Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №343/185/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 343/185/26

Провадження № 22-ц/4808/1085/26

Головуючий у 1 інстанції Тураш В. А.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів – Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,

учасники справи

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал»

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України)

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Креховецька Надія Миколаївна,

на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2026 року, ухвалене судом у складі судді Тураша В.А.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначило, що 04.07.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2610927, відповідно до умов якого відповідачці було надано грошові кошти у розмірі 15000 грн на умовах визначених кредитним договором, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначені договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідачка не виконала належним чином умов кредитного договору.

Згідно п. 2.1. договору про надання споживчого кредиту, кошти кредиту надавались у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

26.02.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-21042021, згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2610927 від 04.07.2020.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідачки перед позивачем становить 49200 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 15000 грн, заборгованості за процентами – 34200 грн.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2610927 від 04.07.2020 року в загальному розмірі 49200 грн, а також судові витрати за сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн та 8000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором №2610927 про надання споживчого кредиту від 04.07.2020 року в розмірі 49200 грн з яких: 15000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 34200,00 грн – заборгованість за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволення позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь з ТОВ «Фінансова компанія» на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що під час розгляду справи представником відповідачки неодноразово заявлялося клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності. Відповідачка зазначала, що перебіг позовної давності розпочався 04.08.2020 року, сплив 04.08.2023 року, тоді як позов подано лише у 2026 році.

Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки зазначеним заявам про застосування позовної давності та викладеним у них доводам. Суд не встановив, чи були дотримані вимоги щодо заявлення про сплив позовної давності, не дослідив наведені відповідачкою обставини щодо моменту початку її перебігу, розрахунку строку, відсутності підстав для його зупинення або переривання, а також не навів мотивів відхилення відповідних доводів. Не погоджується із висновком суду, про те, що перебіг позовної давності у цій справі розпочався лише з 01.07.2023 року, тобто після припинення дії карантину.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України строки позовної давності продовжуються на строк дії карантину, а не починають свій перебіг після його завершення.

У даному випадку перебіг позовної давності розпочався 04.08.2020 року, не зупинявся та не переривався, проте його тривалість була збільшена на період дії карантину відповідно до спеціального законодавчого регулювання. Позивач у даній справі не заявляв клопотання про поновлення строку, не навів жодних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду, та не подав жодних доказів на їх підтвердження.

Судом першої інстанції не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.04.2023 у справі № 922/1116/22, відповідно до якої введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду.

Зазначає, що аналогічний підхід застосовується і щодо карантинних обмежень, що підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема постановою від 18 січня 2022 року у справі № 370/522/16-ц.

Зазначає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права при вирішенні питання щодо витребування доказів. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09.03.2020 задоволено клопотання представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про витребування доказів. Разом з тим, зазначене клопотання було подане з істотними порушеннями вимог цивільного процесуального законодавства, а саме: клопотання не було надіслане відповідачу, що порушує принцип змагальності сторін; у клопотанні не наведено та не підтверджено жодними доказами неможливість самостійного отримання таких доказів.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи відповідачки щодо відсутності гарантій незмінності електронного договору. Скаржниця посилається на те, що наданий позивачем файл на CD-диску не містить кваліфікованого електронного підпису; не містить сертифіката ключа; не містить технічних засобів перевірки цілісності документа та не дозволяє перевірити його автентичність та незмінність.

Сам факт надання електронного файлу на CD-диску не може свідчити про подання оригіналу електронного документа, оскільки такий носій не забезпечує жодних гарантій автентичності, цілісності та незмінності інформації. Сам по собі файл, записаний на фізичному носії (CD-диску), не є оригіналом електронного документа у розумінні законодавства, оскільки не містить засобів перевірки цілісності, часу створення та накладення електронного підпису.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно визнав належним доказом надання кредитних коштів лист ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», оскільки зазначений лист є інформаційним повідомленням, складеним третьою особою, та не є первинним бухгалтерським чи банківським документом, який підтверджує факт руху коштів. Лист містить формулювання про здійснення переказу «за дорученням» ТОВ «Авентус Україна», однак не містить жодного платіжного документа; не підтверджує факту списання коштів саме з рахунків позивача; не дозволяє ідентифікувати джерело походження коштів та не містить доказів існування конкретного платіжного доручення або фінансової операції з боку позивача.

