) за ціною 6500,00 грн. за одну одиницю на загальну суму 1001000,00 грн. без ПДВ, що значно перевищувало середню ринкову вартість 154 комплектів ліжок армійських типу А (2 ярусних) станом на 19.04.2022 року, чим заподіяв Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України матеріальної шкоди (збитків) на суму 387 139, 06 грн.

Унаслідок недбалого ставлення військової службової особи до служби начальником ОСОБА_4 при укладенні договору №69/КЕС від 19.04.2022 року про закупівлю товарів за державні кошти та здійсненні закупівлі ліжок армійських типу А (2 ярусних) за завищеними та необґрунтованими цінами, не дотримано принципів публічних та оборонних закупівель, зокрема, максимальної економії, а також ефективності використання коштів та результативності, не забезпечено ощадливе витрачання коштів у суворій відповідності із затвердженим кошторисом, внаслідок чого Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України заподіяв істотну шкоду в умовах воєнного стану у вигляді матеріальної шкоди (збитків) на суму 387 139, 06 грн.

Також ОСОБА_4 у період з 03.08.2019 року по 21.03.2024 року, перебуваючи на посаді командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, будучи військовою службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими обов`язками, діючи із злочинною недбалістю, в умовах воєнного стану, через неналежне виконання своїх службових обов`язків та недбале ставлення до них, усупереч вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вимог ст.ст. 11, 16, 58, 59, 66, 67, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України», п. 2.1, 3.1.9, 3.1.12 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 року № 300, підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №169 (далі - Постанова №169), згідно якої оборонні та публічні закупівлі товарів, робіт і послуг здійснюються без застосування процедур закупівель та спрощених закупівель, визначених Законами України "Про публічні закупівлі" та "Про оборонні закупівлі", Положення про військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України, затвердженого наказом Міністра внутрішніх справ України №243 від 25.04.2022 року, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не дотримуючись принципів публічних та оборонних закупівель, зокрема, максимальної економії, а також ефективності використання коштів та результативності і не забезпечивши ощадливе витрачання коштів у суворій відповідності із затвердженим кошторисом, 28.06.2022 року, перебуваючи у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) уклав договір з ТзОВ «Бел Імпекс» в особі директора вказаного товариства ОСОБА_7 №122/КЕС/264 від 28.06.2022 року про закупівлю товарів за державні кошти, а саме: 3000 комплектів ліжок армійських типу А (2 ярусних) за ціною 6500,00 грн. за одну одиницю на загальну суму 19 500 000,00 грн. без ПДВ, що значно перевищувало середню ринкову вартість 3000 комплектів ліжок армійських типу А (2 ярусних) станом на 28.06.2022 року, чим заподіяв Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України матеріальної шкоди (збитків) на суму 7670 010, 00 грн., що згідно примітки ст.425 КК України перевищує 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та є тяжкими наслідками.

Таким чином, ОСОБА_4 як військова службова особа вчинив недбале ставлення до служби в умовах воєнного стану, що спричинило тяжкі наслідки, тобто скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 425 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.425 КК України, визнав повністю, надав показання про мотиви та обставини їх вчинення. Так, вказав, що станом на 2022 рік він перебував на посаді командира Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України та в період квітень-червень 2022 року дійсно уклав в інтересах очолюваної ним військової частини 3 договори на постачання двоярусних військових ліжок. Визнає, що в результаті укладення таких договорів утворилась переплата, однак, така зумовлена його особистим недоглядом. При цьому, уточнив, що вказані договори закупівель укладалися на початку війни, тобто в той час, коли він, як командир військової частини, пріоритетно займався питаннями переведення особового складу на воєнний стан та організацією виконання військовою частиною поставлених перед нею бойових завдань. Тому, будучи завантаженим основними питаннями організації військової служби в умовах воєнного стану, проявив особистий недогляд за питаннями укладення господарських договорів. Звичайно, що в той час необхідно було здійснити більш ретельний контроль за підлеглими, які безпосередньо дотичні до питань закупівель, але у зв`язку з переключенням уваги на інші питання діяльності військової частини ретельна перевірка договорів по закупівлях відійшла на другий план. Усвідомлює, що такий недолік в роботі є особисто його провиною та він не знімає із себе відповідальності за скоєне, адже як керівник військової частини зобов`язаний був проявити більше наполегливості і докласти більше зусиль для забезпечення належного контролю за проведеними закупівлями. У скоєному кається, знає, що вчинив неправильно, просив суворо його не карати та врахувати, що він продовжує військову службу в умовах воєнного стану, а з того, що відбулось, зробив для себе правильні висновки на майбутнє.

Представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_6 , будучи допитаним у суді, пояснив, що дійсно підтверджено факти укладення у квітні та червні 2022 року трьох договорів військовою частиною, яку очолював обвинувачений, на закупівлю військових ліжок, із перевитратами державних коштів. На даний час військова частина із цивільними позовами про відшкодування заподіяної внаслідок таких дій шкоди не зверталася, більш того питання такого відшкодування вирішуються прокурором, оскільки триває розслідування в іншому кримінальному провадженні, пов`язаному з цими закупівлями. Вважає, що в рамках кримінального провадження вина обвинуваченого є доведеною, а у призначенні покарання покладається на розсуд суду.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням позицій всіх учасників процесу та на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого, представника потерпілої юридичної особи та дослідженням характеризуючих даних на особу обвинуваченого і документів, що стосуються речових доказів, а також процесуальних витрат у справі.

Отже, суд вважає доведеним факт скоєння ОСОБА_4 як військовою службовою особою недбалого ставлення до служби в умовах воєнного стану, що спричинило тяжкі наслідки, тобто кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 425 КК України.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

З огляду на викладене при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, які з урахуванням положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, мету їх вчинення, кількість епізодів суспільно небезпечної діяльності, наявність обтяжуючої покарання обставини, якою суд визнає вчинення злочину повторно, наявність пом`якшуючої обставини, якою суд визнає щире каяття обвинуваченого, а також враховує дані про особу ОСОБА_4 , який раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, проходить військову службу на посаді начальника штабу навчального центру Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, позитивно характеризується командуванням військової частини за місцем служби, являється учасником бойових дій.

Тому, з урахуванням тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характеру і ступеня їх суспільної небезпеки, наслідків, що настали, ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі. Водночас з огляду на повне визнання обвинуваченим своєї винуватості у скоєному, наявності пом`якшуючої покарання обставини, вчинення обвинуваченим злочинів з необережною формою вини, суд вбачає за доцільне визначати таке покарання на рівні мінімальної межі, передбаченої санкцією ч.4 ст.425 КК України.

Також суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

У даному випадку, на переконання суду, до ОСОБА_4 можуть бути застосовані положення ст.75 КК України, оскільки встановлені в ході судового розгляду обставини, зокрема, усвідомлення обвинуваченим своєї провини, щире каяття останнього, готовність відповідати за скоєне, публічне вибачення обвинуваченого в судовому засіданні за вчинені кримінальні правопорушення, його позитивна посткримінальна поведінка, відсутність в обвинуваченого судимостей, його безпосередня участь в захисті України від збройної агресії, наявність статусу учасника бойових дій, перебування на його утриманні трьох дітей та думка прокурора про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням є достатніми для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

Також не може залишатися поза увагою суду те, що на виконання ухвал суду від 08.09.2025 року Франківським РВ філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області, як органом пробації, підготовлено досудові доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_4 від 01.10.2025 року, в яких констатовано, що виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе. При цьому, у випадку, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, на останнього доцільно покласти виконання обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України

