Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №715/1594/26 — Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/1594/26

Провадження № 2-а/715/18/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

у складі головуючого судді Цуренка В.А.

секретар судового засідання Оршевська С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції, Поліцейського 1 взводу 2 роти БПП з обслуговування Чернівецького району УПП в Чернівецькій області ДПП капрала поліції Герасимюк Анастасії Іванівни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції, Поліцейського 1 взводу 2 роти БПП з обслуговування Чернівецького району УПП в Чернівецькій області ДПП капрала поліції Герасимюк Анастасії Іванівни, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та визнання дій протиправними.

Вказує, що 01.05.2026 за адресою проживання ОСОБА_1 надійшла поштова кореспонденція від УПП в Чернівецькій області, вмістом якої була постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7088707 від 26.04.2026р., винесена поліцейським 1 взводу 2 роти БПП з обслуговування Чернівецького району УПП в Чернівецькій області ДПП капралом поліції Герасимюк Анастасією Іванівною.

Так, 26.04.2026 року відносно ОСОБА_1 поліцейським 1 взводу 2 роти БПП з обслуговування Чернівецького району УПП в Чернівецькій області ДПП капралом поліції Герасимюк Анастасією Іванівною було складено та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7088707 від 26.04.2026р.

Зі змісту фабули оскаржуваної постанови відомо, що «26.04.2026р. о 04:21:00 в с. Чагор, вул. Незалежності, 2, водій керував т.з. BMW 525 CE0807ET, який на праві власності належить ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , будучи позбавленим права керування, строком на три роки, Герцаївським районним судом Чернівецької області, номер рішення №714/26/23, чим порушив п. 2.1.а. ПДР – Керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ».

Надалі, керуючись положенням ч. 4 ст. 126 КУпАП поліцейська постановила застосувати до Позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 гривень.

Вважає протиправними дії Відповідачів щодо Позивача по суті розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та прийняття, за наслідками таких дій, постанови серії ЕНА №7088707 від 26.04.2026р.

Вказану позицію аргументує виявленими порушеннями наступних нормативно-правових актів, перелік яких не є вичерпним:

Конституції України;

Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП);

Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» № 1376 від 06.11.2015 (далі – Інструкція № 1376);

Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» № 1395 від 07.11.2015 (далі – Інструкція № 1395);

Наказу МВС України «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису» № 1026 від 18.12.2018 (далі – Інструкція № 1026).

За обставин, викладених у постанові, 26.04.2026 року о 04:21:00 годині ОСОБА_1 транспортним засобом не керував.

На момент зупинки автомобіля працівниками поліції, в салоні транспортного засобу перебували ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебувала за кермом та виконувала функції водія, тоді як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебував на задньому пасажирському сидінні транспортного засобу та не здійснював жодних дій, пов`язаних з керуванням.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 126 КУпАП, обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення є безпосередній факт керування транспортним засобом конкретною особою. Саме ця обставина підлягає доведенню уповноваженим органом.

Разом з тим, Відповідачем не встановлено особу, яка фактично керувала транспортним засобом у момент його зупинки, та не зібрано жодних належних і допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували факт керування транспортним засобом саме Позивачем.

Матеріали справи не містять об`єктивних доказів, зокрема відеофіксації, пояснень свідків чи інших процесуальних документів, які б підтверджували факт перебування Позивача за кермом.

Отже, висновки, викладені у постанові, є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

За відсутності належних і допустимих доказів Позивач не може вважатися суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості та вимог законодавства України, обов`язок доведення вини особи покладається на орган, який притягає її до адміністративної відповідальності, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У зв`язку з відсутністю належних, допустимих та достатніх доказів вина Позивача є недоведеною, що прямо суперечить вимогам законодавства України.

Під час винесення оскаржуваної постанови Відповідачем було допущено істотні порушення процедури розгляду справи, що свідчить про недотримання вимог Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також положень відомчих нормативно-правових актів, зокрема Інструкції №1376 з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції №1395 з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі та Інструкції №1026 із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які регламентують порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та дії працівників поліції.

Зазначені порушення полягають у тому, що під час розгляду справи не було забезпечено всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Посадовою особою фактично не встановлено ключову обставину — особу, яка безпосередньо керувала транспортним засобом у момент зупинки, що є визначальним для притягнення до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Незважаючи на це, висновок про вину Позивача був зроблений без належної перевірки фактичних даних та без встановлення об`єктивної істини у справі.

Крім того, Відповідачем не було належним чином досліджено докази, які мали б підтверджувати або спростовувати вину Позивача, а також не вжито заходів для їх збирання. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність у діях Позивача складу адміністративного правопорушення, зокрема не доведено суб`єктивну сторону правопорушення — вину у формі умислу чи необережності.