Сам по собі факт зарахування коштів на платіжну картку відповідачки не доводить, що такі кошти були надані саме позивачем на виконання спірного договору.

Суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про те, що відповідачка здійснила дії, які свідчать про акцепт пропозиції (оферти), зокрема шляхом заповнення заявки, підтвердження її одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом) та зазначення реквізитів банківської картки.

У матеріалах справи відсутні належні технічні логи (журнали подій), які підтверджують факт входу відповідачки до особистого кабінету; відомості про IP адресу, пристрій, час та спосіб авторизації; підтвердження направлення SMS повідомлення (номер телефону, оператор, час відправлення), підтвердження отримання такого повідомлення відповідачкою, підтвердження введення саме відповідачкою одноразового ідентифікатора та технічні дані, які унеможливлюють втручання у відповідну інформацію або її зміну.

Сам по собі факт зазначення банківської картки та подальшого зарахування коштів не є беззаперечним доказом укладення договору саме відповідачкою, оскільки не виключає можливості використання персональних даних третіми особами.

Посилається на те, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, формально врахував заперечення відповідачки щодо їх розміру, та дійшов помилкових висновків щодо їх співмірності та допустив неправильне застосування ст. 137 ЦПК України.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження та роз`яснено відповідачу право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» посилаючись на Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, а також на те, що станом на день розгляду вказаної справи термін дії воєнного стану продовжений, позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду.

Зазначив, що оскільки вимоги кредитора та взяті позичальником зобов`язання за кредитним договором в добровільному порядку не виконані на час подання позовної заяви, а також частину другу статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Вказав, що на виконання вимог ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 09.03.2026 року надано оригінал електронного кредитного договору № №2610927 від 04.07.2020, а також додатково надали витребуваний у первісного кредитора Log-файл, на підтвердження укладення кредитного договору,

Підписання кредитного договору здійснювалося через номер телефону відповідача на який був надісланий одноразовий ідентифікатор, а тому як такого сертифікату ЕЦП не існує, оскільки це різні види підписання електронних документів. Для всебічного та об`єктивного розгляду справи позивачем також було надано LOG – файл укладення кредитного договору №2610927 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 04.07.2020 року, в якому відображено повну хронологію укладення Кредитного договору.

Щодо підтвердження факту перерахування відповідачці грошових коштів, зазначив. що надана позивачем засвідчена копія повідомлення про успішне перерахування коштів з протоколом підписання до договору про споживчий кредит №2610927 від 04.07.2020 року містить усі необхідні реквізити, а, отже, може вважатися первинним документом.

ТОВ «Авентус - Україна» не створює окремий рахунок для позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій. З огляду на дану умову договору, кошти ОСОБА_1 були перераховані на банківську картку, яка була зазначена саме відповідачкою.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 49 200 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн * 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 , 04.07.2020 року було укладено договір №2610927 про надання споживчого кредиту в сумі 15 000 грн шляхом переказу на його банківську картку та зі сплатою відсотків за користування кредитом за стандартною відсотковою ставкою 1,90% - в день.

26.02.2021 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021, згідно до якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал перейшло право вимоги за договором №2610927 про надання споживчого кредиту від 04.07.2020 року.

Суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_1 скористалася кредитними коштами, свої зобов`язання за договором належним чином не виконала та не представила суду жодних доказів на спростування вимог позивача, дійшов висновку, що з відповідачки на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» слід стягнути грошові кошти за договором про надання споживчого кредиту у сумі 49200,00 грн.

Відмовляючи у застосуванні строку позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що строк, визначений ст. 257 ЦК України, продовжувався на строк дії карантину, оскільки карантин тривав до 30.06.2023 року, то строк позовної давності фактично почав свій перебіг після його завершення, а саме з 01.07.2023 року.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено що 04.07.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №2610927 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС Товариства.

