Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №711/4324/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4324/26

Провадження №2/711/2692/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі Буйновській А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.03.2023 вона з відповідачем уклали шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складено актовий запис № 455.

Як зазначено, відповідач є батьком їхніх трьох спільних дітей: дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які мешкають разом з нею та перебувають на її утриманні. Крім того зауважує, що домовленість щодо місця проживання дітей, після розірвання шлюбу, між ними досягнута, а саме діти залишаться мешкати разом з нею.

У позовній заяві також вказано, що сімейні стосунки між ними припинились з травня 2025 року, коли відповідач переїхав проживати до своїх батьків у м. Черкаси. Спільне життя з відповідачем не склалось через різний склад характерів. На цьому ґрунті у них виникали сварки, свідками яких часто ставали їхні діти, що негативно впливало на їх психічний та емоційний стан. Уже маже рік вони не ведуть з відповідачем спільного господарства та припинили сумісне проживання. За її глибоким переконанням, подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, тому просить не надавати строк для примирення. Майновий спір між ними наразі відсутній.

На підставі викладеного вище, позивач просить розірвати між нею та відповідачем шлюб, який зареєстрований 22.03.2023, актовий запис № 455.

Ухвалою суду від 11.05.2026 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Проти такого порядку розгляду справи сторони не заперечували. Крім того, сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи.

Відповідач, в установлений судом строк, не подав до суду відзив на позовну заяву, в зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

У судове засідання позивач не з`явилася, хоча повідомлялася судом про місце, дату та час розгляду справи у встановленому законом порядку. Водночас, 24.06.2026 позивач подала до суду заяву від 24.06.2026, в якій просить судовий розгляд вказаної справи проводити без її участі, не надавати строк для примирення та залишає за собою судові витрати.

У судове засідання відповідач не з`явився, хоча повідомлявся судом у встановленому законом порядку про місце, день і час розгляду справи. Водночас, 18.06.2026 представник відповідача – адвокат Скіць С.М. подав до суду заяву від 18.06.2026, в якій просить проводити судовий розгляд без його участі та без участі відповідача. Крім того, зазначив, що сторона відповідача не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог щодо розірвання шлюбу.

Враховуючи думку учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрували шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис № 455 від 22.03.2023 та видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 22.03.2023. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка – ОСОБА_6 , дружини – ОСОБА_7 (а.с. 4).

Також встановлено, що за час спільного проживання, зокрема і перебування у цьому шлюбі, в сторін народилося троє дітей: дочка – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відомостями свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно 07.07.2023, актовий запис № 992 від 06.12.2017 (а.с. 5), син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відомостями свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 07.07.2023, актовий запис № 212 від 31.01.2019 (а.с. 6), син – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується відомостями свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого повторно 31.10.2023, актовий запис № 1316 від 31.08.2021 (а.с. 7). Батьком дітей записаний відповідач. До того ж, судом на цей час не встановлено наявності спору щодо батьківства та про поділ спільного майна між сторонами. Згода про місце проживання та виховання дітей між сторонами досягнута.

Суд враховує позицію сторін про можливість розірвання шлюбу, оскільки вони разом як подружжя не проживають протягом тривалого часу (з травня 2025 року), не мають спільного бюджету, спільне господарство ними не ведеться, намірів зберегти сім`ю не мають.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно зі ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу (ч. 3 ст. 105 СК України).

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України). Частиною другою ст. 112 СК України, встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Така ж позиція висловлена у п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», згідно з яким проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

З`ясувавши обставини справи, суд вважає, що шлюб між сторонами носить формальний характер, взаємні почуття між ними втрачені, їх згода на продовження шлюбу відсутня, тобто немає їх вільної і повної згоди на шлюб. Встановлено, що вони мешкають окремо, не підтримують шлюбних відносин протягом тривалого часу (з травня 2025 року), а також вони не пов`язані спільним побутом та бюджетом.

До того ж, відповідач визнав обставини та позовні вимоги, про що подав, через свого представника – адвоката Скіця С.М., відповідну заяву від 18.06.2026, і визнання ним позову, за нормами ст. 206 ЦПК України, прийнято судом.

При дослідженні судом фактичних взаємовідносин між сторонами, дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам подружжя за відсутності їх згоди на продовження шлюбу. Побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, які у сторін відсутні.

Суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б спільним інтересам сторін, що має істотне значення.

Так, до початку розгляду справи по суті позивач не змінила предмет або підставу позову, не збільшила та не зменшила розмір позовних вимог, відповідач висловив свою позицію щодо заявлених позовних вимог у заяві від 18.06.2026, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред`явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів.

Статтею 113 СК України визначено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Отже, враховуючи зазначене вище, суд вважає за необхідне позовні вимоги про розірвання шлюбу задовольнити в повному обсязі, оскільки намірів зберегти сім`ю сторони не мають, а тому підстав щодо надання терміну для примирення, не вбачається, і про це жодна із сторін не заявляли.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду із цим позовом позивач сплатила судовий збір у розмірі 1331 грн. 50 коп., що підтверджується платіжним документом № 14 від 27.04.2026.

Водночас, судові витрати (судовий збір) слід залишити за позивачем, враховуючи її позицію з цього приводу, яка висвітлена в позовній заяві та в письмовій заяві від 24.06.2026.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 265, 268, 273 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений 22.03.2023 (актовий запис № 455) між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 01.07.2026.

Головуючий суддя С.М. Позарецька