Суд: Васильківський міськрайонний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
Дата: 06 липня 2026 р.
Справа: №362/4056/26
Суддя: Рубан Т. П.
Справа № 362/4056/26
Провадження № 1-кп/362/524/26
ВИРОК
Іменем України
07.07.2026 м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючої – судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Василькові Київської області матеріали кримінального провадження № 12025110000001017, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.12.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Миргород Полтавської області, громадянина України, неодруженого, військовослужбовця, призваного за мобілізацією, у військовому званні "солдат", який займає посаду майстра-акумуляторника ремонтного відділення стартового та енергетичного обладнання ремонтного взводу ремонтно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі – КК України),
ВСТАНОВИВ:
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
05.12.2025 о 06 годині 54 хвилини ОСОБА_6 , військовослужбовець, призваний 07.01.2025 на військову службу за мобілізацією на особливий період, керуючи технічно-справним автомобілем "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись в межах населеного пункту зі швидкістю 90 км/год. ± 3,60 км/год. по вул. Центральній в селі Калинівка Фастівського району Київської області, в напрямку центра селища, де біля будинку № 84, в порушення вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 та введених в дію з 01.01.2002 (далі –Правила дорожнього руху), а саме:
підпунктів "б" і "д" пункту 2.3, згідно з якими "для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху";
- пункту 12.4, відповідно до якого "у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год";
- підпункту "б" пункту 12.9, відповідно до якого "водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 "Обмеження максимальної швидкості", 3.31 3.31 "Зона обмеження максимальної швидкості" або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "й" пункту 30.3 цих Правил";
- пункту 18.1, відповідно до якого "водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека",
внаслідок особистої необережності, діючи з кримінальною, противоправною недбалістю до забезпечення вимог безпеки дорожнього руху, маючи об`єктивну можливість виявити попереду себе нерегульований пішохідний перехід, позначений інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 "пішохідний перехід" та дорожньою розміткою 1.14.2 "пішохідний перехід з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод", а також пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину по пішохідному переходу, з права на ліво відносно напрямку руху транспортного засобу, здійснив виїзд на пішохідний перехід, де скоїв наїзд передньою частиною транспортного засобу на пішохода ОСОБА_7 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми тіла, а саме: перелому кісток основи черепу з крововиливами під оболонки та у шлуночки головного мозку, перелому шостого грудного хребця з ушкодженням спинного мозку, перелому кісток лівої гомілки, ознак забою внутрішніх органів, рани верхньої повіки лівого ока, множинних синців та саден по всьому тілу. Виявлені тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.
Грубе порушення водієм ОСОБА_6 вимог підпунктів "б", "д" пункту 2.3, підпункту "б" пункту 12.9 та пунктів 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху перебуває у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілій ОСОБА_7 .
Такі дії ОСОБА_6 кваліфікуються за частиною другою статті 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
ІІ. Позиції учасників судового провадження
Прокурори в судовому засіданні підтримали пред`явлене обвинувачення. Просили суд із урахуванням позиції обвинуваченого здійснювати розгляд кримінального провадження, ураховуючи вимоги частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), та обмежитись допитом обвинуваченого та документами, що характеризують обвинуваченого, стосуються процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні. Зауважили, що їм зрозуміло неможливість оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку.
