Суд: Харківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 01 липня 2026 р.
Справа: №643/17934/25
Суддя: Шабельніков С. К.
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
Справа № 643/17934/25 Головуючий 1 інстанції: Харченко А.М.
Провадження №33/818/1256/26 Доповідач: Шабельніков С.К.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 липня 2026 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
при секретарі Вакула Н.С.,
за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , та його захисника Стеценка А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 24 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -
В С Т А Н О В И В:
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , -
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 гривень 60 копійок.
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 07 жовтня 2025 року о 23 годині 54 хвилин керував транспортним засобом «ВАЗ 21102», державний номерний знак НОМЕР_1 , в районі будинку №3 по вул. Глобинська в м. Харкові, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» та в медичному закладі КНП ХОР «ОКНЛ» за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18-А, водій ОСОБА_1 відмовився під відеозапис на місці зупинки транспортного засобу.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Салтівського районного суду м.Харкова від 24 березня 2026 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів зазначає, що відбулась безпідставна констатація факту керування ним транспортним засобом, чого не було у дійсності, з ознаками алкогольного сп`яніння по вул. Глобинській в м.Харкові, а також його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я у визначеному законом порядку. Звертає увагу на те, що він лише тривалий час перебував у нерухомому транспортному засобі з непрацюючим двигуном разом із собакою, якого він вигулював у пізній час доби, при раптовій особистій потребі забрати цигарки в транспортному засобі, однак при цьому до нього звернулись працівники поліції, від пропозиції якої щодо проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, оскільки транспортним засобом не керував. На думку апелянта, суд першої інстанції фактично запропонував здійснити реалізацію прав на захист, справедливий суд та апеляційне оскарження постанови, поданням апеляційної скарги до неіснуючого в Україні органу судової влади.
Поряд із цим, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, визнавши причини пропуску поважними, оскільки повний текст постанови він отримав лише 27 березня 2026 року, тому не мав можливість у строк, передбачений чинним законодавством, своєчасно подати апеляційну скаргу.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
У судовому засіданні Харківського апеляційного суду від 29 червня 2026 року ОСОБА_1 заявив клопотання про відкладення розгляду його апеляційної скарги, посилаючись на клопотання його захисника – адвоката Стеценка А.Ю. про відкладення судового засідання та наполягав на здійсненні апеляційного розгляду виключно за участю його захисника.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, апеляційний суд не знайшов підстав для його задоволення, оскільки ОСОБА_1 є апелянтом у цій справі, а письмова форма викладених в його апеляційній скарзі доводів є достатньою для перевірки законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.
Разом з тим, беручи до уваги, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, з метою забезпечення балансу між дотриманням розумних строків розгляду справи та гарантуванням права особи на захист, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розпочати судове засідання та заслухати особисті пояснення апелянта, після чого оголосити перерву для забезпечення явки його захисника – адвоката Стеценко А.Ю.
У судовому засіданні Харківського апеляційного суду від 29 червня 2026 року ОСОБА_1 підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та заперечив факт керування транспортним засобом 07 жовтня 2025 року. Пояснив, що цього дня у нього був вихідний, а належний йому автомобіль перебував у несправному стані. Зазначив, що він вийшов на вулицю з метою вигулу собаки та огляду його транспортного засобу. Після того, як він сів до салону нерухомого автомобіля, під`їхали працівники поліції та підійшли до нього. Звертав увагу на те, що його транспортний засіб не здійснював жодного руху. Зазначив, що він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки взагалі не керував транспортним засобом. Крім того, зазначив, що має посвідчення водія відповідної категорії та успішно складав іспит на знання Правил дорожнього руху, а за 31 рік водійського стажу жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності.
02 липня 2026 року на адресу Харківського апеляційного суду від захисника ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких звертається увага на те, що наявні в матеріалах справи відеозаписи, відмінні від тих, що створені працівниками поліції на законних підставах, оскільки зафіксовані їх службовими портативними відеореєстраторами та були досліджені судом першої інстанції, зафіксовані і якимось технічним приладом чи технічним засобом відеофіксації, походження якого у справі невідомо. А думку сторони захисту, відеозаписи дослівно зазначені в протоколі, як «відео відореєстратора ксяомі: 70 mai, айфон 11», отримані у протиправний спосіб, який не ґрунтується на положеннях Інструкції 1026 і, відповідно, не можуть слугувати допустимими, належними та достовірними доказами керування ОСОБА_1 транспортним засобом, при обставинах наведених у протоколі. Поряд із цим, вважають, що направлення на огляд водія не є належним та допустимим доказом, оскільки працівники поліції змушували водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в фактично неіснуючому закладі охорони здоров`я, а саме в КНП ХОР ОКНЛ.
