Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №705/4706/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/4706/26

2-о/705/144/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючого – судді Годік Л.С.

секретаря судового засідання Мещерякової Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Умані Черкаської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка подана представником заявника ОСОБА_2 , заінтересована особа: Уманський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в російській федерації. Заява обґрунтована тим, що вона, ОСОБА_1 , є наймачем житлового приміщення площею 7,7кв.м., що складається з однієї житлової кімнати у квартирі АДРЕСА_1 .

Право користування зазначеним житловим приміщенням виникло на підставі ордера № 02717 від 22 січня 2014 року, виданого відповідно до рішення виконавчого комітету Уманської міської ради від 26 грудня 2013 року № 348 у відповідності до якого заявниці надано незавершену будівництвом однокімнатну квартиру житловою площею 7,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 яка має спільний коридор площею 4,1 кв. м. з квартирою АДРЕСА_3 , що належить на праві власності її дочці ОСОБА_4 за умови виконання ремонтних робіт за власні кошти.

Відповідно до зазначеного ордера право на вселення та користування квартирою було надано: ОСОБА_1 — наймачу; ОСОБА_4 — дочці; ОСОБА_3 — матері заявниці.

Після отримання зазначеного житлового приміщення сім`я здійснила його добудову та ремонт як і було зазначено в рішенні Уманської міської ради від 26грудня 2013 року № 348.

Разом з тим, ще у липні 2007 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з незадовільними житловими умовами, похилим віком, незадовільним станом здоров`я та необхідністю постійного стороннього догляду тимчасово до поліпшення житлових умов виїхала до російської федерації, де проживала разом із своєю дочкою.

Після розширення житлової площі та надання нормальних умов для проживання ОСОБА_3 планувала повернутись на постійне проживання в Україну. Проте, після виїзду ОСОБА_3 на територію України більше не поверталася. Зі слів родичів заявниці їй стало відомо, що ОСОБА_3 померла у Російській Федерації у вересні 2014 року.

Разом із тим отримати оригінал свідоцтва про смерть або інші офіційні документи, видані компетентними органами російської федерації, заявник об`єктивно не має можливості.

Так, відповідно до домової книги за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 була 22 жовтня 2014 року знята з реєстрації місця проживання у зв`язку зі смертю, про що міститься відповідний запис, із зазначенням дати смерті — ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, згідно з відповіддю виконавчого комітету Уманської міської ради у картці форми Б щодо ОСОБА_3 також міститься запис про її смерть, однак відомості щодо дати реєстрації місця проживання, дати зняття з реєстрації та документів, які стали підставою для внесення відповідного запису, в архівних матеріалах відсутні.

Таким чином, ще у 2014 році органами державної влади та місцевого самоврядування було визнано та зафіксовано факт смерті ОСОБА_3 та здійснено її зняття з реєстрації місця проживання, однак документи, які стали безпосередньою підставою для здійснення таких реєстраційних дій, станом на сьогодні відсутні.

Після вересня 2014 року будь-які відомості щодо місця перебування ОСОБА_3 , її проживання, оформлення документів чи вчинення будь-яких юридично значимих дій відсутні. Отже, сукупність наявних доказів свідчить про те, що смерть ОСОБА_3 фактично настала ще у вересні 2014 року, однак у зв`язку з відсутністю документа встановленої форми, який може бути прийнятий органом державної реєстрації актів цивільного стану України, державна реєстрація смерті є неможливою, оскільки копія свідоцтва про смерть, видана компетентним органом російської федерації, не належить до документів, які відповідно до законодавства України можуть бути прийняті органом державної реєстрації актів цивільного стану як самостійна підстава для проведення державної реєстрації смерті.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву в якій підтримала подану нею заяву та просила її задовольнити.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, надіславши до суду заяву, в якій не заперечують проти встановлення факту смерті громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. За можливості судові засідання просили проводити без присутності представника відділу, в оцінюванні доказів покладаються на думку суду.

Суд, прийнявши до уваги заяву ОСОБА_1 та позицію заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 2 березня 159р. Орловським бюро РАГС – ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

30.01.1981р. ОСОБА_6 уклав шлюб із ОСОБА_5 в Уманському міському відділі РАГС Черкаської області, актовий запис №58. Після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище: чоловікові ОСОБА_7 , дружині ОСОБА_7 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в місті Южно-Сахалінськ, Сахалінська область, Росія, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим відділом записів актів громадянського стану міста Южно-Сахалінська, агентство записів актів громадянського стану Сахалінської області.

