Вирок від 06 липня 2026 р. у справі №717/910/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/910/26

Номер провадження 1-кп/717/105/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року селище Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025263100000024 від 12 лютого 2025 року про обвинувачення ОСОБА_3 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с-ща Кельменці Дністровського району Чернівецької області, середня освіта, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий) за ч. 1 ст. 125 КК України,

присутні:

прокурор ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_6 ,

законний представник потерпілого ОСОБА_7 ,

представник потерпілого адвокат ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и в :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

11 лютого 2025 року близько 15 год 30 хв ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні Кельменецького ліцею – опорного закладу, що розташований за адресою: вул. Центральна, 5, с-ще Кельменці, Дністровський район, Чернівецька область, діючи умисно, протиправно, на грунті неприязних відносин, що виникли раптово, маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_9 (дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_2 ), стиснув рукою ліве передпліччя потерпілого, витягнув його з-під парти та кинув на підлогу.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця передньої зовнішньої поверхні верхньої третини лівого плеча, які згідно з висновком експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 умисно завдав легких тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_9 .

Стаття /частини статті/ закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за вищезазначені кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений.

Частина 1 статті 125 КК України -- умисне легке тілесне ушкодження, санкція якого передбачає покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до одного року..

Твердження сторін.

Під час змагального судового процесу сторони в правових та логічних формах висунули власні версії подій, які на їх думку, мали місце та висловилися щодо юридично значущих обставин даного кримінального провадження.

Правова позиція сторони обвинувачення.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 30 квітня 2026 року прокурором Дністровської окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_4 .

З огляду на обвинувальні акти прокурор вважає встановленим те, що обвинувачений ОСОБА_3 умисно завдав легких тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_9 , тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

Сторона обвинувачення підтверджує свою версію подій доказами, які містяться у документах, показаннях законного представника потерпілого, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду, а також визнанням вини обвинуваченим.

Під час виступу у судових дебатах прокурор вважає, що надані докази доводять склад кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_3 , і судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальних актах фактичних обставин об`єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності.

В судових дебатах прокурор просить ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання за ч. 1 ст.125 КК України у вигляді 200 годин громадських робіт.

Правова позиція потерпілих.

Законний представник потерпілого – матір потерпілого ОСОБА_7 пояснила суду, що її сина обвинувачений витягнув з-під парти, сильно стиснув за плече і кинув на підлогу. Після чого ОСОБА_3 знову підняв її сина за верхній одяг, потягнув по підлозі до стіни, після чого знову підняв, притиснувши до стіни, та змушував вибачатися на колінах, чим завдав тілесних ушкоджень. Її син дуже налякався, зі страху обмочився, сильно плакав. Після цього син не хотів ходити до школи. Законний представник потерпілого заперечила факти цькування чи побиття її сином дітей обвинуваченого.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_8 підтримав позицію своєї довірительки, а також просив задовільнити заявлений ним цивільний позов в повному обсязі. Крім того, адвокат вказав, що матеріали справи не містять доказів протиправної поведінки потерпілого.

Правова позиція сторони захисту, надана обвинуваченим ОСОБА_3 щодо пред`явленого йому обвинувачення за ч. 1 ст.125 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_3 повністю визнав вину у скоєному та пояснив суду, що дійсно того дня вчинив дії, вказані в обвинувальному акті, про що щиро шкодує, кається та обіцяє більше так не вчиняти. ОСОБА_3 пояснив суду, що його діти, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , постійно скаржились, що потерпілий ОСОБА_9 їх ображав, розкидав речі по школі, ховав ці речі та неодноразово бив. Обвинувачений та його дружина неодноразово скаржились вчителям, але це не давало ніякого результату. Дружина обвинуваченого на батьківських зборах пробувала поговорити з ОСОБА_7 , проте остання все заперечувала.