Також, матеріали адміністративної справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що станом на момент винесення оскаржуваної постанови Позивач був позбавлений права керування транспортними засобами. Відповідачем не надано жодних документів або відомостей, які б підтверджували чинність такого обмеження саме на момент інкримінованої події, що є обов`язковою умовою для притягнення особи до відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Водночас встановлено, що відповідно до Вироку Герцаївського районного суду Чернівецької області у справі №714/26/23 від 01.03.2023 року (провадження №1-кп/714/34/23) Позивача дійсно було позбавлено права керування транспортними засобами строком на три роки. Однак зазначений вирок набрав законної сили лише 26.04.2023 року, а отже перебіг строку позбавлення права керування розпочався саме з цієї дати.

З урахуванням трирічного строку позбавлення права керування, такий строк закінчився 26.04.2026 року.

Таким чином, строк позбавлення права керування транспортними засобами, визначений Вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області у справі №714/26/23 від 01.03.2023 року, який набрав законної сили 26.04.2023 року, закінчився 26.04.2026 року.

Отже, станом на календарну дату інкримінованої події у Відповідача були відсутні належні та допустимі докази чинності такого обмеження, а Позивач не перебував у статусі особи, позбавленої права керування транспортними засобами.

За таких обставин відсутня одна з обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме факт керування транспортним засобом особою, яка на момент вчинення дії позбавлена такого права. Не встановлення та недоведеність цієї обставини свідчить про відсутність правових підстав для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності та підтверджує необґрунтованість винесеної постанови.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, є формально визначеним і передбачає обов`язкову наявність сукупності двох ключових юридичних ознак, а саме факту керування транспортним засобом особою та одночасного перебування такої особи у статусі позбавленої права керування. Лише за наявності обох зазначених елементів у їх сукупності може бути констатовано склад адміністративного правопорушення та, відповідно, виникати підстава для притягнення особи до відповідальності.

У даному випадку жодна із зазначених обов`язкових складових не підтверджена належними та допустимими доказами. Зокрема, встановлено, що Позивач фактично не здійснював керування транспортним засобом, оскільки на момент зупинки перебував на пасажирському сидінні, а керування транспортним засобом здійснювала інша особа. Таким чином, відсутній сам факт виконання Позивачем функцій водія, що виключає можливість визнання його суб`єктом інкримінованого правопорушення.

Крім того, відсутня і друга обов`язкова складова складу правопорушення, оскільки встановлено, що строк позбавлення права керування транспортними засобами, визначений Вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області, на момент інкримінованої події вже закінчився. Це означає, що Позивач на відповідний момент не перебував у статусі особи, позбавленої права керування, а отже не міг відповідати критеріям суб`єкта правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

За таких обставин відсутність одночасно обох обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення свідчить про те, що в діях Позивача відсутній склад інкримінованого правопорушення в цілому. Відповідно, притягнення його до адміністративної відповідальності є безпідставним, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню як така, що винесена без належної правової підстави.

Просить суд:

1. Визнати протиправними дії поліцейської 1 взводу 2 роти БПП з обслуговування Чернівецького району УПП в Чернівецькій області ДПП капрала поліції Герасимюк Анастасії Іванівни по розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП.

2. Скасувати складену відносно ОСОБА_1 постанову серії ЕНА №7088707 від 26.04.2026р. та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

3. Викликати та допитати у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: с. Коровія, Чернівецького району, Чернівецької області, засіб зв`язку: НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , засіб зв`язку: НОМЕР_2 , які можуть надати покази щодо фактичних обставин події.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління патрульної поліції в Чернівецькій області сплачений в судовий збір.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, його представник - адвокат Мізюк В.В. надіслав до суду заяву, у якій просить суд позов задовольнити в повному обсязі та розглянути справу за їхньої відсутності з врахуванням поданих клопотань.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Чернівецькій області в судове засідання не з`явився, направив до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що обставини викладені в позові безпідставні та необґрунтовані, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач - Поліцейський 1 взводу 2 роти БПП з обслуговування Чернівецького району УПП в Чернівецькій області ДПП капрал поліції Герасимюк Анастасія Іванівна в судове засідання не з`явилася, направила до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про місце та час розгляду справи та не направив до суду жодних клопотань.

Згідно ч.1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно правового висновку Верховного Суду у справі №338/1/17 помилковим посилання на постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

В розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб?єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийняті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення, таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач нібито керував т.з. BMW 525 CE0807ET, який на праві власності належить ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , будучи позбавленим права керування, строком на три роки, Герцаївським районним судом, номер рішення №714/26/23, чим порушив п. 2.1.а. ПДР – Керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ. При цьому, в оскаржуваній постанові, Відповідач не надав жодних доказів, що саме Позивач був за кермом даного транспортного засобу та умисно вчинив адміністративне правопорушення.

