Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №554/9552/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 06.07.2026Справа № 554/9552/26

Провадження № 2-а/554/120/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді Савченко Л.І.

при секретарі – Титаренко Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , від імені якого діє Процай В.М., звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 1844 від 22.08.2025 року , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі, стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір у сумі 532, 48 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн.

В обґрунтування позову представник позивача ОСОБА_1 - Процай В.М. вказує , що постановою тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 1844 від 22 серпня 2025 року – ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень. Про існування оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізнався лише 10.06.2026 року, коли Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Полтаві на підставі заяви ТЦК № НОМЕР_1 було арештовано його карткові рахунки та списано кошти. До цієї дати Позивач перебував у повній впевненості, що його статус військовозобов`язаного врегульовано, оскільки він регулярно відвідував ТЦК та отримував документи. Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 має законне право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (утримання дитини, позбавленої батьківського піклування). Представник позивача зазначає, що 17 червня 2025 року Відповідач видав Позивачу Довідку № 13627 про наявність відстрочки. 22 серпня 2025 року Відповідач (т.в.о. начальника підполковник ОСОБА_3 ) без виклику Позивача та у його відсутність таємно виносить оскаржувану Постанову № 1844 про накладення штрафу за начебто порушення правил обліку. 28 серпня 2025 року (всього через 6 днів після винесення штрафу) той самий ІНФОРМАЦІЯ_2 офіційно видає Позивачу наступну Довідку № 15591, якою знову підтверджує чинність його відстрочки від призову. Крім того, у серпні 2025 року Позивач особисто з`являвся до ТЦК за повісткою на 08:00 годин ранку для оновлення відомостей. Представник позивача вважає, що оскаржувануу постанова є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню через повну відсутність у діях Позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а також через безпрецедентне порушення відповідачем як матеріального права, так і базових процесуальних норм розгляду справи. Відповідач розглянув справу «заочно» та таємно від Позивача. ОСОБА_1 не викликався на розгляд справи 22.08.2025 року, не ознайомлювався з протоколом про адміністративне правопорушення (якщо такий взагалі складався) та був повністю

позбавлений права на захист, права надати документи про відстрочку безпосередньо під час розгляду, а також права скористатися допомогою адвоката. Представник позивача звертає увагу на саму постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1844 від 22.08.2025 року, яка міститься в АСВП, оскільки в її резолютивній частині відсутнє стягнення, яке нібито накладено на ОСОБА_1 , тобто саму постанову вважає незакінченою. ОСОБА_1 не викликався та не був присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього, то зазначення двох свідків в оскаржуваній постанові, які нібито своїм підписом підтверджують, що ОСОБА_1 відмовився від підпису та отримання оскаржуваної постанови, є фальшуванням документів з боку відповідача.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 24 червня 2026 року поновлено строк на подання позовної заяви, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

30 червня 2026 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача зазначає, що згідно повістки № 3832071 надісланої рекомендованим листом з описом вкладення, військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 19.06.2026 о 09:00 год. для уточнення даних за адресою: АДРЕСА_1 , повістка додається. Відповідно до довідки про причини повернення/досилання/зберігання повістку повернуто відправнику з підстав одержувач відсутній за вказаною адресою (роздруківка додається). Про поважні причини неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк, визначений у повістці ОСОБА_1 , не повідомляв та не заперечує цього в своїй позовній заяві. Тобто, з вищенаведеного вбачається, що у разі якщо військовозобов`язаний не забрав, тобто не отримав повістку протягом встановленого терміну і такий лист повернуто відправнику в ТЦК та СП з поміткою, то підпис про отримання повістки за Постановою №560 не є обов`язковим, в разі не отримання військовозобов`язаним повістки з Укрпошти вчасно, вона все одно вважається офіційно врученою. Також, ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначає, що відповідно до абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов`язані у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Тому, надіслана повістка це не привід для роздумів, а чітка вимога Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Наявність у позивача відстрочки від призову під час мобілізації не впливає на зазначений обов`язок. Відстрочка відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» звільняє особу від призову на військову службу під час мобілізації на період її дії, однак не звільняє від виконання обов`язків військового обліку, визначених ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» та Порядком організації та ведення військового обліку. Стаття 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» передбачає перелік персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, які можуть бути уточненими. Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, постанова ВЛК районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки про придатність військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану є дійсною протягом одного року з дня закінчення медичного огляду. Позивач пройшов військово-лікарську комісію 05.02.2024, тоді як спірні правовідносини виникли 22.08.2025, тобто після спливу більше ніж одного року з дня закінчення медичного огляду. Станом на 22.08.2025 строк дії постанови ВЛК, прийнятої за результатами медичного огляду від 05.02.2024, вже закінчився, у зв`язку з чим відповідач мав законні підстави вимагати проходження нового медичного огляду відповідно до вимог Положення, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402. Отже, направлення позивачу повістки для уточнення даних було обумовлено необхідністю забезпечення виконання вимог законодавства щодо ведення військового обліку та не є мобілізаційним заходом (а.с.31-33).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

22.08.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 прийнято постанову № 1844, в якій встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 19.06.2025 р. не з`явився за повісткою № 3832071 для уточнення даних. Про поважну причину неявки повідомлено також не було . Повістку було відправлено засобами поштового за`язку КТ «Укрпошта» рекомендованим повідомленням. Своїми діями порушив ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, за що передбачена адміністративно відповідальність визначена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Обставини, що пом`кшують відповідальність відсутні. Враховуючи, що в Україні діє особливий період (воєнний стан), діяння ОСОБА_1 підпадають під дію ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Далі по тексту постанови не вказано, яке адміністративне стягнення застосовано до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП (прийняте у справі рішення). Зазначено порядок сплати штрафу та наслідки несплати штрафу, передбачені ч.2 ст. 308 КУпАП, а саме у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання постанови з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби штраф, визначений постановою по справі про адміністративне правопорушення буде стягнуто у подвійному розмірі 34 000 грн. (а.с.38).

Положеннями статті 235 КУпАП встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статей 7, 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ч.ч.1,2 статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Згідно з частиною першою статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч.3 ст. 286 КАС Украъни за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Як вбачається з висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.11.2021 року (справа № 185/8460/16-а) та від 30.08.2022 року (справа № 683/743/17), скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення з процесуальних підстав потребує повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку, встановленому законом.

Враховуючи, що у постанові № 1844 за справою про адміністративне правопорушення від 22 серпня 2025 року відсутні відомості про прийняте у справі рішення, а саме не вказано, яке адміністративне стягнення застосовано до ОСОБА_1 , в той час, як вказано наслідки несплати штрафу, передбачені ч.2 ст. 308 КУпАП, тобто постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, суд позбавлений можливості дати оцінку діям посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тому постанова підлягає скасуванню з процесуальних підстав, а справа підлягає направленню відповідачу на новий розгляд.

При цьому, суд зазначає, що процесуальні порушення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення є самостійною, обов`язковою підставою для скасування постанови, що виключає можливість перевірки наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, а тому в цій в частині позов задоволенню не підлягає.

Згідно ч.1, п.1 ч.3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,3,7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині скасування постанови, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 266 грн.24 коп. ( 50 % задоволених позовних вимог).

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн. суд відмовляє, оскільки до позовної заяви не додано доказів їх понесення та незроблено відповідно заяви до закінчення судових дебатів про намір подачі таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст.ст.139, 222, 253, 254, 258, 283, 284, 288, 293 КУПАП, ст.ст. 246, 286 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати постанову № 1844 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 22 серпня 2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 .

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП направити на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовної заяви – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 266 грн. 24 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене 06 липня 2026 року.

Суддя Л.І.Савченко