11 лютого 2025 року до обвинуваченого на роботу прибігла його дочка (на той час обвинувачений працював в котельні ліцею) і поскаржилась, що її побив потерпілий, бо дочка заступилась за брата. ОСОБА_3 не витримав і пішов до класу, де перебував потерпілий. ОСОБА_3 дуже шкодує, що не стримався і вчинив кримінальне правопорушення. ОСОБА_3 стверджував, що після цього інциденту його змусили звільнитися з ліцею, він втратив роботу. ОСОБА_3 також подав скарги на поведінку потерпілого, але ці скарги ніхто не розглядав.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 підтримав позицію свого підзахисного, просив призначити покарання з врахуванням тяжкості вчиненого діяння і особи обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді штрафу, а також взявши до увагу систематичність явища булінгу та цькування серед дітей в навчальних закладах. Захисник при призначенні покарання просив суд врахувати той факт, що обвинувачений після вчинення кримінального правопорушення був змушений звільнитися з роботи, зараз ніде не працює, має тимчасові заробітки, утримує трьох дітей, один з яких є студентом, дружина обвинуваченого не має великого доходу. Крім того, ОСОБА_3 під час досудового розслідування намагався отримати реквізити платіжної картки потерпілого або його матері, проте не зміг цього зробити, а вже на стадії судового розгляду добровільно сплатив на користь потерпілого шість тисяч гривень.

Застереження щодо обсягу досліджених доказів.

Враховуючи, що у цьому кримінальному провадженні обвинувачений вину у вчиненні кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за якими обвинувальний акт надійшов до суду, визнав повністю, суд визнав недоцільним дослідження усіх доказів, натомість протокольною ухвалою визнав за доцільне дослідити лише експертні висновки, докази, які характеризують особу обвинуваченого, та витяг з ЄДРДР.

Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

У силу ст. 337 КПК України cудовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З урахуванням вищенаведених положень процесуального законодавства, заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд встановив, що пред`явлене обвинувачення доведено в повному обсязі.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за викладених вище обставин, повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку, а саме:

показаннями законного представника потерпілого – матері потерпілого ОСОБА_7 згідно яких 11 лютого 2025 року близько 15 год 30 хв її сина обвинувачений витягнув з-під парти, сильно стиснув за плече і кинув на підлогу. Після чого ОСОБА_3 знову підняв її сина за верхній одяг, потягнув по підлозі до стіни, після чого знову підняв, притиснувши до стіни, та змушував вибачатися на колінах, чим завдав тілесних ушкоджень. Її син дуже налякався, зі страху обмочився, сильно плакав. Після цього син не хотів ходити до школи. Законний представник потерпілого заперечила факти цькування чи побиття її сином дітей обвинуваченого;

-показами обвинуваченого ОСОБА_3 , який повністю визнав вину у скоєному та пояснив суду, що дійсно того дня вчинив дії, вказані в обвинувальному акті, про що щиро шкодує, кається та обіцяє більше так не вчиняти. ОСОБА_3 пояснив суду, що його діти, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , постійно скаржились, що потерпілий ОСОБА_9 їх ображав, розкидав речі по школі, ховав ці речі та неодноразово бив. Обвинувачений та його дружина неодноразово скаржились вчителям, але це не давало ніякого результату. Дружина обвинуваченого на батьківських зборах пробувала поговорити з ОСОБА_7 , проте остання все заперечувала;

-висновком психолога/спеціаліста № 1, за результатами проведення допиту неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9

-висновком експерта № 21, відповідно до якого спричинені потерпілому ОСОБА_12 тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень (синець передньої зовнішньої поверхні верхньої третини лівого плеча);

-висновком експерта № СЕ-19/102-25/9590-ПС, згідно з яким ситуація, що досліджується, є психотравмувальною для малолітнього ОСОБА_9 ; ОСОБА_9 завдано моральні страждання (моральна шкода).

Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію проступку, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст. 91 КПК України. Вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Так, вищенаведеними доказами, які є належними, допустимими та достовірними, в сукупності - достатніми та узгодженими, поза розумним сумнівом доведено те, що 11 лютого 2025 року близько 15 год 30 хв ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні Кельменецького ліцею – опорного закладу, що розташований за адресою: вул. Центральна, 5, с-ще Кельменці, Дністровський район, Чернівецька область, діючи умисно, протиправно, на грунті неприязних відносин, що виникли раптово, маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_9 (дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_2 ), стиснув рукою ліве передпліччя потерпілого, витягнув його з-під парти та кинув на підлогу.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця передньої зовнішньої поверхні верхньої третини лівого плеча, які згідно з висновком експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_3 умисно завдав легкі тілесні ушкодження малолітньому ОСОБА_9 .