В судових дебатах прокурор просив, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, його наслідки у вигляді смерті ОСОБА_7 , необережну форму вини, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого (щире каяття), відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, має позитивні характеристики з місця служби, раніше не судимий, призначити ОСОБА_6 покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. До набрання вироком суду законної сили прокурор просив застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Також просив стягнути з обвинуваченого суму понесених процесуальних витрат у кримінальному провадженні та вирішити долю речових доказів.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 свою провину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, визнав повністю і, не оспорюючи фактичні обставини, про які зазначено в обвинувальному акті, місця та часу вчинення правопорушення, з приводу пред`явленого йому обвинувачення, надав наступні показання: підтвердив, що він дійсно 05 грудня 2025 року близько 07 години ранку їхав на службу, в селищі Калинівка на пішохідному переході, оскільки було темно, не побачив пішохода ОСОБА_7 , не встиг зреагувати та здійснив на неї наїзд. Після чого зупинився та викликав швидку медичну допомогу, яка приїхала через 20 хвилин, однак у медичному закладі потерпіла померла. Обвинувачений повідомив суду, що усвідомлює, що внаслідок своїх неправомірних дій забрав життя у потерпілої ОСОБА_7 . Повідомив, що перед дочкою померлої, потерпілою ОСОБА_5 , вибачався, взяв на себе зобов`язання в майбутньому поставити пам`ятник померлій ОСОБА_7 .
Показання ОСОБА_6 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин відповідного кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Обвинувачений зазначив, що визнання винуватості є добровільним, показання надані без жодного тиску/впливу з боку інших осіб; підтвердив усвідомлення неможливості оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку.
В судових дебатах обвинувачений ОСОБА_6 ще раз пообіцяв встановити пам`ятник загиблій ОСОБА_7 , просив суд застосувати до нього умовний термін відбуття покарання.
Потерпіла ОСОБА_5 погодилась на скорочений розгляд кримінального провадження, зазначила, що їй зрозумілі зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які вона не оспорює, а також неможливість оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку у разі скороченого розгляду справи.
У судових дебатах потерпіла ОСОБА_5 підтримала думку прокурора та просила суд призначити обвинуваченому реальний термін покарання. Повідомила, що обвинувачений один раз телефонував і вибачався, коли повідомили про смерть її матері, обіцяв в майбутньому поставити загиблій ОСОБА_7 надгробний пам`ятник, ніякої іншої допомоги не пропонував, відшкодування матеріальної чи моральної шкоди не здійснював.
ІІІ. Обсяг та порядок дослідження судом доказів
Відповідно до частини третьої статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Судом з`ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин кримінального провадження, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколами до неї, а також практикою Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Ураховуючи, що учасники судового провадження вважають недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, а також з`ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз`яснивши учасникам процесу положення частини третьої статті 349 КПК України, суд у порядку частини третьої статті 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, перевіркою відомостей, котрі характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів і процесуальних витрат.
Оскільки учасники судового провадження вважають, що фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення підтверджені доказами, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини справи доведеними.
ІV. Висновки суду щодо пред`явленого обвинувачення
Вина обвинуваченого ОСОБА_6 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнанням своєї вини.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за частиною другою статті 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
V. Мотиви призначення покарання. Обставини, які пом`якшують
та обтяжують покарання
Відповідно до статей 50, 65 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до цього осіб, а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі статтями 12, 25 КК України є тяжким злочином з необережною формою вини. Обвинувачений ОСОБА_6 неодружений, є військовослужбовцем, призваним 07.01.2025 на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, перебуває у військовому званні "солдат" на посаді майстра-акумуляторника ремонтного відділення стартового та енергетичного обладнання ремонтного взводу ремонтно-технічної роти військової частини НОМЕР_1 , має виключно позитивні характеристики за місцем проходження служби, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий.
Щодо визнання за обставину, що пом`якшує покарання, щире каяття обвинуваченого, про яке зазначив прокурор в обвинувальному акті та у судових дебатах, суд зауважує наступне.
Згідно з послідовною практикою Верховного Суду розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.11.2021 у справі № 199/6365/19).
Отже, на думку суду, щире каяття має бути дієвим, що передбачає не лише формальне визнання обвинуваченим своєї провини, а й вчинення дій, що свідчать про щирий жаль, осуд своєї поведінки, готовність нести відповідальність та усунути завдану шкоду.