Відтак, Відповідач в особі працівника патрульної поліції, який розглянув справу, не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази, які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення Позивачем.

Відповідно до п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 р. за №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом – виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Під терміном «керування транспортним засобом» розуміється виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора - водія під час навчання учнів - водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Вказана позиція Верховного Суду не була дотримана судом першої інстанції при прийнятті рішення.

Відповідно до п.1.10 ПДР України водій – особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії.

Таким чином, керування транспортним засобом – це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху – для зміни напрямку руху чи/або швидкості транспортного засобу.

Тому, оскаржувана постанова є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам законності, оскільки вона винесена за відсутності належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення. Висновки посадової особи фактично ґрунтуються не на об`єктивно встановлених обставинах справи, а на припущеннях, які не підтверджені жодними процесуально оформленими доказами, що є неприпустимим у справах про адміністративні правопорушення.

Крім того, постанова була прийнята з істотним порушенням встановленої процедури розгляду справи, оскільки не було забезпечено всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин події, не досліджено всі наявні фактичні дані та не перевірено належним чином пояснення учасників події. Також Відповідачем не встановлено фактичного водія транспортного засобу та не вжито заходів для з`ясування цієї ключової обставини, що має вирішальне значення для правильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи не відповідають викладеним у постанові висновкам, оскільки Позивач не керував транспортним засобом, а перебував на задньому пасажирському сидінні, тоді як керування здійснювала інша особа. За таких умов відсутній об`єктивний склад правопорушення, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності.

Більш того, вище вказані обставини підтверджуються відеозаписами наданими Відповідачем у Відзиві на позов та Позивачем у відповіді на Відзив, з яких вбачається відсутність факту керування ОСОБА_1 вище вказаним транспортним засобом, останній перебував у якості пасажира на задньому сидінні автомобіля, а також наявний момент початку руху транспортного засобу, що передував вказаній події, з якого чітко видно, що ОСОБА_1 сів на заднє пасажирське сидіння вказаного автомобіля, а за кермом перебувала жінка, а не чоловік. Як встановлено судом, нею являється - ОСОБА_3 .

Відповідно до відеозапису №476536, долученого до відзиву на позовну заяву, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджується.

Навпаки, зміст відеозапису свідчить про відсутність будь-яких об`єктивних даних, які б вказували на те, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля або здійснював керування транспортним засобом.

Так, на відеозаписі №476536 00:02:40 чітко видно особу у білій футболці, яка знаходиться на задньому пасажирському сидінні автомобіля з опущеною головою та, очевидно, спить. Вказаною особою є ОСОБА_1 . При цьому будь-яких ознак його перебування на місці водія або пересування з місця водія на заднє сидіння відеозапис не містить.

Більше того, на відеозаписі №476536 00:03:42 зафіксовано, як ОСОБА_1 виходить саме із заднього пасажирського сидіння транспортного засобу. Зазначена обставина має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки безпосередньо спростовує припущення про його перебування за кермом автомобіля на момент зупинки транспортного засобу працівниками поліції.

Крім того, протягом спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 неодноразово повідомляв, що не керував транспортним засобом та не перебував за кермом. Такі пояснення містяться, зокрема, на відеозаписі №476536 00:04:45 та 00:06:11. При цьому працівниками поліції не було вжито належних заходів для перевірки цих пояснень, не встановлено особу водія транспортного засобу та не зібрано жодних доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_1 .

Також на відеозаписі відсутня фіксація руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , не зафіксовано момент його перебування на місці водія під час руху автомобіля, а також не встановлено особу, яка фактично керувала транспортним засобом до моменту прибуття працівників поліції.

Таким чином, матеріали відеозапису не лише не підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а й навпаки свідчать про його перебування на задньому пасажирському сидінні автомобіля. За відсутності безпосередньої фіксації керування транспортним засобом, встановлення особи водія та інших належних доказів висновок про керування ОСОБА_1 автомобілем ґрунтується виключно на припущеннях.

За таких обставин наданий відеозапис не може вважатися належним та достатнім доказом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Проте, дане твердження щодо керування транспортним засобом ОСОБА_1 також повністю спростовується об`єктивним відеозаписом із камер зовнішнього відеоспостереження парковки басейного комплексу «Лотус», який безпосередньо фіксує момент посадки осіб до транспортного засобу та початок його руху.