Загальна характеристика складу кримінальних правопорушення предбачених ч. 1 ст. 125, винним у вчиненні яких визнається ОСОБА_3 .

Згідно з ч. 1 ст. 125 підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Склад кримінального правопорушення являє собою абстрактну теоретичну конструкцію і включає чотири елементи: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону. Кожен елемент включає певний набір ознак: обов`язкових і факультативних для кваліфікації діяння як кримінального правопорушення.

З об`єктивної сторони проступок, передбачений ч.1 ст.125 КК України характеризується спричиненням легкого тілесного ушкодження.

Суб`єктивна сторона проступку характеризується тільки умисною виною.

Висновки суду.

За змістом ст. 8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати її змісту.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене, а обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).

Ретельно проаналізувавши усі надані сторонами кримінального провадження докази з точки зору доведеності ознак складу кримінального проступку, інкримінованого обвинуваченому, суд вважає, що сукупність встановлених під час судового розгляду обставин виключає будь-яке інше розуміння подій, викладених в обвинувальних актах, і вказана версія обвинувачення не містить сумнівів в її обґрунтованості та не спростовується доводами сторони захисту.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об`єктивно досліджені у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.ст. 85,94 КПК України, вказані вище всі докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно та всебічно з`ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, в судовому засіданні доведена повністю.

Вказаний висновок судом зроблений поза розумним сумнівом, а отже, враховуючи зазначене вище, вина ОСОБА_3 повністю доведена в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч. 1 ст.125 КК України. Підстав для кваліфікації вчиненого за іншими статтями Кримінального кодексу суд не вбачає.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В судовому засіданні обвинувачений повністю визнав вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, під час судового засідання попросив пробачення. Відтак судом визнано як пом`якшуючі обставини щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обтяжуючою обставиною судом визнано вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Мотиви призначення покарання.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнімдлявиправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступіньтяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Обираючи вид і розмір покарання, суд виходить з таких міркувань.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 офіційно не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягався, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, перебуває в шлюбі, за місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно, зауважень від старостату не отримував.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, спосіб вчинення кримінальних правопорушень і їх мотиви, форму вини, обстановку вчинення, особу обвинуваченого та стан його поведінки, раніше не судимого, наявність пом`якшуючої обставини, відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.1 ст. 125 КК України у вигляді ста годин громадських робіт.

Цивільний позов.

Представником потерпілого ОСОБА_9 , адвокатом ОСОБА_8 заявлено також цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 50 000, 00 грн.

В судовому засіданні 7 липня 2026 року адвокат ОСОБА_8 подав заяву про уточнення позовних вимог, зі змісту якої вбачається, що у зв`язку з добровільною сплатою обвинуваченим коштів в розмірі шести тисяч гривень на користь потерпілого він просить стягнути сорок чотири тисячі гривень 00 коп моральної шкоди.

Обвинувачений цивільний позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи в частині цивільного позову, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦивільного процесуального кодексу Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Суд вважає, що дослідженими в судовому засіданні доказами винуватості обвинуваченого встановлено протиправну поведінку ОСОБА_3 ; встановлено наявність шкоди, заподіяної потерпілому умисним завданням легких тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_9 , та причинно-наслідковий зв`язок між діями обвинуваченого та наслідками, що настали.

За результатами розгляду кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого доведена, його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.125 КК України.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілим, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другоїстатті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третястатті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала у внаслідок протиправної поведінки відносно неї.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 р. № 4 передбачає, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що настали, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий, їх тривалість, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, та зважаючи на усі ті обставини, за яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до задоволення в повному розмірі, відтак з ОСОБА_3 слід стягнути на користь Сливки 44 000,00 грн. моральної шкоди, заподіяної злочином.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Судові витрати у справі складають 9 359,70 грн та підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України, й призначити йому покарання у вигляді 100 (ста) годин громадських робіт.

Цивільний позов ОСОБА_9 задовольнити повністю, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_9 (дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) 44 000 (сорок чотири тисяч) грн 00 коп моральної шкоди.

Речовий доказ: диск DVD+R (з відео файлом, яке надав ОСОБА_3 за 9 грудня 2025 року) залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено сторонами до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кельменецький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, обвинувачений - подати клопотання про помилування.

Головуючий суддя