Однак, поведінка обвинуваченого після вчинення правопорушення, зокрема у судовому засіданні (перед потерпілою не вибачався, не висловлював жалю щодо заподіяних наслідків у вигляді смерті її матері), відсутність конкретно вчинених з його боку дій, спрямованих на відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди потерпілій ОСОБА_5 (як доньці померлої) свідчить про нещирість та недієвість його каяття.
За таких обставин суд приходить до переконання про відсутність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого. Також судом не встановлено й обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.
Скоєне ОСОБА_6 кримінальне правопорушення відноситься до вчинених з необережності, однак події відбулись внаслідок злочинної недбалості обвинуваченого, що призвело до позбавлення життя людини, яке відповідно до статей 3 і 27 Конституції України визнається найвищою соціальною цінністю. Це означає, що права та свободи людини, включаючи право на життя та здоров`я, є невідчужуваними та непорушними. Держава зобов`язана вживати всіх можливих заходів для захисту цих цінностей, забезпечуючи безпеку та гідність своїх громадян. Пріоритет життя та здоров`я особи формує основу для всього суспільного ладу та правової системи країни.
Враховуючи особу обвинуваченого та обставини і характер вчиненого кримінального правопорушення, з огляду на позицію прокурора та потерпілої, висловлену в судових дебатах, виходячи з принципів законності, справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, беручи до уваги обумовлену статтею 50 КК України мету покарання, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства. Відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, в даному випадку дають суду підстави прийти до висновку, що ОСОБА_6 слід призначити мінімальне покарання в межах санкції частини другої статті 286 КК України з позбавленням права керування транспортними засобами, яке він повинен відбувати реально, що буде відповідати його особі та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Підстав для застосування статей 69, 69-1 КК України суд не вбачає.
VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Щодо клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" до набрання вироком законної сили, суд не вбачає правових підстав для його задоволення. Прокурором у своєму клопотанні не було обґрунтовано про існування будь-яких ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, у зв`язку з якими є необхідним застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обвинувачений ОСОБА_6 процесуальні обов`язки, покладені на нього КПК України, у даному кримінальному провадженні виконував, у судові засідання за викликом суду з`являвся вчасно, у суду відсутні будь-які відомості про допущення обвинуваченим поведінки, яка свідчить про необхідність застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні у загальному розмірі 21 787,52 гривень відповідно до частини другої статті 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
З урахуванням положень частини четвертої статті 174 КПК України суд вважає за необхідне скасувати арешт, що був накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15.01.2026 у справі № 761/51975/25 на автомобіль.
Питання щодо речових доказів і документів суд вирішує в порядку статті 100 КПК України.
На підставі викладеного і статей 50, 52, 65-67, 286 КК України, керуючись статтями 100, 124, 126, 174, 349, 368-371, 374, 394, 532, 615 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
Строк відбування основного покарання ОСОБА_6 рахувати з часу його фактичного затримання у порядку виконання вироку суду.
2. Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні в загальному розмірі 21 787 (двадцять одна тисяча сімсот вісімдесят сім) гривень 52 копійки.
3. Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2026 року у справі № 761/51975/25 на автомобіль марки "Daewoo Lanos", реєстраційний номер НОМЕР_2 , сірого кольору, 2006 року випуску, власником якого є ОСОБА_6 .
4. Речові докази і документи у кримінальному провадженні:
автомобіль марки Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_6 та який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська область, Фастівський район, село Борисів, пров. Боженка, 23, – повернути власнику ОСОБА_6 ;
оптичний носій інформації DVD-R диск Му MEDIA 4.7 Gb. 16x 120 min, на якому міститься медіа файл "Сentralna_61_20260310_070000" з відеозаписом місця ДТП від 05.12.2025 в світлу пору доби, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, – залишити в матеріалах кримінального провадження;
оптичний носій інформації DVD-R диск Verbatim 4,7 Gb. 16x 120 min, на якому міститься медіа файл "Centralna_61_20251205_065440" з відеозаписом моменту ДТП від 05.12.2025, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, – залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua