Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №363/523/26 — Вишгородський районний суд Київської області

02.07.2026 Справа № 363/523/26

ДОДАТКОВЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгороді заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу по справі № 363/523/26 по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

встановив:

22 червня 2026 року представник позивача звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по вказаній вище справі, у якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати на правову допомогу в розмірі 30 000 грн.

В обґрунтування заяви вказала, що 19 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів ухвалено судове рішення, яким не вирішено питання про розподіл судових витрат на надання позивачу професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 30 000,00 грн.

24 червня 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Березинець К.Г. подала до суду заперечення, у яких зазначила, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 червня 2026 року позов задоволено частково: з відповідача стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу). На думку представника відповідача, позовні вимоги задоволено на 75 %. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати присуджуються, та не повинно перетворюватися на додаткове джерело доходу.Крім того, з огляду на конкретні обставини справи, принципи співмірності, розумності та реальності судових витрат, незначну складність спору, часткове задоволення позовних вимог, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги, витрачений ним час, а також значну кількість аналогічних справ, розмір заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000 грн є явно завищеним та не відповідає критеріям співмірності, реальності й розумності. Просить врахувати, що відповідач є військовослужбовцем, проходить військову службу у НОМЕР_1 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України та виконує конституційний обов`язок щодо захисту Батьківщини. Проходження військової служби в умовах воєнного стану є винятковою обставиною, яка обмежує можливість повною мірою реалізовувати свої цивільні права та обов`язки і впливає на його матеріальне становище. При цьому заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн перевищує місячне грошове забезпечення військовослужбовця у періоди, коли він не залучається до виконання бойових завдань. З огляду на викладене просила заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 7 000 грн.

Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення, заперечення представника відповідача, докази, додані до заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, а також матеріали цивільної справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 270 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення у тому самому складі суду протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи у судове засідання. Неприбуття осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Згідно з частиною першою статті 270 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасника справи або з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої — третьої статті 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Такі витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи вони підлягають розподілу між сторонами. Для визначення розміру таких витрат учасник справи подає детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона заявила про намір подати відповідні докази.

До складу витрат на професійну правничу допомогу належать гонорар адвоката за представництво інтересів у суді, інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду, збиранням доказів, а також інші витрати, необхідні для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 червня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї четвертої (1/4) частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 січня 2026 року — дня пред`явлення позову — і до досягнення дитиною повноліття. Також стягнуто з відповідача судовий збір у розмірі 1 331,40 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із того, що розмір таких витрат визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі належних і допустимих доказів, які підтверджують обсяг наданих адвокатом послуг, виконаних робіт, їх вартість, що сплачена або підлягає сплаті стороною, а також витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 1/1-2026 від 26.01.2026 року, акт приймання-передачі наданих послуг до Договору № 1/1-2026, платіжна інструкція №1.507823899.1, відповідно до якої представник позивача отримав 30 000 грн відповідно до договору про надання правничої допомоги №1/1-2026, та документи на підтвердження повноважень представника, який приймав участь у розгляді справи.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Однак, вищезазначені документи не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що в постанові ВС від 08.04.2021 у справі № 161/20630/18 зазначено, що аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

У постанові від 23.01.2025 у справі №240/32993/23, Верховний Суд вказав, що уважає допустимим обґрунтоване зазначення в акті виконаних адвокатом робіт лише вартості всього обсягу виконаної ним роботи, без прив`язки такої роботи до її погодинної або фіксованої вартості.

Компенсації підлягають не лише фактично сплачені витрати. Якщо сторони договору про надання правничої допомоги домовилися про оплату витрат у майбутньому, ці суми також мають бути відшкодовані. І надання до суду банківських документів про сплату адвокатського гонорару не є обов`язковою умовою для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Про це говорять постанови ВС від 26.06.2019 у справі№813/481/18, від 2.10.2019 у справі№815/1479/18, від 29.10.2020 у справі№686/5064/20.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням того, що позовні вимоги задоволено частково та з урахуванням заперечення відповідача щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу та його доводів щодо їх не співмірності, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 270, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву представника позивача ОСОБА_4 – адвоката Пацалюк Альони Валеріївни про відшкодування витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвокатом по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя С.В. Олійник