У судове засідання Харківського апеляційного суду від 02 липня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, у зв`язку із перебуванням на службі, повідомлений належним чином, однак був присутній його захисник – адвокат Стеценко А.Ю., який підтримав доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 та надав додаткові пояснення по справі, у зв`язку з чим просив їх задовольнити.
Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Стеценко А.Ю., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених в ній підставах, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Згідно з вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху, передбачених п. 2.5.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, з системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є обов`язком водія, а не його правом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме:відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №476690 від 08 жовтня 2025 року, відповідно до якого, 07 жовтня 2025 року 23 годині 54 хвилин в м.Харкові, вул. Глобинська, 3, водій ОСОБА_1 керував транпортним засобом ВАЗ 21102, д.н.з НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер алкотест 6820 та проведення такого огляду в медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ за адресою: м.Харків, вул. Ахієзерів, 18 а, відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (арк.1).
У матеріалах справи міститься акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія до КНП ХОР ОКНЛ від 08 жовтня 2025 року, згідно з якими ОСОБА_1 під час події мав виражені ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд не проводився, у зв`язку з відмовою водія від проходження огляду (арк.5,6).
Відповідно до відомостей рапорту інспектора роти 5 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП, старшого лейтенанта поліції Кісіль О.П., у якому зазначено про те, що 07 жовтня 2025 року, патрулюючи територію Салтівського району за адресою: м. Харків, вул. Глобинська, буд.3, екіпажем 5001 о 23 годині 54 хвилини було зупинено транспортний засіб ВАЗ 21102, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння в ході розмови (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ відмовився. На гр. ОСОБА_1 було складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП ЕПР1 476690, від отримання копії протоколу відмовився. Крім того, ОСОБА_1 своє посвідчення водія в руки інспекторам поліції не надавав, показав через вікно свого автомобіля, тим самим посвідчення водія НОМЕР_2 не вилучалось. Вищевказаний транспортний засіб залишився на місці зупинки транспортного засобу та ОСОБА_1 було відсторонено від права керування транспортним засобом. Транспортний засіб було зупинено згідно п.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» (арк.7).
У матеріалах справи наявний відеозапис події від 07 жовтня 2025 року за участю ОСОБА_1 (арк.3), з якого вбачається, що на момент прибуття працівників поліції транспортний засіб стояв посеред проїзної частини дороги навпроти поліцейського автомобіля. Водієм було увімкнено лівий покажчик повороту, у цей час службовий автомобіль поліції здійснив рух назад, після чого водій увімкнув правий покажчик повороту, під`їхав ближче до краю проїзної частини та зупинився. Надалі до вказаного автомобілю підійшли працівники поліції, у салоні транспортного засобу перебував лише водій разом із собакою.
Працівники поліції запитали у водія, чи все у нього добре та чому він стоїть посеред дороги, на що останній відповів, що він із ІНФОРМАЦІЯ_2 та на вимогу працівника поліції надав посвідчення водія. Водієм виявився ОСОБА_1 . На питання, чи вживав водій алкогольні напої, останній повідомив, що вживав та заперечив факт керування транспортним засобом. Працівники поліції надали на огляд ОСОБА_1 відео керування ним транспортним засобом. Крім того, у зв`язку з виявленими у водія ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення мови, працівниками поліції було неодноразово запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер, або пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у відповідному медичному закладі, а також роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду. Разом з тим, ОСОБА_1 кожного разу відмовлявся від проходження огляду в установленому законом порядку, мотивуючи свою відмову тим, що він не керував транспортним засобом. Водію були роз`яснені ст.268 КУпАП та повідомлено про те, що відносно нього буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за порушення п.2.5 ПДР. Після складання адміністративних матеріалів та оголошення протоколу, ОСОБА_1 відмовився від отримання та підпису у протоколі. Водія відсторонено від подальшого керування транспортним засобом. Крім того, ОСОБА_1 пояснював працівнику поліції, що «він їхав нормально, випив пляшку пива, за що вибачається, а також за те, що стояв посеред дороги, але можна було нормально все вирішити». Поряд із цим, з відеозапису об`єктивно вбачається, що ОСОБА_1 протягом всього часу спілкування з працівниками поліції поводив себе агресивно, сварився та висловлювався нецензурною лайкою.