На умовах, встановлених договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 15000,00 грн. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Тип процентної ставки-фіксована. (пункт 1.5.2 договору).

Згідно п.1.5.1.та п 1.5.2. знижена процентна ставка 1,81 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору (без пролонгацій), якщо в цей строк споживач здійснить погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується: - у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору

Згідно з п.2.1. договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Відповідно до п.3.1 договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт”.

Згідно п.4.1. договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.-4.5 Договору. Так, згідно п. 4.2. споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору, а саме: Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.

Відповідно до п. 4.4. Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Споживачем Товариству в Особистому кабінеті/зазначені в Договорі.

Згідно п.п. 6.1,9.6, 9.8 договору, повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, а у випадку якщо відбулося продовження строку користування кредиту, не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту та відображається Споживачу в Особистому кабінеті.

Цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет споживача, для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що відтворений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного повідомлення останнім Товариству в ІТС Товариства, зазначений в цьому Договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.

Споживач підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», що розміщені на

Вебсайті та затверджені наказом №53-ОД від 16.01.2020 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Договір № 2610927 про надання споживчого кредиту підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором C382892 та засвідчено кредитодавцем із позначкою часу. Позичальниця також вказала свої паспортні дані, місце проживання, ідентифікаційний номер, контактні дані третьої особи.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 09.03.2026 року позивач надав суду CD-R диск, який містить електронний файл договору №2610927 про надання споживчого кредиту від 04.07.2020, а також LOG-файл укладення вказаного електронного договору.

Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №2610927 від 04.07.2020 року сформовано графік платежів за договором про споживчий кредит №2610927 від 04.07.2020, відповідно до якого сторонами погоджено суму кредиту в розмірі 15000,00 грн, проценти за користування кредитом в розмірі 8122,50 грн.

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , яка ідентифікована ТОВ «Авентус Україна», підписала договір про споживчий кредит №2610927 від 04.07.2020 шляхом введення одноразового ідентифікатора C382892, який направлений 2020.07.04 о 19:39:55 на мобільний телефон НОМЕР_2 .

Згідно листа ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачці кредит у розмірі 15000,00 грн шляхом перерахунку на маску картки № НОМЕР_3 .

Згідно розрахунку заболргованостіЮ який надано позивачем, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Авентус Україна» за договором №2610927 від 04.07.2020 складає 49200,00 грн. Заборгованість за тілом кредиту – 15000,00 грн, заборгованість за відсотками – 34200,00 грн.

Згідно відповіді №БТ/Е-10563 від 28.03.2025 наданої АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_4 . 04.07.2020 року була успішна транзакція в сумі 15000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_4 , банком-емітентом якої є АТ «Універсал Банк». Верифікація особи власника банківської картки № НОМЕР_4 була проведена згідно з регламентом Банку.

26.02.2021 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021, за умовами якого позивач набув право вимоги, серед інших, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2610927 від 04.07.2020 року на суму заборгованості 49200,00 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу ККАУ-26022021 від 26 лютого 2021 року.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 ЦК України, відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції на час виникнення правовідносин, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостоюцієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20.

Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор).

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2610927, який підписаний позичальником електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора C382892, який направлений відповідачці на мобільний телефон НОМЕР_2 .

Колегія суддів вважає, що спірний договір між сторонами укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні цього договору його сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які виникають із кредитного договору.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачкою за договором про надання споживчого кредиту виконало та надало їй кредит в сумі 15 000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_4 , що підтверджується листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №6510-ВП від 16.12.2025 року, згідно якого відповідно до договору ВП-200417-1 від 20.04.17 за дорученням ТОВ «Авентус Україна» було здійснено наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів: 04.07.2020 на суму 15000 грн, маска картки № НОМЕР_3 .

Номер рахунку, на який перераховані кошти, відповідає номеру рахунку, зазначеному у п.2.1 договору про надання споживчого кредиту №2610927.

