Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №940/1163/26 — Тетіївський районний суд Київської області

07.07.2026 Провадження по справі № 3/940/358/26 Справа № 940/1163/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 липня 2026 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Мандзюк С.В., розглянувши матеріали, які надійшли з батальйону № 2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 331280 від 19.06.2026, ОСОБА_1 19.06.2026 о 10 годині 50 хвилин в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно дружини ОСОБА_2 , що виражалося в нецензурній лайці та словесних образах, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілої та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №203468 від 19.06.2026, ОСОБА_1 19.06.2026 о 10 годині 50 хвилин в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно дружини ОСОБА_2 , що виражалося в нецензурній лайці та словесних образах, та вказані дії було вчинено в присутності малолітньої дочки ОСОБА_3 , 2014 р.н., чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №2034690 від 19.06.2026, ОСОБА_1 19.06.2026 о 10 годині 50 хвилин в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру стосовно дружини ОСОБА_2 , що виражалося в нецензурній лайці та словесних образах, та вказані дії було вчинено в присутності малолітньої дитини ОСОБА_4 , чим завдав шкоди його психологічному здоров`ю та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчинених правопорушеннях не визнав та зазначив, що не вчиняв стосовно дружини домашнього насильства, поліцію викликав їхній син, який сприйняв емоційну побутову сварку між ним та дружиною, як небезпеку. Водночас зазначив, що не завдав шкоди психічному здоров`ю дружини та дітей.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні просила не притягувати чоловіка ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, оскільки під час словесної суперечки, яка виникла між нею та чоловіком, не було завдано шкоди її психічному здоров`ю та дітей. Їхня дитина, сприйнявши словесні суперечки, як небезпеку, викликала поліцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП об`єднати в одне провадження.

Розглянувши матеріали справ, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частина 2 статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Об`єктом зазначеного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні потерпілій особі.

Зважаючи на диспозицію викладеної норми статті, працівником поліції на стадії оформлення протоколу не було розкрито об`єктивної сторони правопорушення, його суть викладена формально, не конкретно, зокрема, не зазначено, в чому полягає об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення щодо психологічного насильства стосовно ОСОБА_2 та її дітей, а саме завданої шкоди психічному здоров`ю потерпілим.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка має бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Однак, до протоколу на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та його винуватості у них, окрім письмового пояснення, відібраного у ОСОБА_2 , не надано належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП. Більш того, потерпіла ОСОБА_2 стверджувала, що ОСОБА_1 не заподіяв шкоди її психічному здоров`ю та дітей.

Більш того, сам лише факт наявності між подружжям словесної суперечки не може свідчити про вчинення одним із них психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Водночас суд констатує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись єдиним та беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки оцінка наявних у справі доказів, як це передбачено положеннями ст. 252 КУпАП, повинна ґрунтуватись на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до ст. 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінов проти України» рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02).

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №6673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Виходячи з практики застосування Європейським судом статті 6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу правопорушення.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що в матеріалах справ відсутні належні, допустимі та достатні докази щодо вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч. 1, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, суд дійшов висновку про недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справах про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративних правопорушень.

Керуючись статтями 36, 173-2, 247, 251, 252, 254, 283, 284 КУпАП, суд

постановив:

Справу № 940/1163/26 (провадження № 3/940/358/26), справу № 940/1164/26 (провадження № 3/940/359/26) та справу № 940/1165/26 (провадження № 3/940/360/26) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.173-2 КУпАП та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП об`єднати в одне провадження, присвоївши справі № 940/1163/26 (провадження № 3/940/358/26).

Провадження в справі про адміністративні правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративних правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів.

Суддя С.В.Мандзюк