Відповідач-1 посилається виключно на пояснення осіб, отримані працівниками поліції вже після зупинки автомобіля.

При цьому сам факт надання певних пояснень не може автоматично вважатися беззаперечним доказом вини особи, особливо якщо такі пояснення суперечать об`єктивним технічним засобам фіксації подій.

У даному випадку відеозапис камер спостереження є первинним та безпосереднім доказом фактичних дій учасників події, тоді як пояснення осіб були отримані вже після втручання працівників поліції та не можуть спростовувати зафіксовані технічними засобами обставини.

Крім того, Відповідач-1 не надав жодного належного відеозапису, фотоматеріалів або інших об`єктивних доказів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 саме за кермом транспортного засобу до моменту та на момент його зупинки.

Сам по собі факт перебування особи в автомобілі не є доказом керування транспортним засобом. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП обов`язковим є доведення саме факту керування транспортним засобом такою особою.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови доведення вини належними та допустимими доказами, а всі сумніви щодо доведеності вини особи підлягають тлумаченню на її користь.

У даній справі наявний об`єктивний відеозапис, який безпосередньо підтверджує, що за кермом транспортного засобу перебувала ОСОБА_3 , тоді як ОСОБА_1 знаходився на задньому пасажирському сидінні.

За таких обставин твердження Відповідача-1 про керування транспортним засобом ОСОБА_1 не підтверджуються належними та допустимими доказами, спростовуються відеозаписом камер спостереження та не можуть бути покладені в основу висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Враховуючи викладене, аналіз відеозаписів із камер спостереження парковки басейного комплексу «Лотус», а також відеозапису з боді-камер №476536, долученого до матеріалів справи, дає підстави дійти висновку про відсутність належних, допустимих та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом марки BMW 525, державний номерний знак НОМЕР_3 , у момент, який став підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Навпаки, досліджені відеоматеріали свідчать про перебування ОСОБА_1 на задньому пасажирському сидінні автомобіля та не містять жодної фіксації його перебування за кермом чи безпосереднього керування транспортним засобом. За таких обставин висновок про вчинення ним правопорушення є передчасним, необґрунтованим та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях, а не на належних доказах у розумінні вимог чинного законодавства.

Окрім того Позивач зазначає, що 30 червня 2026 року Постановою Глибоцького районного суду Чернівецької області, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. У вказаній постанові зазначено, що при встановлених обставинах, доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом залишилися неспростованими. Вказує, що обставини зазначеної справи є аналогічними обставинам, викладеним у позовній заяві у даній адміністративній справі, що має істотне значення та підлягає врахуванню судом під час ухвалення рішення.

У відзиві на позовну заяву не було спростовано факт порушення процесуальних норм розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В зв`язку з цим суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт дотримання норм процесуального права при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , відтак, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, окрім іншого, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

В той же час, у даній справі позовні вимоги пред`явлені до декількох відповідачів, а саме до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, ДПП НПУ до інспектора взводу №1 роти №2 батальйону УПП в Чернівецькій області ДПП НПУ капрала поліції Герасимюк Анастасії Іванівни.

Велика Палата Верховного Суду (ВП ВС) у своїх рішеннях послідовно дотримується позиції, що належним відповідачем у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення є відповідний орган Національної поліції, а не інспектор, який безпосередньо виніс постанову.

ВП ВС неодноразово зазначила, що працівники поліції при виконанні своїх службових обов`язків діють від імені органу Національної поліції. Тому всі позовні вимоги майнового чи немайнового характеру, що випливають з їхніх дій, мають бути адресовані юридичній особі – відповідному органу Національної поліції (наприклад, Департаменту патрульної поліції або його територіальному управлінню) і помилкове визначення відповідача як фізичної особи (інспектора) є підставою для відмови у задоволенні позову, якщо позивач не скористався правом заміни неналежного відповідача (Постанова ВП ВС від 18 березня 2020 року у справі № 520/2261/19 (провадження № 11-1376апп19), Постанова ВП ВС від 17 грудня 2020 року у справі № 160/2753/19 (провадження № 11-477апп20), Постанова ВП ВС від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24)).

Тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , що заявлені до відповідача до інспектора взводу №1 роти №2 батальйону УПП в Чернівецькій області ДПП НПУ капрала поліції Герасимюк Анастасії Іванівни, слід відмовити із вказаних вище обставин.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 , що заявлені до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6-10, 19, 20, 70, 90, 241-246, 250 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати складену відносно ОСОБА_1 постанову серії ЕНА №7088707 від 26.04.2026 року та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління патрульної поліції в Чернівецькій області сплачений судовий збір в розмірі 332 (триста тридцять дві) гривні, 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Суддя: