Вирок від 06 липня 2026 р. у справі №564/2714/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2714/26

07 липня 2026 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 (дистанційно)

представника потерпілої юридичної особи - ОСОБА_6 (дистанційно)

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №62026240030005280 від 03.06.2026 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Корост Сарненського району Рівненської області, українець, громадянин України, із середньою освітою, одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді курсанта начального взводу навчальної роти 1-го навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», мобільний телефон НОМЕР_2 , раніше не судимий

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 190 КК України, з угодою про визнання винуватості від 29.06.2026

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби по мобілізації Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , діючи у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.1 ст.1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від несення обов`язків військової служби, знаходячись у невстановлений досудовим розслідування час та місці, але не пізніше 17.02.2025 придбав у невстановленої особи завідомо неправдивий офіційний документ у вигляді довідки до Акту огляду медико-санітарною експертною комісією серії 12ААГ №885841 від 21.11.2021, яка нібито видана КЗ «Київська центральна МСЕК №2», згідно з якої дружині ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено 2-гу групу інвалідності безтерміново із потребою постійного стороннього догляду.

Надалі, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, з метою ухилитись від несення обов`язків військової служби, 17.02.2025 подав командиру 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 рапорт, у якому зазначив завідомо неправдиві відомості про наявність у нього підстав для звільнення із лав Збройних Сил України, передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме сімейні обставини - необхідність здійснювати постійний догляд за його дружиною ОСОБА_7 , яка має інвалідність 2-ї групи із потребою стороннього догляду на безтерміновій основі.

До свого рапорту про звільнення солдат ОСОБА_4 долучив завідомо підроблений документ - довідку до Акту огляду медико-санітарною експертною комісією серії 12ААГ №885841 від 21.11.2021, яка нібито видана КЗ «Київська центральна МСЕК №2», згідно з якої дружині ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено 2-гу групу інвалідності безтерміново із потребою постійного стороннього догляду.

17.02.2025 вказаний рапорт із долученими до нього документами прийнятий у військовій частині НОМЕР_1 та зареєстрований за вхідним №1/5366.

26.02.2025 за результатами розгляду поданого солдатом ОСОБА_4 рапорту та долучених до нього підроблених документів наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 26-РС від 26.02.2025 солдата ОСОБА_4 звільнено з військової служби в запас на підставі підпункту «Г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тобто за сімейними обставинами та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідно таким чином ухилився від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми діями, що полягали в ухиленні військовослужбовцем від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів, вчиненому в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 409 Кримінального кодексу України.

Крім того, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби по мобілізації Збройних Сил України, проходячи військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , діючи у порушення вимог у порушення вимог ст. ст. 13, 41 Конституції України, ст. ст. 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, знаходячись у невстановлений досудовим розслідування час та місці, але не пізніше 17.02.2025 придбав у невстановленої особи завідомо неправдивий офіційний документ у вигляді довідки до Акту огляду медико-санітарною експертною комісією серії 12ААГ №885841 від 21.11.2021, яка нібито видана КЗ «Київська центральна МСЕК №2», згідно з якої дружині ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено 2-гу групу інвалідності безтерміново із потребою постійного стороннього догляду.

Надалі, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, з метою ухилитись від несення обов`язків військової служби, 17.02.2025 подав командиру 1 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 рапорт, у якому зазначив завідомо неправдиві відомості про наявність у нього підстав для звільнення із лав Збройних Сил України, передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме сімейні обставини - необхідність здійснювати постійний догляд за його дружиною ОСОБА_7 , яка має інвалідність 2-ї групи із потребою стороннього догляду на безтерміновій основі.

14.03.2025 внаслідок звільнення з військової служби ОСОБА_4 , перебуваючи у АДРЕСА_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою незаконного заволодіння чужим майном, використовуючи завідомо неправдиві документи, шляхом обману командування військової частини, заволодів державними грошовими коштами належними військовій частині НОМЕР_1 , а саме: у вигляді одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірі 14944,20 грн., компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі - 2075,58 грн., грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 20755,83 грн. які були перераховані на його особистий банківський рахунок АТ «ПУМБ» № НОМЕР_3 , після чого розпорядився ними на власний розсуд, задавши майнової шкоди державі в особі військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 37217,35 гривень.

Отже, ОСОБА_4 своїми діями, що полягали у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 190 Кримінального кодексу України.

29 червня 2026 року між прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №62026240030005280 від 03.06.2026, та обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 , за участі захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно із умовами вказаної угоди прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 190 КК України щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести обвинувачений у разі затвердження такої угоди, а саме: за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі; за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України сторони узгодили можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання та звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, визначення тривалості якого поклали на розсуд суду.

У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням сторони узгодили клопотати перед судом покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 76 КК України.

ОСОБА_4 беззастережно погоджується на призначення йому обумовленого сторонами угоди покарання.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 409, ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України винним себе визнав повністю та дав згоду на застосування узгодженої сторонами міри покарання

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Прокурор у судовому засіданні просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання. Свою позицію прокурор обґрунтовує тим, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КК України та КПК України.

Захисник у судовому засіданні просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Представник потерпілої юридичної особи військової частини НОМЕР_1 у судовому засіданні підтвердила згоду на укладення угоди про визнання винуватості.

Судом встановлено, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відносяться до кримінального проступку та тяжкого злочину, внаслідок якого шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкціям, які передбачені ч.4 ст.409, ч.1 ст.190 КК України.

Також, в ході підготовчого судового засідання, судом встановлено, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.

При цьому судом з`ясовано, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Матеріальна шкода в розмірі 37217,35 гривень підозрюваним відшкодована у повному обсязі під час досудового розслідування. Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

При вирішенні питання щодо речових доказів суд керується приписами ст. 100 КПК України.

Так, мобільний телефон марки Samsung, модель SN R5GYA0QJAAR IMEIНОМЕР_5, IMEI2 НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_7 , який зберігається у камері схову речових доказів Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, після набрання вироком законної сили слід повернути власнику.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 08.06.2026 накладено арешт на речовий доказ мобільний телефон марки Samsung, модель SN R5GYA0QJAAR IMEIНОМЕР_5, IMEI2 НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_7 .

Враховуючи приписи ст.174 КПК України, оскільки у застосуванні арешту вказаного майна відпала потреба, його належить скасувати.

Також судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17.06.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту до 03.08.2026, а тому, враховуючи, що обвинуваченому призначено покарання, не пов`язане з реальним позбавленням волі, суд дійшов висновку, що запобіжний захід відносно ОСОБА_4 слід скасувати.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.314, 374, 475 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду від 29 червня 2026 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 /два/ роки.

Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.409 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 /п`ять/ років.

На підставі ч.1 ст.70 Кримінального кодексу України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 /п`ять/ років.

На підставі ст.75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 /один/ рік.

Відповідно до п.п.1-2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ч.4 ст.76 КК України, здійснення нагляду за ОСОБА_4 покласти на уповноважений орган з питань пробації.

Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду від 08.06.2026 на речовий доказ мобільний телефон марки Samsung, модель SN R5GYA0QJAAR IMEIНОМЕР_5, IMEI2 НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_7 - скасувати.

Мобільний телефон марки Samsung, модель SN R5GYA0QJAAR IMEIНОМЕР_5, IMEI2 НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_7 , який зберігається у камері схову речових доказів Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, після набрання вироком законної сили - повернути власнику.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту у період доби, застосований згідно ухвали слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 17.06.2026 - скасувати.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяОСОБА_1