Згідно повідомлення Уманського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №298/23.8-04-05 від 30.06.2026р., проведеною перевіркою за наявними архівного фонду відділу, у тому числі по поновлених актових записах та за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян. В межах відділу актового запису про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виявлено. Перевірку проведено за період з 07.11.1925 року по теперішній час.

Згідно повідомлення виконавчого комітету Уманської міської ради №01/02-10/6402/01/02-10/4399 від 24.06.2026 у відділі державної реєстрації виконавчого комітету Уманської міської ради, згідно з даними архівної картки (форма Б) наявний запис про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо її реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Дана реєстрація та дата зняття з реєстрації місця проживання у картці – відсутні. Наявний запис: «померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Будь-яка інша інформація у відділі відсутня.

Встановлення факту смерті ОСОБА_3 має для заявника безпосереднє юридичне значення, оскільки від цього залежить можливість реалізації належних їй майнових прав та усунення правової невизначеності, яка існує понад десять років. Проте, документи, що можуть бути прийнятті відділом для здійснення реєстрації смерті відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» чи свідоцтво про смерть не можуть бути витребувані, оскільки з російською федерацією всі дипломатичні контакти розірвані не підтримуються. За даними державних реєстрів України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 рахується живою.

Частиною 3,4 статті 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) встановлено:

«Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.»

«Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану, орган реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання;

Відповідно п. 1 Розділу 5 «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (діалі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до ч. 4, 7 глави 1 розділу II вищевказаних Правил, у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; державна реєстрація повинна проводитись в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; з проханням про державну реєстрацію звернулась недієздатна особа або особа, яка немає необхідних для цього повноважень.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Однак факт смерті вже зареєстрований іноземним органом реєстрації.

Відповідно ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» у редакції від 23.12.2022, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

На час дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, ст. 13 даної Конвенції було передбачено, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Крім того, документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних сторін доказовою силою офіційних документів.

23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993». Цим Законом передбачено зупинення у відносинах з Російською Федерацією та республікою Білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України'2-2.01.1993 та Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28.03.1997 та вихід України з Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997.

Таким чином, дія Конвенції від 22.01.1993р. та Протоколу від 28.03.1997р. зупинена з 27.12.22 р.

Проте, свідоцтво про смерть громадянки України ОСОБА_3 видано 17.09.2014 року, тобто до повномасштабного вторгнення РФ і мало силу офіційних документів на території України.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації актів цивільного стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України. Міністерства закордонних справ України 23.05.2001 № 32/5/101 (у редакції наказу Мін`юсту України, МЗС України 25.08.2004 № 90/5/191(гі066-04), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 червня 2001 р. за № 473/5664. реєстрація смерті громадян України, померлих за кордоном, провадиться консулом за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті, виявлення тіла померлого або за місцем поховання.

Реєстрація смерті провадиться за письмовою заявою родичів померлого, компетентних органів країни перебування, адміністрації медичного закладу, у якому настала смерть, та інших осіб на підставі: медичного документа про смерть, виданого медичним закладом, довідки про смерть, виданої компетентними органами, держави перебування.

Іноземні офіційні документи користуються доказовою силою офіційних документів на території України за умови їх засвідчення штампом апостиль та перекладу на українську мову.

24 лютого 2022 року у відповідь на акт збройної агресії РФ проти України, вторгнення російських військ задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з Росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.

В подальшому, Міністерство закордонних справ України повідомило про припинення виконання своїх функцій Посольством України в Москві та консульських установ України на території РФ.

Таким чином, зважаючи на припинення дипломатичних відносин та закриття всіх консульських установ, зазначена консульська дія з реєстрації смерті громадян України, померлих за кордоном, не може бути вчинена Посольством України в РФ.

Суд також звертає увагу на те, що у справі відсутні відомості, що ОСОБА_3 приймала громадянство Російської Федерації.

Враховуючи викладене, наявні підстави в судовому порядку встановити факт смерті громадянки України – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: місто Южно-Сахалінськ, Сахалінська область, Росія, оскільки такий фактє доведеним та підлягає встановленню, а тому вимоги заявника підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 19, 81, 258, 259, 263 265, 268, 273, 293, 294, 315, 316, 319, 352, 354, п. 15.5) розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву - задовольнити повністю.

Встановити факт смерті громадянки України - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в російській федерації.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Головуючий суддя Леся Сергіївна Годік