Отже, кредитні кошти відповідачці перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків та внесений в Державний реєстр фінансових установ, та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку, вказану відповідачем особисто в договорі про надання споживчого кредиту, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Також, відповіддю №БТ/Е-10563 від 28.03.2025 наданої АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали про витребування доказів, згідно якої на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_4 на яку 04.07.2020 року була здійснена транзакція в сумі 15000,00 грн. Верифікація особи власника банківської картки № НОМЕР_4 була проведена згідно з регламентом Банку

ОСОБА_1 не надано доказів на спростування перерахування 04.07.2020 року на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_4 грошових коштів у розмірі 15 000,00 грн, в той же час докази виконання ТОВ «Авентус Україна» своїх зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту №2610927 щодо підтвердження перерахування коштів на користь відповідача наявні в матеріалах справи.

Також матеріалами справи підтверджено факт переходу права вимоги за вказаним кредитним договором від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» згідно Договору відступлення права вимог № №ККАУ-26022021 від 26.02.2021 року.

Згідно акту приймання-передачі реєстру боржників від 26.02.2021 до Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021 від 26.02.2021 ТОВ «Авентус Україна» передав а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв Реєстр Боржників кредитора від 26 лютого 2021 року, складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору. Кількість боржників 4230. Загальна сума заборгованості 62 831 548 грн. 12 коп.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору прав відступлення ККАУ-26022021 від 26 лютого 2021 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №2610927 від 04.07.2020 року. Загальна сума заборгованості – 49200,00 грн.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає, що ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» набуло всіх прав за зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникли за договором про надання споживчого кредиту №2610927 від 04.07.2020 року.

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведення позивачем факту перерахунку ТОВ «Авентус Україна» кредитних коштів ОСОБА_1 , наявність у останньої боргових зобов`язань перед ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості по тілу кредиту в сумі 15 000 грн за кредитним договором №2610927 від 04.07.2020 року.

Однак, колегія суддів не погоджується з розміром стягнутих відсотків за користування кредитними коштами,виходячи з наступного.

Так, в п. 1.4 договору про надання споживчого кредиту №2610927 від 04.07.2020 року зазначено, що строк кредиту – 30 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору.

Згідно п.4.1. договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.-4.5 Договору. Так, згідно п. 4.2. споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору, а саме: Пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем.

Тобто, з умов договору вбачається, що кредит видано на 30 днів, однак за ініціативою споживача даний договір може бути пролонговано шляхом сплати нарахованих та несплачених на дату платежу процентів.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Кредит-Капітал» просило стягнути нараховані проценти, які розраховані станом на 01.11.2020 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Відповідно до умов кредитного договору, для продовження строку кредитування позичальник має вчинити дії, а саме здійснити платіж на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позичальником не було здійснено жодного платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Отже, в матеріалах справи відсутні докази пролонгації кредитного договору.

Відповідно, строк кредиту становить 30 днів, тому проценти мали нараховуватися з 04.07.2020 року по 02.08.2020 року та становлять 8550, 00 грн ( 15 000, 00 грн х 1,90 % х 30 днів).

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про стягнення з відповідачки заборгованості за процентами за період з 04.07.2020 року по 01.11.2020 року в сумі 34200, 00 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, щосуд першої інстанції неправильно оцінив електронний доказ, оскільки на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 09.03.2026 року представником позивача суду було надано CD-R диск, який містить електронний файл договору №2610927 про надання споживчого кредиту від 04.07.2020, а також LOG-файл укладення вказаного електронного договору. Суд першої інстанції оцінюючи зазначені докази у їх сукупності, дійшов вірного висновку, що наявний на диску LOG-файл укладення договору містить технічні відомості щодо процесу його підписання (зокрема дату, час, ідентифікаційні дані та послідовність дій сторін), а електронний файл договору є оригіналом електронного документа і належними та допустимими доказами у справі.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що договір підписано електронним підписом за допомогою використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису), використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання такого одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

В договорі зазначено особисті дані відповідачки ОСОБА_1 , зокрема, реквізити паспортного документу, адреса місця реєстрації, РНОКПП.

Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначеному договорі матеріали справи не містять.

Також, доказів про те, що персональні дані відповідачки були використані первісним кредитором для укладення кредитного договору від її імені, скаржницею до суду не надано. Зокрема, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідачка не зверталася, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного договору.

Щодо посилання скаржниці на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем не було надіслано відповідачці клопотання про витребування доказів, колегія суддів вважає їх слушними. Так, з матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було додано клопотання про витребування доказів та зазначено, що дане клопотання подано тільки для суду, тобто таке не було надіслано відповідачці разом з позовною заявою.

Разом із тим, у судовому засіданні від 09 березня 2026 року представник відповідачки був присутній під час оголошення даного клопотання та його вирішення та реалізував право сторони відповідача на подання заперечень проти такого клопотання.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позов поданий зі спливом строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався та скасований з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХнабрав чинності 30 січня 2024 року.

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 4 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений.

Таким чином, впродовж строку дії воєнного стану позовна давність була продовжена від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року включно, а 30 січня 2024 року її перебіг зупинився до 3 вересня 2025 року включно.

Якщо позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжений (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився на строк дії воєнного стану до 3 вересня 2025 року включно.

З огляду на встановлені у цій справі обставини щодо початку перебігу позовної давності, а також з урахуванням продовження та зупинення перебігу такого строку на період дії карантину та воєнного стану, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що строк звернення до суду з цим позовом не сплив.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування позовної давності є правильним та відповідає вимогам законодавства.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 18.04.2023 у справі № 922/1116/22, оскільки викладений у вказаній справі висновок не є релевантним до спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки, суд першої інстанції неповно з`ясував обставин справи, неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , слід задовольнити частково, рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2026 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором надання споживчого кредиту №2610927 від 04.07.2020 року за тілом кредиту, відсотків та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2610927 від 04.07.2020 року в розмірі 23550, 00 грн, яка складається з 15000 грн – заборгованості за основною сумою кредиту, 8550 грн - заборгованість за процентами

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 622,40 грн.

За подання апеляційної скарги відповідачкою сплачено судовий збір в розмірі 3994,50 грн

Позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено на 47,86 %, тому з відповідачки на користь позивача за подання позовної заяви підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1592,78 грн.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено на 52,14 %, тому з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2082,73 грн.

Згідно з ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи положення ч.10 ст.141 ЦПК України, остаточно з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 різницю витрат по сплаті судового збору в розмірі 489,95 грн.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, який укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», в якому визначено вартість наданих послуг за 1 кредитну справу в сумі 8000,00 грн; акт наданих послуг №59 від 26.01.2026, згідно з яким АО «Апологет» надали ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» послуги по справі про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором на загальну суму 8000,00 грн; копію ордера серії ВС № 1381377 на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокатом Усенко М.І. від 02.07.2025; детальний опис наданих послуг до акту №59 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 складеного 26.01.2026 року, в якому зазначений опис надання послуг та затрачений час: усна консультація клієнта, щодо перспективи та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором – 0год 30хв; ознайомлення з матеріалами справи - 2год 00хв; погодження правової позиції клієнта у справі - 0год 30хв; складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта – 3год 30хв; подання заяви до суду від імені клієнта – 1шт.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 заперечувала проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу та зазначала, що такий розмір є завищеним і неспівмірними до ціни позову.

Надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, врахувавши складність справи, суть спору, характер послуг, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру вказаних втрат до 5000, 00 грн.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено на 47,86 %, тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 2393 грн (5000 грн * 47,86 %).

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Креховецька Надія Миколаївна, задовольнити частково.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2026 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором надання споживчого кредиту №2610927 від 04.07.2020 року за тілом кредиту, відсотків,витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків, НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄРДПОУ 35234236, юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1 корп.28, м. Львів, 79029 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2610927 від 04.07.2020 року в розмірі 23550, 00 грн, яка складається з 15000 грн – заборгованості за основною сумою кредиту, 8550 грн - заборгованість за процентами, витрати на правничу допомогу у розмірі 2393, 00 грн.

Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 489,95 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 06 липня 2026 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.А. Девляшевський

Є.Є. Мальцева