Суд вважає, що за наведених обставин слід надати можливість обвинуваченому довести перед державою та суспільством своє виправлення. При цьому, береться до уваги те, що можливість такого виправлення є цілком реальною, адже обвинувачений своєю позитивною посткримінальною поведінкою довів, що готовий до позитивних змін, цілком усвідомив свою провину, намагається організувати своє життя відповідно до загальноприйнятих уявлень про законослухняність і добропорядність, продовжує військову службу в умовах воєнного стану та за своїми посадовими обов`язками забезпечує професійну військову підготовку військовослужбовців Національної гвардії України. Разом з тим, на ОСОБА_4 слід покласти обов`язки, визначені ст.76 КК України, які відповідатимуть завданням контролю за поведінкою засудженого з метою встановлення факту його виправлення. Наведене, на переконання суду, є достатнім та спроможне стимулювати в подальшому належну поведінку обвинуваченого і сприяти запобіганню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні застосовано до ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11.03.2025 року у виді застави в сумі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90840,00 грн. Застава у визначеному розмірі 12.03.2025 року була внесена за обвинуваченого ОСОБА_4 заставодавцем ОСОБА_8 . Як встановлено в ході розгляду справи, обвинувачений свої процесуальні обов`язки виконував належним чином, а тому, з урахуванням наведеного після набрання вироком суду законної сили внесена за обвинуваченого застава підлягає поверненню заставодавцю відповідно до положень ч.11 ст.182 КПК України. До часу набрання вироком законної сили підстав для зміни або скасування раніше застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу суд не вбачає.

Цивільні позови в кримінальному провадженні заявлялися прокурором в інтересах Головного управління Національної гвардії України та Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України до обвинуваченого ОСОБА_4 про стягнення шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. Однак, в подальшому ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 09.02.2026 року такі цивільні позови було повернуто прокурору та останнім більше не заявлялися. Відповідно, такі цивільні позови не є предметом розгляду в межах даного кримінального провадження.

У справі наявні процесуальні витрати на проведення експертиз. Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в ході досудового розслідування Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України та Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України проводились судові товарознавчі та економічні експертизи. Згідно наявних актів здачі-приймання висновків експертів витрати на залучення експертів з оформленням висновку №4858-Е від 12.12.2024 року становлять 18932,00 грн. та з оформленням висновку експерта №28/25-22 від 16.01.2025 року складають 12116,48 грн. Таким чином, сумарно вартість проведених у справі експертиз становить 31048,48 грн. З урахуванням положень ст.124 КПК України зазначені витрати на проведення експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Підстав для застосування правових приписів ст.174 КПК України немає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.425 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Згідно з ч.4 ст.76 КК України нагляд за засудженим військовослужбовцем ОСОБА_4 покласти на командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій ОСОБА_4 проходить військову службу. У разі звільнення засудженого з військової служби – на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Стягнути із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 31048 (тридцять одна тисяча сорок вісім) гривень 48 коп.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_4 у виді застави, - залишити в силі до набрання вироком суду законної сили.

Після набрання вироком законної сили заставу в сумі 90840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп., що внесена ОСОБА_8 за обвинуваченого ОСОБА_4 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Львівській області на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11.03.2025 року у справі №463/10746/24, - повернути заставодавцю ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_5 ).

Речові докази: видаткові накладні №53 від 01.08.2022 року, №57 від 01.08.2022 року, №58 від 03.08.2022 року, №54 від 11.08.2022 року, №50 від 22.08.2022 року, №51 від 22.08.2022 року, №49 від 19.08.2022 року, №55 від 22.07.2022 року, №52 від 26.07.2022 року, №55 від 27.07.2022 року, договір №122/КЕС/264 від 28.06.2022 року про закупівлю товарів за державні кошти, платіжні доручення №3141 від 27.07.2022 року, №3222 від 04.08.2022 року, №3161 від 02.08.2022 року, №3160 від 02.08.2022 року, №2889 від 19.07.2022 року, №3097 від 25.07.2022 року, №3123 від 26.07.2022 року, №3453 від 15.08.2022 року, №3500 від 23.08.2022 року, №3499 від 23.08.2022 року, які на підставі постанови ст. слідчого в ОВС Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_9 від 30.11.2025 року передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, – залишити при матеріалах кримінального провадження №42024142410000127 (в матеріалах досудового розслідування).

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1