Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №344/21279/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/21279/25

Провадження № 33/4808/410/26

Категорія ч.1 ст. 483 МК України

Головуючий у 1 інстанції Деркач Н. І.

Суддя-доповідач Малєєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Малєєв А.Ю., за участю секретарів с.з. Місюк В.Л., Лавринович У.М., розглянув справу за апеляційною скаргою адвоката Кузика В.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду від 28.05.2026 та

в с т а н о в и в :

1. Зміст постанови суду першої інстанції.

1.1. Суд визнав ОСОБА_1 винним за ч. 1 ст. 483 МК України, та піддав його штрафу у розмірі 50 відсотків вартості товару — легкового автомобіля марки «NISSAN», модель «QASHQAI», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , що становить 124 733 грн, з конфіскацією зазначеного товару.

1.2. У вину поставлено те, що 12.02.2025 ОСОБА_1 , діючи в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності, ввіз на митну територію України через м/п «Смільниця» Львівської митниці автомобіль «NISSAN QASHQAI» (2010 р.в., VIN: НОМЕР_1 ). Як підставу для переміщення та митного оформлення транспортного засобу ОСОБА_1 подав договір купівлі-продажу від 28.01.2025, згідно з яким продавцем виступав громадянин Франції Eric Anjou, покупцем — ОСОБА_2 , а вартість товару становила 2900 євро. Проте, за результатами перевірки автентичності документів, митна адміністрація Французької Республіки листом від 09.07.2025 повідомила, що заявлений продавець ОСОБА_3 не брав участі в експорті автомобіля до України, а продав його місцевій філії компанії «Auto 1» у Франції. Зважаючи на те, що опитані декларант та вантажоотримувач підтвердили факт передачі їм документів для оформлення саме ОСОБА_1 , який на неодноразові виклики митниці для надання пояснень не з`явився, встановлено, що ОСОБА_1 здійснив переміщення товару вартістю 124 733 грн (2900 євро за курсом НБУ) з приховуванням від митного контролю шляхом подання документів, що містять неправдиві відомості щодо продавця товару, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.

2. Доводи апеляційної скарги.

2.1. В оскаржуваній постанові не доведено наявність у діях Апелянта прямого умислу, який є обов`язковим елементом складу цього правопорушення.

2.2. Під час розгляду справи судом першої інстанції не було враховано спеціальні положення ч. 2 ст. 460 МК України щодо відповідальності перевізника.

2.3. Джерело походження спірного договору купівлі-продажу та особа, яка могла внести до нього недостовірні відомості, так і залишилися невстановленими.

2.4. Заявлені стороною захисту клопотання про допит свідків та направлення матеріалів до правоохоронних органів були залишені без належного реагування, що порушує принцип всебічного дослідження обставин.

2.5. Єдиний доказ митниці у вигляді листа від французької адміністрації не підтверджує факту підроблення документів, тому висновки про вину особи побудовані виключно на припущеннях.

2.6. Матеріали справи не містять доказів обізнаності апелянта про неправдивість відомостей чи його наміру приховати їх від митного контролю, що повністю виключає суб`єктивну сторону та склад адміністративного правопорушення.

2.7. Оскаржуване рішення ухвалене без урахування усталеної практики Верховного Суду щодо обов`язковості доведення прямого умислу, а також із порушенням стандарту доказування ЄСПЛ «поза розумним сумнівом».

2.8. Захисник клопоче про виклик у судове засідання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , оскільки їхні покази мають істотне значення для встановлення обставин справи.

Враховуючи наведені обставини, апелянт просить оскаржену постанову скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

3. Доводи заперечення на апеляційну скаргу представника митниці.

3.1. Суд першої інстанції повністю довів наявність прямого умислу у діях ОСОБА_1 , оскільки він усвідомлено подав митному органу договір купівлі-продажу (CONTRAT DE VENTE UMOWA KUPNA від 28.01.2025), який містив неправдиві відомості щодо продавця (Anjou Eric), що підтверджується відповіддю митної адміністрації Франції.

3.2. ОСОБА_1 діяв не як перевізник, а як представник/довірена особа ОСОБА_2 на підставі довіреності серії НТЕ №638888 від 01.05.2024, яка прямо уповноважувала його придбавати, ввозити та розмитнювати автомобіль на ім`я ОСОБА_2 .

3.3. Саме ОСОБА_1 придбав автомобіль за кордоном, перемістив його через кордон та подав документи для митного оформлення, що підтверджується поясненнями ОСОБА_2 (від 10.09.2025) та декларанта ОСОБА_5 (від 04.11.2025), а також листом Львівської митниці.

3.4. Доводи захисту про те, що документи ОСОБА_1 передав ОСОБА_4 , а сам ОСОБА_1 не брав участі у купівлі, є необґрунтованими припущеннями, які суперечать поясненням ОСОБА_2 та іншим матеріалам справи.

3.5. Склад правопорушення за ч. 1 ст. 483 МК України не вимагає встановлення факту підробки документа самою особою — достатньо подання митному органу документа з неправдивими відомостями щодо продавця/відправника.

3.6. Зібрані докази (протокол, договір, відповіді іноземних митниць, пояснення учасників) є достатніми, належними та взаємоузгодженими для доведення вини ОСОБА_1 .

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.

4. Провадження в апеляційному суді.

4.1. У судовому засіданні сторона захисту доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

4.2. Представник Івано-Франківської митниці проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначивши, що постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та такою, що ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

5. Мотиви суду.

Апеляційну скаргу належить задовольнити з таких міркувань.

По-перше. Матеріалами справи не спростовано те, що Апелянт виконував функції перевізника в інтересах третьої особи - перемістив в Україну вказаний транспортний засіб. Відповідно до ч. 2 ст. 460 МК України, перевізники несуть відповідальність за подання митному органу документів, що містять неправдиві відомості, виключно у випадках, якщо такі відомості стосуються кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, або у разі ненадання документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу.

За поясненнями представника митниці, Апелянт надав усі належні документи.

Виявлені митним органом неправдиві відомості стосувалися продавця, а не кількісних, вантажних чи маркувальних характеристик товару.

ОСОБА_1 як перевізник за відсутності доведеного прямого умислу на підробку не може бути суб`єктом відповідальності за дане порушення митних правил.

По-друге. Диспозиція ч. 1 ст. 483 МК України передбачає відповідальність за переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, зокрема, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, що містять неправдиві відомості.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, характеризується виключно умисною формою вини у вигляді прямого умислу. Тобто особа, яка вчиняє правопорушення, має усвідомлювати завідому неправдивість відомостей у документах, які вона подає митному органу, та прагнути таким чином приховати товар від митного контролю.

Як пояснив Апелянт, він здійснював переміщення автомобіля за усною домовленістю (дорученням), виконуючи функції перевізника. Пакет документів на автомобіль, включаючи спірний договір купівлі-продажу, був переданий йому третіми особами на території Республіки Польща. Не брав участі в підписанні чи складанні зазначеного договору та не мав об`єктивної можливості здійснити перевірку легітимності іноземного документа.

Ці його пояснення не спростовані.

Міжнародний поштовий лист митних органів Французької Республіки підтверджує лише невідповідність відомостей у договорі фактичним обставинам продажу автомобіля виробником на території Франції, але жодним чином не доводить факт обізнаності самого ОСОБА_1 щодо фіктивності отриманих ним документів.

Докази прямого умислу як обов`язкового елементу складу ч. 1 ст. 483 МК України в діях Апелянта відсутні.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд першої інстанції наведених положень матеріального права не врахував, обмежившись лише констатацією факту подання невідповідного документа, та дійшов передчасного висновку про наявність у діях особи складу правопорушення.

Тому оскаржену постанову належить скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Кузика В.І. в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Івано-Франківського міського суду від 28.05.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України — скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова не оскаржується.

Суддя А.Ю. Малєєв