Таким чином, з відомостей цього відеозапису, об`єктивно вбачаються обставини події, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також хід спілкування останнього з працівниками поліції, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у відповідному медичному закладі.
Крім того, вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 не було об`єктивних підстав для не проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані алкогольного сп`яніння чи ні.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.
Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що стороною захисту подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, а лише перебував у нерухомому автомобілі, не знайшли свого підтвердження та спростовуються відомостями відеозапису «Гулаженко 3», з якого вбачається факт керування ОСОБА_1 та зупинку транспортного засобу, у зв`язку з чим є необґрунтованими та розцінюються апеляційним судом як обраний спосіб захисту.
При цьому, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що працівники поліції взагалі порушили порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки відсутня його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я у визначеному законом порядку, є безпідставними, з огляду на наступне.
Особа, яка керує транспортним засобом повинна мати відповідний дозвіл від органів державної влади. Даний дозвіл за своєю зовнішньою формою представляється як водійське посвідчення. Процедура його отримання регламентована таким чином, що особи, які бажають стати водіями повинні знати правила дорожнього руху та їх дотримуватися.
Так, п. 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Сама правова природа цієї норми має імперативний характер та зобов`язує кожного, хто має дозвіл на керування транспортними засобами неухильно дотримуватись цього пункту.
Крім того, ст. 68 Конституції України встановлено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до п. 2 Розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.
З відеозапису, доданого до матеріалів справи, вбачається, що працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим останньому неодноразово було запропоновано пройти огляд як на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер», так і пройти огляд на встановлення стану сп`яніння в закладі охорони здоров`я, а також роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, свою відмову пояснив тим, що він не керував транспортним засобом.
Отже, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, Закону України «Про національну поліцію», у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Твердження сторони захисту про те, що наявні в матеріалах справи відеозаписи події зафіксовані технічним засобом, походження якого невідомо, у зв`язку з чим його слід визнати неналежним та недопустимим доказом, є необґрунтованими, у зв`язку із наступним.
Частиною 1 статті 40 Закону України «Про національну поліцію» врегульовано застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Крім того, статтею 266 КУпАП та положеннями «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» унормовано використання поліцейськими технічних засобів відеозапису при фіксуванні відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Крім того, слід звернути увагу учасників судового розгляду на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження, а також природи правопорушення.
Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів.
Разом з тим, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Слід зазначити, що тільки у справах про адміністративні правопорушення докази можуть мати відносний характер і полягають у тому, що зміст таких доказів відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обстановку, що має значення для правильного розгляду справи. Водночас, докази, що мають відносний характер можуть незначно корелювати з фактичними даними, які мають тісний зв`язок із фактами предмета доведення, що, в свою чергу, здатні підтвердити існування чи відсутність доказових фактів.
Вимогами ч.2 ст.266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
З відомостей матеріалів справи вбачається, що відеозапис у цій справі доданий до протоколу ЕПР1 №476690 від 08 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 відповідальною особою, а матеріали справи не містять даних про незаконне їх походження.
Таким чином, відеозапис доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відображає відомості для встановлення процесуально визначальних фактів для об`єктивного розгляду цієї справи, а саме керування транспортним засобом, виявлення працівниками поліції у водія ознак алкогольного сп`яніння, законну вимогу працівників поліції про проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і у відповідному медичному закладі, та відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим, є доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст.251 КУпАП.
Доводи сторони захиступро те, що до матеріалів справи долучено направлення на огляд водія до неіснуючого медичного закладу, а саме КНП ХОР ОКНЛ, жодним чином не спростовують висновків суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Направлення на огляд має правове значення для лікаря медичної установи, який у випадку наявності такого направлення повинен провести огляд. Крім того, з матеріалів справи об`єктивно вбачається, що ОСОБА_1 взагалі відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, що є порушенням вимог п.2.5 ПДР та самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з чим доводи сторони захисту в цій частині є необґрунтованими та розцінюються апеляційним судом як обраний спосіб захисту.
Поряд із цим, згідно довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП, старшого лейтенанта поліції, Кирюша О., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно облікової бази «ІПНП» має посвідчення водія серії НОМЕР_2 (арк.4), що свідчить про позитивне складення ним іспиту на знання вимог Правил дорожнього руху, а тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній знає Правила дорожнього руху, в тому числі п. 2.5.
Таким чином, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував Правила дорожнього руху, що також свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Отже, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.
У зв`язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Салтівського районного суду м.Харкова від 24 березня 2026 року задовольнити, поновивши йому цей строк.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 24 березня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков
Оригінал: reyestr.court.gov.ua